Рішення

від 24.04.2018 по справі 826/10365/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2018 року № 826/10365/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Карбон Емішн Партнершип доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0032721205

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Карбон Емішн Партнершип (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0032721205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2016 відкрито провадження у справі та відповідно до Ухвали про закінчення підготовчого провадження від 11.07.2016, зазначену справу призначено до судового розгляду на 12.09.2016.

В судовому засіданні суддею Літвіновою А.В. відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 № 6458 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи № 826/10365/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Маруліній Л.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 прийнято справу № 826/10365/16 до свого провадження суддею Маруліною Л.О. та призначено судове засідання на 20.11.2017.

В зазначене судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду вказаної справи, про що є докази в матеріалах справи. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не надходило.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновок контролюючого органу не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем безпідставно, адже позивач сплатив податок вчасно та на відповідний рахунок державної казначейської служби.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Зважаючи на зазначене судом ухвалено про перехід до письмового провадження у розгляді даної справи.

Через канцелярію суду 05.02.2017 від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач порушив граничний термін сплати податку на прибуток за 2014 рік на 47 днів, зважаючи на вказане, контролюючий орган вважає винесене податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає нормам закону, а позовні вимоги - такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивач стоїть на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Контролюючим органом 25.05.2016 проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток за 2014 рік, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення форми Ш від 13.06.2016 № 0032721205 про встановлення порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 122 786,90 грн. на 47 календарних днів та зобов'язання позивача сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 24 557,38 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач, вважаючи, його протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI(ПК України).

Згідно ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п.п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, згідно з п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно з п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2. ПК України).

Згідно з п. 86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У відповідності до п. 86.8. ст. 86 ПК України, зокрема, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Карбон Емішн Партнершип була компанія-нерезидент CEP CARBON EMISSIONS PARTNERS SA (Швейцарія). Позивач сплачував податок на прибуток підприємств за кодом 11020300, однак 16.10.2014 у складі учасників Товариства відбулися зміни внаслідок відчуження CEP CARBON EMISSIONS PARTNERS SA своєї частки у статутному капіталі позивача на користь фізичної особи - громадянина України ОСОБА_2

Листом від 31.03.2015 через канцелярію відповідача позивачем було подано лист № 2015/0330-01 від 30.03.2015 про перерахування суми податку на прибуток в розмірі 124 000,00 грн. на рахунок 33114312700011 в ГУ ДКСУ у м. Києві, код платежу 11.20300, зазначена копія листа знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень позивача, до травня 2016 жодної відповіді не надходило та 27.05.2016 позивач отримав Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 25.05.2016 № 446/26-59-12-05-94.

Зазначений Акт перевірки винесено у відповідності до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.57.1 ст.57, п.75.1 ст.75 ПК України.

Відповідно до Акту, за результатами перевірки було встановлено серед іншого і порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

За результатами вищезазначеного висновку, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0032721205 від 13.06.2016, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на підставі статті 126 глави 11 розділу ІІ ПК України за затримку на 47 календарних днів, в розмірі 122 786, 90 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 24 557,38 грн.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період 2014 року, позивачем зареєстровано податок на прибуток в сумі 123 945, 00 грн., зазначену податкову декларацію, відповідно до Квитанції № 2 (а.с. 23), було подано електронним зв'язком 09.02.2015 в 10:46 та цього ж дня в 12:43 зазначений пакет документів прийнято ДФС України, присвоєно реєстраційний номер документу та перевірено електронні цифрові підписи позивача, із зазначенням, що Звіт відповідає визначеному Держстатом України формату.

Згідно з копією платіжного доручення (а.с. 24) позивачем 11.02.2015 на розрахунковий рахунок УДКСУ у Шевченківському р-ні м. Києва код 37995466, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві перераховано суму в розмірі 124 000,00 грн., з зазначенням призначення платежу: податок на прибуток за підсумками 2014 року нараховано та перераховано повністю без ПДВ.

Вказану суму грошових коштів, згідно відмітки банку, 11.02.2015 одержано банком та цього ж дня проведена банком.

Також позивачем надано суду копію виписки по рахунку із банківською відміткою, згідно з якою позивачем 11.02.2015 на рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві перераховано 124 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу (а.с. 25).

Зважаючи на вказане, суд не приймає до уваги твердження відповідача про прострочення позивачем граничного терміну сплати податку на прибуток підприємства, адже відповідач сам зазначає, що термін такої сплати в позивача стікав 11.03.2015, а згідно з платіжним дорученням та випискою з банку, яку надано позивачем, вбачається, що сплата податкового зобов'язання відбулася 11.02.2015.

Також слід зазначити, що відповідачем не надано доказів несвоєчасної сплати позивачем зазначеного податку, а твердження про фактичну сплату 27.04.2015 з затримкою в 47 днів, залишилось без доказів, за припущеннями відповідача.

Також позивач самостійно вказує на свою помилку в зарахуванні зазначених коштів не на той код платежу. Адже у зв'язку із зміною статусу підприємства із підприємства, створеного за участю іноземних інвесторів на підприємство, в якому в статутному капіталі відбулось відчуження іноземної частки на користь фізичної особи-підприємця громадянина України, позивач листом вих. № 2015/0330-01 від 30.03.2015 звернувся до ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у м. Києві з проханням змінити код платежу з 110211000 на № 11020300, відповіді на який не отримав.

Пунктом 45.4 ст. 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Здійснюючи діяльність на території України, платники податків зобов'язані діяти тільки в межах чинного законодавства України, зокрема, щодо сплати податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені Податковим кодексом України, іншими законами України, у тому числі за місцем перебування на податковому обліку в фіскальних органах сплачувати податки та збори на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України в розрізі територіально-адміністративних одиниць України.

Функціонування єдиного казначейського рахунку як основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через СЕП НБУ регламентується Положенням про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року за №122.

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами Державного та місцевих бюджетів.

ЄКР об'єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Це дає можливість Державному казначейству в режимі реального часу отримувати інформацію про рух та наявність коштів на ЄКР як результат здійснення операцій на всіх його бюджетних та не бюджетних рахунках.

Статтею 9 ПК України визначено загальнодержавні податки, до яких, зокрема, належить податок на доходи фізичних осіб, та тимчасово введений військовий збір, передбачений п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу.

Згідно з п. 9.3 статті 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу.

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу визначено, що при виконанні держбюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого в Нацбанку України.

Таким чином, усі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та доцільність скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0032721205.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи на наявність в матеріалах справи платіжного доручення № 310 від 07.07.2016 суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Карбон Емішн Партнершип задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0032721205 від 13.06.2016 .

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карбон Емішн Партнершип (код ЄДРПОУ 36556020) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 (одна тисяча шістсот гривень).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Карбон Емішн Партнершип , 04119, м.Київ, вул .Зоологічна, 4-А, оф. 139, код ДЄРПОУ 36556020;

Відповідач: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, 03056, м.Київ, вул. пров. Політихнічний, 5-а, код ЄДРПОУ 39561761 .

Суддя Л.О. Маруліна