Постанова

від 26.04.2018 по справі 804/2251/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокусправа № 804/2251/17 (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро, повний

текст постанови складено 12.12.2017 року)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді-доповідача ОСОБА_1

судді: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХБУД КР на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі №804/2251/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХБУД КР до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю УКРІНЖИНІРІНГ ВІН , товариство з обмеженою відповідальністю АВАЛОН ПЛЮС ЛТД про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ШЛЯХБУД КР 03 квітня 2017 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю УКРІНЖИНІРІНГ ВІН , товариство з обмеженою відповідальністю АВАЛОН ПЛЮС ЛТД , згідно з яким просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.03.2017р. №0002561407 та №0002581407.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, викладені у акті №304/04-36-14-03/39348841 від 06.02.2017 року (далі - акт перевірки), на підставі якого було прийнято оскаржені рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №002561407 від 13.03.2017 року та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №002581407 від 13.03.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 5195282,5 грн., з них за податковим зобов'язанням - 4156226 грн. та за штрафними санкціями 1039056,5 грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002581407 в частині визначення податкових зобов'язань в сумі 1677557 грн. та штрафних санкцій у сумі 419389,30 грн. за господарськими операціями позивача з ТОВ УКРІНЖИНІРІНГ ВІН . В іншій частині оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки їх правомірність відповідачем не доведена.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову, позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову лише на підставі наявності вироку суду відносно засновника та керівника ТОВ УКРІНЖИНІРІНГ ВІН . Звертає увагу на те, що вказаний вирок стосується лише фізичної особи ОСОБА_2, а не контрагента та його посадової особи; обставини, які встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами.

Вирок не містить пояснень ОСОБА_2 стосовно того, що під час перебування на посаді директора ТОВ УКРІНЖИНІРІНГ ВІН він не укладав жодних договорів чи не підписував первинних документів, податкових накладних.

Посилається на правовий висновок Верховного суду України, викладений в постанові від 03.03.2016 у справі №5-347кс15, згідно із яким не припустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками цього конкретного кримінального провадження.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач, зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.08.2014р. по 31.03.2016р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №304/04-36-14-03/39348841 від 06.02.2017р., в якому зроблено висновок про порушення позивачем приписів:

- п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 14.08.2014р. по 31.03.2016р. у сумі 2186927,00 грн., у тому числі у 2015 році у сумі 2186927,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість усього у сумі 5833783,00грн., у тому числі у квітні 2015 року у сумі 3448298,00 грн., у травні 2015 року на 707928,00 грн., у серпні 2015 року на 1009255,00 грн., у жовтні 2015 року на 269667,00 грн., у грудні 2015 року на 358148,00 грн., у січні 2016 року на 40487,00 грн.

На підставі акта перевірки №304/04-36-14-03/39348841 від 06.02.2017р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.03.2017р.:

- №0002561407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 2186927,00 грн.;

- №0002581407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 5833783,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 1458445,75 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002581407 в частині визначення податкових зобов'язань в сумі 1677557 грн. та штрафних санкцій у сумі 419389,30 грн. за господарськими операціями позивача з ТОВ УКРІНЖИНІРІНГ ВІН . В іншій частині оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ ШЛЯХБУД КР , як покупцем, укладено ряд договорів поставки продукції виробничо-технічного призначення з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , як постачальником, а саме договори: №12415 від 27.07.2015р., №12515 від 27.07.2015р., №12615 від 27.07.2015р., №12715 від 28.07.2015р., №12815 від 28.07.2015р., №25115 від 29.09.2015р., №25215 від 29.09.2015р., №25315 від 29.09.2015р., №25815 від 29.10.2015р., предметом поставки за якими є: шпала металева, шпала залізобетонна, болт шляховий, клеми проміжні і стикові, брус просочений костиль, стійка з'єднання зворотного фіксатора, гайка клемова.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність перелічених господарських операцій з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН підтверджуються наявними в матеріалах справи: копіями видаткових накладних, актів прийому-передачі наданих робіт, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, податкових накладних (т.4 а.с.4-142, 198-223).

Обставини укладання цих договорів, наявність первинних документів та отримання ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , як постачальником, коштів за зазначеними договорами знайшло своє підтвердження також і в акті перевірки та додатку № 4 до нього Детальний опис господарських взаємовідносин… (т.1 а.с.83 об.ст., 106 об.ст, 107).

Водночас, обставини використання придбаного за цими договорами товару в господарській діяльності позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи договорами підряду щодо ремонту та технічному обслуговуванню залізничної колії (т.5 а.с.31-250, т.6, т.7 а.с.1-82), актами виконаних робіт (т.7 а.с.96-137, 141-120, 127-138, 141-161, 164-184, 187-220).

Разом з цим, як вбачається з акта перевірки та відповідачем не спростовується, на час здійснення господарських операцій ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

При цьому, запис про державну реєстрацію припинення ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН на час розгляду справи в суді не вчинявся (т.8, а.с. 90, 91). Отже підприємство продовжує здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій позивача з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Висновки відповідача щодо нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , які мотивовані відсутністю таких документів як сертифікати якості на товар або їх неналежним оформленням є безпідставними, оскільки зазначені документи в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинними документами, тому їх відсутність не може свідчити про нереальність господарської операції.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН виробничого обладнання, складських приміщень, працівників для здійснення господарської діяльності не спростовують обставин постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей, адже з урахуванням сутності операцій, відповідачем не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсяг інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Щодо недоліків оформлення товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що ця обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. При цьому зазначені документи надають можливість ідентифікувати особу, яка здійснила перевезення та містять, зокрема, відомості про товари які перевозяться.

Разом з цим, доводи відповідача про ненадання під час перевірки документів про проходження через КПП працівників контрагентів-постачальників, які надавали послуги, не заслуговують на увагу, оскільки контролюючим органом не було надано суду доказів щодо витребування таких даних та їх ненадання позивачем на таку вимогу.

Крім того, в акті перевірки, відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів позивача, а саме: ТОВ ЛАНА ГРУП , ТОВ ГЕШЕФТ ПРОФІТ , що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств в ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності господарської операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником та його безпосереднім постачальником.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, Печерським районним судом м. Києва у справі №757/9289/16-к винесено вирок, яким затверджено угоду від 18.04.2016р. між прокурором відділу м. Києва ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2 про визнання винуватості та яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Так, за результатами розгляду означеної справи, Печерським районним судом м. Києва було встановлено, що ОСОБА_2 являється засновником та керівником ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН та як пособник взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

При цьому, ОСОБА_2 не мав наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , а діяв у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності усупереч вимогам законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

Також Печерським районним судом м. Києва встановлено, що використовуючи ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати продовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету наступним підприємствам реального сектору економіки: ТОВ ПАРТНЕР ЦЕНТР ЛТД» (ЄДРПОУ 37773208), ТОВ «КІЙАГРОПРОДУКТ» (ЄДРПОУ 31088656), 70В «ЗЕРНО.УА» (ЄДРПОУ 38451064), ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ» (ЄДРПОУ 36151455), ТОВ «АРТ ПІД КОМПАНІ» (ЄДРПОУ 39419194), ПАТ «КАМЕТ» (ЄДРПОУ 241206), ТОВ «НЕТВОРК-ГЕРВІС» (ЄДРПОУ 32046177), ПІТ «ЕКОСШ1АВ» (ЄДРПОУ 31550476), ТОВ «ШЛЯХБУД КР» ЄДРПОУ 39348841), ТОВ «РЕМБУД КОЛІЯ» (ЄДРПОУ 39338278), ТОВ «ТИАМАТ» (ЄДРПОУ 38640632), ТОВ «ПЕНЕТРОН-НИКОЛАЕВ» (ЄДРПОУ 37206844), ТОВ «СФЕРАЛАЙН» (ЄДРПОУ 37404411), ТОВ «КБМК» (ЄДРПОУ 35062322), ТОВ «КАПІТАЛБУД СВ» (ЄДРПОУ 38255369), ПП «ВИСОТНИК» (ЄДРПОУ 19299540), ПП «ТРАНЗИТ-ВЕСТ» (ЄДРПОУ 30735103), ТОВ «АРТ БУД ГЕРВІС» (ЄДРПОУ 37140061).

Отже, Печерський районний суд м. Києва за результатами розгляду справи №757/9289/16-к дійшов до висновку, що ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН упродовж 2015-2016 роках не здійснювало господарські операції, зокрема з ТОВ ШЛЯХБУД КР , а надавало послуги з мінімізації податкових зобов'язань.

Проте, Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Враховуючи вказану правову позицію та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи висновок суду першої інстанції про те, що наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №757/9289/16-к, яким директора контрагента позивача - ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України, вказує на безтоварність спірних господарських операцій позивача, колегія суддів дійшла висновку про його помилковість, оскільки цим вироком не встановлено фіктивності господарських операцій ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН за участю позивача, за результатами яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а лише встановлено факт реєстрації підприємства на ім'я ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, які використали ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН для прикриття своєї незаконної діяльності, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказом, що підтверджує обставини безтоварності спірних господарських операцій, та не виключає факт здійснення позивачем з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН реальних господарських операцій, які підтверджено первинними документами.

Так, вказаним вироком встановлено, що використовуючи ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати упродовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету певним підприємствам реального сектору економіки. Тобто, вироком встановлено надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, зокрема і ТОВ ШЛЯХБУД KP саме невстановленими особами, які використовували ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , а не ОСОБА_2

Проте, як вбачається з матеріалів справи, первинні документи укладені між позивачем та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН в межах господарських операцій за результатами яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, були підписано ОСОБА_2 як керівником контрагента позивача, протиправність дій якого, у відповідності до вироку, виразилося лише у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

Зазначеним вироком не встановлено обставин того, що підприємство за участю ОСОБА_2 не здійснювало господарську діяльність, не встановлено протиправності таких дії засудженого, а також того чи мають господарські операції ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН з позивачем ознаки неконтрольованності їх державою, чи приймали участь в цих операціях невстановлені особи зазначені у вироку.

Також, згідно з вироком встановлено, що ОСОБА_2 був саме пособником у вчиненні злочину, а не співвиконавцем, хоча він не був формальним керівником фіктивного підприємства, оскільки він відкрив у ПУАТ Смартбанк поточний рахунок, а первинні документи в тому числі вищевказані договори, видаткові накладні, акти прийому-передачі наданих робіт, акти форми №КБ2в, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН містять його підпис. При цьому вироком суду не було встановлено обставин підробки підпису ОСОБА_2 на зазначених первинних документах.

Враховуючи викладене, а також те, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №757/9289/16-к, встановлено використання ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН для прикриття незаконної діяльності, саме невстановленими особами, при цьому первинні документи, що підтверджують господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , за наслідками яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містять підписів будь-яких інших осіб, крім ОСОБА_2, уповноваженого на підписання документів з боку ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , який при цьому не є співвиконавцем злочину, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначений вирок не містить достатньо відомостей про здійснення безтоварних господарських операцій між позивачем та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН за результатами яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява №3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також слід врахувати те, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України, який міститься в постанові від 03.03.2016 року у справі №5-347кс15, неприпустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження. Встановлення такої преюдиції, суперечить передбаченим статтею 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину не повинно призводити до автоматичного встановлення фактів незаконності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Разом з цим, слід зазначити про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних відносин правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-1318а16 враховуючи наступне.

Так, у зазначеній постанові Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Тож, для застосування цієї позиції ВСУ мають бути наявними дві обставини: встановлена вироком суду фіктивність підприємства контрагента платника податків і факт формального складання первинних документів за відповідними господарськими операціями.

Проте, у цьому випадку зазначеним вище вироком суду, факт фіктивності контрагента позивача - юридичної особи ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН не встановлено, а в ході розгляду цієї справи підтверджено реальність господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, що виключає підстави вважати первинні документи, складені за їх результатами, формальними.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №002581407 від 13.03.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 2096945,30 грн., з них за податковим зобов'язанням - 1677557,00 грн. та за штрафними санкціями 419389,30 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає стягненню на користь позивача 244562,32 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову (не стягнута судом першої інстанції) та апеляційної скарги, виходячи з розрахунку 31281,22 + 213281,1 = 244562,32 грн. (т.1 а.с.3, т. 8 а.с. 42).

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволені позову і є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняття нової постанови в цій частині про задоволення позову.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХБУД КР - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі №804/2251/17 - в частині відмови у задоволені позову скасувати ти прийняти нову постанову, якою позов в цій частині - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №002581407 від 13.03.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2096945,30 грн., з них за податковим зобов'язанням - 1677557,00 грн. та за штрафними санкціями 419389,30 грн.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХБУД КР за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 244562,32 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до статей 328, 329 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко