Рішення

від 20.04.2018 по справі 307/2880/17

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2880/17

Провадження № 2/307/308/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Цонинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Владіслава Миколайовича до Тячівської державної нотаріальної контори, де треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 сільська рада, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовною заявою до Тячівської державної нотаріальної контори, де треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 сільська рада, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно. В позовній заяві зазначив, що 17 січня 2017 року померла його мати ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про її смерть І-ФМ №218472. На час своєї смерті ОСОБА_4 являлась власником двох земельних ділянок, кадастровий номер - 2124480400:04:004:0052, що розташована в с. Бедевля, урочище Заріка , площею 0,1550 га та кадастровий номер - 2124480400:04:002:0073, що розташована в с. Бедевля, вул.. Прикордонна, 25, площею 0,2270, що стверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за №№НВ-2102236892017, НВ-2102236982017. Згідно даних вказаних витягів право власності на зазначені земельні ділянки вона набула 26 липня 2016 року. Згідно заповіту його матері, посвідченого Тячівською державною нотаріальною конторою 22 серпня 2016 року, на випадок своєї смерті, вона заповіла йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в с. Бедевля, вул. Прикордонна, 25, а також належні їй земельній ділянки. 20 січня 2017 року він подав відповідачу заяву про прийняття спадщини за заповітом, в якій зазначив, що документи необхідні для оформлення його спадкових прав, будуть подані ним пізніше. Згідно даної заяви, відповідачем відкрита спадкова справа №37/2017. 2 листопада 2017 року він направив в адрес відповідача лист до якого приєднав необхідні для оформлення спадщини документи та просив відповідача повідомити його про прийняте рішення, а у випадку відмови в оформленні спадщини вказати на причини такої відмови. На день звернення до суду документи, які б визнавали за ним право власності в порядку спадкуваня за заповітом відповідачем не виготовлені, відомості про причини відмови в оформленні такого права відповідачем не надані.

Просить визнати за ним у порядку спадкування право власності на земельні ділянки кадастровий номер - 2124480400:04:004:0052, що розташована в с. Бедевля, ур. Заріка , площею 0,1550 га, та кадастровий номер - 2124480400:04:002:0073, що розташована в с. Бедевля, вул. Прикордонна, 25, площею 0,2270 га.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з'явився, так як надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Тячівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_3 прийшов до них в нотаріальну контору зі своїм братом ОСОБА_7 і ними було роз'яснено позивачу, що якщо в нього не має правовстановлюючих документів на земельні ділянки, то йому потрібно звертатися в суд з приводу оформлення спадщини. Після даної розмови вони бачили, що в позивача наявний державний акт на земельні ділянки. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносилась і на даний час труднощів у видачі свідоцтва про право на спадщину не має.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-2102236892017 та №НВ-2102236982017 від 02.10.2017 року стверджується, що ОСОБА_4 є власником земельних ділянок кадастровий номер - 2124480400:04:004:0052, площею 0,1550 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Бедевля, ур. Заріка , та кадастровий номер - 2124480400:04:002:0073, площею 0,2270 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в с. Бедевля, вул. Прикордонна, 25 (а.с.6,7).

Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 Владіслава Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії ІІ-ЩЗ №031980 стверджується, що його батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.12).

Відповідно до заповіту, складеного державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 22.08.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-1214, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, заповіла все своє майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 Владіславу Миколайовичу, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

16 січня 2017 року померла ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії І-ФМ №218472, а 12 липня 2008 року помер ОСОБА_8, що стверджується свідоцтвом про його смерть серії І-ФМ №067801 (а.с.4, 5).

20 січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в Тячівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті своє матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла 16 січня 2017 року (а.с.9).

Нотаріально-посвідченою заявою ОСОБА_1 від 18.10.2017 року стверджується, що він після смерті батька ОСОБА_8 та після смерті матері ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини за законом не звертався, до судових органів з заявою про призначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом не звертався, права на обов'язкову частку у спадщині не має, претензій матеріального характеру не має (а.с.19).

2 листопада 2017 року представник позивача ОСОБА_5 надіслав поштою в Тячівську державну нотаріальну контору пакет документів необхідний для прийняття спадщини за заповітом від 20.01.2017 року за №58 (спадкова справа №37), що підтверджується описом про вкладення в конверт (а.с.10,11).

Висновками про ринкову вартість земельних ділянок стверджується, що ринкова варість земельної ділянки кадастровий номер - 2124480400:04:002:0073, площею 0,2270 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в с. Бедевля, вул. Прикордонна, 25, становить 63787 гривень, а земельної ділянки кадастровий номер - 2124480400:04:004:0052, площею 0,1550 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Бедевля, ур. Заріка - 30799 гривень (а.с.17, 18).

Згідно з пункту 3 глави 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5 , нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Як вбачається з узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого Спеціалізованого Суду України від 16.05.2013 року, вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам слід враховувати наступне. Главою 86 ЦК України , а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику в справах про спадкування . За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Однак, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це є підставою для відмови у позові. Вказана відмова нотаріуса повинна бути виражена у письмовому вигляді у формі постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Суд зазначає, що постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину позивач та його представник суду не надали.

Згідно із ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу Оформлення права на спадщину ).

Також поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини не є тотожними, адже законодавець розмежовує ці поняття та пов'язує з виникненням зазначених майнових прав різні наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, доказів про те, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину суду не надано.

Державний нотаріус Тячівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 в судовому засіданні ствердила, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносилася і наразі труднощів у видачі свідоцтва про право на спадщину не має.

Однак, суд зазначає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України ).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини про те право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом із тим необхідно розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Представник позивача посилається на ст.392 ЦК України , відповідно до якої право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що право позивача на спадщину було оспорене чи не визнане. Також, не вбачається, що позивач використав надані законодавством можливості оформлення спадкових прав та належним чином оформив своє право власності на спадкове майно.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності може бути особа, яка вже є власником, а не бажає ним стати, наприклад, в порядку спадкування.

Набуття права власності в порядку спадкування регулюється окремими нормами.

За таких обставин у суду не має правових підстав застосовувати до даних правовідносин норми ст. 392 ЦК України .

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, так як позивачем та його представником не доведено, що позивач є вже власником спадкового майна в розумінні ст.ст. 317 , 319 , 1297 ЦК України , та має право на захист такого права на підставі ст. 392 цього Кодексу , а тому в задоволенні позову ОСОБА_4 Владіслава Миколайовича до Тячівської державної нотаріальної контори, де треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 сільська рада, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.392, 1296, 1297 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 Владіслава Миколайовича до Тячівської державної нотаріальної контори, де треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 сільська рада, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено 30 квітня 2018 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко