Рішення

від 05.04.2018 по справі 755/19447/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/19447/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. Свої вимоги мотивувала тим, що в період з 12 листопада 2015 року по 27 квітня 2017 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП на посаді начальника відділу логістики. В день звільнення позивачу не було добровільно виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 22 093,65 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача нараховану та не виплачену заробітну плату у розмірі 22 093,65 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 448,66 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Представництво здійснював ОСОБА_2

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Направив на адресу суду заяву у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглядати справу без його участі, проти заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив

За згодою позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Позивач перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем з 12 листопада 2015 року по 28 квітня 2017 року, звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін (а.с.6,8, 8 зворот).

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно довідки № 2017.10.25-050 від 25 жовтня 2017 року заборгованість з оплати праці Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП перед ОСОБА_3 складає у розмірі 22 093,65 грн. (а.с.7).

У відповідності зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день звернення з позовом до суду.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " передбачає виплату середнього заробітку за час затримки виплат, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї провини, відсутність грошей у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п.32 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення провадиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.

Судом встановлено, що за лютий 2017 року та березень 2017 року позивачу нараховано заробітну плату в загальному розмірі 5 594 грн. 74 коп. (2 797,37 грн.+ 2 797,37 грн).

Середньоденна заробітна плата позивача за лютий 2017 року та березень 2017 року склала у сумі 136 грн. 46 коп. ((2 797,37 грн. + 2 797,37 грн.) : 41 робочих дні).

Позивач просила про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день звернення з позовом до суду, що становить 161 робочий день у розмірі 19 448,66 грн.

Судом перевірено розрахунок середнього заробітку та встановлено таке.

Середній заробіток за час затримки виплат за період з 28 квітня 2017 року по 14 грудня 2017 року складає у сумі 21 970 грн. 06 коп. (136 грн. 46 коп. х 161 робочих дні).

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день звернення з позовом до суду підлягають задоволенню повністю у розмірі 19 448 грн. 66 коп., що є в межах позовних вимог.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати підлягають задоволенню повністю: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП (ЄДРПОУ 38221570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 13-а) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованості по заробітній платі у сумі 22 093,65 (двадцять дві тисячі дев'яносто три) грн. 65 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП (ЄДРПОУ 38221570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 13-а) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки виплат у сумі 19 448, 66 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 66 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів).

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 4 Закону України " Про судовий збір " при подачі позовної заяви: майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Місячний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року становить у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено повністю, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір майнового характеру, виходячи з такого розрахунку.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Виходячи із загальної суми задоволених вимог у розмірі 41 542,31 грн. (19 448,66 грн. + 22 093,65 грн.) 1 % становить у розмірі 532,65 грн., що є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 640,00 грн. (1600 * 0,4).

Тому, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст.115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України , п.п.5, 9, 13 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП (ЄДРПОУ 38221570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 13-а) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованості по заробітній платі у сумі 22 093,65 (двадцять дві тисячі дев'яносто три) грн. 65 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП (ЄДРПОУ 38221570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 13-а) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки виплат у сумі 19 448, 66 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 66 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЗС ГРУП (ЄДРПОУ 38221570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 13-а) на користь держави судовий збір майнового характеру у сумі у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н. Є. Арапіна