Рішення

від 17.04.2018 по справі 904/232/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018м. ДніпроСправа № 904/232/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Таєрс", с. Шкарівка, Білоцерківського р-ну, Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автомак", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 9021,10 грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 16.03.18 р. представник

від відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 05.02.18 р. представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Таєрс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 26 633,23 грн., що складають суму заборгованості за Дистриб`ютерським договором № 233/17-Д від 03.10.2017 р., 1 614, 03 грн. - пені, 179 грн. - річних, 834, 12 грн. - інфляції грошових коштів, 5 326, 65 грн. - штрафу, 7 457, 30 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач проти стягнення з нього суми основного боргу з урахуванням здешевлення національної валюти України - гривні відносно долару США, розрахунок якої позивачем здійснений на підставі п.4.2. договору заперечує, посилаючись на відсутність у останнього правових підстав для такого нарахування з огляду на те, що умови вказаного пункту договору не стосуються оплати перших трьох партій товару, яка здійснюється відповідно до п.4.3. договору, а саме, на умовах 100% передоплати.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на той факт, що договором не встановлено строк оплати перших трьох партій товару у випадку їх передчасної поставки, тобто, до отримання такої передплати від покупця.

Жодних вимог щодо оплати вартості поставленого товару, зокрема, з урахуванням здешевлення національної валюти України - гривні відносно долару США позивач відповідачу не пред'являв.

Крім того, відповідач зазначає про те, що оплата поставленої позивачем першої партії товару здійснена у повному обсязі.

Із заявленими до стягнення штрафними санкціями у вигляді пені та штрафу, відповідач також не погоджується зазначаючи про те, що одночасне застосування двох заходів одного виду цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення, у вигляді прострочення боргових зобов'язань, є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема статті 61 Конституції України, положеннями якої встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Щодо стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідач зазначає про те, що їх сплата застосовується у зобов'язаннях, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад, тощо), правова природа яких передбачена статтею 536 Цивільного кодексу України та не застосовується до правовідносин, що виникли між сторонами, бо факт користування чужими грошовими коштами позивача взагалі відсутній.

Крім того, зважаючи на відсутність прострочення виконання своїх зобов'язань за договором, з огляду на відсутність встановленого строку його виконання та не пред'явленням відповідної вимоги боржнику, відповідач вважає заявлені до стягнення суми річних та інфляції грошових коштів необґрунтованими.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що відповідач, сплативши в добровільному порядку суму основного боргу, визнав свої грошові зобов'язання за договором, однак, сплату суми боргу здійснив з простроченням, у зв'язку з чим до нього має бути застосована відповідальність у вигляді пені, штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі п.п.8.2., 8.3. договору.

Розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження та відкладався від 19.02.18 р. до 28.02.18 р. та від 28.02.18 р. до 19.03.18 р.

19.03.18 р. від відповідача, електронною поштою, надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку зі складними погодними умовами.

Ухвалою суду від 19.03.18 р., у зв'язку з необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів, господарський суд дійшов висновку про доцільність переходу від спрощеного позовного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 17.04.18 р.

10.04.18 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній зменшує суму штрафу до 4978,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами до 2004,84 грн., при цьому суму пені збільшує до 2038,26 грн.

Крім того, позивач просить стягнути суму судових витрат, яка складає 338,36 грн.

Суму основного боргу, яка складає 26 633,23 грн., 3% річних в сумі 179,00 грн., інфляцію грошових коштів в сумі 834,12 грн. до стягнення не заявляє.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що остання відповідає вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає вказану вище заяву до розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У підготовчому засіданні 17.04.2018 р. вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, у зв'язку з чим, за письмовою згодою всіх учасників справи, 17.04.18 р. завершено підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті.

17.04.18 р. у судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Таєрс" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автомак" (Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір № 233/17-Д.

Відповідно до п.2.1. вказаного вище договору, Продавець (позивач у даній справі) зобов'язується поставляти Дистриб'ютору (відповідачу) шини пневматичні, автомобільні, торгівельної марки FORCE окремими партіями згідно погоджених сторонами заявок, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати, оплачувати та реалізувати товар на встановлених договором умовах.

Продавець надає Дистриб'ютору офіційний статус дистриб'ютора на території м. Кривий Ріг (п.2.2. договору).

У п. 4.1 договору сторони дійшли згоди про те, що Продавець поставляє товар Дистриб'ютору за цінами, які вказані у накладних, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною.

В п.4.3. договору, встановлено, що оплата перших трьох партій товару здійснюється Дистриб'ютором на умовах 100% попередньої оплати, отримання якої Продавцем у встановлені договором строки є обов'язковою передумовою для здійснення послідуючих поставок товару на умовах відстрочення платежу, передбаченого п.4.4. договору.

Оплату рахунку на передоплату виставленого Продавцем, Дистриб'ютор зобов'язаний здійснити протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення. Моментом здійснення попередньої оплати вважається момент зарахування коштів на банківський рахунок Продавця.

Виконуючи умови договору, позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 35 700 грн., про що свідчить видаткова накладна № 1356 від 04.10.2017 р.

Відповідач, 26.10.2017 року частково сплатив отриманий товар в сумі 10 810 грн., в призначенні платежу останній послався на здійснення попередньої оплати на підставі виставленого позивачем рахунку від 04.10.2017 р. № 1356.

У повному обсязі вартість поставленого товару було здійснено 09.02.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1005 (а.с.38).

Вказане вище свідчить про те, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо здійснення розрахунків, з огляду на виставлений позивачем рахунок від 04.10.17 р., оплата якого була здійснена частинами та в порушення вимог ч.2.статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, у пункті 8.2. договору за порушення строків оплати поставки товару сторони передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Позивачем до стягнення заявлено пеню за період прострочення з 27.10.2017 р. по 08.02.2018 р. в сумі 2038,26 грн.

Розрахунок зазначеної вище суми пені здійснено відповідно до норм чинного законодавства, в зв'язку з чим вимога щодо її стягнення підлягає задоволенню, а сума пені до примусового стягнення.

Відповідальність у вигляді штрафу, в договорі встановлено за прострочення дистриб"ютором оплати більше 15 днів за товар, розрахунки за який передбачено з відстроченням платежу, визначеним в п.4.4. договору.

Вказаним пунктом встановлено відстрочення платежу на 21 календарний день за четверту та кожну наступну партію товару.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представниками сторін, спірна партія є першою партією товару, оплата якої визначена на інших умовах (100% попередня оплата), відповідальність за прострочення в оплаті якої визначено ч.1. п.8.2. договору.

Сплата річних у розмірі 28% також передбачено за несвоєчасне виконання розрахунків, які здійснюються на умовах відстрочення платежу.

Отже, нарахування штрафу та річних за прострочення в оплаті першої партії товару, умовами договору не передбачено, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача відносно суми судових витрат, яка складає 338,36 грн. слід зазначити про наступне.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3, вказаної вище статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини другої статті 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті є, зокрема, позовна заява.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем разом з позовною заявою не було подано попереднього орієнтованого розрахунку суми судових витрат, вимоги позивача в сумі 338,84 грн., що складають суму судових витрат задоволенню не підлягають.

Крім того, слід зауважити, що 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , відповідно до якого Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, а тому посилання позивача на абз.2 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , в якому йдеться про статтю 44 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.17 р є недоцільним.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосуються першопочаткових позовних вимог, а тому в частині суми основного боргу, річних та інфляції грошових коштів, судом до уваги не беруться, з огляду на те, що заявлені вимоги розглядалися в межах зменшених позовних вимог, де сума основного боргу, річних та інфляції позивачем заявлені не були.

Заперечення, що стосуються пені, до уваги також не приймаються, оскільки за прострочку в оплаті товару, яка мала місце, сторони, як вже було зазначено вище, передбачили відповідальність у вигляді пені, а тому остання заявлена правомірно.

Керуючись статтями 526, 546, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автомак", (50 023, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича,1, р/р 26007060865107 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305750, код ЄДРПОУ 38031579) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Таєрс" (09 170, Київська область, Білоцерківський р-н, с. Шкарівка, вул. Миру, 1-А, р/р 26008653977600 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 37547462) 2038 (дві тисячі тридцять вісім гривень) 26 коп. пені, 398 (триста дев'яносто вісім гривень) 04 коп. судового збору.

В решті позовних вимог та вимог щодо покладення на відповідача витрат в сумі 338,84 грн. відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.04.2018

Суддя ОСОБА_3