Рішення

від 26.04.2018 по справі 906/162/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/162/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.№02/03-18 від 20.03.2018;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропаганда-Фасад"

про стягнення 25745,95грн

05.03.2018 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропаганда-Фасад" про стягнення 25745,95грн заборгованості, з яких: 19796,39грн боргу за прострочення оплати товару, 3333,39грн 36% річних, 2615,97грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки з відстрочкою платежу №ЖИ-0216 від 02.09.2016 в частині оплати товару. В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 712, 625, 611, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 222, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2018 відкрито провадження у даній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 29.03.2018; зобов'язано сторін виконати вимоги резолютивної частини даної ухвали.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2018 підготовче засідання відкладено на 12.04.2018.

Ухвалою господарського суду від 12.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.62).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропаганда-Фасад" (відповідач, покупець) укладено договір поставки з відстрочкою платежу №ЖИ-0216 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі - товар), в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його (а.с. 8-10).

Згідно з п. 5.2. Договору передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана у видатковій накладній, є датою поставки товару Постачальником за умови підписання видаткової накладної Покупцем. З моменту підписання Покупцем видаткової накладної Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по передачі товару Покупцю.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними №95869 від 13.10.2017 на суму 56741,05грн, №102312 від 31.10.2017 на суму 7448,20грн, №100933 від 27.10.2017 на суму 1157,71грн, №100932 від 27.10.2017 на суму 2190,48грн, а всього на суму 67537,44грн (а.с.11-14).

Відповідно до пункту 7.4. Договору строк оплати кожної окремої партії товару становить 15 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю та підписання видаткової накладної.

Також позивачем надано відповідачу рахунки на оплату товару №109938 від 13.10.2017 на суму 56741,05грн, №115614 від 26.10.2017 на суму 1157,71грн, №116126 від 27.10.2017 на суму 2190,48грн, №116910 від 30.10.2017 на суму 7448,20грн (а.с.53-56).

На виконання умов договору відповідачем частково здійснено оплату за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями №934 від 26.10.2017 на суму 26741,05грн, №1058 від 05.12.2017 на суму 10000,00грн, №52 від 18.01.2018 на суму 10000,00грн, №142 від 13.02.2018 на суму 1000,00грн (а.с.15-18).

Відповідно до п.8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За несвоєчасну оплату товару, що поставляється відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань, яка нараховується до повної оплати суми боргу (п.8.2. Договору).

Згідно п.8.4. Договору відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Договір набрав сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.1 Договору).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 19796,39грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення із відповідача 25745,95грн заборгованості, з яких: 19796,39грн боргу за прострочення оплати товару, 3333,39грн 36% річних, 2615,97грн пені.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки з відстрочкою платежу №ЖИ-0216 від 02.09.2016.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 7.4. Договору строк оплати кожної окремої партії товару становить 15 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю та підписання видаткової накладної.

Видаткові накладні №95869 від 13.10.2017 на суму 56741,05грн, №100933 від 27.10.2017 на суму 1157,7грн, №100932 від 27.10.2017 на суму 2190,48грн, №102312 від 31.10.2017 на суму 7448,20грн вказують на передачу товару покупцю на загальну суму 67537,44грн.

Однак матеріали справи свідчать про те, що обов'язок оплатити товар відповідачем виконано частково на суму 47741,05грн, а тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 19796,39грн основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 36% річних у розмірі 3333,59грн та пеню у розмірі 2615,97грн за періоди із 28.10.2017 по 23.02.2018 (згідно видаткової накладної №95869 від 13.10.2017), із 11.11.2017 по 23.02.2018 (згідно видаткових накладних №100933 та №100932), із 14.11.2017 по 23.02.2018 (згідно видаткової накладної №102312).

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Позивачем невірно вказано період нарахування пені та 36% річних згідно видаткової накладної №102312 від 31.10.2017, оскільки останнім днем обов'язку оплати товару є 15.11.2017.

Також, слід враховувати положення ст.253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Відповідно до умов договору, останнім днем оплати товару згідно видаткової накладної №95869 від 13.10.2017 є 28.10.2017, згідно видаткових накладних №100932 від 27.10.2017 та №100933 від 27.10.2017 останнім днем оплати товару є 11.11.2017, що є вихідними днями - суботою, тому відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України перший після нього робочий день - 30.10.2017 та 13.11.2017 відповідно, є останнім днем виконання обов'язку з оплати товару.

Згідно п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Під час розрахунку розміру пені та 36% річних згідно видаткової накладної №95869 від 13.10.2017 позивач помилково визначив періоди нарахування, оскільки не врахував те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Так, відповідачем здійснено часткову оплату товару згідно платіжних доручень №934 від 26.10.2017 на суму 26741,05грн, №1058 від 05.12.2017 на суму 10000,00грн, №52 від 18.01.2018 на суму 10000,00грн, №142 від 13.02.2018 на суму 1000,00грн (а.с.15-18).

Здійснивши власний розрахунок пені за несвоєчасну оплату товару згідно видаткової накладної №1000932 від 27.10.2017, суд зазначає, що за період із 14.11.2017 по 23.02.2018 сума пені складає 179,02грн; згідно видаткової накладної №100933 від 27.10.2017 за період із 14.11.2017 по 23.02.2018 сума пені складає 94,62грн, згідно видаткової накладної №102312 від 31.10.2017 за період із 16.11.2017 по 23.02.2018 сума пені складає 597,69грн.

Окрім того, згідно власного розрахунку суду суми пені за несвоєчасну оплату товару за видатковою накладною №95869 від 13.10.2017 судом встановлено, що:

- за період з 31.10.2017 по 07.12.2017 сума пені складає 843,29грн;

- за період з 08.12.2017 по 17.01.2018 сума пені складає 643,84грн;

- за період з 18.01.2018 по 12.02.2018 сума пені складає 221,37грн;

- за період з 13.02.2018 по 23.02.2018 сума пені складає 86,79грн.

Суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені згідно видаткової накладної №95869 від 13.10.2017 за період з 08.12.2017 по 23.02.2018 у сумі 866,07грн, які заявлені позивачем. За період з 31.10.2017 по 07.12.2017 суд задовольняє вимоги у сумі 843,29грн, та відмовляє у задоволенні вимог у сумі 44,38грн, у зв'язку із невірним визначенням періоду нарахування.

Пеня, що підлягає стягненню, враховуючи положення ст.14 ГПК України, згідно видаткових накладних №100932 від 27.10.2017 за період з 14.11.2017 по 23.02.2017, №100933 від 27.10.2017 за період з 14.11.2017 по 23.02.2017, №102312 від 31.10.2017 за період з 16.11.2017 по 23.02.2017 складає 862,23грн (174,94грн+92,45грн+594,84грн), які заявлені позивачем.

Таким чином, загальний розмір пені, який підлягає задоволенню, складає 2571,59грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що відповідно до ст.625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за цим Договором покупець сплачує постачальнику 36 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Здійснивши власний розрахунок 36% річних за несвоєчасну оплату товару згідно видаткової накладної №102312 від 31.10.2017 за період з 16.11.2017 по 23.02.2018 судом встановлено, що сума 36% річних складає 734,62грн.

Окрім того, згідно власного розрахунку суду суми 36% річних за несвоєчасну оплату товару за видатковою накладною №95869 від 13.10.2017 сума 36% річних складає:

- за період з 31.10.2017 по 07.12.2017 - 1124,38грн;

- за період з 08.12.2017 по 17.01.2018 - 808,77грн;

- за період з 18.01.2018 по 12.02.2018 - 256,44грн;

- за період з 13.02.2018 по 23.02.2018 - 97,64грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні стягнення із відповідача 36% річних у сумі 59,18грн (1183,56грн - 1124,38грн) за період з 31.10.2017 по 07.12.2017 згідно видаткової накладної №95869 від 13.10.2017, у зв'язку із невірним визначенням періоду нарахування.

36% річних, що підлягає стягненню, враховуючи положення ст.14 ГПК України, згідно видаткових накладних №100932 від 27.10.2017 за період з 14.11.2017 по 23.02.2017, №100933 від 27.10.2017 за період з 14.11.2017 по 23.02.2017, №102312 від 31.10.2017 за період з 16.11.2017 по 23.02.2017, №95869 від 13.10.2017 за період з 08.12.2017 по 23.02.2018 складає 2150,03 грн, які заявлені позивачем.

Таким чином, загальний розмір 36% річних, який підлягає задоволенню, складає 3274,41грн.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 25642,39грн, з яких: 19796,39грн - основного боргу, 3274,41грн - 36% річних, 2571,59грн - пені є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати у разі часткового задоволення позову в порядку ст.129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1754,93грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пропаганда-Фасад (10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.112; ідентифікаційний код 38979560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 82-А; ідентифікаційний код 24587464):

- 19796,39грн - боргу;

- 2571,59 грн - пені;

- 3274,41грн - 36% річних;

- 1754,93грн - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.05.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)