Рішення

від 03.05.2018 по справі 910/2937/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2018Справа № 910/2937/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альхор

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрміськбуд холдинг

про стягнення 179.193,23 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

14.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Альхор до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрміськбуд холдинг про стягнення 179.193,23 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.06.2017 між сторонами укладено договір на проведення рекламної(их) компанії(й) № 04-06, відповідно до якого позивач зобов'язався провести для відповідача рекламну компанію на узгоджених поверхнях спеціальних конструкцій, а відповідач прийняти та оплатити роботи та послуги у визначені договором строки. Відповідно до додатку № 1 до договору, відповідач доручив позивачу розмістити рекламу (сюжет ЖД Деміївський квартал ) на спеціальних конструкціях розміром 6x3 м. у період з 01.07.2017 по 31.07.2017. Крім того, сторони узгодили кількість місць - 16, а також визначили вартість робіт - 100.440,00 грн. за один місяць. За умовами п. 4.2 договору оплата здійснюється до 10 числа кожного місяця на підставі виставленого позивачем відповідачу рахунку-фактури. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, професійно та якісно провівши рекламну кампанію для відповідача на узгоджених спеціальних конструкціях. У зв'язку з цим, позивач 30.06.2017 направив відповідачу рахунок-фактуру № 46-06-17 на оплату 100.440,00 грн. Проте, відповідач оплату за надані позивачем послуги не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 100.440,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано пеню в розмірі 18.626,80 грн., штраф в сумі 50.220,00 грн., інфляційні втрати в сумі 7.875,43 грн. та 3% річних в сумі 2.031,00 грн. Позивач в обґрунтування вимог посилається на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2937/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.03.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045207866 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Лабораторна, 33/37, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 15.03.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 15.03.2018 (номер відправлення 0103045207866) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 22.03.2018 з позначкою не повна адреса .

Відповідачем 29.03.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/2937/18 для ознайомлення. Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 29.03.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою останнього.

Від позивача 04.04.2018 на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Позивачем 11.04.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/2937/18 для ознайомлення. Представник позивача ознайомився з матеріалами справи 11.04.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою останнього.

Відповідач у поданому 13.04.2018 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що за умовами п. 4.2 договору оплата має проводитись на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури відповідачу не пізніше ніж за два дні до 10 числа поточного місяця у якому проводиться рекламна компанія. Дана умова договору позивачем виконана не була та відповідач не отримував рахунку-фактури для проведення оплати за договором. Докази передачі чи отримання вказаного позивачем рахунку-фактури в матеріалах справи відсутні. У зв'язку з тим що у відповідача виникає право провести оплату по договору тільки після надання позивачем повного пакету документів для проведення розрахунків а дана умова не була виконана позивачем, відповідач не провів оплату по договору. На підставі зазначеного у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача сплату будь яких грошових коштів на його рахунок по даному договору.

Позивачем 27.04.2018 до відділу діловодства суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивач у відповідності до умов договору надіслав відповідачу рахунок-фактуру № 46-06-17 проте відповідач не виконав своїх зобов'язань по сплаті послуг за договором. 22.09.2017 позивач шляхом надсилання електронного листа також намагався передати відповідачу рахунок-фактуру № 46-06-17 через посередника, який діяв від імені відповідача. 22.01.2018 позивач направляв відповідачу претензію. в якій також містилося посилання на рахунок-фактуру № 46-06-17. Зазначає, що відповідач не заперечує факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. Позивач просить позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альхор (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрміськбуд Холдинг (далі - відповідач, замовник) укладено договір на проведення рекламної(их) компанії(й) № 04-06 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну компанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором.

Рекламна компанія - роботи та послуги виконавця по розповсюдженню (розміщенню й експонуванню) реклами (рекламного матеріалу), отриманого від замовника на зарезервованих поверхнях спеціальних конструкцій протягом строку погодженого сторонами у додатку до договору, а також інші роботи та послуги виконавця, передбачені умовами даного договору (п. 1.5 договору).

Згідно з п. 2.2 договору з метою проведення рекламної компанії сторонами підписується додаток до договору (акт резервування).

29.06.2017 сторонами складено акт резервування (додаток № 1) до договору відповідно до якого замовник доручив виконавцю розмістити рекламу (сюжет ЖК Деміївський квартал на спеціальних конструкціях розміром 6х3м у період з 01.07.2017 по 31.07.2017 відповідно до наступної адресної компанії:

1. Голосіївський пр-кт, 122, із центру;

2. Саперно-Слобідська вул., В сторону Південного мосту;

3. Полярна вул./М.Майорова вул.;

4. Дружби Народів бульв., 11;

5. Кільцева дорога, біля ТЦ Епіцентр ;

6. Перемоги пр-кт, 95, із центру;

7. Солом'янська вул., 22;

8. Федорова вул. - вул. Протасов Яр, в сторону вул. Горького (поміж двома мостами);

9. Чоколівський бульв., 18, в сторону пл. Севастопольської;

10. Подільський узвіз, в центр;

11. Теліги О, вул. Кирилівська церква в сторону Петрівки;

12. Перемоги пр-кт, 88, із центру;

13. Московський пр-кт - вул. Новокостянтинівська, в бік Петрівки;

14. Набережне шосе, 300 м. Від ст. м. Дніпро , в сторону моста Патона;

15. Набережно-Хрещатицька вул./Нижній Вал, із центру;

16. Курбаса Л. пр-кт/вул. Картвелішвілі, в центр.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату виконаних позивачем послуг з проведення рекламної компанії повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1.1. договору вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у додатках до договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами.

Згідно акту резервування (додаток № 1) від 29.06.2017 вартість перерахованих вище робіт складає 100.440,00 грн.

Відповідно до договору № 08-06 від 29.06.2017, укладеного між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метеор Принт (виконавець), останнім було виготовлено постери на папері (ЖК Деміївський квартал) у кількості 16 одиниць, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 30.06.2017.

Згідно з договором № 01-10-2016-1 від 01.10.2016, укладеного між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДСС-Реклама Плюс (виконавець), останнім виконано роботи з поклейку рекламних матеріалів та здійснено фото звіти згідно з умовами договору.

Позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю ДСС-Реклама Плюс здійснено поклейку рекламних постерів у кількості 13 штук, а 3 рекламних постери поклеєні позивачем.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.5 договору відповідно до умов п. 3.5.5 договору після надання рекламних послуг виконавцем, передбачених кожним окремим додатком до даного договору, виконавець направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати одержання акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр акту з іншою необхідною документацією або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання.

Згідно з п. 3.5.5 договору сторони домовились підписувати акти прийому-передачі наданих виконавцем замовнику робіт та послуг за цим договором.

Доказів в підтвердження складення позивачем акту прийому-передачі робіт та послуг та доказів його надіслання відповідачу не подано.

Разом з цим, позивач в позовній заяві зазначає, що роботи та послуги за договором ним виконано належним чином та в повному обсязі. Відповідач в свою чергу у відзиві на позовну заяву не заперечував обставину що позивачем не виконано послуги за договором, або виконано їх не належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що роботи та послуги за договором виконано позивачем належним чином.

Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата здійснюється замовником щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця, у якому проводиться рекламна компанія (якщо інший строк оплати не буде узгоджено сторонами у додатках до договору), безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менше ніж за два банківських дні до датки платежу, передбаченої у цьому пункті договору.

Отже, умовами договору строк оплати не ставиться в залежності від моменту отримання рахунку-фактури відповідачем, а визначений до 10 числа поточного місяця, у якому проводиться рекламна компанія.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 46-06-17 від 30.06.2017 про сплату за розміщення реклами у період з 01.07.2017 по 31.07.2017 вартістю 100.440,00 грн.

Позивачем жодних доказів виставлення відповідачу рахунку-фактура № 46-06-17 від 30.06.2017 не подано, проте суд вважає, що оскільки розмір наданих послуг є фіксованим (визначений у додатку № 1) та умовами договору визначено строк їх сплати, ніщо не перешкоджало відповідачу здійснити оплату до 10.07.2017 за надані позивачем послуги за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 в сумі 100.440,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 100.440,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих рекламних послуг в розмірі 100.440,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.2.2 договору при порушенні замовником зобов'язань по оплаті рекламної компанії, до заявника може застосовуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день порушення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 18.626,80 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 18.626,80 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.2.3 договору в разі якщо прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 (двадцяти) банківських днів, замовника на вимогу виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена.

Оскільки прострочення з оплати наданих послуг мало місце понад 20 банківських днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 50.220,00 грн. штрафу.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7.875,43 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2.031,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7.875,43 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2.031,00 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альхор є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрміськбуд холдинг (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, 33/37, код ЄДРПОУ 40339238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альхор (03127, м. Київ, вул. Коломіївська, 6, код ЄДРПОУ 21494561) 100.440 (сто тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 18.626 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 80 коп. пені, 50.220 (п'ятдесят тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп. штрафу, 7.875 (сім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 43 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2.031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 00 коп. - 3% річних, 2.687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова