Рішення

від 25.04.2018 по справі 910/23150/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018Справа № 910/23150/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 37) до Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЛОРЕНЦІЇ, будинок 1/11) прозобов'язання передати майно Представники сторін:

від Позивача: Куценко О.О. (представник за довіреністю)

від Відповідача: Мельниченко Ю.А. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (надалі також - Позивач ) звернулося звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" (надалі також - Відповідач ) про зобов'язання передати майно.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором від 01.10.2000 в частині повернення переданого на відповідальне зберігання майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 позовну заяву Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" про зобов'язання передати майно залишено без руху.

15.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/23150/17, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2018.

08.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 14.02.2018 з'явилися представники Позивача. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В підготовчому засіданні представник Позивача просив залишити без розгляду пункт 2 прохальної частини клопотання про витребування доказів, задовольнити клопотання в частині витребування з матеріалів справи № 910/29411/14, яка зберігається в Господарському суді міста Києва, належним чином завірену копію Договору від 01.10.2000.

Як встановлено у ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Розглянувши клопотання Позивача про витребування доказів, Суд на місці ухвалив - залишити без розгляду пункт 2 прохальної частини клопотання про витребування доказів, в решті вимог - в задоволенні клопотання про витребування доказів відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

В підготовчому засіданні Суд на місці ухвалив - надати Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надати Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкласти підготовче судове засідання на 06.03.2018.

В підготовче засідання 06.03.2018 з'явилися представники сторін.

Суд на місці ухвалив - продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 17.04.2018.

30.03.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності .

02.04.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.04.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли відповідь на відзив та заперечення на заяву.

В підготовче засідання 17.04.2018 представники з'явився представник Позивача. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Під час підготовчого засідання судом здійснено всі необхідні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, передбачені у ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, Суд на місці ухвалив - закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.04.2018.

В судовому засіданні 25.04.2018 представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, застосувати строки позовної даності до позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25.04.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

01.10.2000 між Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут" в особі проректора Печеника Н.В. та Асоціацією підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" в особі генерального директора Єгорова Ю.Б. було укладено договір, який затверджений проректором НТУУ "КПІ" Печеником Н.В. та підписаний від стрілецько - спортивного клубу "КПІ - Київ" Сичовим С.А., за умовами якого:

1. 01.10.2000 відповідно до повідомлення № 114 НТТУ "КПІ" передає безоплатно, на баланс по рахунку № 018, стрілецько-спортивному клубу "КПІ-Київ" 9 (дев'ять) одиниць спортивних пістолетів згідно з опису від 01.10.2000 з відповідального зберігання Циганкова В.В.

2. У зв'язку з відсутністю у стрілецько-спортивного клубу "КПІ-Київ" ліцензії МВС України на право зберігання та використання вогнепальної зброї, а також спеціалізованого сховища зброї та боєприпасів, НТУУ "КПІ" в особі ССК "КПІ-Київ" передає асоціації "Україна-спорт" під відповідальне зберігання спортивну зброю, перераховану в повідомленні № 114 від 01.10.2000 та описі по балансовому рахунку № 018 від 01.10.2000 до закінчення ремонту стрілецького тиру та отримання відповідних ліцензій МВС України НТУУ "КПІ".

3. НТУУ "КПІ" здійснює оплату витрат, пов'язаних зі зберіганням та обслуговуванням спортивної зброї, перерахованої в повідомленні № 114 від 01.10.2000 за узгодженою калькуляцією. (а.с. 29)

У повідомленні № 114 за жовтень 2000 року по рахунку 250 вказано, що від НТУУ "КПІ" до ССК "КПІ-Київ" передається безкоштовно майно з балансу на баланс по рах. 018 (згідно інвентаризаційного опису) на суму 3 956,00 грн, зношеність 100%. (а.с. 131)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору ССК "КПІ-Київ" передав, а Асоціація Україна-спорт прийняла під відповідальне зберігання 9 одиниць зброї, а саме: 7.62 мм револьвер ТОЗ - 36 № P-0601; 7.62 мм револьвер ТОЗ - 36 № M-7115; 7.62 мм револьвер ТОЗ - 36 № M-7448; 5,6 мм пістолет ИЖ-35-м №884110; 5,6 мм пістолет ИЖ-35-м №884230; 5,6 мм пістолет ИЖ-35-м №871951; 5,6 мм пістолет МЦМ №870905; 5,6 мм пістолет МЦМ №872134; 5,6 мм пістолет МЦМ 872234, що підтверджується Актом від 01.10.2010.

26.12.2016 Позивачем було надіслано Відповідачу вимогу № 0450/1087 про повернення 9 одиниць зброї протягом 3 днів з дня отримання даної вимоги, але не пізніше 16.01.2017, факт отримання якої уповноваженим представником Відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 32-33)

У відповідь на вказану вимогу Відповідач у листі № 16/01-17 від 16.01.2017 з-поміж іншого повідомив про необхідність надання Позивачем додаткових документів для повернення зброї. (а.с. 34-37)

27.11.2017 Позивачем було надіслано Відповідачу повторно вимогу № 0450/968 про повернення 9 одиниць зброї протягом 3 днів з дня отримання даної вимоги, але не пізніше 05.12.2017, факт отримання якої уповноваженим представником Відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яка залишена без відповіді та реагування. (а.с. 38-39)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/29411/14 встановлено факт перебування на зберіганні у Відповідача 9 одиниць зброї, належної Позивачу та переданої ним Відповідачу за Договором зберігання від 01.10.2000. Проте в порушення вимог закону на вимогу Позивача Відповідач не повернув спортивну зброю зі зберігання. Таким чином, Позивач просить Суд зобов'язати Асоціацію підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" повернути Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до Договору від 01.10.2000, а саме: Спортивний револьвер ТОЗ - 36, к-р 7.62 мм № P-0601; Спортивний револьвер ТОЗ - 36, к-р 7.62 мм № M-7115; Спортивний револьвер ТОЗ - 36, к-р 7.62 мм № M-7448; Спортивний пістолет МЦМ к-р.5.6 мм №870905; Спортивний пістолет МЦМ к-р.5.6 мм №872134; Спортивний пістолет МЦМ к-р.5.6 мм №872234; Спортивний пістолет ИЖ -35 к-р. 5.6 мм №884110; Спортивний пістолет ИЖ -35 к-р. 5.6 мм №884230; Спортивний пістолет ИЖ - 35 к-р. 5.6 мм №871951.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає, що станом на момент розгляду даної справи Позивач не виконав пункт 2 Договору від 01.10.2000, оскільки не являється об'єктом дозвільної системи МВС України, на який розповсюджується накази та інструкції МВС, а також Постанову Кабінету Міністрів України, а також не має відповідної ліцензії та дозволів на право зберігання та використання спортивної зброї. Окрім того, Відповідач вказує, що Стрілецько-спортивний клуб КПІ Київ був ліквідований 09.04.2012, що свідчить про виведення сторони Договору від 01.10.2000 як власника зброї за його межі, тим самим договірні зобов'язання були припинені за приписами ст. 609 ЦК України. Проте, Позивач не є стороною Договору від 01.10.2000 та не є правонаступником ССК КПІ-Київ . Також Відповідач зазначає, що дирекцією Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" було прийнято рішення про переведення спортивної зброї із стану відповідального зберігання у стан комісійного продажу. У зв'язку з неможливістю реалізувати в комісійному порядку вказану зброю Відповідачем було переведено її на свій баланс в якості часткової компенсації витрат за Договором від 01.10.2000.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" є обґрунтованими з огляду на таке.

Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 року, відповідно із вказаної дати втратив чинність Цивільний кодекс Української РСР.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що правовідносини сторін у даній справі хоча і виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, проте продовжили існувати після, підлягають застосуванню положення саме Цивільного кодексу України.

Внаслідок укладення Договору від 01.10.2000 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, пунктом 2 Договору від 01.10.2000, укладеного між Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут" в особі проректора Печеника Н.В. та Асоціацією підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" в особі генерального директора Єгорова Ю.Б., передбачено, що у зв'язку з відсутністю у стрілецько-спортивного клубу "КПІ-Київ" ліцензії МВС України на право зберігання та використання вогнепальної зброї, а також спеціалізованого сховища зброї та боєприпасів, НТУУ "КПІ" в особі ССК "КПІ-Київ" передає асоціації "Україна-спорт" під відповідальне зберігання спортивну зброю, перераховану в повідомленні № 114 від 01.10.2000 та описі по балансовому рахунку № 018 від 01.10.2000 до закінчення ремонту стрілецького тиру та отримання відповідних ліцензій МВС України НТУУ "КПІ".

З матеріалів справи вбачається, що ССК "КПІ-Київ" передав, а Асоціація Україна-спорт прийняла з 01.10.2000 під відповідальне зберігання 9 одиниць зброї, а саме: 7.62 мм револьвер ТОЗ - 36 № P-0601; 7.62 мм револьвер ТОЗ - 36 № M-7115; 7.62 мм револьвер ТОЗ - 36 № M-7448; 5,6 мм пістолет ИЖ-35-м №884110; 5,6 мм пістолет ИЖ-35-м №884230; 5,6 мм пістолет ИЖ-35-м №871951; 5,6 мм пістолет МЦМ №870905; 5,6 мм пістолет МЦМ №872134; 5,6 мм пістолет МЦМ 872234, що підтверджується Актом від 01.10.2000, підписаним сторонами без заперечень та зауважень та скріпленим їх печатками. У акті також зазначено, що передача спортивної зброї здійснюється на основі Договору та Калькуляції від 01.10.2000, затверджених НТУУ КПІ .

Факт прийняття зазначеної зброї на відповідальне зберігання також підтверджується накладною № 7 від 01.10.2000, наданою самим Відповідачем.

Суд зазначає, що у грудні 2014 року Асоціація підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна-Спорт" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" про стягнення 17928,00 грн. за оренду спеціалізованого сейфу і витрат на охоронну сигналізацію, 112212,88 грн. збитків у вигляді зарплати матеріально-відповідальної особи Єгорова Ю.Б., які понесені позивачем внаслідок виконання укладеного між сторонами договору про відповідальне зберігання спортивної зброї від 01.10.2000, а також про повернення переданого відповідачеві на підставі договору про сумісну діяльність від 01.07.1993 стрілецько-спортивного обладнання за наведеним в акті від 06.12.1998 та накладній від 24.12.1999 переліком.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/29411/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016, позов Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна-Спорт" до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" задоволено частково; стягнуто з Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" на користь Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" 1 296 грн. заборгованості за оренду спеціалізованого сейфу, 2 592 грн. витрат на охоронну сигналізацію, 4 320 грн. витрат на утримання матеріально-відповідальної особи та 1 991 грн. судового збору; зобов'язано Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" повернути Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" стрілецько-спортивне знаряддя: установку для виконання вправ МП-8, МП-10 - 1 шт.; пульт управління - 1 шт.; гвинтівки спортивні пневматичні моделі Иж32-БК - 2 шт.; установку для стрільби по рухливій мішені, вир-ва ФРН -1 шт.; пульт управління установкою мішені, вир-ва ФРН - 1 шт.; у задоволенні решти вимог відмовлено. (а.с. 12-28)

При цьому, під час розгляду вказаної справи судом з-поміж іншого встановлено доведеність обставин передачі Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" 9 одиниць спортивної зброї за Договором від 01.10.2000 та перебування цієї зброї на зберіганні у Відповідача.

Вказаного висновку Суд дійшов за наслідками дослідження та співставлення опису наявності матеріальних цінностей, які знаходяться на кафедрі фіз. виховання станом на 01.04.1996, та відповіді Солом'янського управління поліції Головного управління у місті Києві Національної поліції України за №вх3250/125/55/05-16 від 10.03.2016 про зберігання Відповідачем вогнепальної зброї згідно переліку у спеціалізованому сховищі для зберігання зброї, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Курська, 4.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/29411/14, яка набрала законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їй суперечити.

Відтак, не потребують доказуванню при розгляді цієї справи встановлений у вказаному судовому рішенні факт передачі Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" 9 одиниць спортивної зброї за Договором від 01.10.2000 та перебування цієї зброї на зберіганні у Відповідача.

При цьому, Суд зазначає, що факт перебування вказаної спортивної зброї у Відповідача не заперечується ним у відзиві на позов та підтверджується долученими до нього документами, зокрема, Розпорядженням № 4-с від 10.01.2017 про переведення на баланс в якості часткової компенсації витрат Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" по Договору від 01.10.2000 спортивну зброю Стрілецько-спортивного клубу КПІ-Київ , загальною вартістю 1 661,60 грн. Окрім того, обставини наявності зброї у Відповідача підтвердив його представник в судовому засіданні.

В матеріалах справи також міститься лист Солом'янського управління поліції Головного управління у місті Києві Національної поліції України за №вх3250/125/55/05-16 від 10.03.2016 про зберігання Відповідачем вогнепальної зброї згідно переліку у спеціалізованому сховищі для зберігання зброї, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Курська, 4.

Аргументи Відповідача про те, що Позивач не є стороною Договору від 01.10.2000 та власником зброї, а Стрілецько-спортивний клуб КПІ-Київ , який було ліквідовано 09.04.2012, тому Позивач не має права на повернення зброї, Судом відхилені, з огляду на таке.

За приписами ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Як вказано у п. 1 Статуту Стрілецько-спортивного клубу КПІ-Київ , Стрілецько-спортивний клуб КПІ-Київ є структурним підрозділом ФФВС Національного технічного університету України, який утворено з метою розвитку і популяризації стрілецьких видів спорту, підготовки студентської молоді до служби у Збройних Силах України, проведенню оздоровчої роботи серед студентів, співробітників університету, громадян України і інших країн, сприянню розвитку сучасної матеріально-технічної бази, технічному забезпеченню збірних команд, створення можливостей ветеранам спорту для самостійно виробничо-господарської діяльності. (а.с. 136-142)

Як вбачається з листа відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району № 598/08518 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.04.2012, запис про закриття відокремленого підрозділу: Стрілецько-спортивного клубу КПІ-Київ на підставі наказу Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут № 4-269 від 30.08.2010 було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.04.2012. (а.с. 151-152)

Проте, Суд зазначає, що умовами Договору від 01.10.2000 підтверджується, що його сторонами є саме Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" в особі його відокремленого підрозділу - ССК КПІ-Київ , та Асоціація підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт". Від імені НТУУ КПІ цей Договір підписано проректором Печеником Н.В. та засвідчено печаткою НТУУ КПІ .

Відтак, Суд вважає, що у даному випадку поклажодавцем відповідно до п. 2 Договору від 01.10.2000 був Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", від імені якого діяв ССК КПІ-Київ , тому закриття останнього як відокремленого підрозділу юридичної особи в жодному разі не припиняє спірні правовідносини щодо зберігання зброї та не позбавляє права Позивача вимагати виконання зобов'язань за Договором від Відповідача.

При цьому, Суд зазначає, що передача спірних спортивних пістолетів з балансу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" на баланс Стрілецько-спортивного клубу КПІ-Київ згідно з повідомленням № 114 за жовтень 2000 року по рахунку 250 не означає передачу права власності на це майно.

Відтак, відсутні правові підстави стверджувати про припинення зобов'язань сторін за Договором від 01.10.2000 у зв'язку із закриттям ССК КПІ-Київ .

Крім того, вказаний висновок про наявність зобов'язань сторін за Договором від 01.10.2000 фактично підтвердив Київський апеляційний господарський суд у постанові № 910/29411/14 від 04.10.2016, стягнувши з Позивача на користь Відповідача за Договором від 01.10.2000 заборгованість за оренду спеціалізованого сейфу, витрат на охоронну сигналізацію та витрат на утримання матеріально-відповідальної особи за період з 29.12.2011 по 30.11.2015.

Більше того, Суд зазначає, що у межах розгляду вказаної справи Відповідач вказував на приналежність зброї, що знаходиться у нього на зберіганні, саме Позивачу.

Статтею 938 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (стаття 950 Цивільного кодеку України).

Як встановлено у пункті 2 Договору від 01.10.2000, у зв'язку з відсутністю у стрілецько-спортивного клубу "КПІ-Київ" ліцензії МВС України на право зберігання та використання вогнепальної зброї, а також спеціалізованого сховища зброї та боєприпасів, НТУУ "КПІ" в особі ССК "КПІ-Київ" передає асоціації "Україна-спорт" під відповідальне зберігання спортивну зброю, перераховану в повідомленні № 114 від 01.10.2000 та описі по балансовому рахунку № 018 від 01.10.2000 до закінчення ремонту стрілецького тиру та отримання відповідних ліцензій МВС України НТУУ "КПІ".

З наведеної умови Договору вбачається, що строк зберігання, а відтак і строк дії Договору, обумовлений закінченням ремонту стрілецького тиру та отриманням відповідних ліцензій МВС України НТУУ "КПІ".

Як встановлено Судом з матеріалів справи та підтверджує сам Позивач, станом на даний час ремонт стрілецького тиру не здійснений, відповідні ліцензії МВС України Позивачем не отримані.

Проте, згідно зі статтею 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Дана норма надає право поклажодавцеві в будь-який час вимагати повернення речі, таке право не може бути обмежене, оскільки передача на зберігання речі не зумовлює припинення щодо неї правомочностей її власника, який самостійно розпоряджається таким майном на власний розсуд.

Відтак, відсутність у Позивача ліцензій та дозволів МВС України не виключає обов'язку Відповідача повернути майно зі зберігання на першу вимогу поклажодавця.

Як встановлено Судом, 26.12.2016 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою № 0450/1087 про повернення 9 одиниць зброї протягом 3 днів з дня отримання даної вимоги, але не пізніше 16.01.2017, факт отримання якої уповноваженим представником Відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на вказану вимогу Відповідач у листі № 16/01-17 від 16.01.2017 з-поміж іншого повідомив про необхідність надання Позивачем додаткових документів для повернення зброї.

Таким чином, враховуючи положення ст.953 Цивільного кодексу України, Суд доходить висновку, що Відповідач зобов'язаний був повернути Позивачу зброю у встановлений ним строк.

Однак, Суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та достатніх доказів відповідно до норм ст.ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Асоціацією підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" Позивачу 9 одиниць спортивної зброї.

За наведених обставин, аргументи відповідача з приводу невиконання Позивачем пункту 2 Договору в частині отримання ліцензій та дозволів на зберігання зброї спростовуються встановленим ст. 953 Цивільного кодексу України обов'язком зберігача повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Що стосується заяви Відповідача про застосування строків позовної давності, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Судом встановлено, що Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 21.12.2017, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду.

Як зазначає Відповідач у поданій заяві, строк звернення до суду про повернення майна сплинув через 3 роки після внесення в ЄДР запису про ліквідацію самостійного підрозділу - Стрілецько-спортивного клубу КПІ-Київ (09.04.2012), оскільки не Позивач являється стороною Договору від 01.10.2000, а Стрілецько-спортивний клуб КПІ-Київ .

Суд зазначає, що обставини права у Позивача як сторони Договору від 01.10.2000 вже досліджувалися Судом вище по тексту, оскільки були покладені в основу аргументів Відповідача щодо підстав відмови у задоволенні Позову.

Оскільки судом встановлено, що Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" є стороною Договору від 01.10.2000 та має право вимагати від Відповідача виконання зобов'язань за ним, Суд не приймає до уваги доводи Відповідача щодо початку відліку строку позовної давності з моменту ліквідації ССК КПІ-Київ як відокремленого підрозділу.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи вищевикладене, Суд доходить висновку, що перебіг позовної давності у даному випадку розпочався з моменту, коли Позивачу стало відомо про порушення його прав та законних інтересів, а саме, з дня отримання листа Відповідача № 16/01-17 від 16.01.2017 з відмовою повертати зброю.

Таким чином, Позивачем не пропущений загальний строк позовної давності при зверненні до суду з позовом до до Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" про зобов'язання передати майно.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" про зобов'язання передати майно підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Асоціацію підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЛОРЕНЦІЇ, будинок 1/11, ідентифікаційний код 16282911) повернути Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 37, ідентифікаційний код 02070921) майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до Договору від 01.10.2000, а саме:

- Спортивний револьвер ТОЗ - 36, к-р 7.62 мм № P-0601;

- Спортивний револьвер ТОЗ - 36, к-р 7.62 мм № M-7115;

- Спортивний револьвер ТОЗ - 36, к-р 7.62 мм № M-7448;

- Спортивний пістолет МЦМ к-р.5.6 мм №870905;

- Спортивний пістолет МЦМ к-р.5.6 мм №872134;

- Спортивний пістолет МЦМ к-р.5.6 мм №872234;

- Спортивний пістолет ИЖ - 35 к-р. 5.6 мм №884110;

- Спортивний пістолет ИЖ - 35 к-р. 5.6 мм №884230;

- Спортивний пістолет ИЖ - 35 к-р. 5.6 мм №871951

3. Стягнути з Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна - Спорт" (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЛОРЕНЦІЇ, будинок 1/11, ідентифікаційний код 16282911) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 37, ідентифікаційний код 02070921) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 квітня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин