Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/1839/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа № 910/1839/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. при секретарі судового засідання Кимлик Ю.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яворів

до Приватного акціонерного товариства Оболонь

про стягнення 4.262.285,13 грн.

За участю представників сторін :

від позивача Крупенко О.В., довіреність № б/н від 15.01.2018

від відповідача Микусевич О.М., довіреність № 52/0/25-17 від 12.05.2017

Суть спору :

19.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яворів до Приватного акціонерного товариства Оболонь про стягнення 2.325.713,54 грн., з яких: 2.258487,30 грн. основного боргу та 67.226,24 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.01.2015 між сторонами укладений договір поставки № 14-2015/К, відповідно до якого позивач поставив відповідачу згідно накладених № РН-0000897 від 27.09.2017 та № РН-0000974 від 31.10.2017 товар на загальну суму 2.668.724,30 грн. За умовами п. 5.6 договору оплата кожної партії товару здійснюється не пізніше 90 календарних днів від дати поставки. Відповідач станом на 14.02.2018 оплатив поставлений товар лише в розмірі 410.237,00 грн. та заборгованість становить 2.258487,30 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно з п. 8.2 договору позивачем нараховано пеню за період прострочення до 13.02.2018 в розмірі 67.226,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/1839/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.03.2018.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.02.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045206789 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.02.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 21.02.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 26.02.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045206789, а отже відповідач мав подати відзив до 14.03.2018.

Позивачем в підготовчому засіданні 20.03.2018 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 5.172.606,86 грн., з яких: 5.025.430,81 грн. основного боргу та 147.176,05 грн. пені. Позивач зазначає, що 26.02.2018 та 14.03.2018 минув термін оплати поставок на суму 2.886.943,51 грн., здійснених згідно накладених № РН-0001049 від 28.11.2017 та № РН-0001102 від 14.12.2017. Після подання позовної заяви відповідач сплатив 120.000,00 грн. за поставлений товар. термін простроченої заборгованості за поставлений товар збільшився на 2.766.943,51 грн. Позивачем здійснено перерахунок пені за прострочення сплати боргу за накладними № РН-0000897 від 27.09.2017 та № РН-0000974 від 31.10.2017 з урахуванням здійснених відповідачем оплат та збільшивши період нарахування до 15.03.2018. також позивачем нараховано пеню за прострочення оплати товару за накладною № РН-0001049 від 28.11.2017.

Судом в підготовчому засіданні 20.03.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідачем 20.03.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору між сторонами.

В підготовчому засіданні 20.03.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 21.02.2018 щодо подання відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, оголошено перерву до 03.04.2018.

Відповідачем 02.04.2018 до відділу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач підтверджує, що заборгованість перед позивачем по договору відповідає вказаній в позовній заяві. Відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище, яке пов'язане з фактичною забороною експорту продукції ПАТ Оболонь до Росії та Білорусії, а також девальвацією гривні, яка створює ряд ризиків у сфері оподаткування, зокрема транспортного ціноутворення просить суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами по 70.000,00 грн. кожного банківського дня до остаточного погашення боргу.

Суд розглянувши 03.04.2018 заявлене відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення суду відмови в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно зі ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, розстрочення виконання судового рішення може бути лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Відповідач при порушенні клопотання про розстрочення виконання даного рішення суду не надав належних доказів в підтвердження таких обставин.

В судовому засіданні 03.04.2018 судом з'ясовані питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1839/18 від 03.04.2018 відповідача викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 26.04.2018. Дану ухвалу у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України було 05.04.2018 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045208765.

Позивач отримав дану ухвалу 10.04.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045208765.

Позивачем 26.04.2018 до відділу діловодства суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4.262.285,13 грн., з яких: 4.115.109,08 грн. основного боргу та 147.176,05 грн. пені.

Судом в судовому засіданні 26.04.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні 26.04.2018 позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні 26.04.2018 проти задоволення позовних вимог не заперечував.

В судовому засіданні 26.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яварів (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Оболонь (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 14-2015/К (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю кроненеорки (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано штрафні санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 9.10. договору він вважається укладеним з дня його підписання сторонами і діє до 31.01.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Додатковою угодою № 6 від 25.01.2017 внесено зміни до п. 9.10 договору та встановлено строк дії договору до 31.01.2018.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5.555.667,81 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, , які підписані та скріплені печатками обох сторін

№ РН-0000897 від 27.09.2017 на суму 1.324.796,58 грн.,

№ РН-0000974 від 31.10.2017 на суму 1.343.927,72 грн.,

№ РН-0001049 від 28.11.2017 на суму 1.443.386,28 грн.,

№ РН-0001102 від 14.12.2017 на суму 1.443.557,23 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.6 договору визначено, що оплата кожної партії товару здійснюється не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів від дати поставки товару. Форма розрахунків безготівкова.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 4.115.109,08 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4.115.109,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 8.2 договору за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.6 договору, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент такого прострочення, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 147.176,05 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 147.176,05 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яворів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Оболонь (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3, код ЄДРПОУ 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яворів (81000, Львівська область, Яворський район, м. Яворів, вул. Маковея, 62, код ЄДРПОУ 35413712) 4.115.109 (чотири мільйони сто п'ятнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 147.176 (сто сорок сім тисяч сто сімдесят шість) грн. 05 коп. пені, 63.934 (шістдесят три тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.05.2018.

СуддяВ.В.Сівакова