Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/2434/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018Справа № 910/2434/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного підприємства "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ"

про стягнення 10 000, 00 грн.,

Представники:

від позивача: Кирищук В.П.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Бест Експрес Лізінг" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості з централізованого опалення у розмірі 10 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01.02.2015 по 01.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання у справі №910/2434/18 для розгляду справи по суті призначено на 22.03.2018. Зокрема, зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчену копію договору про постачання теплової енергії № 530346-03 від 26.10.2015 на якій міститься посилання у листі позивача № 050КЕК/15/21-ДУ530346-03 від 31.08.2017; докази направлення (надсилання/вручення) на адресу відповідача рахунку на оплату № 053034610440100/07/2017/3 від 31.07.2017 та вимоги про сплату заборгованості за теплову енергію, поставлену до нежитлових приміщень.

У судовому засіданні 22.03.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 19.04.2018.

18.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2018 надав витребувані судом документи та письмові пояснення, в яких зазначив, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.04.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 26.04.2018.

25.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача надав клопотання, до якого долучено реєстр надходження грошових коштів від Приватного підприємства "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ".

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 05.03.2018, 22.03.2018 та від 19.04.2018 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 3, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 05.03.2018 та 22.03.2018 з відмітками: за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.03.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ" є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 47-А, загальною площею 85, 00 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 02.03.2010, укладеного між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та Приватним підприємством "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т.К., зареєстрований в реєстрі № 245 та актом № 1073 передачі нежитлових приміщень від 25.03.2010.

26.10.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - енергопостачальна організація) та Приватним підприємством "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ" (далі - абонент) укладено договір № 530346-03 на постачання теплової енергії, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно п. 2.3.2. договору, абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Цей договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 15.04.2016 (п. 8.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 530346-03 на постачання теплової енергії від 26.10.2015 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Додатком № 3 до договору № 530346-03 на постачання теплової енергії від 26.10.2015 сторони встановили тарифи на теплову енергію.

Відповідно до додатку № 4 до договору № 530346-03 на постачання теплової енергії від 26.10.2015 сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію.

За вказаним договором Публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснює постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійска, буд. 47 (перейменована на вулицю Велика Васильківська).

Так, 03.12.2015 представниками РТМ Печерськ СВП КТМ Публічного акціонерного товариства "Київенерго" складено акт про обстеження систем центрального опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) нежитлових приміщень в житловому будинку № 2/12-10, яким встановлено, що у вбудованому нежитловому приміщенні Приватного підприємства "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ" - підвал в житловому будинку за адресою: вул. Велика Васильківська, буд. 47-А, загальною площею 85, 00 кв.м., відсутній теплолічильник центрального опалення.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання в частині оплати наданих комунальних послуг з централізованого опалення, внаслідок чого за період з 01.02.2015 по 01.05.2015 утворилась заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 14 185, 51 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 050КЕК/15/21-ДУ530346-03 від 31.08.2017 про сплату заборгованості за теплову енергію, поставлену до нежитлових приміщень, в якій просив відповідача протягом 10 днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити заборгованість, за спожиту послугу з централізованого опалення сумою 14 185, 51 грн., шляхом перерахування коштів на р/р позивача № 260303062201, в додатках до якої додано рахунок на оплату № 053034610440100/07/2017/3 від 31.07.2017.

29.12.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 21/1/5668 від 28.12.2017, в якій просив сплатити заборгованість, яка утворилася станом на 01.12.2017 у розмірі 14 185, 51 грн. за спожиту послугу з централізованого опалення у період з 01.02.2015 по 01.05.2015, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та копією фіскального чеку від 29.12.2017.

Відповідно до розрахунку боргу за комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.02.2015-01.02.2018 у лютому 2018 відповідачем частково погашено заборгованість за спожиту послугу з централізованого у сумі 4 185, 51 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01.02.2015 по 01.05.2015, станом на 01.02.2018 за Приватним підприємством "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ" утворилась заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 10 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Житлово-комунальними послугами, відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Крім того, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс/14.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

Як встановлено судом вище, Приватне підприємство "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ" є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 47-А, загальною площею 85, 00 кв.м., та споживає комунальні послуги з централізованого опалення, які надаються Публічним акціонерним товариством "Київенерго", що підтверджується актом про обстеження систем центрального опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) нежитлових приміщень в житловому будинку № 2/12-10 від 03.12.2015.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п 18, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Оскільки відповідач користувався комунальними послугами, які надаються Публічним акціонерним товариством "Київенерго", заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості є правомірними.

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 050КЕК/15/21-ДУ530346-03 від 31.08.2017 про сплату заборгованості за теплову енергію, поставлену до нежитлових приміщень, в якій просив відповідача протягом 10 днів з моменту отримання цієї вимоги сплати заборгованість, за спожиту послугу з централізованого опалення сумою 14 185, 51 грн., шляхом перерахування коштів на р/р позивача № 260303062201, в додатках до якої додано рахунок на оплату № 053034610440100/07/2017/3 від 31.07.2017.

Так, відповідно до розрахунку боргу за комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.02.2015-01.02.2018 у лютому 2018 відповідачем частково погашено заборгованість за спожиту послугу з централізованого у сумі 4 185, 51 грн.

Відповідно до статті 7 Господарського процесуального кодексу України претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Згідно зі статтею 8 Господарського процесуального кодексу України про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01.02.2015 по 01.05.2015, станом на 01.02.2018 за Приватним підприємством "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ" утворилась заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 10 000, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, зобов'язаний був не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, сплачувати вартість наданих комунальних послуг.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач здійснив оплату заборгованості у розмірі 1 500, 00 грн., що підтверджується реєстром надходження грошових коштів за період з 01.01.2018 по 20.04.2018.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/2434/18 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 500, 00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі непогашеною залишилась заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 8 500, 00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 8 500, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі № 910/2434/18 закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України в частині стягнення 1 500, 00 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "БЕСТ ЕКСПРЕС ЛІЗИНГ" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 3, ідентифікаційний код - 23152534) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код - 00131305) 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 02.05.2018.

Суддя Щербаков С.О.