Рішення

від 03.05.2018 по справі 910/2304/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 03.05.2018Справа №  910/2304/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи За позовом Приватного підприємства “Юг-Технологія” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Трейд” про стягнення  27     909,50 грн. Представники сторін: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство “Юг-Технологія” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Трейд” про стягнення 27   909,50 грн., з яких 23 850,19 грн. основного боргу, 284,24 грн. 3% річних, 2  537,25 грн. пені та 1237,82 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 3103/17 від 31.03.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. Ухвалою суду від 02.03.2018 дану позовну заяву  залишено без руху, встановлено позивачу   строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. 20.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Крім того, у заяві про усунення недоліків, позивач просить стягнути інші суми, ніж заявлено першочергово у позовній заяві, зокрема змінивши суму пені та 3% річних. Однак, позивачем не заявлялось клопотань про збільшення розміру позовних вимог, як і не надавалось відповідних розрахунків нових сум, з огляду на що, суд розглядає позовні вимоги в редакції позовної заяви, а саме про стягнення 27   909,50 грн., з яких 23 850,19 грн. основного боргу, 284,24 грн. 3% річних, 2  537,25 грн. пені та 1237,82 грн. інфляційних втрат.   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 суд відкрив провадження у справі №910/2304/18 та  приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування,  на підставі частини 1 статті 247 ГПК України, судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, засідання у справі призначено на 24.04.2018. Представник позивача у судове засідання 24.04.2018 не з'явився. Позивач був   повідомлений про час та місце судового засідання ухвалою суду від 26.03.2018, що підтверджується повідомленням про вручення даної ухвали №0103046557178. Представник відповідача в судове засідання 24.04.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 26.03.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення даної ухвали №0103046557186. Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).   Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:           31.03.2017 між Приватним підприємством “Юг-Технологія” (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прайм Трейд” (далі – покупець) укладено договір поставки № 3103/17 (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставляти та передавати у власність покупцеві продукцію, визначену договором, а покупець зобов'язується приймати поставлений товар та оплачувати постачальнику його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.           Відповідно до п. 2.2 договору, товар за даним договором поставляється партіями. Найменування (асортимент), кількість та вартість товару, що входить до складу кожної партії, зазначаються в підписаних сторонами специфікаціях та товарних (видаткових) накладних. Згідно з п. 3.6 договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 31.03.2017), підписання уповноваженим представником покупця відповідної товарної (видаткової) накладної є підтвердженням, що постачальник поставив та передав покупцю, а покупець прийняв відповідну партію товару. Дата підписання товарної (видаткової накладної) є датою фактичної поставки партії товару. Положеннями п. 4.1 договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 31.03.2017), покупець оплачує поставлений постачальником товар через 30 календарних днів з моменту поставки. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. На виконання умов договору, у період з квітня 2017 по травень 2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 208   892,31 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 75 від 03.04.2017 на суму 68299,30 грн., № 76 від 03.04.2017 на суму 107   273,54 грн., № 85 від 13.04.2017 на суму 19   928,17 грн., № 109 від 15.05.2017 на суму 13   391,30 грн. Відповідачем частково здійснено оплату товару на суму 42   818,38 грн. Крім того, у період з червня 2016 по серпень 2017 відповідачем здійснено повернення товару позивачу на суму 142   223,74 грн., що підтверджується наступними накладними від покупця: № 6 від 06.06.2017 на суму 18   126,31 грн., № 8 від 27.07.2017 на суму 9   999,02 грн., № 9 від 27.07.2017 на суму 44   723,93 грн., № 10 від 17.08.2017 на суму 39   499,66 грн., № 11 від 17.08.2017 на суму 18 628,20 грн., № 12 від 17.08.2017 на суму 2   690,28 грн., № 13 від 17.08.2017 на суму 8   556,34 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, неоплаченим є товар на суму 23   850,19 грн. У зв'язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 23   850,19 грн., також 284,24 грн. 3% річних, 2   537,25 грн. пені та 1   237,82 грн. інфляційних втрат. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість. На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № 75 від 03.04.2017 на суму 68299,30 грн., № 76 від 03.04.2017 на суму 107   273,54 грн., № 85 від 13.04.2017 на суму 19   928,17 грн., № 109 від 15.05.2017 на суму 13   391,30 грн. За вказаними накладними відповідачем здійснено повернення товару на суму 142   223,74 грн., що підтверджується накладними від покупця, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Сторонами у договорі погоджено, що відповідач оплачує товар через 30 календарних днів з моменту поставки. належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідач, в порушення умов договору лише частково оплатив товар на суму 42   818,38 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №3103/17 від 31.03.2017 становить 23   850,19 грн. (208   892,31 грн. (вартість поставленого товару) - 42   818,38 грн. (сума здійснених оплат) - 142   223,74 грн. (сума поверненого товару) = 23   850,19 грн.). Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 23   850,19 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 23   850,19 грн. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача  284,24 грн. 3% річних, 2    537,25 грн. пені та 1237,82 грн. інфляційних втрат., які нараховані за період з 01.09.2017 по 23.01.2018. В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування  пені, 3% річних, інфляційних втрат. Нарахування пені здійснено позивачем за періоди з 01.09.2017 по 23.01.2018 на суму 23   850,19 грн. За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 5.2 договору, відповідно до якого у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення. Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним, оскільки позивачем при визначені періодів нарахування пені не враховані приписи ч. 6 статті 232 ГК України. Так, остання поставка товару була здійснена 15.05.2017, а тому відповідач є таким, що прострочив з 15.06.2017, а не з 01.09.2017. Вірним періодом нарахування пені є з 15.06.2017 по 13.12.2017. Здійснивши перерахунок пені за період з 01.09.2017 (дата початку нарахування, визначена позивачем) по 13.12.2017 суд встановив, що розмір пені становить 1761,65 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 284,24 грн. 3% річних та 1237,82 грн. інфляційних втрат. Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи,  суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково. Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства “Юг-Технологія” частково. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ:           Позов задовольнити частково.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Трейд” (02094, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАГНІТОГОРСЬКА, будинок 1, код 38811427) на користь Приватного підприємства “Юг-Технологія” (65085, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ САМАРСЬКА, будинок 2, код 37679983) 23850,19 грн. основного боргу, 1237,82 грн. інфляційних втрат, 284,27 грн. 3% річних, 1761,65 грн. пені та 1713,04 грн. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено та підписано: 03.05.2018. Суддя                                                                                                     С.О. Турчин