Рішення

від 23.04.2018 по справі 920/193/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.2018 Справа № 920/193/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/193/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ТАЙМ (ТОВ ЛОГІСТИК ТАЙМ ) (вул. Харківське шосе, буд. 144, літ. А, м. Київ, 02091, код 41085630),

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (СТОВ Обрій ) (с. Мефедівка, Середино-Будський район, Сумська область, 41025, код 30903171),

про стягнення 243 517 грн. 29 коп. заборгованості по договору про надання послуг транспортного експедирування №ТЕ-23/11/2017-1 від 23.11.2017

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 243 517 грн. 29 коп., з яких: 200 000 грн. 00 коп. основного боргу, 12 136 грн. 87 коп. пені, 29 999 грн. 96 коп. штрафу, 159 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 1 221 грн. 42 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг транспортного експедирування №ТЕ-23/11/2017-1 від 23.11.2017, а також 3 672 грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання №2018-16/04 від 16.04.2018 про приєднання документів до матеріалів справи, в якому він повідомив про часткову сплату заборгованості відповідачем в розмірі 50 000 грн. 00 коп. (10 603 грн. 26 коп. по рахунку №31 від 18.12.2017; 39 396 грн. 74 коп. по рахунку №32 від 30.12.2017), надавши копію банківської виписки за 22.03.2018, а також уточнив позовні вимоги, зазначивши, що основна сума боргу складає 150 000 грн. 00 коп., в іншій частині позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначене клопотання в електронному вигляді надіслано на електронну адресу господарського суду Сумської області 23.04.2018.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

23 листопада 2017 року між СТОВ Обрій і ТОВ Логістик тайм було укладено договір про надання послуг транспортного експедирування №ТЕ-23/11/17-1 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввіреного йому відповідачем вантажу до пункту призначення у встановлений договором строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відповідач зобов'язувався сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п. 2.3. Договору плата за перевезення вантажу здійснюється виключно за умовами передплати, а остаточний розрахунок - після фактичного надання послуг: 1 етап - у розмірі, який становить 50 відсотків передплати від загальної суми згідно Заявки на перевезення вантажу у строк протягом 1 банківського дня з дати подання такої Заявки; 2 етап - у вигляді залишку суми після фактичного надання послуг протягом 5 банківських днів з дати підписання кожного Акту передачі - прийняття наданих послуг. Датою підписання Акту є дата, що зазначена в Акті передачі-приймання наданих послуг.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним належним чином виконано всі взяті на себе зобов'язання по Договору, про що свідчать: Акт наданих послуг (виконаних робіт) №32 від 18.12.2017р. на загальну суму 43 286,21 грн., реєстр ТТН до цього акту, а також відповідний рахунок на оплату №31 від 18.12.2017р. (оплачений лише частково Відповідачем 19.12.2017 р. у сумі 32 682,95 грн., що підтверджується банківською випискою з банківського рахунку ТОВ ЛОГІСТИК ТАЙМ за 19.12.2017р.) Тобто залишок боргу по даному Акту станом на день звернення з позовом складав 10603 грн. 26 коп. Крім того, Акт наданих послуг (виконаних робіт) №34 від 30.12.2017р. на загальну суму 331 104,86 грн., реєстр ТТН до цього акту, а також відповідний рахунок на оплату №32 від 30.12.2017р. (оплачений лише частково Відповідачем 06.02.2018р. у сумі 141 708,12 грн., доказом чого є банківська виписка з банківського рахунку ТОВ ЛОГІСТИК ТАЙМ за 06.02.2018р., але оскільки відповідачем в призначенні платежу не вірно було зазначено номер та дату рахунку на оплату, тому було надіслано лист від Відповідача від 07.02.2018р. №11/1 про те що у платіжному дорученні №71 від 06.02.2018р. просить вірним вважати призначення платежу: за транспортні послуги рах.№32 від 30.12.2017р. згідно Договору №ТЕ-23/11/17-1 від 23.11.2017р.) Таким чином залишок боргу по даному Акту станом на день звернення з позовом складав 189 396 грн. 74 коп.

Оскільки Відповідач не здійснював передоплату, а здійснив лише часткові оплати після фактичного надання послуг, тому кінцевим терміном для оплати по Акту виконаних робіт №32 від 18.12.2017р. є 26.12.2017р., по Акту виконаних робіт №34 від 30.12.2017р. є 12.01.2018р.

Загальна сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 12.03.2018р. складала 200 000 грн. 00 коп .

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено факт порушення з боку відповідача строку оплати по Договору. В той же час з письмових матеріалів справи вбачається, що відповідачем, після звернення позивача з позовом до суду, частково сплачено суму основного боргу в розмірі 50 000 грн. 00 коп. (10 603 грн. 26 коп. по рахунку №31 від 18.12.2017; 39 396 грн. 74 коп. по рахунку №32 від 30.12.2017), про що свідчить копія банківської виписки від 22.03.2018.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 50 000 грн. 00 коп. сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом в господарський суд, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 150 000 грн. 00 коп. основного боргу визнаються судом правомірними обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12 136 грн. 87 коп. пені за порушення грошового зобов'язання відповідно до п. 4.2.1. Договору, яким передбачено, що за порушення термінів оплати Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф в розмірі 15% від суми заборгованості..

В той же час, з розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховано 686 грн. 73 коп. пені за період прострочення по акту виконаних робіт №32 від 18.12.2017 за період з 27.12.2017 по 12.03.2018, а також 12 136 грн. 87 коп. пені за період прострочення по акту виконаних робіт №34 від 30.12.2017 за період з 15.01.2018 по 12.03.2018.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобоввЂ�язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку під час нарахування пені, а вірний розмір пені в загальному розмірі складає 12 823 грн. 60 коп.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 136 грн. 87 коп. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 29 999 грн. 96 коп. штрафу, нарахованого відповідно до вимог п. 4.2.1. Договору: 1 590 грн. 45 коп. по Акту №32 від 18.12.2017 та 28 409 грн. 51 коп. по Акту №34 від 30.12.2017.

В постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. по справі №3-88гс11, яка прийнята всім складом суду, в тому числі і судовою палатою з розгляду господарських справ, визначено наступне: Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана правова позиція викладена також в інших постановах Верховного Суду України (постанова від 27.04.2012 року по справі №06/5026/1052/2011, постанови від 9 квітня 2012 року № 3-88гс11 та від 27 квітня 2012 року № 3-24гс12.

В даній справі договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати за поставлений товар. Тлумачення господарського зобов'язання містять норми статі 173 Господарського кодексу України, до складу якого входить і грошове зобов'язання за договором.

В постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. по справі №3-24гс12 також визначено про правомірність одночасного стягнення і штрафу, і пені за прострочку оплати наданих послуг, але тільки у випадку порушення господарського зобов'язання. Так, відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відтак, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. А можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати по Договору більше ніж на 15 календарних днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 999 грн. 96 коп. штрафу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 1221 грн. 42 коп. - 3 % річних та 159 грн. 04 коп. інфляційних збитків, оскільки нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 231, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (СТОВ Обрій ) (с. Мефедівка, Середино-Будський район, Сумська область, 41025, код 30903171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ТАЙМ (ТОВ ЛОГІСТИК ТАЙМ ) (вул. Харківське шосе, буд. 144, літ. А, м. Київ, 02091, код 41085630) 150 000 грн. 00 коп. основного боргу, 12 136 грн. 87 коп. пені, 29 999 грн. 96 коп. штрафу, 159 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 1 221 грн. 42 коп. - 3% річних, 3 652 грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі №920/193/18 в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ТАЙМ 50 000 грн. 00 коп. основного боргу закрити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 03.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_1