Рішення

від 27.04.2018 по справі 916/205/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/205/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-СМЦ (01015, м. Київ, вул.. Лейпцизька, 15А, код ЄДРПОУ 32036829) до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬМОНТАЖБУД (65104, м. Одеса, вул.. Академіка Вільямса, буд. 68/1, код ЄДРПОУ 39354959) про стягнення 1 938 633,31грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬМОНТАЖБУД» про стягнення заборгованості в розмірі 2 238 633,31грн. , яка складається з основного боргу в сумі 1 853 779, 03грн., інфляційних витрат в розмір 35 221,80грн., 3% річних в розмірі 15 922,68грн., пені в сумі 148 331,90грн. та штрафу в розмірі 185 377,90

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постави №П-499386/12/16 від 30.12.2016р. в частині своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2018р. провадження по справі №916/205/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання призначене на 05.03.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2018р. підготовче засідання було відкладено на 28.03.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2018р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи по суті було призначено на 25.04.2018р.

Позивач неодноразово надавав до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, так відповідно до останньої за вх.. ГСОО №2-2166/18 від 26.04.2018р. просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 938 633,31грн., яка складається з основного боргу в сумі 1 533 779,03грн., інфляційних витрат в розмір 35 221,80грн., 3% річних в розмірі 15 922,68грн., пені в сумі 148 331,90грн. та штрафу в розмірі 185 377,90

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „закінченням сторку зберігання» . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.12.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-СМЦ (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬМОНТАЖБУД (покупець) був укладений договір поставки №П-499386/12/16, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Ціна загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за договором, визначається у рахунках постачальника або інших додатках до договору та/або у видаткових/залізничних накладних постачальника (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортиментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунку означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в рахунку постачальника), ціною загальною кількості, асортиментом, сортиментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках постачальника та/або видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Розділом 3 договору визначено суму договору та порядок розрахунків. Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках які (були виставлені постачальником для плати покупця по договору та інших додатках до договору та/або видаткових/залізничних накладних постачальника).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточних рахунок постачальника вказаний у договору або у рахунках чи інших додатках до договору (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточних рахунок постачальника.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках постачальника. З моменту зарахування на поточних рахунок постачальника 100% оплати за постачений товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні (п.3.4 договору).

11.05.2017р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода№1, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до п.3.4 договору та викласти його у наступній редакції: Оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках постачальника. З моменту зарахування на поточних рахунок постачальника 100% оплати за постачений товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки .

Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар вважається поставлений постачальником і прийнятий покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки товару залізничним транспортом - з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній або в іншій момент відповідно до умов поставки згідно з правилами Інкотерміс , по яких поставляється конкретна партія товару, з врахуванням особливостей, встановлених в договорі.

Позивач вказує, що на виконання умов договору ним було поставлено товар на загальну суму 2 143 495,97грн., що підтверджується видатковими накладними: №91686787 від 22.09.2017р. на суму 736 411,50грн., №91686239 від 25.09.2017р. на суму 685 581,76грн., №91714919 від 03.10.2017р. на суму 366 438,31грн. та №91712737 від 05.10.2017р. на суму 355 064,40грн.

Крім того, факт прийняття товару підтверджується довіреностями серія №22/09 від 22.09.2017р., №03/10 віл 03.10.2017р. та №05/10 від 05.10.2017р.

В той же час, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати вартості товар виконав не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 1 553 779,03грн.

05.12.2017р. позивач направляв на адресу відповідача лист-вимогу за вих. №3238 в якому просив останнього оплатити наявну заборгованість. Проте, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язання за договором поставки №П-499386/12/16 від 30.12.2016р. щодо розрахунку за отриманий товар товариство з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-СМЦ звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом, 30.12.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-СМЦ та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬМОНТАЖБУД був укладений договір поставки №П-499386/12/16, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Ціна загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за договором, визначається у рахунках постачальника або і інших додатках до договору та/або у видаткових/залізничних накладних постачальника (п.1.2 договору).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну кількість 2 143 495,97грн., що підтверджується видатковими накладними: №91686787 від 22.09.2017р. на суму 736 411,50грн., №91686239 від 25.09.2017р. на суму 685 581,76грн., №91714919 від 03.10.2017р. на суму 366 438,31грн. та №91712737 від 05.10.2017р. на суму 355 064,40грн.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.4 договору в реакції додаткової угоди №1 від 11.05.2017р. встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках постачальника. З моменту зарахування на поточних рахунок постачальника 100% оплати за постачений товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки

Відповідачем отриманий товар було оплачено частково, вартість несплаченого товару склала 1 553 779,03грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №П-499386/12/16 від 30.12.2016р. в сумі 1 553 779,03грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №П-499386/12/16 від 30.12.2016р., а саме не сплатив вартість поставленого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 148 331,90грн. та 10% штрафу в сумі 185 377,90грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у за прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача, щодо сплати відповідачем 148 331,90грн. пені та 185 377,90грн. штрафу у розмірі 10 (десять) відсотків, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 15 922,68грн. та інфляційні нарахування в сумі 35 221,80грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬМОНТАЖБУД трьох відсотків річних в розмірі 15 922,68грн. та інфляційні нарахування в сумі 35 221,80грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-СМЦ є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-СМЦ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬМОНТАЖБУД про стягнення 1 938 633,31 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬМОНТАЖБУД (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 68/1, код ЄДРПОУ 39354959) користь позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-СМЦ (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15А, код ЄДРПОУ 32036829) основний борг в розмірі 1 553 779 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят дев'ять)грн.. 03коп., пеню в сумі 148 331 (сто сорок вісім тисяч триста тридцять одну)грн. 90 коп., штраф в розмірі 185 377 (сто вісімдесят п'ять тисяч триста сімдесят сім)грн. 90коп., 3% річних в сумі 15 922 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві)грн. 98 коп., інфляційні витрати в розмірі 35 221 ( тридцять п'ять тисяч двісті двадцять одну)грн. 80 коп. та судовий збір в сумі 33 579 (тридцять три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять)грн. 50коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 травня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна