Постанова

від 25.04.2018 по справі 904/8146/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8146/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Сокол І.В.,

відповідача - Москаленко Ю.С.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018

(головуючий - Пархоменко Н.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

у справі № 904/8146/17 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

про визнання укладеним в редакції позивача договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2017 року Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання укладеним в редакції позивача договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

1.3. Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації серія ДП номер 1431403802 від 07.02.2014 ТОВ "Єрмак" введено в експлуатацію торгівельні павільйони по вул. Боброва, 14К.

2.2. Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

В частині 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наведений вичерпний перелік об'єктів, у разі будівництва яких замовник не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури.

Об'єкти ТОВ "Єрмак" не відносяться до об'єктів, зазначених в даному переліку, отже, він зобов'язаний був взяти участь у створені і розвитку інфраструктури.

2.3. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання вимог закону Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 прийнято рішення №5/14 "Про внесення змін до рішення міської ради від 21.03.2007 №6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська".

2.4. ТОВ "Єрмак" не зверталося до міської ради з метою укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, що є порушенням обов'язку, який прямо передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 06 листопада 2017 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні позову відмовлено.

3.1.1. Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра мав бути укладений між сторонами з урахуванням положень частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо визначення розміру пайового внеску, який не може перевищувати 10% загальної кошторисної вартості будівництва. Оскільки в декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07.02.2014 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 20 000,00 грн, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури не може перевищувати 2 000,00 грн. (в той час як позивачем в проекті договору зазначено 199 758,00 грн).

Місцевим господарським судом зазначено, що під час розгляду справи №904/9167/13 судом досліджувалось питання будівництва ТОВ "Єрмак" торговельних павільйонів, тобто Дніпровська міська рада довідалася про будівництво цих об'єктів ще під час розгляду справи №904/9167/13 (рішення від 18.12.2013). У зв'язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку про звернення позивачем з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що і стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

3.2. 29 січня 2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано укладеним договір про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ТОВ "Єрмак" у відповідній редакції.

3.2.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неукладання договору до введення об'єкта в експлуатацію не є підставою для звільнення забудовника від пайової участі у розвитку інфраструктури, оскільки строк, визначений Законом для укладення договору пайової участі, - протягом 15 днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, - встановлено саме для виконання сторонами приписів Закону за власним обопільним волевиявленням. Невиконання свого обов'язку замовником в частині звернення з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування свідчить про порушення саме замовником порядку та, як наслідок, недотримання обома сторонами імперативу обов'язкового укладення договору. Втім, таке недотримання не позбавляє орган місцевого самоврядування звернутись поза межами встановленого у Законі строку до суду з відповідним позовом, оскільки зазначений у Законі строк для укладення договору та кінцевий термін укладення договору не є присічним та не є позовною давністю.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про укладання договору, щодо якого існує пряма вказівка закону про обов'язковість його укладення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання укладеним договору на підставі рішення суду.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пайової участі, апеляційна інстанція погодилась, що проект спірного договору містить всі істотні умови, передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", а розрахунок розміру пайової участі, що є додатком до цього договору, здійснено у відповідності до Порядку та він є арифметично правильним.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено про те, що позивач дізнався про готовність об'єкта до експлуатації за результатами позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 по 30.04.2015, що зафіксовано у акті від 19.06.2015 №08-20/11, до якого було надано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 07.02.2014, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не пропущення позивачем позовної давності.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 14 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єрмак" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2018, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017 залишити в силі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Дніпропетровським апеляційним господарським судом безпідставно не враховано той факт, що позивачем було порушено позовну давність, оскільки в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/9167/13 за позовом TOB "Єрмак" до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на торговельні павільйони по вул. Боброва, 14К. Під час розгляду справи №904/9167/13 господарським судом за участю представників Дніпровської міської ради було з'ясовано факт будівництва об'єктів нерухомого майна по вул. Боброва, 14К. Тобто під час судового розгляду позивачу стало відомо про існування таких об'єктів будівництва та з цього моменту почав спливати строк позовної давності, оскільки під час будівництва майна TOB "Єрмак" не зверталось до міської ради з метою укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури. Зважаючи на той факт, що будівництво було самочинним і відбувалось з неповним переліком дозвільних документів, то міській раді стало відомо, що договір про пайову участь укладений не був.

4.2.2. Отже, на думку скаржника, у рішенні суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача було порушено, але позивач звернувся з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра поза межами строків позовної давності, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.

4.2.3. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що позивачем було неправильно здійснено розрахунок розміру пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра.

4.3. 22 березня 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами.

4.4.1. Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію є тією подією, з якою пов'язаний початок перебігу позовної давності. Скаржником не враховано, що факт будівництва об'єктів нерухомості не є тотожним прийняттю цих об'єктів в експлуатацію. Під час розгляду справи №904/9167/13 встановлено, що побудовані об'єкти не приймались в експлуатацію. Отже, висновок апеляційної інстанції про те, що позивач дізнався про прийняття відповідачем побудованих об'єктів в експлуатацію лише 19.06.2015 за результатами проведеної перевірки, є правильним.

4.4.2. Також позивач вважає помилковими доводи відповідача щодо неправильності визначення позивачем розміру пайового внеску, який був обрахований згідно з приписами частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 29.07.2011 №5/14, що правильно враховано судом апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання укладеним в редакції позивача договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра на підставі статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

5.2.2. Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Оскільки заявлено спір про укладання договору, щодо якого існує пряма вказівка закону про обов'язковість його укладення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість визнання укладеним такого договору на підставі рішення суду.

Частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін. Крім того, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Частиною 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 180 ГК України).

За змістом положень частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання наведених вимог Закону Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 прийнято рішення №5/14 "Про внесення змін до рішення міської ради від 21.03.2007 №6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" (далі - Порядок), яким визначено механізм залучення до пайової участі, порядок укладання договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України Порядок є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання на території м. Дніпра.

За приписами Розділу 2 Порядку величина пайової участі визначається у гривнях, виходячи з розміру пайової участі, визначеного за нормативами одиниці створеної потужності, і не може перевищувати граничного розміру пайової участі, визначеного у відсотковому значенні від загальної кошторисної вартості будівництва об'єктів. Нормативи одиниці створеної потужності (квадратний метр тощо) об'єктів визначені у додатку 1 до цього Порядку.

За умовами пункту 2.5 Порядку граничні розміри пайової участі у відсотках від загальної кошторисної вартості об'єктів визначені у додатку 3 до цього Порядку та не перевищують встановленого законом розміру. Величина пайової участі із застосуванням норми щодо його граничного розміру встановлюється з урахуванням зонального коефіцієнта.

Загальна кошторисна вартість для розрахунку величини пайової участі повинна бути визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та не враховує витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Норма щодо граничного розміру пайової участі застосовується за умови надання замовником (забудовником) належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту.

У разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається на основі нормативів одиниці створеної потужності відповідно до пунктів 2.1 - 2.4 цього Порядку.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що забудовником не було надано для розрахунку пайового внеску зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта, визначеного згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, та належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту. У зв'язку з цим фінансово-економічним департаментом позивача підготовлено розрахунок внеску, виходячи із розміру пайової участі, визначеної за нормативами одиниці створеної потужності об'єкта, із розрахунку площі об'єкта 591,0 м 2 (згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації кількість павільйонів складає 43 шт.) та нормативу розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням павільйони, кіоски (338,0).

Судом апеляційної інстанції перевірено виконаний позивачем розрахунок пайової участі та встановлено, що розрахунок розміру пайової участі, що є додатком до договору, здійснено у відповідності до Порядку та він є арифметично правильним.

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що проект спірного договору містить всі істотні умови, передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому доводи скаржника про неправильність визначення позивачем розміру внеску на пайову участь були предметом оцінки господарського суду апеляційної інстанції, яким встановлено, що матеріали справи не містять ні зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта, визначеного згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, та належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту, ні доказів його подання відповідачем позивачу для визначення розміру внеску на пайову участь. У зв'язку з викладеними обставинами, судом апеляційної інстанції зауважено на тому, що позивачем визначено розмір внеску на пайову участь на підставі Порядку, що узгоджується з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, розмір пайової участі, що підлягає перерахуванню до міського бюджету, з урахуванням вимог Порядку становить за цим договором 199 758,00 грн.

5.2.3. У справі, що розглядається, господарські суди встановили, що відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 у справі №904/9167/13 прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, підставою для відмови у задоволенні позову стало саме відсутність доказів введення ТОВ "Єрмак" спірних об'єктів в експлуатацію . Отже, господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що на час розгляду справи №904/9167/13 побудовані об'єкти не приймались в експлуатацію.

Отже, стосовно тверджень відповідача про те, що позивач про факт будівництва дізнався ще під час розгляду справи №904/9167/13, судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що предметом розгляду цієї справи було самовільне будівництво, тоді як обов'язок щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та письмового повідомлення місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта покладений саме на відповідача.

При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано, що відповідач позивача про готовність об'єкта до експлуатації (торгівельні павільйони по вул. Боброва, 14К в м. Дніпропетровську, загальною площею 591,0 м 2 ) не повідомляв, у зв'язку з чим позивачу стало відомо про існування декларації від 07.02.2014 про готовність об'єкта до експлуатації (торгівельні павільйони по вул. Боброва, 14К в м. Дніпропетровську, загальною площею 591,0 м 2 ), забудовником яких є ТОВ "Єрмак", в процесі позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 по 30.04.2015, яка проводилась Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся з позовом у цій справі в межах позовної давності.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте виключно суди першої та апеляційної інстанції наділені компетенцією оцінювати докази, подані сторонами.

Таким чином, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції доказів у справі, оскільки питання достовірності того чи іншого доказу, наявного у справі, їх додаткова перевірка чи переоцінка не є компетенцією Верховного Суду відповідно до зазначеної вище ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи відповідача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" без задоволення, а судових рішень, що оскаржується, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі № 904/8146/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Ткач

Судді О. Баранець

О. Мамалуй