Постанова

від 27.04.2018 по справі 923/1394/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/1394/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - Очереднік Т.С.

Фермерського господарства "Мєзєнцева" - Оніщенко В.І.

Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області - не з'явився

Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області - не з'явився

Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Мєзєнцева"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброва Г.І., Лисенко В.А.)

у справі за позовом Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

до Фермерського господарства "Мєзєнцева", Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2016 Заступник керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Мєзєнцева" (далі - ФГ "Мєзєнцева"), Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Чаплинська райдержадміністрація) про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки (поновлення) площею 158, 51 га, у тому числі 103, 83 га ріллі богарної та 54, 68 га пасовища, яка розташована на території Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (кадастрові номера 6525484000:02:005:0008, 6525484000:02:005:0009, 6525484000:02:005:0010), вартістю 5 500 116, 30 грн, укладеного 23.12.2013 між Чаплинською райдержадміністрацією та ФГ "Мєзєнцева"; вилучення у ФГ "Мєзєнцева" із користування зазначеної земельної ділянки та передання її Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладення оспорюваного договору оренди землі здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки договір оренди земельної ділянки укладено без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, а встановлення орендної плати здійснено не від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, а від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, що суперечить вимогам законодавства. При цьому прокурор доводить, що оспорюваний договір оренди не є договором про продовження раніше укладеного договору оренди землі від 2008 року, зареєстрованого у Чаплинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 01.07.2009 за № 4АА001801010973000036.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що після закінчення строку дії раніше укладеного договору оренди землі від 2008 року, зареєстрованого у Чаплинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 01.07.2009, ФГ "Мєзєнцева" продовжувало користуватись земельними ділянками на час розгляду справи місцевим судом та належним чином виконувало свої зобов'язання щодо сплати орендної плати. А отже, задоволення цього позову про визнання недійсним договору оренди як спосіб захисту інтересів держави, є непропорційним втручанням у право орендаря, призведе до порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами ФГ "Мєзєнцева", який, виконуючи добросовісно усі умови договору, постраждає від втручання у його права.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 04.05.2017 скасовано. Позов Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задоволено. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки (поновлення) площею 158, 51 га, у тому числі 103, 83 га ріллі богарної та 54, 68 га пасовища, яка розташована на території Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (кадастрові номера 6525484000:02:005:0008, 6525484000:02:005:0009, 6525484000:02:005:0010), вартістю 5 500 116, 30 грн, укладений 23.12.2013 між Чаплинською райдержадміністрацією та ФГ "Мєзєнцева". Зобов'язано повернути земельну ділянку площею 158, 51 га, у тому числі 103, 83 га ріллі богарної та 54, 68 га пасовища, яка розташована на території Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (кадастрові номера 6525484000:02:005:0008, 6525484000:02:005:0009, 6525484000:02:005:0010) Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

Апеляційний господарський суд мотивував свої висновки тим, що оспорюваний договір оренди землі не може вважатись продовженням попереднього договору оренди землі, який припинив свою дію, а є новим договором оренди, який в порушення вимог законодавства укладено без проведення нормативної грошової оцінки землі.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції ФГ "Мєзєнцева" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської області від 04.05.2017 - залишити в силі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ФГ "Мєзєнцева" посилається на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки є договором про поновлення укладеного раніше договору оренди землі, зареєстрованого у Чаплинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 01.07.2009; Чаплинська райдержадміністрація мала права виступати орендодавцем спірної земельної ділянки; висновки суду про те, що оспорюваний договір було укладено без проведення нормативної грошової оцінки землі є безпідставними; суд апеляційної інстанції здійснив неправомірне втручання у мирне володіння ФГ "Мєзєнцева" земельною ділянкою.

Заступником прокурора Херсонської області подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2018 відкладено розгляд касаційної скарги ФГ "Мєзєнцева" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 на 27.05.2018.

Чаплинська районна державна адміністрація Херсонської області та Строганівська сільська рада Чаплинського району Херсонської області були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки неявка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаних представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Голови Чаплинської райдержадміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки" №518 від 30.12.2008 затверджено ФГ "Мєзєнцева" технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 158,51 га ріллі та надано зазначену земельну ділянку в оренду терміном на 3 роки, з орендною платою в сумі 183,00 грн за оренду 1 га угідь протягом одного року використання, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки землі, із наміром в подальшому переглядати розмір орендної плати відповідно до законодавства.

На підставі вказаного розпорядження у 2008 році між ФГ "Мєзєнцева" та Чаплинською райдержадміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки б/н, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, загальною площею 158,51 га, у тому числі ріллі 103,83 га, зрошення 0 га, пасовище 54,68 га, із земель запасу та резервного фонду Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області. Вказаний договір зареєстровано у Чаплинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 01.07.2009 за №4АА001801010973000036, про що свідчить відмітка на договорі оренди земельної ділянки (далі - договір оренди земельної ділянки від 01.07.2009).

Відповідно до п. 5 договору оренди земельної ділянки від 01.07.2009 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 966 547,46 грн.

У п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.07.2009 сторони дійшли згоди про те, що його укладено на 3 роки і після закінчення вказаного строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 9 вказаного договору оренди земельної ділянки від 01.07.2009 орендна плата визначена у сумі 183,00 грн за 1 га на рік, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На виконання укладеного договору оренди земельної ділянки від 01.07.2009 відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі 2008 року, на користь ФГ "Мєзєнцева" була передана земельна ділянка загальною площею 158, 51 га, у тому числі 103,83 га ріллі та пасовище - 54,68 га із земель запасу та резервного фонду Строганівської сільської ради Чаплинського районну Херсонської області для ведення фермерського господарства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії зазначеного договору закінчився 31.06.2012.

29.12.2012 головою Чаплинської райдержадміністрації прийняте розпорядження №665 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки" відповідно до якого, зокрема, поновлено договір оренди земельної ділянки на новий термін 7 років.

На підставі вказаного розпорядження Чаплинської райдержадміністрації № 665 від 29.12.2012 між ФГ "Мєзєнцева" та Чаплинською райдержадміністрацією було укладено договір оренди землі (поновлення) від 23.12.2013 (далі - договір оренди землі від 23.12.2013), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2013 за №№ 3993333, 3990740, 3998122, відповідно до якого ФГ "Мєзєнцева" була передана земельна ділянка загальною площею 158, 51 га, що складається з трьох окремих земельних ділянок з кадастровими номерами: 6525484000:02:005:0008, 6525484000:02:005:0009, 6525484000:02:005:0010); строк оренди - 7 років; умови використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У п. 9 договору оренди землі від 23.12.2013 сторони дійшли згоди про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, за 1 га ріллі протягом одного року використання - 538,49 грн, загальна річна плата за ріллю багарну - 55 911,45 грн, за використання 1 га пасовища протягом одного року - 63,35 грн, загальна річна плата за пасовище - 346 452,00 грн. Загальна річна орендна плата становить 59 375,97 грн. Орендна плата сплачується щомісячно пропорційно на розрахунковий рахунок Строганівської сільської ради.

Предметом даного позову є вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.2013 та вилучення у ФГ "Мєзєнцева" спірної земельної ділянки із користування.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній станом на час прийняття розпорядження Чаплинської райдержадміністрації від 29.12.2012, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Водночас відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди землі від 23.12.2013, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким органом з 01.01.2013 є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (правонаступник Головного управління Держземагенства у Херсонській області).

Отже, на момент укладення договору оренди 23.12.2013, райдержадміністрація не мала повноважень виступати орендодавцем за спірним договором, не зважаючи на те, що при прийнятті вищевказаного розпорядження 29.12.2012 діяла в межах своїх повноважень.

Щодо доводів касаційної скарги про те, судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано, що оспорюваний договір оренди землі від 23.12.2013 є договором про продовження договору оренди земельної ділянки від 01.07.2009, у зв'язку з чим порушено вимоги ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 та ст. 654 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В силу ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі, в редакції на час закінчення строку договору оренди землі (31.06.2012), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Таким чином, встановивши, що оспорюваним договором оренди землі від 23.12.2013 узгоджено нові умови щодо розміру орендної плати та строку дії договору та встановлено інший порядок обчислення розміру орендної плати, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що сторонами не продовжено перший договір, а укладено новий договір, на нових умовах, а тому договір оренди земельної ділянки від 01.07.2009 не може вважатися поновленим.

Щодо доводів касаційної скарги про безпідставність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору від 23.12.2013) істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами, проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Зі змісту вищенаведених положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин шляхом визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень; виконанням вимог ст. 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин, а отже порушення цього порядку суперечить ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель".

Судом апеляційної інстанції надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам та встановлено, що з згідно листом Головного управління Держгеокадастру у Чаплинському районі від 03.11.2016 №0-2120-99.3-923/2-16 "Про надання інформації" технічна документація з нормативної грошової оцінки землі по договору оренди між Чаплинською райдержадміністрацією та ФГ "Мєзєнцева" площею 158,51 га земель сільськогосподарського призначення, на території Строганівської сільської ради не розроблялась, вартість даної земельної ділянки з розрахунку вартості 1 га ріллі по Херсонській області становить 5 500 116, 30 грн. При цьому, у п. 3 розпорядження Чаплинської райдержадміністрації №665 від 23.12.2012 встановлено ФГ "Мєзєнцева" орендну плату за рік використання земель сільськогосподарського призначення у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки. Також і в пункті 1 розпорядження Чаплинської РДА Херсонської області встановлено орендну плату у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, встановивши, що матеріали справи не містять витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, які являються об'єктом оренди договору земельної ділянки від 23.12.2013, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, також є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що нормативна грошова оцінка зазначена в договорі оренди, відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки встановлення договором оренди нормативної грошової оцінки не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки договір оренди не є тим розпорядчим документом, який встановлює нормативну грошову оцінку.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив право ФГ "Мєзєнцева" на мирне володіння земельною ділянкою є безпідставними враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені апеляційним судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право користування ФГ "Мєзєнцева" відповідною земельною ділянкою критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Згідно зі ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки ФГ "Мєзєнцева" не доведено порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права прийнятті оскаржуваного судового акта, Верховний Суд, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та вимог ст. 300 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги ФГ "Мєзєнцева".

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Мєзєнцева" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №923/1394/16 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №923/1394/16.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий