ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 915/458/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (головуючий - Таран С.В., судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.)
у справі №915/458/17 Господарського суду Миколаївської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОС-НОВА 2007"
про стягнення 130 237,06 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОС-НОВА 2007" про стягнення 130 237,06 грн штрафу та пені.
1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору №ОД/Т-17-130НЮ від 07.03.2017 щодо здійснення поставки товару.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 07.03.2017 ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ Українська залізниця (покупець) та ТОВ "ОС-НОВА 2007" (постачальник) укладено договір поставки №ОД/Т-17-130НЮ (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність замовнику певну продукцію (вугілля марки АМ 13-25, виробник товару: ПП "Углесорт") відповідно до специфікації (додаток №1), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити цей товар у порядку та на умовах цього договору.
2.2. У додатку №1 (специфікації) до договору поставки сторонами узгоджено найменування товару, його кількість, ціну тощо. Зокрема, за специфікацією до договору №ОД/Т-17-130НЮ від 07.03.2017 ТОВ "ОС-НОВА 2007" зобов'язалось поставити ПАТ "Українська залізниця" вугілля марки АМ (13-25) у кількості 1000 тонн на загальну суму 2 629 000,00 грн, ціна однієї тонни 2 629 грн.
2.3. Відповідно до пункту 3.1 договору поставки товар за цим договором поставляється виключно на підставі письмової заявки (рознарядки) замовника, в якій зазначається асортимент, кількість і термін постачання.
Згідно з пунктом 3.2 договору поставки постачальник здійснює поставку товару партіями, в асортименті, вказаному у додатку до цього договору виключно при наявності письмової заявки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару протягом 15 робочих днів з моменту отримання заявки будь-яким способом (листом, факсом, електронною поштою, тощо); мінімальною партією поставки товару є один напіввагон.
2.4. Поставка товару за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах: DDP до місця призначення, з урахуванням усіх транспортних витрат за рахунок постачальника відповідно до Міжнародних правил тлумачення "Інкотермс" (2010); місце призначення: ст. Помічна регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; поштова адреса: 27030, Кіровоградська обл., м. Помічна, вул. Вокзальна, 24 (пункт 3.3 договору поставки).
2.5. За порушення термінів поставки товару, визначених договором, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару (пункт 7.2 договору поставки).
2.6. Положеннями пункту 7.3 договору поставки передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник додатково до штрафу, визначеного пунктом 7.2 цього договору, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
Договір набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору поставки).
2.7. На виконання умов договору поставки позивач направив відповідачу лист з заявкою №Нзт-07/47 від 14.03.2017 щодо поставки йому вугілля кам'яного марки АМ (13-25) у кількості 240 тонн, який був отриманий ТОВ "ОС-НОВА 2007" 03.04.2017.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором поставки від 07.03.2017 щодо здійснення поставки товару не виконав. За порушення постачальником умов договору позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в розмірі 130 237,06 грн (4 045,06 грн пені та 126 192 грн штрафу), вимога про стягнення яких є предметом цього спору.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 29 червня 2017 року Господарським судом Миколаївської області прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
3.1.1. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з доведеності позивачем належними та допустимими доказами факту непоставки відповідачем товару за договором поставки, що є підставою для нарахування останньому відповідно до пунктів 7.2, 7.3 цього договору сум пені та штрафу.
3.2. 07 листопада 2017 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
3.2.1 . Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності відповідачем наявності форс-мажорних обставин належним та допустимим доказом, яким є Сертифікат про форс-мажорні обставини №7804, виданий Торгово-промисловою палатою України, у зв'язку з чим є підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення сум пені та штрафу за прострочення поставки товару.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 22 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2017 залишити в силі.
4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
4.2.1. За змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи па період проведення антитерористичної операції" та статті 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
4.2.2. Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано відповідного Сертифікату ТПП, який би засвідчив існування обставин непереборної сили. Отже суд першої інстанції цілком правомірно не взяв до уваги відповідні доводи відповідача щодо наявності обставин непереборної сили як підстави звільнення останнього від відповідальності за порушення умов господарського зобов'язання.
4.2.3 Позивач вважає, що залучення судом апеляційної інстанції як доказу по справі копії Сертифікату Торгово-промислової палати № 7804 від 18.09.2017 є порушенням ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
4.2.4. В порушення ст. 84 ГПК України суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не дав жодної оцінки доводам (в оскаржуваній постанові відсутні мотиви відхилення відповідних доводів) позивача стосовно відсутності ознаки "непереборності" тих обставин, якими відповідач мотивував невиконання обов'язку з поставки вугілля за договором.
4.2.5. Оскільки в договорі не визначено місце, з якого має постачатися товар (місце відвантаження товару), жодним іншим чином не ідентифіковано місце знаходження товару, що підлягає постачанню, не вказано маршрут транспортування товару до місця поставки і т.ін., поставка товару могла бути здійснена відповідачем у будь-який інший спосіб ніж через "лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей".
4.3. Від ТОВ "ОС-НОВА 2007" до Верховного Суду надійшов відзив, в якому ТОВ "ОС-НОВА 2007" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 - без змін.
4.4. З урахуванням клопотання ТОВ "ОС-НОВА 2007" про поновлення строку на подання відзиву та враховуючи поважність причин пропуску такого строку, Верховний Суд бере зазначений відзив до уваги.
4.4.1. Відзив мотивований тим, що господарським судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що прострочення поставки вугілля розпочалося з 26.04.2017, тобто у період, коли вже тривала дія форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом №7804 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, яким доведено обставину неможливості виконання TOB "ОС-НОВА 2007" зобов'язань по договору поставки.
4.4.2. Всупереч вимогам ст. 43 ГПК України суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки твердженням відповідача про відсутність його вини у невиконанні зобов'язання, що призвело до неправильного вирішення спору.
4.4.3. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Зокрема, перевірка судових рішень, що не вступили в закону силу, являється процесуальною гарантією захисту прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь у справі в суді першої інстанції. Виконання завдань судочинства досягається реалізацією цими особами не лише права на оскарження судових рішень, а й перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи, з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувались судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку.
Відповідач вважає, що декларативні намагання позивача, як під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному порядку, направлені на позбавлення учасника судового процесу можливості надати суду належні докази відсутності його вини у вчиненні цивільного правопорушення, що є порушенням запровадженою судовою практикою Європейського Суду з прав людини гарантії прав TOB "ОС-НОВА 2007" на справедливий суд.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з повноваженнями, визначеними законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Предметом судового розгляду у справі є вимога про стягнення 130 237,06 грн штрафу та пені у зв'язку неналежним виконанням відповідачем умов договору №ОД/Т-17-130НЮ від 07.03.2017 щодо здійснення поставки товару.
5.2.2. Щодо аргументів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки відповідачем не було доведено неможливість подання додаткових доказів до місцевого суду, то слід зазначити таке.
Згідно з ст. 101 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.09.2017 представником відповідача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи завіреної належним чином копії Сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №7804 від 18.09.2017 з підстав неможливості подання цього доказу суду першої інстанції з причин, які не залежали від нього.
Задовольняючи зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в суді першої інстанції скаржником заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання суду додаткових доказів, а саме Сертифікату Торгово-промислової палати України як доказу на підтвердження існування обставин непереборної сили, в задоволенні якого Господарським судом Миколаївської області було відмовлено, при цьому, відповідачем надавалась відповідь Регіональної торгово-промислової палати про те, що згідно з поданою ТОВ "ОС-НОВА 2007" заявкою документи останнього про засвідчення форс-мажорних обставин перебувають на розгляді.
Таким чином, апеляційним судом згідно з вимогами 101 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) було долучено до матеріалів справи та досліджено копію Сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №7804 від 18.09.2017, що свідчить про те, що апеляційний суд діяв з метою встановлення об'єктивної істини у справі.
5.2.3. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, вступаючи у правовідносини та здійснюючи свою господарську діяльність суб'єкти підприємницької діяльності з метою досягнення будь-яких економічних результатів діють на власний ризик (ст. 42 Господарського кодексу України).
Виходячи з приписів статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 1, ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата штрафних санкцій (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявка на здійснення поставки товару позивачем направлена відповідачу та отримана останнім 03.04.2017. Відтак кінцевим терміном поставки товару є 25.04.2017. Між тим відповідачем товар взагалі не поставлено. Тобто з 26.04.2017 виникло прострочення виконання зобов'язання за договором поставки.
Як встановлено господарськими судами, у пунктах 7.2, 7.3 договору поставки передбачено обов'язок постачальника у разі порушення терміну поставки товару, визначеного цим договором, сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
Разом з цим у пунктах 9.1, 9.2 договору поставки сторонами узгоджено, що постачальник та замовник не несуть відповідальність за невиконання зобов'язань по договору, якщо затримка чи невиконання зобов'язань є результатом обставин непереборної сили; обставини непереборної сили означають події, які непідвладні контролю з боку постачальника і замовника, не пов'язані з їх недбалістю і які мають непередбачений характер; такими подіями є війна, блокади , революції, страйки, стихійні лиха (пожежі, землеструси, повені), епідемії, карантин та ембарго.
Під час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанцій відповідач посилався на те, що він звільняється від відповідальності за порушення термінів поставки, оскільки це порушення сталося внаслідок непереборної сили.
5.2.4. За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 названого Кодексу встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Норми ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" унормовано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада , революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Зазначеною нормою також передбачено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
15 березня 2017 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", за яким тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, вирішено припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Кабінету Міністрів України невідкладно вжити заходів щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, крім вантажів, що мають гуманітарний характер і надаються українськими та міжнародними гуманітарними організаціями. Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національній гвардії України, Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України невідкладно: забезпечити виконання цього рішення, припинивши переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення; створити умови для залучення громадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим рішенням; вжити додаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним і терористичним проявам, спробам порушення громадського порядку.
Указом Президента України №62/2017 від 15.03.2017 введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України стосовно засвідчення форс-мажорних обставин, які виникли з причин транспортної блокади залізниці на територіях Донецької і Луганської областей, підконтрольних Україні, застосованої на підставі Указу Президента України №62/2017 від 15.03.2017, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, згідно з яким заборонено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Подані ТОВ "ОС-НОВА 2007" документи тривалий час перебували на розгляді у торгово-промисловій палаті .
Згідно з сертифікатом №7804 про форс-мажорні обставини Торгово-промислова палата України засвідчила наявність обставин непереборної сили щодо обов'язку ТОВ "ОС-НОВА 2007" поставити ПАТ "Укрзалізниця" товар (вугілля кам'яне АМ 13-25 у кількості 1000 тонн) протягом 15 робочих днів від дня отримання заявки, залізничним транспортом на умовах DDP до місце призначення: ст. Помічна регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (поштова адреса: 27030, Кіровоградська обл., м. Помічна, вул. Вокзальна, 24) за договором поставки №ОД/Т-17-130НЮ від 07.03.2017. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання-15 березня 2017 року, дата закінчення - тривають на дату видачу сертифікату.
5.2.5. Верховний Суд вважає, що наведені обставини є надзвичайними (тобто попри те, що факт настання таких обставин можливо припустити, але час, місце, тривалість, наслідки їх настання передбачити неможливо) та невідворотними (знаходяться поза контролем сторін і не пов'язані з їх діями), об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору поставки, та є обставинами непереборної сили у розумінні ч. 2 ст. 218 ГК України, ч. 2 ст. 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", вказують на відсутність вини відповідача у невиконанні взятого на себе обов'язку, а тому, враховуючи статтю 3 ЦК України та приписи статті 617 названого Кодексу, виключають відповідальність відповідача у вигляді покладення на нього штрафу та пені за не поставку товару.
5.2.6. Твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що оскільки в договорі не визначено місце, з якого має постачатися товар (місце відвантаження товару), жодним іншим чином не ідентифіковано місце знаходження товару, що підлягає постачанню, не вказано маршрут транспортування товару до місця поставки і т.ін., поставка товару могла бути здійснена відповідачем у будь-який інший спосіб ніж через "лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей" відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що умовами договору поставки сторонами було безпосередньо визначено, що товаром, який повинен поставлятися, є вугілля кам'яне марки АМ (13-25) від конкретного виробника ПП "Углесорт" (м. Дружківка), тобто сторонами погоджено поставку не будь-якого вугілля, а вугілля відповідної марки від виробника, який знаходиться в Донецькій області.
5.2.7. З огляду на викладене, касаційний суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позові ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ними доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Скаржником не доведено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі №915/458/17 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І. Ткач
Судді: О. Баранець
О. Мамалуй
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2018 |
Оприлюднено | 03.05.2018 |
Номер документу | 73730698 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Ткач І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні