Рішення

від 16.04.2018 по справі 804/1151/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2018 року Справа № 804/1151/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняБурцевій Я.Е. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Біднягіна К.В. Малютіна В.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000364609, №0000374609, №0000384609 від 26.01.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018р. Приватне акціонерне товариство Дніпровський крохмалепатоковий комбінат звернулося з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000364609 від 26.01.2018р. за формою Р , яким до ПрАТ Дніпровський КПК застосовано збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями у розмірі 14 468 146 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 234 073 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000374609 за формою Р , яким до ПрАТ Дніпровський КПК застосовано збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 1 987 203 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 496 800,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000384609 від 26.01.2018р. від 26.01.2018р. за формою В4 , яким до ПрАТ Дніпровський КПК застосовано завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у загальній сумі 7266 760 грн., а саме: за лютий 2014р. по декларації №9025900214 від 27.02.2015р. у розмірі 865373 грн., за квітень 2014р. по декларації №9025914855 від 27.02.2015р. у розмірі 13445 грн., за травень 2014р. по декларації №9025892234 від 27.02.2015р. від 27.02.2015р. у розмірі 9426 грн., за червень 2014р. по декларації №9025906655 від 27.02.2015р. у розмірі 2600 грн., за липень 2014р. по декларації №9025900352 від 27.02.2015р. у розмірі 9248 грн., за жовтень 2014р. по декларації №9025904566 від 27.02.2015р. у розмірі 21593 грн., за грудень 2014р. по декларації №902589537 від 27.02.2015р. у розмірі 4435117 грн., за січень 2017р. по декларації №9023047020 від 17.02.2017р. у розмірі 961652 грн., за лютий 2017р. по декларації №904429542 від 17.03.2017р. у розмірі 292027 грн., за березень 2017р. по декларації №906948691 від 19.04.2017р. у розмірі 347546 грн., за квітень 2017р. по декларації №9163359780 від 15.08.2017р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям із рядом контрагентів позивача за результатами якого 16.01.2018р. був складений акт за №5/28-01-46-09/00383372 за висновками якого встановлено завищення позивачем податкового кредиту у сумі 9253963 грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у загальному розмірі 1978086 грн., заниження податку на прибуток за 2014р. у сумі 11292379 грн., за 9 місяців 2017р. у сумі 3175767 грн., за 1 квартал 2017р. у сумі 1384104 грн., за півріччя 2017р. у сумі 956873 грн., за три квартали 2017р. у сумі 834790 грн. в порушення вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.4 ст.200, п.134.1 ст.134 ПК України внаслідок встановлення посадовими особами контролюючого органу нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ Тандем Торг ТПК , ПП Содєйствіє , ТОВ Донантрацит , ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс та ПП Фірма Рубін . На підставі вказаного вище акту перевірки контролюючим органом були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення за якими позивачеві були збільшені грошові зобов'язання на вищевказані у них суми та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Позивач не погоджується з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що складені в результаті неналежної оцінки первинної документації бухгалтерського та податкового обліку в комплексі та є наслідком невірного застосування норм чинного податкового законодавства України, що, на думку позивача, є підставою для їх скасування, оскільки реальність господарських операцій позивача із вищенаведеними контрагентами підтверджуються всіма належним чином оформленими документами, які були надані до перевірки та були досліджені і перевіряючими, суми податку на додану вартість були сплачені позивачем у складі вартості товару під час його придбання, проте перевіряючі роблять висновки про нереальність господарських операцій позивача без проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів, що суперечить вимогам п.73.5 ст.73 ПК України та є неповною інформацією та фактично призводить до припущень на яких ґрунтуються висновки акту перевірки, що, в свою чергу, порушує права позивача. При цьому, представник позивача вказує і на те, що посилання у акті перевірки на не підтвердження господарської операції за ланцюгом постачання є неприпустимим, адже фактично контролюючий орган покладає на позивача відповідальність за дії третіх осіб, з якими позивач взагалі не мав будь-яких господарських відносин, що є порушенням ст. 61 Конституції України. Окрім того, представник позивача вказує і на те, що контролюючим органом було складено два акти перевірки, при цьому, акт №5/28-10-46-09/00383372 від 16.01.2018р. позивач не отримував, підпису не ставив, з даними, викладеними в цьому акті не ознайомлений, а 26.01.2018р. відповідач листом №3850/10/28-10-46-09-12 самостійно прийняв рішення змінити висновки акту перевірки уже після отримання позивачем акту перевірки, що суперечить вимогам п.2, п.3 розділу 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого наказом МФУ №727 від 20.08.2017р. та ст.20 ПК України, а, відтак, вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що здійснені поза межами повноважень контролюючого органу,оскільки порушення, викладені в акті перевірки, фактично ґрунтуються не на порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, а на вказаних контролюючим органом видах економічної діяльності контрагентів позивача; на даних інформаційних баз відповідача, на інформаційних листах інших ДПІ, не надання під час перевірки сертифікатів якості на придбане вугілля, проте посадовими особами не враховано, що позивачем до перевірки були надані посвідчення якості на вугілля з урахуванням того, що згідно із Декретом Кабінету Міністрів України Про стандартизацію та сертифікацію від 10.05.1993р. №46-93 та Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28 такий товар (вугілля) не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, вказані сертифікати на вугілля не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому позивач не зобов'язаний був надавати такі документи. Також позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно наданого детального опису розрахунку за укладеним договором, які понесені позивачем за платіжним дорученням від 09.02.2018р. у розмірі 20000 грн. з урахуванням вимог ч.1, ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.ст.26,30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарських операціях за результатами якої було складено акт №5/28-10-46-09/00383372 від 16.01.2018р. за висновками якого було встановлено нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, зокрема - ТОВ Тандем Торг ТПК , ПП Содєйствіє , ТОВ Донантрацит , ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс та ПП Фірма Рубін в частині порушень при формуванні податку на додану вартість, від'ємного значення та податку на прибуток приватних підприємств. За наслідками проведеної перевірки були складено оспорювані податкові повідомлення-рішення, які були направлені та вручені позивачеві 01.02.2018р. Висновки акту про порушення, які були виявлені у ході перевірки та відображені у акті перевірки від 16.01.2018р. обґрунтовані дослідженими первинними документами, наданими до перевірки, інформацією, яка використовувалась з інформаційних баз контролюючих органів, яка була опрацьована у відповідності до вимог ст.ст.74,83 ПК України, акт перевірки оформлений відповідно до вимог ст.ст.77,78,86 ПК України, наказу МФУ від 20.08.2015р. №727 з урахуванням наказу ДФС України №396 від 01.06.2017р. Так, позивачем у ході проведення перевірки не були надані всі первинні бухгалтерські документи, а саме: сертифікати якості від виробників продукції, зокрема у ТОВ Тандем Торг ТПК (продавець вугілля) відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами згідно сайту Державної служби геології та надр України, що свідчить про заявлення недостовірних даних при постачанні нібито самостійно видобутого вугілля протягом 2014р. у обсязі 27675,44 т, до перевірки сертифікати якості вугілля не надані, в залізничних накладних відправника вугілля вказано ТОВ Тандем Торг ТПК , власника вугілля не вказано, станція залізниця відправлення - Дарьеєвка Донецької області, проте місцезнаходження вказаного контрагента - Луганська область, м. Алчевськ, вул. Горького буд. 99 та відсутня інформація щодо оренди об'єктів земельних ділянок у м.Новодарьевка Луганської області. Щодо діяльності вказаного контрагента позивача встановлено, що ТОВ Тандем Торг ТПК впроводж 2014р. формувало податковий кредит по ПДВ за рахунок придбання у постачальників вугілля кам'яного марки Г 0-100, АКО, АМ 13-25, АР, АР 0-200, АМ, АШ 0-6, придбання вугілля марки А 8-17 відсутнє. Також від Алчевської ОДПІ надійшла інформація про те, що відсутнє документальне підтвердження щодо придбання та постачання з січня 2014р. по березень 2015р. вугільної продукції з міста податкового обліку підприємства, що свідчить про застосування схем постачання, що слугують задля зменшення податкових зобов'язань з ПДВ та відповідно отримання податкової економії і про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні нереальних господарських операцій у зв'язку з відсутністю факту (законного джерела) реального походження товару (активу) при взаємовідносинах з ТОВ Тандем Торг ТПК та про невідповідність фактичних взаємовідносин показникам задекларованим в податковій звітності учасниками цих операцій. Наявний факт товарного обриву по ТОВ Тандем Торг ТПК ланцюгу постачання товару. Теж саме стосується і взаємовідносин позивача з ТОВ Донантрацит за якими постачання вугілля по ланцюгу ТОВ Антрацит - ТОВ Донантрацит - позивач неможливо простежити у зв'язку з відсутністю ланцюгу виробника товару як початкового джерела походження товару, оскільки у залізничних накладних вказано - ТОВ Донантрацит , станція відправлення Донецької залізниці - ст.Постниково, тоді як місцезнаходження вказаного контрагента - Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд.60, а інформація про орендовані об'єкти земельних ділянок у містах відгрузки вугілля на території Донецької області відсутня. Також, посадовими особами контролюючого органу за результатами аналізу податкової звітності постачальника, зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної встановлено реалізацію вугілля ТОВ Содействіє та ТОВ Інтегрований Енергетичний Комплекс походження якого неможливо встановити внаслідок відсутності в ланцюгах взаємовідносин постачальників та виробника товару, оскільки неможливо встановити наявність трудових ресурсів, основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності ТОВ БРОН ПЛЮС таким чином неможливо встановити походження реалізованого товару. Також у залізничних накладних вказано ТОВ Інтегрований Енергетичний Комплекс , станція відправлення Донецької залізниці ст. Новогродовка, ст.Гродовка, ст.Кривий Торец та ст. Красний Лиман, тоді як місцезнаходження вказаного контрагента позивача - Донецька область, м. Макіївка, а інформація щодо оренди об'єктів у містах відгрузки вугілля відсутня. Щодо взаємовідносин з ПП Фірма Рубін за результатами аналізу даних податкової звітності постачальника, яка знаходиться в АІС Податковий блок , зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН, ПП Фірма Рубін здійснило реалізацію будівельних послуг на адресу позивача та при дослідженні первинних документів встановлено, що ПП Фірма Рубін придбає будівельні послуги від ТОВ Помстройбуд , які нібито були надані позивачеві. Проте на момент виконання будівельних робіт штат у ТОВ Промстройбуд складає 1 особа, отже неможливо дослідити надання послуг по будівельним роботам внаслідок відсутності необхідної кількості людей, а тому перевіркою не встановлено факту надання послуг по заявленому ланцюгу придбання від постачальників ТОВ Промстройбуд - ПП Фірма Рубін - ПрАТ ДКПК . За викладеного, представник відповідача вважає, що поточною позаплановою перевіркою встановлено, що позивач за весь перевіряємий період оприбутковано за даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальні цінності та отримано послуги по яких встановлено відсутність реального (законного) джерела походження вугілля (з зони АТО) (роботи, послуги), а відтак, неможливість його руху за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій, а їх документальне оформлення застосовано для прикриття фіктивних операцій із залученням контрагентів по ланцюгу постачання, який отриманий безоплатно від невстановленої особи, а в обліку підприємства оприбуткування та розрахунки по ньому проведено на підставі паперових носіїв інформації, що не відповідають вимогам з наступним використанням у діяльності підприємства. Також представник відповідача посилається і на правову позицію Вищого адміністративного Суду України, яка викладена в ухвалах від 13.05.2015р. у справі №826/4370/13-а, від 03.02.2016р. у справі №К/800/15199/13. Окрім того, у доповненнях до відзиву від 16.04.2018р. представник відповідача посилається і на те, що покладення на відповідача витрат на правничу допомогу за послуги адвоката у розмірі 20000 грн. згідно наданого звіту є надмірним, не розмежований на суми, що, в свою чергу, стає незрозумілим з чого виходив позивач при нарахуванні суми в 20000 грн., оскільки договір про надання правової (юридичної) допомоги №02-02/01 складено 02.02.2015р., а розгляд даної справи здійснюється в 2018 році. Також представник відповідача вказує і на те, що відповідно до кошторису та плану асигнувань загального фонду бюджету відповідача на 2018 рік затверджено видатки на сплату лише судового збору, тоді як видатків щодо компенсації на професійну правничу допомогу у кошторисі не передбачено, що унеможливлює провести таку виплату.

У підготовчому засіданні 16.04.2018р. за згодою сторін було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у цей самий день після закінчення підготовчого судового засіданні за письмовою згодою представників сторін у відповідності до вимог ст.ст.181, 183 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Приватне акціонерне товариство Дніпровський крохмалепатоковий комбінат 25.06.1991р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт.Дніпровське, вул. Олександра Островського, буд.11 перебуває на обліку у Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС, є платником ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та відомостями, наведеними в акті перевірки від 16.01.2018р. (а.с. 44-46 том 1,а.с.206-209 том 10).

У період з 08.12.2017р. по 09.01.2018р. контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям із контрагентами позивача, у тому числі: - ТОВ Тандем Торг ТПК , ПП Содєйствіє , ТОВ Донантрацит , ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс та ПП Фірма Рубін за період січень-грудень 2014р., по ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс за січень-вересень 2017р. за результатами якої складено акт №5/28-01-46-09/00383372 від 16.01.2018р. за висновками якого було встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- порушення пп. а п.198.1, п.п.198.3 ст.198 п.200.1, п.201.10 с.201, п.200.4 ст.200 з урахуванням норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ у розмірі 9253963 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у загальному розмірі 1978086 грн.;

- порушення пп.134.1 ст.134,п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 ПК України, ст.1,2,3,4, ч.1-3,5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за 2014 рік та відповідно до об'єкту оподаткування податком на прибуток занижено податок на прибуток за 2014рік у сумі 11292379 грн.; за 9 місяців 2017р. у сумі 3175767 грн.; за 1 квартал 2017р. - 1384104 грн., за півріччя 2017р. - 956873 грн. за три квартали 2017 року - 834790 грн. ( а.с.44-122 том 1).

Листом від 26.01.2018р. за №3850/10-46-09-12 відповідачем були виправлені технічні помилки та описки у акті перевірки від 16.01.2018р., де зазначено про завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у загальному розмірі 7266760 грн., занижено суму ПДВ, що підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету у загальному розмірі 1987203 грн., окрім того, виправлено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Дніпровський КПК на Приватне акціонерне товариство Дніпровський КПК та зазначено про те, що цей лист слід вважати невід'ємною частиною акту від 16.01.2018р. та висновки акту слід читати з урахуванням зазначених коригувань (а.с.13-14 том 2).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 26.01.2018р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000364609 форми Р за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 21702219,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 14468146 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7234073 грн. (а.с.11-12 том 2);

- №0000374609 форми Р за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2484003,75 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 1987203 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 496800,75 грн.(а.с.10 том 2);

- №0000384609 форми В4 за яким до позивача застосовано штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 7266760 грн. (а.с.9 том 2).

Позивач оспорює вищевказані податкові повідомлення-рішення та просить визнати їх протиправними і скасувати посилаючись на те, що контролюючим органом безпідставно зроблені висновки про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, так як всі первинні бухгалтерські документи позивачем відповідачу надавалися у ході проведення перевірки, які підтверджують реальність господарських операцій із п'ятьма контрагентами позивача, рух активів, отримання доходу позивачем від вказаних господарських операцій, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами такими як договори, рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт, в тому числі залізничні накладні, а тому позивач вважає висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, що наведені вище, є протиправними, оскільки прийняті на припущеннях посадових осіб відповідача, окрім того, у акті відсутні посилання на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, а порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не можуть бути підставою для притягнення позивача до юридичної відповідальності у зв'язку з чим представник позивача вважає, що прийняті на підставі вказаних висновків оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 16.01.2018р. підставами для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. а п.198.1, п.п.198.3 ст.198 п.200.1, п.201.10 с.201, п.200.4 ст.200 з урахуванням норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ у розмірі 9253963 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у загальному розмірі 1978086 грн.; пп.134.1 ст.134,п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 ПК України, ст.1,2,3,4, ч.1-3,5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за 2014 рік та відповідно до об'єкту оподаткування податком на прибуток занижено податок на прибуток за 2014рік у сумі 11292379 грн.; за 9 місяців 2017р. у сумі 3175767 грн.; за 1 квартал 2017р. - 1384104 грн., за півріччя 2017р. - 956873 грн. за три квартали 2017 року - 834790 грн., були обставини встановлення посадовими особами контролюючого органу нереальності господарських операцій позивача із вищенаведеними контрагентами позивача, зокрема, ТОВ Тандем Торг ТПК , ПП Содєйствіє , ТОВ Донантрацит , ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс та ПП Фірма Рубін , що стосуються постачання товарів(вугілля), надання послуг, виконання робіт за укладеними із вказаними контрагентами договорами, а саме:

- не надання до перевірки позивачем сертифікатів якості вугілля;

- відсутність у контрагентів позивача - ТОВ Тандем Торг ТПК , ТОВ Донантрацит , ПП Содєйствіє , ТОВ Інтегрований Енергетичний Комплекс спеціального дозволу на користування надрами згідно з інформацією, оприлюдненою на офіційному сайті Державної служби геології та надр України; протягом 2017р. відсутня інформація про об'єкти оподаткування, пов'язані із добуванням корисних копалин, розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (Додаток 1 до податкової декларації з рентної плати) не надавався, аналізом показників наявних у базах даних ДФС України, даними ЄРПН не встановлено наявність земельних ділянок, власного чи орендованого обладнання для видобутку вугілля та придбання товарів які б характеризували діяльність ТОВ Інтегрований Енергетичний Комплекс як видобувника вугілля;

- в залізничних накладних відправником вугілля вказано контрагентів позивача, проте інформація щодо оренди об'єктів на станціях з яких здійснювалося відправлення вугілля контрагентами позивача відсутня;

- впродовж 2014р. податковий кредит з ПДВ ТОВ Тандем Торг ТПК формувало за рахунок придбання у постачальників вугілля різних марок, проте інформація про придбання вугілля марки А 8-17 відсутня;

- від контролюючих органів була отримана інформація по контрагентах позивача з висновками про відсутність документального підтвердження придбання та постачання вугільної продукції з міста податкового обліку підприємств;

- за результатами аналізу даних податкової звітності постачальника, зареєстрованих податкових накладних (АІС Податковий блок та Єдиний реєстр податкових накладних) встановлено реалізацію вугілля, походження якого з території непідконтрольній Уряду України неможливо встановити, відсутнє придбання, виробництво або видобуток вугілля марки А 8-17;

- за результатами аналізу даних податкової звітності постачальника, яка знаходиться в АІС Податковий блок зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН, ПП Фірма Рубін здійснювало реалізацію будівельних послуг на адресу позивача, які придбавало від ТОВ Промстройбуд , проте на момент виконання будівельних робіт у штаті ТОВ Промстройбуд перебувала 1 особа, а отже, неможливо дослідити надання послуг по будівельних роботах внаслідок необхідної кількості людей та з урахуванням того, що згідно досліджених актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт затрачено 2055 люд./год, тобто ці роботи повинні були виконувати 11 працівників 23 робочі дні з 8-годинним робочим днем, що свідчить про наявність фактів, коли послуги, що були придбані у ПП Фірма Рубін ним не реалізовувались, а відбулося лише документальне оформлення операції з реалізації послуг на адресу покупців, тобто фактично відбувся розрив ланцюга постачання, що свідчить лише про штучне збільшення вартості товарів по ланцюгу поставки без доведення побічних витрат на таке зростання.

З урахуванням вищенаведених встановлених фактів у ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу були зроблені висновки про те, що поточною позаплановою перевіркою позивача за весь перевіряємий період встановлено оприбуткування за даними бухгалтерського обліку ТМЦ та отримання послуг по яких встановлено відсутність реального (законного) джерела походження вугілля (з зони АТО) (роботи, послуги), а відтак, неможливість його руху за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій, а їх документальне оформлення застосовано для прикриття фіктивних операцій із залученням контрагентів по ланцюгу постачання, який отриманий безоплатно від невстановленої особи, а в обліку підприємства оприбуткування та розрахунки на ньому проведено на підставі паперових носіїв інформації, що не відповідають вимогам з наступним використанням у діяльності підприємства (а.с.44-120 том 1).

Разом з тим, у ході дослідження судом у судовому засіданні обставин у справі щодо реальності/нереальності господарських операцій здійснених позивачем та його вищевказаними контрагентами у спірний період у сукупності із нормами чинного законодавства, було встановлено, що наведені вище висновки не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факти реальності вищенаведених господарських операцій, виходячи з наступного.

Так, за приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (у редакції, чинній станом на січень-грудень 2014р.) встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135.137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

А згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (у редакції, чинній станом на січень-вересень 2017р.) передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження в Україні та за межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Разом з тим, ні актом перевірки, ні в ході судового розгляду справи судом не встановлено відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його контрагентами у спірний період при здійсненні фінансово-господарських операцій за наведеними у акті перевірки господарськими операціями.

Таким чином, отримання позивачем податкових накладних від його п'яти контрагентів (ТОВ Тандем Торг ТПК , ПП Содєйствіє , ТОВ Донантрацит , ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс та ПП Фірма Рубін ), які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних є підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість протягом звітного періоду згідно до вимог ст.ст.198,201 ПК України.

Як свідчать матеріали справи, у спірний перевіряємий період між позивачем - ПрАТ Дніпровський КПК та його п'ятьма контрагентами, а саме: ТОВ Тандем Торг ТПК , ПП Содєйствіє , ТОВ Донантрацит , ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс та ПП Фірма Рубін були укладені договори з приводу постачання (придбання) вугілля, а також придбання будівельних робіт, що пов'язаних із господарською діяльністю позивача.

Так, між позивачем (покупцем) та ТОВ Тандем Торг ТПК (продавцем) був укладений договір на поставку вугільної продукції № ІНЖ-000708 від 29.11.2012р. з урахуванням додаткових угод до вказаного договору за умовами якого позивач придбав у вказаного підприємства вугілля (а.с.40-44 том 2).

Факти здійснення реальності господарських операцій позивачем із вказаним вище контрагентом за наведеним договором підтверджується копіями прибуткових ордерів, копіями специфікацій, копіями видаткових накладних, копіями актів приймання-передачі вугілля, копіями листів-повідомлень щодо відправлення вугільної продукції, копіями посвідчень якості вугілля/антрациту, копіями залізничних накладних, податковими накладними, при цьому, оплата за придбаний товар (вугілля) відбулася у повному обсязі, що підтверджується копіями рахунків та платіжних доручень, які також були досліджені і посадовими особами контролюючого органу у ході проведення перевірки, де позивачем у складі вартості придбаного товару у тому числі була сплачена і сума податку на додану вартість як покупцем такого товару (а.с.45-250 том 2, а.с.1-250 том 3, а.с.1-250 том 4, а.с.1-250 том 5, а.с.1-251 том 6, а.с.1-250 том 7, а.с.1-176 том 8).

Також між позивачем (покупцем) та ТОВ Донантрацит (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу вугільної продукції №МТС-000816 від 10.12.2014р. за умовами якого позивач придбавав у вказаного контрагента вугільну продукцію (продукція АМ 13-25) (а.с.177-179 том 8).

Факти здійснення реальності господарських операцій позивачем із вказаним вище контрагентом за наведеним договором підтверджується копіями прибуткових ордерів, копією специфікації, копією видаткових накладних, копіями акту приймання-передачі вугілля, копіями листів-повідомлень щодо відправлення вугільної продукції, копіями посвідчення якості вугілля, копіями залізничних накладних, копіями податкових накладних, при цьому, оплата за придбаний товар (вугілля) відбулася у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжного доручення, які також були досліджені і посадовими особами контролюючого органу у ході проведення перевірки, де позивачем у складі вартості придбаного товару у тому числі була сплачена і сума податку на додану вартість як покупцем такого товару (а.с.180-200 том 8).

03.06.2013р. між позивачем (покупцем) та Приватним підприємством Содєйствіє було укладено договір постачання вугільної продукції № МТС-000267 з урахуванням додаткової угоди №3 від 13.11.2014р. за умовами якого позивач придбавав у вказаного підприємства вугільну продукцію (вугілля - АС (6-13) (а.с.202-205 том 8).

Факти здійснення реальності господарських операцій позивачем із вказаним вище контрагентом за наведеним договором підтверджується копією прибуткового ордеру, копією видаткових накладних, копією акту приймання-передачі вугілля, копією рахунку на оплату, копією посвідчення якості вугілля, копіями залізничних накладних, копією акту зважування вагонів, копією податкової накладної, при цьому, оплата за придбаний товар (вугілля) відбулася у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення, які також були досліджені і посадовими особами контролюючого органу у ході проведення перевірки, де позивачем у складі вартості придбаного товару у тому числі була сплачена і сума податку на додану вартість як покупцем такого товару (а.с.206-219 том 8).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП Фірма Рубін з приводу виконання будівельних робіт, судом встановлено, що між вказаними сторонами було укладено чотири договори підряду, а саме: договір підряду № ТЕХ-000317 від 31.03.2014р., договір підряду №ТЕХ-000318 від 31.03.2014р.,договір підряду № ТЕХ-000316 від 02.06.2014р., договір підряду №000422 від 01.07.2014р. за умовами якого ПП Фірма Рубін як підрядник, брало на себе зобов'язання виконати роботи по впорядкуванню операторської відділення рафінації масла ПАТ Дніпровський КПК , впорядкуванню під'їзду до складу готової продукції позивача, ремонту покрівлі операторської масловідділення участок масла ЦКМ.ПАО, благоустрій території позивача Ремонт решетки дождеприемного лотка (перехресток дорог паточного цеха и ТЭЦ інв. №13020001 (Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, сел.Дніпровське, вул. Островського,11), що підтверджується копіями відповідних договорів підряду (а.с.221-225,236-240 том 8, а.с.2-6, 16-20 том 9).

Факти здійснення реальності господарських операцій позивачем із вказаним вище контрагентом за наведеними договорами підтверджується копіями договірної ціни, локальним кошторисом, копією рахунку-фактури, копіями карток рахунку №6852, копіями податкових накладних, при цьому, оплата за придбані позивачем будівельні роботи (надані послуги) відбулася у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які також були досліджені і посадовими особами контролюючого органу у ході проведення перевірки, де позивачем у складі вартості придбаного товару у тому числі була сплачена і сума податку на додану вартість як покупцем такого товару (робіт, послуг) - (а.с.226-250 том 8, а.с.1-58 том 9).

07.11.2014р. між позивачем (покупцем) та ТОВ Інтегрований Енергетичний Комплекс (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу №071114/1 ИНЖ -000704 та з урахуванням додаткових угод до цього договору за умовами якого позивач придбавав у вказаного підприємства товар (вугільну продукцію ДГ-Г (13-100), що підтверджується відповідною копією договору та додаткової угоди (а.с.59-61 том 9).

Факти здійснення реальності господарських операцій позивачем із вказаним вище контрагентом за наведеним договором підтверджується копіями прибуткових ордерів, копією специфікацій до договору, копіями видаткових накладних, копіями акту приймання-передачі вугілля, копіями рахунків на оплату, копіями посвідчення якості вугілля, копіями залізничних накладних, копіями податкових накладних, при цьому, оплата за придбаний товар (вугілля) відбулася у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які також були досліджені і посадовими особами контролюючого органу у ході проведення перевірки, де позивачем у складі вартості придбаного товару у тому числі була сплачена і сума податку на додану вартість як покупцем такого товару (а.с.62-250 том 9, а.с.1-202 том 10).

Також реальність господарських операцій за вищенаведеними господарськими операціями, проведеними позивача свідчать і докази, які надані позивача на підтвердження руху його активів щодо сплати за придбані товари (вугілля), виконані роботи і послуги, проведеної у безготівковому порядку на розрахункові рахунки вищевказаних контрагентів, про що також свідчать і дані акту перевірки від 16.01.2018р. та підтверджені і представником відповідача у ході судового розгляду справи (а.с.112-250 том 11, а.с.1-211 том 12).

Використання придбаного позивачем вугілля у його господарській діяльності підтверджується відповідним актом від 01.03.2018р. (а.с.212-213 том 12).

Окрім того, реальність господарських операцій підтверджується і тим, що у перевіряємому періоді позивач за даними податкових декларацій з податку на прибуток внаслідок реального вчинення господарських операцій з контрагентами отримав прибуток (дохід) за результатами своєї діяльності, що не оспорювалося представником відповідача у судовому засіданні та підтверджується змістом копій відповідних податкових декларацій(а.с.11-22,58-61 том 11).

Доказом того, що підприємство реально здійснює свою господарську діяльність підтверджується копіями штатних розписів позивача зі змісту якого вбачається, що на підприємстві позивача працює велика кількість працівників (а.с.26-51,75-103 том 11).

При цьому, судом встановлено, що позивачем за вказаними господарськими операціями були отримані податкові накладні від контрагентів -продавців товару (вугілля, робіт та послуг), що підтверджується також і даними акту перевірки, оскільки акт перевірки від 16.01.2018р. не містить будь-яких посилань на відсутність належним чином оформлених податкових накладних та не отримання їх позивачем, вказане не спростовано у ході судового розгляду справи представником відповідача будь-якими належними та допустимими доказами.

Отже, з огляду на наведене, висновки контролюючого органу про порушення вимог вищенаведених норм податкового законодавства позивачем є безпідставними, зробленими на припущеннях посадових осіб контролюючого органу в порушення вищенаведених норм податкового законодавства та спростовуються вище дослідженими доказами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, які були податковим органом зареєстровані у ЄРПН (у період зокрема січень-вересень 2017р.), тобто зазначене свідчить про дотримання вимог позивачем чинного законодавства, оскільки підстав для відмови у реєстрації податкових накладних за вказаними господарськими операціями контролюючим органом не доведено з урахуванням того, що саме контролюючий орган був наділений повноваженнями зупинити реєстрацію податкової накладної та перевірити реальність вчинення господарських операцій у порядку, визначеному ст.201.16 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на 2017р.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій як позивача, так і його вищенаведених контрагентів свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства та після виконання умов договорів по постачанню (отриманню) товару, виконаних робіт та наданих послуг отримав від вказаних контрагентів вищенаведені первинні бухгалтерські документи (рахунки на оплату, акти виконаних робіт та інші первинні бухгалтерські документи), а також і податкові накладні від продавців товару, робіт/послуг, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку (у періоді січень-вересень 2017р.), що давало позивачеві як покупцю право на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарської операції, суд приходить до висновку про відсутність порушення саме позивачем як кінцевим покупцем товару (вугілля та придбання будівельних робіт) вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 200, п.201.1 ст.201 ПК України, виходячи із того, що відбувся у відповідний період з 2014р. по 2017р. рух активів позивача по сплаті за придбаний товар, роботи та послуги на користь своїх контрагентів, де у складі вартості придбаного товару позивачем були і сплачені відповідні суми ПДВ, що не спростовано було представником відповідача жодними належними та допустимими доказами.

А виходячи з того, що рух активів платника податків фактично відбувся, що не заперечувалось представником відповідача, позивач придбав товар та прийняв його за актами приймання-передачі та використав його у своїй господарській діяльності, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.01.2018р., є лише припущеннями таких посадових осіб та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1,2,9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням обставин встановлених судом та доказів наданих позивачем, які представником відповідача не спростовані жодними доводами.

Є безпідставними посилання представника відповідача та посадових осіб контролюючого органу на не надання позивачем до перевірки сертифікатів якості вугілля, оскільки сертифікат якості товару не є первинним бухгалтерським документом, а є лише документом, який підтверджує якість товару та не надання вказаних сертифікатів не може бути безумовною підставою для висновків про нереальність господарських операцій за умови надання інших первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факти здійснення господарських операцій, зокрема, із врахуванням і посвідчення якості вугілля, копії яких були надані позивачем до перевірки, проте безпідставно не були враховані посадовими особами контролюючого органу.

Окрім того, слід зазначити, що у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію від 10.05.1993р. №46-93 та Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28 такий товар як вугілля не підлягав обов'язковій сертифікації в Україні, а отже, у позивача і не було обов'язку надавати сертифікати якості вугілля до перевірки з урахуванням того, що сертифікати якості ніяким чином не впливають на право формування позивачем податкового кредиту.

Також судом критично надається оцінка доводам відповідача про відсутність у контрагентів позивача спеціальних дозволів на користування надрами (на видобування вугілля), не подання контрагентами податкової звітності, пов'язаної із добуванням корисних копалин, оскільки згідно норм податкового законодавства вказані обставини не можуть бути підставами для притягнення саме позивача до податкової відповідальності, який лише є покупцем вугілля у таких контрагентів, а право на оптову торгівлю вугіллям вказаними контрагентами підтверджується відомостями, наведеними у витягах з ЄДРПОУ щодо видів економічної діяльності контрагентів, які містяться в матеріалах справи (а.с.16-39 том 2).

При цьому, позивач, як кінцевий покупець товару (вугілля), не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентами позивача у яких було придбане вугілля, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст. 61 Конституції України.

Є безпідставними і посилання відповідача на недоліки у залізничних накладних, оскільки вказані відповідачем недоліки не можуть свідчити про нереальність господарських операцій з урахуванням аналізу досліджених інших первинних бухгалтерських документів, які надавались позивачем, зокрема, таких документів як видаткові, податкові накладні, акти приймання-передачі, платіжні документи, що підтверджують сплату за придбаний товар та інше.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача на неможливість встановлення джерела походження вугілля (з зони АТО) за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних господарських операцій (розрив ланцюга), оскільки вказані обставини не являються підставами для притягнення позивача як добросовісного покупця такого товару до юридичної відповідальності, оскільки така відповідальність податковим законодавствам не передбачена.

Не є належними доказами нереальності господарських операцій і відсутність у власності контрагентів майна про що свідчить інформація із Державного реєстру речових прав, а також і копії листів щодо надання інформації з приводу проведення зустрічних перевірок ТОВ Севстройтехноплюс , ТОВ Альянс Енерго ТПК , оскільки взаємовідносини позивача з вказаними підприємствами не є підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо посилань відповідача на те, що товар (вугілля) був придбаний з території, яка непідконтрольна Україні, слід зазначити, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. було затверджено перелік населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, а 05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження про зупинення дії розпорядження від 30.10.2014р. №1053-р та лише 02.12.2015р. Кабінет Міністрів України приймає розпорядження Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнано такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Таким чином лише фактично з 02.12.2015р. Урядом України були визнані населені пункти, які знаходяться в зоні антитерористичної операції, а тому твердження відповідача про неможливість встановлення походження реалізованого товару у період з січня 2014р. по грудень 2014р. є необґрунтованими та підтверджуються наданими до перевірки позивачем первинними бухгалтерськими документами, які жодним чином відповідачем не проаналізовані та їм не надана оцінка у сукупності із всіма документами, які надавались позивачем до перевірки.

Окрім того, судом також не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи відповідача про наявність кримінального провадження №12014050390002835 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України з придбання/реалізації вугільної продукції, порушеного СУ ФР ГУ ДФС в Луганській області, оскільки доказів того, що посадові особи позивача причетні до вказаного кримінального провадження відповідачем не надано, в той же час, представником позивача надано копію ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.07.2016р.у справі № 428/7458/16-к зі змісту якої видно, що вказане кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю у діях службових осіб ТОВ Тандем Торг ТПК ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КПК України (а.с.54-55 том 13).

Також судом враховується і те, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України у його постанові від 03.03.2016р. №5-347кс15 неприпустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками конкретного кримінального провадження. Верховний Суд зазначає, що встановлення такої преюдиції суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи, представником відповідача не було суду надано жодних доказів, які б свідчили про причетність посадових осіб позивача до вчинення вищенаведених дій посадовими особами - ТОВ Тандем Торг ТПК , зокрема, будь-яких пояснень посадових осіб або інших осіб, які б підтверджували причетність до постачання вугільної продукції вказаних контрагентів посадових осіб позивача.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009р., у постанові від 01.06.2010р., а також і у постановах від 26.12.2006р. №21-262, від 06.09.2008р., від 09.09.2008р. № 21-500во08, від 11.10.2006р. №21-593во06, від 31.01.2011р. №21-47а10.

Також неодноразово зазначалася вказана правова позиція і у Інформаційних листах Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10, від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, доводи представника відповідача про те,що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників, не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару вимог податкового законодавства, зокрема отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було у суму податку на додану вартість.

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару.

Також представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів на підтвердження того, яким чином дії третіх осіб можуть впливати на дані податкового обліку позивача, а також і не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

За викладеного, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його контрагентами, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом у ході судового розгляду справи.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентами позивача, які викладені в акті перевірки від 16.01.2018р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом враховується і те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеними вище контрагентами до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, а також і підтверджено актом перевірки розрахунки між позивачем із вищевказаними контрагентами за поставку продукції (вугілля) надання послуг, виконання робіт та інше були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем товару, було сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості товару, що не спростовано представником відповідача у ході судового розгляду справи.

Тобто, позивач, сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 16.01.2018р. обставини, що слугували прийняттю оспорюваних податкових повідомлень-рішень є неправомірними та не обгрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018р., прийнятих на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн., понесених позивачем згідно платіжного доручення №8090016 від 09.02.2018р. виходячи із вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України наданого детального розрахунку наданих послуг адвокатом з урахуванням укладеного між сторонами договору №02-02/01 від 02.02.2015р. та додаткової угоди №03/09 до вказаного договору від 01.02.2018р., яка стосується саме надання професійної правничої допомоги адвокатом з приводу протиправності прийняття податкових повідомлень-рішень, що є предметом даного адміністративного позову, звіту про виконані роботи від 11.04.2018р., копії акту приймання-передачі виконаних робіт (а.с.56-57,69 том 13).

При цьому, посилання відповідача на те, що вказаний у звіті про виконання договору витрачений час є надмірним, не розмежований на суми є необгрунтованим, оскільки судом, в даному випадку, враховується складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних адвокатом робіт з урахуванням тринадцяти томів справи, ціною позову, яка становить 31 452 982,75 грн., а тому, суд вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн. є співмірними заявленим позовним вимогам.

Щодо того, що кошторисом та планом асигнувань відповідача на 2018р. не передбачено видатків щодо компенсації на професійну правничу допомогу, то вказані відповідачем обставини не можуть бути підставами для відмови у стягненні таких витрат позивача із бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з бюджетних асигнувань відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 471794 грн. 74 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №814 від 05.02.2018р.(а.с.3 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмалепатоковий комбінат до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000364609, №0000374609, №0000384609 від 26.01.2018р. - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби №0000364609, №0000374609, №0000384609 від 26.01.2018р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дігтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмалепатоковий комбінат (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, буд.11, код ЄДРПОУ 00383372, р/р №26005010049309 в АТ Укрексімбанк , МФО 322313) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 471794 грн. 74 коп. ( чотириста сімдесят одна тисяча сімсот дев'яносто чотири грн. 74 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 26.04.2018р.

Суддя С.О. Конєва