Рішення

від 02.05.2018 по справі 157/211/18

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/211/18

Провадження №2/157/111/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 травня 2018 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Гамули Б.С.,

з участю секретаря Карпік Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ Авто Країна про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 04 січня 2018 року позивач уклав з відповідачем попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1101 за таких обставин. З метою придбання автомобіля, позивач передивлявся в мережі Інтернет відповідні оголошення. Натрапив на привабливе оголошення про продаж авто в місті Кам'янське (Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області. Зателефонувавши за вказаним в об'яві телефоном, позивач отримав пропозицію прибути за вказаною адресою, де з ним буде укладено договір. По прибутті позивачу одразу повідомили, що потрібно внести авансовий платіж, потім підписати попередній договір, на підставі якого відповідач 12 січня цього ж року доставить авто за адресою позивача, де буде укладено основний договір купівлі-продажу. Менеджер виписала квитанцію на оплату авансу у розмірі 33000 грн. та направила в банк, а сама повідомила, що тим часом буде заповнювати договір. Сплативши у відділенні ПАТ КБ Приватбанк за адресою: місто Кам'янське, проспект Свободи, 40, обумовлену суму, позивач повернувся та показав квитанцію менеджерові. Договір був уже готовий, позивачу показали, де його підписати та швиденько склали усі папери у папку. Менеджер наказала їхати додому та чекати на доставку авто. Але коли позивач повернувся додому та почитав відгуки в інтернеті, то зрозумів, що його ошукали, - відповідач не виконує свої зобов'язання перед людьми, які уклали з ним попередні договори купівлі-продажу транспортних засобів та нікому не придбаває автомобілі. Крім того, 12 січня 2018 року авто позивачу не доставили, а телефоном повідомили, що воно виявилося несправним, у зв'язку з чим передання майна позивачу є неможливим, що навело його на думку про те, що відповідач завідомо не мав намірів виконувати свої договірні зобов'язання.

Враховуючи такі обставини, позивач вирішив розірвати договір, про що 15 січня 2018 року направив за адресами, зазначеними у договорі, відповідну заяву з вимогою повернути сплачені кошти в сумі 33000 грн., яку відповідач отримав через Укрпошту 22 січня 2018 року. Проте станом на дату подання позовної заяви відповідач ніяких дій щодо повернення сплачених позивачем на його користь коштів не вчинив та взагалі не надав ніякої відповіді на його повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення коштів. Такі дії відповідача вважає протиправними, так як обмежують його права споживача, гарантовані законом, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, згідно з ч. 9 ст. 12 Закону України Про захист прав споживачів якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Повідомлення про розірвання договору з вимогою повернути кошти позивач направив відповідачеві 15 січня 2018 року. 30 днів, протягом яких відповідач мав повернути позивачеві сплачені кошти, з моменту направлення вимоги минули 13 лютого 2018 року. Отже, з 14 лютого 2018 року по день подання остаточної редакції позову до суду - 26 березня 2018 року затримка повернення коштів становить 40 днів. Позивачем сплачено відповідачеві кошти в сумі 33000 грн. (+комісійний платіж банку 330 грн.), 1% від цієї суми становить 330 грн., а неустойка за 40 днів - 13200 грн. Таким чином, рахує, що усього стягненню з відповідача на його користь підлягає сума 46530 грн. (33000 + 330 + 13200).

Посилаючись на викладені вище обставини, просить суд розірвати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1101 від 04 січня 2018 року, стягнути з відповідача кошти, сплачені позивачем за даним договором, та пеню за затримку повернення авансового платежу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи норми ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 04 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ТзОВ Авто Країна був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1101, предметом якого є зобов'язання сторін у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у попередньому договорі.

Відповідно до п. 1.5 Попереднього договору сторони зобов'язуються укласти основний договір до 12 січня 2018 року за умови повного виконання п. 2.1 Попереднього договору.

Відповідно до п. 2.1 Попереднього договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 33000 грн., а продавець своїм підписом під попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Згідно з квитанцією № 0.0.932324933.1 від 04.01.2018 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТзОВ Авто Країна авансовий платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу автомобіля від 04.01.2018 року в сумі 33000 грн.

До теперішнього часу основний договір купівлі-продажу не укладений.

Згідно з положеннями статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з пунктами 4, 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним, відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Згідно з приписами ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення).

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, частиною 9 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено обов'язок винної особи відшкодувати в повному обсязі збитки, завдані споживачеві в результаті застосування умов договору, що обмежують його права.

В судовому засіданні встановлено, що умови спірного договору не виконані з вини відповідача, чим позивачеві завдано збитків на загальну суму 46530 грн.

При цьому суд виходить з вимог статей 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі, що дорівнює мінімальному розміру судового збору за дві вимоги майнового характеру.

Керуючись статтями 5, 12, 76, 89, 141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 215, 526, 527, 530, 627, 638 Цивільного кодексу України, статтями 17, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1101, укладений 04 січня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Країна .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна (ЄДРПОУ 41547086, юридична адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: вул. Глинянка, буд. 3, с. Верхи Камінь-Каширського району Волинської області, 44570) 46530 (сорок шість тисяч п'ятсот тридцять) гривень, сплачених на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1101 від 04 січня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна (ЄДРПОУ 41547086, юридична адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14) на користь держави судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

Дане рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_2