Рішення

від 24.04.2018 по справі 821/502/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/502/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Васильєвій В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кайсар, ЛТД" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

14 березня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Кайсар, ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Кайсар, ЛТД") до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області) з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, а саме:

- визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Херсонській області щодо винесення податкових повідомлень-рішень №0000711422 від 28.02.2018 року за платежами податку на прибуток на суму 111082,50 грн., в тому числі 88 866,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 22 216,50 грн. за штрафними санкціями; №0000721422 від 28.02.2018 року за платежем податку на додану вартість на суму 245942,50 грн., в тому числі 196754,00 грн.-за податковими зобов'язаннями та 49188,50 грн. за штрафними санкціями.

- скасувати податкові повідомлення-рішення №0000711422 від 28.02.2018 року за платежами податку на прибуток на суму 111082,50 грн., в тому числі 88 866,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 22 216,50 грн. за штрафними санкціями; №0000721422 від 28.02.2018 року за платежем податку на додану вартість на суму 245 942,50 грн., в тому числі 196754,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 49188,50 грн. за штрафними санкціями в повному обсязі.

19 березня 2018 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 10 квітня 2018 року.

10 квітня 2018 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 24 квітня 2018 року.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що 14 лютого 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Кайсар, ЛТД , за результатами якої складено акт перевірки №31/21-22-14-06/23137670. Висновки акту перевірки стали підставою для винесення 28 лютого 2018 року податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 111082,50 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 245942,50 грн. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а при перевірці первинної документації представники відповідача не звернули увагу на докази реальності господарських операцій, натомість побудували висновки акту перевірки на припущеннях та на власних інформаційних базах. Товариство наголошує, що ним дотримано вимоги податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вони є наслідками протиправних дій по їх винесенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Відповідач 05 квітня 2018 року подав до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з таких підстав. Товариство при документуванні господарських зобов'язань з контрагентами допустило порушення податкового обліку, оскільки документувало не реальні господарські операції, які не підтверджені належними первинними документами. Первинними документами відповідач вважає видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (далі - ТТН). Контрагенти позивача не документували придбання товару, який в подальшому реалізовували ТОВ Кайсар, ЛТД . З посиланням на висновки акту перевірки обґрунтовує помилковість позиції позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на матеріали перевірки та на письмові заперечення.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.

ТОВ "Кайсар, ЛТД" зареєстроване Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні 09 січня 1996 року за №683161, як платник податків перебуває на податковому обліку в Херсонській ОДПІ з 18 січня 1996 року за №1055 та є платником податку на додану вартість.

Протягом одного дня 13 лютого 2018 року посадовими особами відповідача на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.п. 79.2, 79.3 ст.79 ПК України та згідно наказу ГУ ДФС у Херсонській області №152 від 31.01.2018 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Кайсар, ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП Добробут Трейд (код ЄДРПОУ 40408526) за жовтень 2016 року, березень, квітень, липень 2017 року, ПП Златавабудпівдень (код ЄДРПОУ 40001570) за грудень 2016 року, ТОВ Трайгон-Південь-Херсон (код ЄДРПОУ 40852132) за грудень 2016 року, ПП Херсонтранснафта (код ЄДРПОУ 40755257) за листопад 2016 року, ПП ВК Цемент (код ЄДРПОУ 35870029) за серпень-жовтень 2017 року, ПП Колос (код ЄДРПОУ 38045027) за квітень 2017 року, подальшого використання придбаного товару та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 14.02.2018 р. № 31/21-22-14-06/23137670.

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2106 рік у сумі 88866 грн.;

п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період жовтень 2016 року на загальну суму ПДВ 14473,3 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) за жовтень 2016 року на суму 14473,30 грн. та завищення податкового кредиту за період листопад-грудень 2016 року, березень-квітень 2017 року, липень-жовтень 2017 року на загальну суму ПДВ 196753,50 грн., в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р.18.1) на загальну суму 196753,50 грн., в тому числі за листопад 2016 року на суму 54947,30 грн., за грудень 2016 року на суму 43791,72грн., за березень 2017 року на суму 9284,99 грн., за квітень 2017 року на суму 10733,33 грн., за липень 2017 року на суму 15680 грн., за серпень 2017 року на суму 11000,02грн., за вересень 2017 року на суму 19688,98 грн., за жовтень 2017 року на суму 31627,16 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 111082,50 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 245942,50 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено, що позивач податкові зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період сформував за наслідками господарських відносин з контрагентами-постачальниками, які не купували товари та послуги, що в подальшому реалізовувались позивачу, з цими контрагентами здійснювалося лише документальне оформлення на придбання товарів з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток приватних підприємств. Оскільки здійснені господарські операції, на думку посадових осіб відповідача, є нереальними, то відсутні правові підстави враховувати їх вплив на податковий облік.

Під час перевірки посадовими особами встановлено належне документування, належне проведення через бухгалтерський облік та належне проведення через податковий облік господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками за перевіряємий період. Відповідач не встановив наявності заборгованості за отримані товари або послуги, види діяльності позивача за КВЕД давали йому правові підстави для укладення відповідних договорів з контрагентами, а основні засоби позивача (п.2.12 акту перевірки) дозволяють йому у відведений строк та в зазначених обсягах придбавати та перевозити задокументовані товари та послуги.

Запити до контрагентів-постачальників позивача не направлялись, зустрічні перевірки таких контрагентів не проводились, вся інформація стосовно придбання та реалізації контрагентами товарів та послуг отримана податковим органом з власних інформаційних баз.

Відповідач вважає, що позивач декларував взаємовідносини з контрагентами з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Позивач заперечує проти позиції податкового органу та вказує, що, в разі порушення податкового законодавства його контрагентами, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до контрагентів, а не до добросовісного платника податків.

Така позиція була підтримана представником відповідача в судовому засіданні, яка зазначила, що товариство не відповідає за правопорушеннями контрагентів, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 КАС України).

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п.188.1 ст.188 ПК України).

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для включення ТОВ "Кайсар, ЛТД" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Податкове законодавство не ставить правовий інститут податковий кредит у залежність від попередніх дій контрагента-постачальника, в разі порушення останнім податкового законодавства податковий орган вправі застосувати до нього відповідні санкції.

При цьому, вся первинна документація повинна відповідати Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Преамбула до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачає, що цей ОСОБА_3 визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

ОСОБА_3 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно п.22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

На підтвердження реальності придбання товарів у контрагентів-покупців позивач надав відповідні первинні документи, що не заперечується й податковим органом. Враховуючи, що сторони не заперечують документування господарських операцій з контрагентами-постачальниками належними первинними документами, а також ту обставину, що всі первинні документи самими перевіряючими перелічені в акті перевірки, суд не наводить їх повний перелік, дублюючи відповідні розділи акту перевірки. Натомість суд вважає за необхідне зупинитись на недоліках первинних документів, які, на думку відповідача, вказують на нереальність господарських операцій.

Стосовно господарських відносин з ПП Добробут Трейд .

Згідно наданих до перевірки видаткових накладних №РН-0000009 від 31 жовтня 2016 року, №РН-0000041 від 21 березня 2017 року, №РН-0000089 від 20 квітня 2017 року, №РН-0000197 від 27 липня 2017 року, складених ПП Добробут Трейд (код 40408526) на реалізацію товарів для позивача в графі отримав не вказана посада та прізвище посадової особи, яка отримувала товар. Наведене, за позицією відповідача, є недоліком складання первинного документу.

Також надані до перевірки ТТН №25 від 25 липня 2017 року, №24 від 24 липня 2017 року, №26 від 26 липня 2017 року, №27 від 27 липня 2017 року, №20 від 20 квітня 2017 року, №20/1 від 20 квітня 2017 року, №21/1 від 21 березня 2017 року, №21 від 21 березня 2017 року, №31 від 31 жовтня 2016 року не відповідають вимогам ч.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки розділи ТТН не містять деталізованої інформації.

З інформації, яка міститься в ЄРПН відповідач встановив, що ПП Добробут Трейд не орендує офісні та складські приміщення необхідні для здійснення господарської діяльності. Втім в наступному абзаці акту перевірки (т.с.1, а.с.25) відповідач зазначає, що ПП Добробут Трейд використовує склад, який знаходиться за адресою м. Херсон, Бериславське шосе, 10.

Основний вид діяльності контрагента - неспеціалізована оптова торгівля, але за перевіряємий період підприємство документує придбання іншої групи товарів ніж та, яка реалізована позивачу.

З урахуванням викладеного відповідач вирішив, що підприємство безпідставно змінило номенклатуру придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів зміни номенклатури товару, а самого твердження про таку зміну не достатньо для констатування факту нереальності походження реалізованого товару та констатації відсутності формування активу на адресу позивача. Транспортування товарів відбувалось від складу продавця (м. Херсон, Бериславське шосе, 10) на склад покупця (м. Херсон, вул. Ракетна, 37). Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, товар надійшов на адресу покупця та відображений у відповідних бухгалтерських рахунках. Запити контрагенту не направлялись, зустрічна перевірка контрагента не здійснювалась, посадові особи не опитувались, доказів протилежного сторони суду не надали.

Стосовно господарських відносин з ПП Златавабудпівдень .

Згідно наданої до перевірки видаткової накладної №РН-0000443 від 12 грудня 2016 року, складеної ПП Златавабудпівдень (код 40001570) на реалізацію товару для позивача в графі отримав не вказана посада та прізвище посадової особи, яка отримувала товар. Наведене, за позицією відповідача, є недоліком складання первинного документу.

Також надана до перевірки ТТН від 12 грудня 2016 року не відповідає вимогам ч.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки розділи ТТН не містять деталізованої інформації.

З інформації, яка міститься в ЄРПН відповідач встановив, що ПП Златавабудпівдень не орендує офісні та складські приміщення необхідні для здійснення господарської діяльності. Втім в наступному абзаці акту перевірки (т.с.1, а.с.31) відповідач зазначає, що податковою адресою підприємства є м. Херсон, вул. Миколи Суботи, 38.

Основний вид діяльності контрагента - неспеціалізована оптова торгівля, але за перевіряємий період підприємство документує придбання іншої групи товарів ніж та, яка реалізована позивачу.

З урахуванням викладеного відповідач вирішив, що підприємство безпідставно змінило номенклатуру придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів зміни номенклатури товару, а самого твердження про таку зміну не достатньо для констатування факту нереальності походження реалізованого товару та констатації відсутності формування активу на адресу позивача. Транспортування товарів відбувалось від продавця (м. Херсон, вул. Миколи Суботи, 38) на склад покупця (м. Херсон, вул. Ракетна, 37). Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, товар надійшов на адресу покупця та відображений у відповідних бухгалтерських рахунках. Запити контрагенту не направлялись, зустрічна перевірка контрагента не здійснювалась, посадові особи не опитувались, доказів протилежного сторони суду не надали.

Стосовно господарських відносин з ТОВ Трайгон-Південь-Херсон .

Згідно наданої до перевірки видаткової накладної №РН-0000011 від 09 грудня 2016 року, складених ТОВ Трайгон-Південь-Херсон (код 40852132) на реалізацію товарів для позивача в графі отримав не вказана посада та прізвище посадової особи, яка отримувала товар. Наведене, за позицією відповідача, є недоліком складання первинного документу.

Також надані до перевірки ТТН №7 від 07 грудня 2017 року та №8 від 08 грудня 2017 року не відповідають вимогам ч.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки розділи ТТН не містять деталізованої інформації.

З інформації, яка міститься в ЄРПН відповідач встановив, що ТОВ Трайгон-Південь-Херсон не орендує офісні та складські приміщення необхідні для здійснення господарської діяльності. Втім в наступному абзаці акту перевірки (т.с.1, а.с.36) відповідач зазначає, що ТОВ Трайгон-Південь-Херсон знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ладичука, 150.

Основний вид діяльності контрагента - неспеціалізована оптова торгівля, але за перевіряємий період підприємство документує придбання іншої групи товарів ніж та, яка реалізована позивачу. З урахуванням викладеного відповідач вирішив, що підприємство безпідставно змінило номенклатуру придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг.

ТОВ Кайсар, ЛТД на підтвердження якості придбаних товарів надало документ про якість №6207 на портландцемент з шлаком ДСТУ Б В 2,7-46:2010 ПЦ ІVБ-Ш-400 від ПАТ Хайделбергцемент Україна на поставку цементу від 08 березня 2017 року, але за результатами аналізу ЄРПН ТОВ Трайгон-Південь-Херсон не встановлено його взаємовідносин з зазначеним товариством.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів зміни номенклатури товару, а самого твердження про таку зміну не достатньо для констатування факту нереальності походження реалізованого товару та констатації відсутності формування активу на адресу позивача. Недоліки ТТН не є порушенням податкового обліку, а є порушенням бухгалтерського обліку. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, товар надійшов на адресу покупця та відображений у відповідних бухгалтерських рахунках. Запити контрагенту не направлялись, зустрічна перевірка контрагента не здійснювалась, посадові особи не опитувались, доказів протилежного сторони суду не надали. Стосовно відсутності факту придбання ТОВ Трайгон-Південь-Херсон цементу у ПАТ Хайделбергцемент Україна , суд звертає увагу відповідача, що документ на якість може видаватись на партію товару, яка в подальшому може бути реалізована кількома суб'єктами господарювання, жоден з яких не має прямого договору на купівлю-продаж цементу у виробника.

Стосовно господарських відносин з ПП Херсонтранснафта .

Згідно наданої до перевірки видаткової накладної №80 від 25 листопада 2016 року, складених ПП Херсонтранснафта (код 40755257) на реалізацію товарів для позивача в графі отримав не вказана посада та прізвище посадової особи, яка отримувала товар. Наведене, за позицією відповідача, є недоліком складання первинного документу.

Також надана до перевірки ТТН №80 від 25 листопада 2016 року не відповідає вимогам ч.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки розділи ТТН не містять деталізованої інформації.

З інформації, яка міститься в ЄРПН відповідач встановив, що ТОВ Трайгон-Південь-Херсон не орендує офісні та складські приміщення необхідні для здійснення господарської діяльності. Втім в наступному абзаці акту перевірки (т.с.1, а.с.42) відповідач зазначає, що ПП Херсонтранснафта має податкову адресу АДРЕСА_1.

Основний вид діяльності контрагента - неспеціалізована оптова торгівля, але за перевіряємий період підприємство документує придбання іншої групи товарів ніж та, яка реалізована позивачу. З урахуванням викладеного відповідач вирішив, що підприємство безпідставно змінило номенклатуру придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг.

ТОВ Кайсар, ЛТД на підтвердження якості придбаних товарів надало сертифікат відповідності на бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 з терміном дії з 05 травня 2016 року по 15 вересня 2018 року від виробника продукції ПАТ Укртатнафта Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свішковська, буд.3, але за результатами аналізу ЄРПН ПП Херсонтранснафта не встановлено його взаємовідносин з зазначеним товариством.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів зміни номенклатури товару, а самого твердження про таку зміну не достатньо для констатування факту нереальності походження реалізованого товару та констатації відсутності формування активу на адресу позивача. Недоліки ТТН не є порушенням податкового обліку, а є порушенням бухгалтерського обліку. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, товар надійшов на адресу покупця та відображений у відповідних бухгалтерських рахунках. Запити контрагенту не направлялись, зустрічна перевірка контрагента не здійснювалась, посадові особи не опитувались, доказів протилежного сторони суду не надали. Стосовно відсутності факту придбання ПП Херсонтранснафта бітуму у ПАТ Укртатнафта , суд звертає увагу відповідача, що сертифікат відповідності може видаватись на партію товару, яка в подальшому може бути реалізована кількома суб'єктами господарювання жоден з яких не має прямого договору на купівлю-продаж бітуму нафтового дорожнього у виробника.

Стосовно господарських відносин з ПП ВК Цемент .

Згідно наданих до перевірки видаткових накладних №РН-0000168 від 01 серпня 2016 року, №РН-0000188 від 01 вересня 2017 року, №РН-0000202 від 30 вересня 2017 року, №РН-0002019 від 30 жовтня 2017 року, складених ПП ВК Цемент (код 35870029) на реалізацію товарів для позивача в графі отримав не вказана посада та прізвище посадової особи, яка отримувала товар. Наведене, за позицією відповідача, є недоліком складання первинного документу.

Також надані до перевірки ТТН не відповідають вимогам ч.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки розділи ТТН не містять деталізованої інформації.

З інформації, яка міститься в ЄРПН відповідач встановив, що ПП ВК Цемент не орендує офісні та складські приміщення необхідні для здійснення господарської діяльності. Втім в наступному абзаці акту перевірки (т.с.1, а.с.50) відповідач зазначає, що ПП ВК Цемент має податкову адресу м. Херсон, вул. Олександрівська, буд.15.

Основний вид діяльності контрагента - вантажний автомобільний транспорт, але за перевіряємий період підприємство документує придбання іншої групи товарів ніж та, яка реалізована позивачу. З урахуванням викладеного відповідач вирішив, що підприємство безпідставно змінило номенклатуру придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг.

ТОВ Кайсар, ЛТД на підтвердження якості придбаних товарів надало:

- документ про якість №6207 на портландцемент з шлаком ДСТУ Б В 2,7-46:2010 ПЦ ІVБ-Ш-400 від ПАТ Хайделбергцемент Україна на поставку цементу від 08 березня 2017 року, але за результатами аналізу ЄРПН ПП ВК Цемент не встановлено його взаємовідносин з зазначеним товариством;

- сертифікат відповідності на бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 з терміном дії з 05 травня 2016 року по 15 вересня 2018 року від виробника продукції ПАТ Укртатнафта Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свішковська, буд.3, але за результатами аналізу ЄРПН ПП ВК Цемент не встановлено його взаємовідносин з зазначеним товариством;

- паспорт якості №5488 від 28.07.2016 року на щебінь фракції 20-40 мм від ПАТ Новопавлівський гранітний кар'єр Дніпропетровська область, с. Кам'янське, вул. Озерна, 40 на поставку 69 тон за адресою станція Херсон ТОВ Кайсар, ЛТД , але за результатами аналізу ЄРПН не встановлено взаємовідносин ні ТОВ Кайсар, ЛТД ні ПП ВК Цемент з ПАТ Новопавлівський гранітний кар'єр ;

- сертифікат відповідності з терміном дії 28 серпня 2016 року по 22 серпня 2018 року та паспорт на люк чавунний для оглядових колодязів важкий від ТОВ Квасилівський ливарно-механічний завод , м. Рівне, смт. Квасилів, вул. Богдана Хмельницького, буд.19, але за результатами аналізу ЄРПН ПП ВК Цемент не встановлено його взаємовідносин з зазначеним товариством;

- паспорт якості на мазут топічний 40 зольний малосернистий парафінистий №115 від 09.04.2017 року від ТОВ Азовська нафтова компанія , Донецька область, м. Маріуполь, Донецьке шосе,3, але ПП ВК Цемент постачав на адресу позивача мазут паливний М-100.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів зміни номенклатури товару, а самого твердження про таку зміну не достатньо для констатування факту нереальності походження реалізованого товару та констатації відсутності формування активу на адресу позивача. Недоліки ТТН не є порушенням податкового обліку, а є порушенням бухгалтерського обліку. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, товар надійшов на адресу позивача та відображений у відповідних бухгалтерських рахунках. Запити контрагенту не направлялись, зустрічна перевірка контрагента не здійснювалась, посадові особи не опитувались, доказів протилежного сторони суду не надали. Стосовно відсутності факту придбання ПП ВК Цемент товарів у виробників суд зазначає, що таке твердження не підтверджене належними доказами, оскільки запити до виробників не направлялись, не встановлювалось хто є первинним покупцем відповідних партій, а також кому в подальшому реалізовувався товар.

Стосовно господарських відносин з ПП Колос .

Також надана до перевірки ТТН №17 від 03 квітня 2017 року не відповідає вимогам ч.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки розділи ТТН не містять деталізованої інформації.

Податкова адреса ПП Колос м. Херсон, вул. Доброхотова, буд. 19-А.

ПП Колос використовував в І кварталі 2017 року працю 5 працівників, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність фізичних можливостей для виконання значних обсягів господарських операцій з реалізації товарів, робіт та послуг. Наведене є підставою для висновку відповідача про відсутність реальності господарських операцій.

Основний вид діяльності контрагента - неспеціалізована оптова торгівля, але за перевіряємий період підприємство документує придбання іншої групи товарів ніж та, яка реалізована позивачу.

З урахуванням викладеного відповідач вирішив, що підприємство безпідставно змінило номенклатуру придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів зміни номенклатури товару, а самого твердження про таку зміну не достатньо для констатування факту нереальності походження реалізованого товару та констатації відсутності формування активу на адресу позивача. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, товар надійшов на адресу покупця та відображений у відповідних бухгалтерських рахунках. Запити контрагенту не направлялись, зустрічна перевірка контрагента не здійснювалась, посадові особи не опитувались, доказів протилежного сторони суду не надали.

Позиція податкового органу про зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість мала б сенс у відношенні контрагентів-постачальників, в разі порушення ними податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки податкової про нереальність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні, як відсутні і будь-які належні та допустимі докази такої позиції.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідач не надав суду і не посилався на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Враховуючи передбачений Конституцією України принцип індивідуальності юридичної відповідальності, суд зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на формування податкового зобов'язання) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати чи створити іншій особі податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним, а податкове зобов'язання сформоване за такими операціями не повинно мати вплив на податкову звітність.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2015 року в справі К/800/55113/1 та в подальшому неодноразово підтримана.

Проте таких доказів податковий орган суду не надав, а матеріали якими обґрунтовано визначення позивачу грошових зобов'язань не відповідають ознакам належності та безспірності в розумінні КАС України, оскільки побудовані на заздалегідь встановленій доказовій силі оціночних суджень перевіряючих, через призму яких досліджено первинні документи сторін в господарських операціях.

Окремо суд звертає увагу, що сторони не заперечують наявність належним чином складених податкових накладних та інших податкових документів по господарським операціям з контрагентами.

Позивач, як під час перевірки так і під час розгляду справи, надав підтверджувальні документи щодо фактичного здійснення господарських операцій з наведеними платниками податків.

Поряд з цим, суд акцентує увагу і на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, та якщо ці дії спрямовані на отримання доходу.

Надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та контрагентами є видаткові та податкові накладні.

Щодо посилання податкового органу на неналежним чином оформлені ТТН, слід зазначити, що ТТН є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Правила поширюються на власників автомобільного транспорту (перевізників), натомість, позивач не в усіх операціях користувався послугами перевізників при взаємовідносинах з контрагентами. До того ж, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, недолік такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 року в справі №К/800/47657/14 та від 18.08.2015 року в справі №К/800/19833/15.

Така ж правова позиція висловлена і Міністерством доходів і зборів України в листі від 19 вересня 2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні та сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що товар та послуги придбавалися позивачем у контрагентів з метою використання у своїй господарській діяльності.

Отже, придбання позивачем ТМЦ та послуг відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Суд не встановив порушення даного принципу в досліджених правовідносинах, а відповідач належними доказами не підтвердив протилежне.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про не підтвердження в судовому процесі доводів відповідача про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були безтоварними та спрямованими на формування необґрунтованої податкової вигоди.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що єдиною підставою для визначення ТОВ Кайсар, ЛТД грошових зобов'язань з податку на додану вартість є невизнання податковим органом реальності здійснених підприємством та його контрагентами господарських операцій, а помилки в ТТН та в одному розділі видаткових накладних.

Визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств є наслідком не визнання податковим органом витрати товариства при придбанні у контрагентів-постачальників товарів, робіт та послуг.

Надані сторонами документи та матеріали на правильність висновків суду не впливають.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що підставою для проведення перевірки був пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, але в акті перевірки та в наказі про її призначення відсутні підстави для проведення цієї перевірки, як це передбачає вказана норма.

Документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України).

В акті перевірки не зазначено підстав з яких відповіді позивача на запити податкового органу позбавлені юридичної сили. Натомість податковий орган порушив вказану норму та за наявності відповіді на письмові запити провів перевірку, яка можлива виключно у випадку якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу .

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Суд бере до уваги, що в контексті податкових спорів Європейський суд з прав людини в своєму рішенні Булвес" АД проти Болгарії (заява N 3991/03 п.п.57,69,79) зазначає оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику також в п.69 даного рішення суд відмічає компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник. і нарешті в п.79 суд констатує, що Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1 .

Суд звертає увагу відповідача, що відповідальність особи має індивідуальний характер, а рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути належним чином мотивовані та відповідати нормам законодавства.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 10 квітня 2018 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 229, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Херсонській області щодо винесення податкових повідомлень-рішень №0000711422 від 28.02.2018 року за платежами податку на прибуток на суму 111082,50 грн., в тому числі 88 866,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 22 216,50 грн. за штрафними санкціями та №0000721422 від 28.02.2018 року за платежем податку на додану вартість на суму 245942,50 грн., в тому числі 196754,00 грн.- за податковими зобов'язаннями та 49188,50 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області №0000711422 від 28.02.2018 року за платежами податку на прибуток на суму 111082,50 грн., в тому числі 88 866,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 22 216,50 грн. за штрафними санкціями та №0000721422 від 28.02.2018 року за платежем податку на додану вартість на суму 245 942,50 грн., в тому числі 196754,00 грн.- за податковими зобов'язаннями та 49188,50 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кайсар, ЛТД" (код ЄДРПОУ 23137670) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5355 (п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 травня 2018 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 8.3.3