Рішення

від 02.05.2018 по справі 489/299/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/299/18

Номер провадження 2/489/1050/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

зал судових засідань №11

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Сироватка Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1, приватного підприємства Сапфір і К про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2018 року ПАТ Укрсоцбанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, приватного підприємства Сапфір і К про звільнення майна з-під арешту. Свої вимоги мотивували тим, що 08.11.2007 р. між Банком та ПП Сапфір і К був укладений Кредитний та Іпотечний договори, відповідно до яких підприєсмство отримало кредит та надало Банку в іпотеку нежитлові приміщення, загальною площею 151,8 кв.м., по АДРЕСА_1. Оскільки в подальшому боржник не виконував свої кредитні зобов'язання перед Банком, то він як Іпотекодержатель має намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Проте згідно витягу з Державних реєстрів позивачу стало відомо, що на нерухоме майно боржника, в тому числі вищевказане іпотечне майно на підставі Постанов державних виконавців в 2013,2014 рр. були накладені арешти. Однак, так як обтяження майна іпотекою відбулось в 2007 р., тобто до винесення постанов про арешт, то Банк має право першочергово задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна. Проте це є неможливим, оскільки на іпотечне майно накладено арешти, які мають бути скасовані.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд звільнити з-під арешту нежитлові приміщення, загальною площею 151,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що накладені Вітовським РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області в рамках виконавчих проваджень №36261786 та №45765303..

Відповідно до заяви, позивач просив про розгляд справи без його участі, підтримав вимоги та не заперечував проти заочного розгляду. судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ПП м в судове засідання не з'явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином. Своїм правом на подання відзиву не скористались.

Представник Вітовського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області в судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлений судом належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно ухвали суду проводиться заочний розгляд справи.

Дослідивши надані докази, суд встановив таке.

08.11.2007 р. між АКБСР Укрсоцбанк (правонаступником є ПАТ Укрсоцбанк ) та приватним підприємством Сапфір і К в особі директора Приходько Світлани Анатолієвни, був укладений Договір відновлювальної кредитної лінії №640/3-230, згідно умов якого Банк надав підприємству кредит в розмірі 300 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором між ФОП ОСОБА_1 та Банком 24.12.2007 р. був укладений Іпотечний Договір, відповідно до умов якого Банку в іпотеку передано нежитлові приміщення, загальною площею 151,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Дані про обтяження майна іпотекою були внесені до Державного реєстру іпотек.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В грудні 2017 р. при перевірці відомостей в Державних реєстрах щодо речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що на майно, яке є предметом іпотеки за договором від 24.12.2007 р. Постановами державних виконавців ВДВС Жовтневого РУЮ в Миколаївській області накладено арешти.

Так, державним виконавцем ВДВС Жовтневого РУЮ в Миколаївській області від 05.04.2013 р. на все нерухоме майно ОСОБА_1накладено арешт, номер запису про обтяження: 568691 та внесено відповідні відомості до Державних реєстрів.

Постановою державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ в Миколаївській області від 09.12.2014 р. на майно ОСОБА_1накладено арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 7999347 та внесено відповідні відомості до Державних реєстрів.

Проте на переконання позивача, накладені арешти підлягають скасуванню, оскільки вони накладені пізніше за обтяження вищезазначеного житлового будинку іпотекою.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а згідно ст.4, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Положенням ст. 1 ЗУ Про іпотеку визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку , за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч. 6 ст. 3 Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. Закону України Про іпотеку , пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача- іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ Про іпотеку , у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно пріоритетом, який визначається в порядку, встановленого цим Законом.

Статтею 14 вказаного Закону, встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим ЗУ Про іпотеку , володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Згідно ст. 60 Закону України Про виконавче провадження у випадку незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику в правах про зняття арешту з майна від 03.06.2016 р. позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що на даний момент арешти з іпотечного майна позивача не були зняті, та вищезазначені арешт перешкоджають позивачу, як Іпотекодержателю реалізувати своє переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки та у реалізації своїх прав, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1, приватного підприємства Сапфір і К про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт з іпотечного майна Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк - нежитлових приміщень, загальною площею 151,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: арешт нерухомого майна, накладений Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого Районного управління юстиції в Миколаївській області від 05.04.2013 р., у виконавчому провадженні № 36261786; номер запису про обтяження: 568691, арешт нерухомого майна, накладений Постановою державного виконавця державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого Районного управління юстиції в Миколаївській області від 09.12.2014 р., у виконавчому провадженні № 45765303, номер запису про обтяження: 7999347.

Позивач - Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , код ЄДРПОУ 00039019, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ковпака,29.

Відповідач ОСОБА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач приватне підприємство Сапфір і К , код ЄДРПОУ 32996659, знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. 106, кв.94.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.05.2018 р.

Суддя Н.С. Тихонова