Рішення

від 26.04.2018 по справі 173/416/18

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/416/18

Провадження №2/173/499/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинно збудований будинок -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2018 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання права власності на самочинно збудований будинок до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 26 квітня 2018 року .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, 1991 року побудови, 116.2 кв.м., що розташований за адресою: вул. Дніпровська, 17 с. Діденкове Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на земельній ділянці площею 0.128 га., кадастровий номер 1221083300:09:001:0093.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: він є фактичним власником житлового будинку, що розташований за адресою: : вул. Дніпровська, 17 с. Діденкове Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Даний житловий будинок у 1994 році було надано йому колгоспом у недобудованому стані на певний період з поступовою виплатою його вартості. На сьогоднішній день він повністю розрахувався за вказаний будинок та добудував його.

На даний час він вирішив оформити право власності на вищезазначений будинок.

В 1991 році даний будинок було збудовано. 26.05.1995 року ОСОБА_2 сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області винесене рішення № 17, про передачу йому у власність та постійне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку. Згодом було виготовлено технічну документацію та присвоєний кадастровий номер земельній ділянці. 13.12.2017року рішенням ОСОБА_2 сільської ради № 263-21/УП, отримано Витяг на земельну ділянку № 109414083.

Також він намагався зареєструвати право власності на вказаний будинок, але отримав відмову у реєстрації права власності на будинок в зв'язку неможливістю надання декларації на житловий будинок.

Після сплати колгоспу вартості будинку він самочинно добудував тамбур до житлового будинку.

Ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію він не має можливості, так як відсутня відповідна методика, що й стало підставою звернення до суду.

Справа слухалась в спрощеному провадженні без виклику сторін. Відповідачем подана заява про визнання позову.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Між сторонами виникли правовідносини із права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач є фактичним власником житлового будинку, що розташований за адресою: вул. Дніпровська, 17 с. Діденкове Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Даний житловий будинок у 1994 році було надано позивачу колгоспом у недобудованому стані на певний період з поступовою виплатою його вартості. На сьогоднішній день позивач повністю розрахувався за вказаний будинок, що підтверджується довідкою ТОВ Промінь

На даний час він вирішив оформити право власності на вищезазначений будинок.

В 1991 році даний будинок було збудовано. 26.05.1995 року ОСОБА_2 сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області винесене рішення № 17, про передачу йому у власність та постійне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується копією рішення сільської ради. Також на даний час виготовлено технічну документацію та присвоєний кадастровий номер земельній ділянці на якій розташований будинок позивача. 13.12.2017року рішенням ОСОБА_2 сільської ради № 263-21/УП, отримано Витяг на земельну ділянку № 109414083, що підтверджується копією технічної документації.

Позивач намагався зареєструвати право власності на вказаний будинок, але отримав відмову у реєстрації права власності на будинок в зв'язку неможливістю надання декларації на житловий будинок.

Після сплати колгоспу вартості будинку позивач самочинно, без дозволу, добудував тамбур до житлового будинку.

Позивач не може ввести будинок в експлуатацію, так як відповідно до Порядку введення об'єктів в експлуатацію необхідно отримати довідку з відділу житлово-комунального господарства, будівництва, містобудування та архітектури райдержадміністрації та рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втрачається у здійснення власником права власності.

Судом встановлено, що позивачу ТОВ Промінь був виділений житловий будинок з розстрочкою платежів. Та станом на 08.02.2002 року позивач сплатив ТОВ Промінь вартість переданого йому будинку.

Таким чином судом встановлено, що позивач отримав будинок за правомірною підставою. Але після виплати вартості будинку його власнику ТОВ Промінь , договір купівлі-продажу зазначеного будинку належним чином не був укладений.

Враховуючи той факт, що позивач починаючи з 1994 року, тобто більше десяти років, відкрито, безперервно користується зазначеним вище будинком. Попередній власник та будь-які інші особи будь-яких претензій до позивача не мали, у позивача виникло право власності на переданий йому будинок за набувальною давністю.

В подальшому позивач добудував будинок та збудував тамбур та інші господарські будівлі та споруди без належного дозволу, тобто самочинно.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, у відповідності до п. 9 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт

Враховуючи, що позивач здійснив побудову нового житлового будинку без належно затвердженого проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „ Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК ), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК ).

З матеріалів справи вбачається, що проведене позивачем самочинне будівництво на земельній ділянці, яка передана у власність позивачу та яка має призначення саме для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Враховуючи, що самочинно збудований позивачем будинок відповідає будівельно-технічним, санітарно - гігієнічним та пожежним вимогам та не порушує права інших осіб, суд відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позов, визнавши за позивачем право власності на самочинно збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами 1991 року побудови, 116.2 кв.м., що розташований за адресою: вул. Дніпровська, 17 с. Діденкове Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на земельній ділянці площею 0.128 га., кадастровий номер 1221083300:09:001:0093

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704.80 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку оформлення права власності новостворене майно

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинно збудований будинок - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, 1991 року побудови, 116.2 кв.м., що розташований за адресою: вул. Дніпровська, 17 с. Діденкове Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на земельній ділянці площею 0.1248 га., кадастровий номер 1221083300:09:001:0093

Витрати по сплаті судового збору в сумі 704.80 грн. покласти на позивача ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26 квітня 2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 26.04.2018

Оприлюднене: 03.05.2018

Дата набрання законної сили 29.05.2018 року