Ухвала

від 23.04.2018 по справі 522/1515/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/450/18

Справа № 522/1515/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря Шевчик В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До суду 02.02.2016 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, за яким просила стягнути з відповідачки на її користь суму боргу за договором позики у розмірі еквівалентній 200 000 долю США на день винесення судового рішення, а також три відсотки річних від простроченої суми на день судового рішення; стягнути судові витрати у розмірі 6890 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2013 року між нею, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було укладено Договір позики №01/10/13, згідно якого відповідачка отримала від неї 200 000 дол. США, які повинна була повернути у строк до 01.08.2015 року згідно відповідного графіку повернення позики. Факт одержання позики підтверджується розпискою, власноручно написаною відповідачкою у момент передачі їй всієї суми позики 01.10.2013 року. Проте, зобов'язання за договором позики виконанні не були та кошти відповідачка не повернула. За вказаних обставин ОСОБА_1 звернулась до суду з дійсним позовом.

Ухвалою суду від 22.02.2016 року провадження у справі було відкрито. Розгляд справи, призначений на 01.03.2016 року, було відкладено за клопотанням представника позивача на 13.04.2016 року.

З 05.04.2016 року по 17.05.2016 року справа перебувала на розгляді апеляційного суду Одеської області за розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду від 22.02.2016 року про відкриття провадження у справі. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.04.2016 року ухвалу суду 1-ї інстанції від 22.02.2016 року залишено без змін та матеріали справи були повернуті до суду 1ї інстанції 17.05.2016 року.

06.07.2016 року від ОСОБА_2 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за яким вона просила визнати договір позики №01/10/13 від 01.10.2013 року недійсним (т.1, а.с.72-74).

В обґрунтування посилалась на те, що вона, ОСОБА_2, не укладала з ОСОБА_1 договір позики №01/10/13 від 01.10.2013 року, не надавала розписку від 01.10.2013 року про отримання коштів у розмірі 200 000 дол. США. Також, згідно спірного договору позики, місце його укладання - м. Одеса, проте вона навіть не знаходилась у м. Одесі в цей час. 01.10.2013 року вона з аеропорту м. Дніпропетровська перетнула кордон України та була в іншій країні - у Туреччині, де відпочивала, що підтверджується копією її закордонного паспорту. Отже, в цей час не мала можливості укласти спірний договір та отримати кошти у позику. Посилалась на те, що позивачка не є її знайомою, партнером у підприємницькій діяльності та взагалі їй не зрозуміло, на яких підставах незнайома їй людина нібито дала їй у позику таку значну суму коштів. Стверджувала, що договір позики №01/10/13 від 01.10.2013 року укладався без дотримання вимог ст. 203 ЦК України, що свідчить про недійсність даного правочину.

07.07.2016 року від ОСОБА_2 до суду надійшли письмові заперечення на позов ОСОБА_1, згідно яких вона просила відмовити у задоволенні первісного позову (т.1, а.с.84-86).

Ухвалою суду від 08.07.2016 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та розгляд справи відкладено на 22.09.2016 року.

Ухвалою суду від 09.09.2016 року судове засідання по даній справі, призначене на 22.09.2016 року, було призначено до розгляду в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.09.2016 року за клопотанням представника відповідача було витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт України для виїзду за кордон серії ЕР №533164, орган, що видав 1202, дата видачі 21.11.2012 року; з ТОВ Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ відомості, чи є відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, зареєстровані переміщення повітряним транспортом з або до Міжнародного аеропорту Дніпропетровськ до міста ОСОБА_3 або до іншого міста України з 00:01 годин до 23:59 годин 01 жовтня 2013 року громадянки ОСОБА_2.

Розгляд справи, призначений на 03.11.2016 року, був відкладений за клопотанням сторін у зв'язку з ненаходженням до суду витребуваних відомостей.

03.11.2016 року ухвала суду від 22.09.2016 року повторно направлялась для виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ТОВ Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ .

Розгляд справи, призначений на 21.11.2016 року, на 19.12.2016 року, 08.02.2017 року, 07.03.2017 року, 29.03.2017 року, 25.04.2017 року, відкладався за клопотанням сторін у зв'язку з не находженням до суду витребуваних відомостей, відсутністю вільних залів для проведення відео конференції та у зв'язку з неявкою представника відповідача з поважних причин.

Розгляд справи, призначений на 18.05.2017 року, був відкладений на 20.06.2017 року для виклику відповідачки ОСОБА_2 для дачі нею особистих показань.

20.06.2017 року розгляд справи був відкладений на 07.07.2017 року для можливості явки самої відповідачки.

Ухвалою суду від 07.07.2017 року за клопотання обох сторін по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання:

- чи виконаний підпис на договорі позики №01/10/13, укладеному 01.10.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, власноруч ОСОБА_2, чи іншою особою?;

- чи виконаний підпис на графіку погашення позики та процентів - додатку до договору позики №01/10/13, укладеному 01.10.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, власноруч ОСОБА_2, чи іншою особою?;

- чи виконаний підпис на розписці про отримання позики від 01.10.2013 року ОСОБА_2, чи іншою особою?.

Матеріли цивільної справи були повернуті до суду 06.12.2017 року із повідомленням судового експерта №17-3433/02 про неможливість надання висновку та одразу передані до Апеляційного суду Одеської області для розгляду апеляційної скарги відповідачки на ухвалу суду від 07.07.2017 року.

Згідно повідомлення судового експерта №17-3433/02 від 05.11.2017 року, проведення експертизи у даному випадку не є можливим у зв'язку з невиконанням заявлених експертом вимог - не наданням зразків почерку та підписів ОСОБА_3 в неналежному обсязі, не здійсненням оплати експертизи у вказаний термін (т.2, а.с.64).

09.02.2018 року Апеляційним судом Одеської області винесена ухвала, якою у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено, а ухвалу суду від 07.07.2017 року залишено без змін. Суддя отримав вказану справу 22.02.2018 року.

Ухвалою суду від 22.02.2018 року провадження у справі було відновлено та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням судового засідання на 22.03.2018 року.

21.03.2018 року до суду від представника відповідача надійшли доповнення до зустрічної позовної заяви (т.2).

З 22.03.2018 року по 23.03.2018 року суддя перебувала у відпустці, розгляд справи був відкладений на 23.04.2018 року.

У судовому засіданні 23.04.2018 року представником відповідача ОСОБА_4 було заявлено до суду клопотання про витребування доказів, а саме просила витребувати від Головноо центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України у 2013 року фізичною особою, ОСОБА_1. Також просила зобов'язати позивачку надати відповіді на їх письмові запитання у порядку ст. 93 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотань представника позивача, просила відмовити в їх задоволенні. Посилалась на те, що вони вже вийшли з стадії підготовчого провадження та справа вже слухається по суті, всі процесуальні дії повинні були бути вчинені раніше. На думку представника позивача всі дії зі сторони відповідача спрямовані на затягування процесу. Пояснила, що позивачка ОСОБА_1 вже давала пояснення по суті справи та останнє не є її обов'язком.

Суд, з урахуванням п.4 ч.2 ст. 223 ЦПК України, за згодою осіб, які брали участь у справі, ухвалив слухати справу за відсутності відповідачки ОСОБА_2 та визнати її неявку неповажною, оскільки остання була сповіщена про час та місце розгляду справи належним чином, та її явка була визнана судом обов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У відповідності до ч.2 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У відповідності до ч.1 ст. 93 ЦПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Згідно до ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.

У відповідності до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 222 ЦПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Суд вбачає, що дана справа перебуває на розгляді в суді з 2016 року, справа вже розглядається по суті спору, згідно пояснень представника відповідача їй перешкод в ознайомленні з матеріалами справи ніхто не чинив, остання була ознайомлена зі стадією розгляду справи, між тим поважність причин не подання вищевказаних клопотань (про витребування доказів та поставлення питань позивачці як свідку) з боку сторони відповідача суду не повідомлено.

При цьому суд вбачає, що з боку відповідача клопотань щодо допиту позивачки як свідка суду не заявлялось, отже, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, зважаючи на процесуальну поведінки сторони відповідача, зважаючи на те, що сторона відповідача мала можливість заявити відповідні клопотання до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що сторона відповідача своїми діями не дає можливим вирішити справу у встановлений законом строк, зловживає своїми процесуальними правами шляхом затягування процесу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову задоволенні клопотань представника відповідача про письмове опитування позивача та витребування доказів від 23.03.2018 року.

Керуючись ст.ст. 13, 43, 44, 84, 91-93, 120, 141, 209-210, п.5 ч.2 та п.3 ч.3 ст. 223, 246, 258, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника відповідача про письмове опитування позивача від 23.03.2018 року - відмовити.

Клопотання представника відповідача про витребування доказів від 23.03.2018 року - залишити без задоволення.

Ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено 26.04.2018 року.

Суддя Л.В. Домусчі