Ухвала

від 24.04.2018 по справі 760/23367/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1603/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

власника майна ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 березня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та господарські споруди, а саме: сарай, гараж, погріб, літню кухню, баню, сарай, літню кухню, що належить на праві власності ОСОБА_11 ; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та господарські споруди, а саме: альтанку, гараж, навіс, сарай, що належить ОСОБА_11 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотання детектива майно, та прийшов до висновку про необхідність його задоволення, з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволення клопотання детектива про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає про невідповідність висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Додає, що житлові будинки з господарськими спорудами були подаровані ОСОБА_11 її батьком ОСОБА_12 , а тому є особистою власністю дружини підозрюваного.

Крім того, адвокат звертає увагу суду на те, що дружина підозрюваного ОСОБА_11 не відноситься до учасників кримінального процесу, а саме не є підозрюваною, обвинуваченою, засудженою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 , підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчої групи детективів Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 42015000000001349, відомості про яке 07.07.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

31 жовтня 2017 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Детектив Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 ,звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та господарські споруди, а саме: сарай, гараж, погріб, літню кухню, баню, сарай, літню кухню, що належить на праві власності ОСОБА_11 ; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та господарські споруди, а саме: альтанку, гараж, навіс, сарай, що належить ОСОБА_11 , яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 березня 2018 року задоволено.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, детектив Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Положення ч. 5 ст. 170 КПК України передбачають можливість накладення арешту з метою конфіскації виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи.

Враховуючи, що дружинапідозрюваного ОСОБА_11 не має жодного з наведених процесуальних статусів, відсутні підстави для накладення арешту на наведене в клопотанні детектива майно, яке їйналежить, саме з метою його конфіскації.

Відповідно до положень п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту на майно третіх осіб, з метою забезпечення речових доказів або спеціальної конфіскації, проте детектив такої мети арешту в клопотанні не наводив, що виключає можливість накладення арешту з метою, яка не була зазначена у клопотанні.

Таким чином, слідчий суддя, не встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, безпідставно його розглянув і задовольнив в повному обсязі.

Посилання прокурора на ті обставини, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набута ОСОБА_11 у період шлюбу з ОСОБА_8 , а тому є спільним сумісним майном, яке може бути предметом конфіскації, не ґрунтуються на положеннях Закону.

Так, за загальним правилом, майно, набуте одним з подружжя у період перебування у шлюбі, є спільним сумісним майном (ст. 60 СК України).

Разом з тим, п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України передбачено, що житло, набуте дружиною (чоловіком) за час шлюбу внаслідок його приватизації є особистою приватною власністю.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_4 набута ОСОБА_8 та ОСОБА_11 шляхом її приватизації в рівних долях, відсутні підстави для висновку про те, що вона є спільним сумісним майном подружжя (а.с 53).

Таким чином, лише частини вказаної квартири, яка належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_8 може бути арештована з метою забезпечення в майбутньому конфіскації майна у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, не можуть бути враховані доводи сторони обвинувачення щодо наявності підстав для арешту будинків, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та господарські споруди та за адресою: АДРЕСА_3 та господарські споруди.

Як вбачається з наявних в матеріалах документів будинок АДРЕСА_2 отриманий ОСОБА_11 в дар від батька ОСОБА_12 (а.с. 58), також було отримано в дар прилеглі господарські будівлі та земельну ділянку, на якій розташований цей будинок.

У подальшому одній з прилеглих господарських будівель надано окрему адресу, а саме АДРЕСА_3 та на нього визнано право власності за ОСОБА_11 (а.с. 156).

Таким чином, наведене майно, а саме будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 не є предметом спільної сумісної власності подружжя, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 57 КПК України.

Посилання прокурора на реєстрацію майна у відповідних реєстрах у 2011 році не може бути підставою для висновку про наявність у цього майна статусу спільного сумісного майна.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала слідчого судді скасуванню в частині накладення арешту на частини майна, що належить ОСОБА_11 .

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 березня 2018 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати в частині накладення арешту на частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_11 та житлові будинки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та господарські споруди, а саме: сарай, гараж, погріб, літню кухню, баню, сарай, літню кухню, що належить на праві власності ОСОБА_11 ; АДРЕСА_3 та господарські споруди, а саме: альтанку, гараж, навіс, сарай, що належить ОСОБА_11 .

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4