Рішення

від 26.04.2018 по справі 902/45/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2018 р. Cправа № 902/45/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Фірма "Полтавпиво", м. Полтава

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР", м. Вінниця

про стягнення 560 199,64 грн заборгованості

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.01.2018 р., паспорт серії ВМ № 147389 виданий Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області 11.05.1996 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

29.01.2018 р. Приватне акціонерне товариство "Фірма "Полтавпиво" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" про стягнення 560 199,64 грн, з яких 551 199,64 грн заборгованості за договором поставки від 05.04.2017 р. та 9 000,00 грн вартості неповернутої тари.

Ухвалою суду від 02.02.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/45/18. Даною ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2018 р.

21.02.2018 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.канц. № 06-52/1661/18 від 21.02.2018 р.).

28.02.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшов лист № 04/215 від 26.02.2018 р., в якому останній просить суду проводити судове засідання за відсутності представника останнього за наявними у справі документами, в зв'язку з неможливістю уповноваженого представника з'явитися в судове засідання.

Ухвалою суду від 01.03.2018 р. відкладено підготовче засідання на 28.03.2018 р.

19.03.2018 р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 04/278 від 15.03.2018 р., в якому останній вважає відзив необґрунтованим.

28.03.2018 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшов лист № 04/326 від 26.03.2018 р., в якому останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю та просить суд проводити судове засідання призначене на 28.03.2018 р. за відсутності представника останнього. Додатком до листа додано докази надіслання відповідачу відповіді на відзив.

Крім того, 28.03.2018 р. на адресу суду від представника позивача повторно надійшов лист № 04/326 від 26.03.2018 р. з додатками.

Ухвалою суду від 28.03.2018 р. відкладено підготовче засідання до 18.04.2018 р. Також даною ухвалою продовжено строк розгляду справи передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

Ухвалою суду від 18.04.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2018 р.

26.04.2018 р. до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача та врахування інформації викладеної у відзиві при прийнятті рішення.

В судове засідання 26.04.2018 р. представник відповідача повторно не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При неявці в судове засідання відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 15.03.2018 р. про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 26.04.2018 р. представником позивача подано заяву (б/н від 26.04.2018 р.) (вх.канц. № 02.1-34/3627/18 від 26.04.2018 р.), про відмову від позову в частині стягнення вартості тари в сумі 9 000,00 грн з урахуванням ПДВ. Також в заяві останній зазначає, що станом на 26.04.2018 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 551 199,64 грн.

Вказана заява приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.46 ГПК України та розцінюється судом як відмова від позову в частині стягнення в частині стягнення вартості тари.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем ОСОБА_2 поставки № 617 від 05.04.2017 р., відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Фірма "Полтавпиво" (Постачальник) брало на себе зобов'язання поставити пиво та/або безалкогольну продукцію (продукцію власного виробництва) згідно з накладними, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (Покупець), прийняти та оплатити продукцію у встановлений термін, повернути зворотну тару відповідно до умов ОСОБА_2.

За твердженням позивача в результаті неналежного виконання зобов'язань за ОСОБА_2 станом на 10.01.2018 р. у відповідача наявна заборгованість в загальному розмірі 551 199,64 грн , а також останнім не повернуто тару на суму 9 000,00 грн .

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 560 199 грн 64 коп. з яких: 551 199 грн 64 коп. основного боргу, 9 000 грн вартість тари.

В якості правової підстави позову позивач зазначає положення ст.ст. 173, 174, 175, 193, 198, ч.1 ст.199 ГК України, ст.625 ЦК України та ст.ст. 20, 24, 27, 162, 171, 172 Господарсько процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що отримання товару за яким утворилась заборгованість здійснювалось Азовською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР", яка повинна здійснювати оплату боргу.

Також відповідач просить врахувати те, що відносно керівника Азовської філії ОСОБА_3, яка підписувала договір та отримувала продукцію було порушено кримінальну справу по факту заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами товариства.

У відповіді на відзив від 15.03.2018 р. позивач з посиланням на приписи ст.95, ч.2 ст.207 ЦК України, Положення про філію та доручення № 08 від 01.08.2017 р. вказує на необґрунтованість доводів викладених у відзиві.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.04.2017 р. між Приватним акціонерним товариством "Фірма "Полтавпиво", в особі Генерального директора ОСОБА_4 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР", в особі Директора Азовської філії ТОВ "ТО-НАР" ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір поставки № 617 (а.с. 11, т. 1).

Відповідно п. 1.1 ОСОБА_2 Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити пиво та/або безалкогольну продукцію в пляшках, КЕГ-тарі, ПЕТ пляшках (продукція), на умовах передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2 ОСОБА_2 Постачальник поставляє продукцію в асортименті та кількості згідно письмової заявки, яка реєструється у журналі заявок Постачальника. Заявка приймається за три банківських дні до дати відвантаження. Витяг із вказаного журналу є достатнім доказом про замовлення конкурентної продукції.

Доставка продукції здійснюється самовивозом (FCA, склад Постачальника), транспортом Постачальника або Перевізника (FCA, склад Покупця, при заявці продукції не менше 23 піддони).

Під Перевізником розуміється будь-яка транспортна організація, з якою Постачальник уклав діючий договір на перевезення продукції. Замовлені Покупцем партії продукції доставляються транспортом Постачальника або Перевізника безпосередньо до складу Покупця, а саме склад Бердянськ, вул. Юннатів, 10, м. Бердянськ, Запорізька область - склад Мелітополь, вул. Польова, 1, м. Мелітополь, Запорізька область (п. 2.1 ОСОБА_2).

Відповідно п. 3.1 ОСОБА_2 Покупець оплачує поставлену продукцію згідно вільних відпускних цін, діючих на момент відвантаження. Підставою для оплати є товарно-транспортна накладна. В період дії договору ціни на продукцію , залогова ціна тари можуть змінюватись.

Згідно п. 3.2 ОСОБА_2 вартість тари при доставці є залоговою. Залогова ціна КЕГ-тари встановлюється на рівні 3000,00 (три тисячі) грн, без врахування ПДВ, піддони дерев'яні-євро полети 1,2 м*0,8 м - 100,00 грн. без врахування ПДВ.

Покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що зазначений у договорі.

Покупець здійснює оплату за продукцію шляхом попереднього перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в розмірі 100% вартості замовленої продукції , на підставі виставлених рахунків Постачальника. Відвантаження продукції здійснюється після зарахування 100% попередньої оплати за продукцію на розрахунковий рахунок Постачальника. Порядок розрахунків може бути змінений за письмовою згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 3.3 ОСОБА_2).

Відповідно п. 3.4 ОСОБА_2 вартість транспортних послуг по доставці продукції та по поверненню тари відноситься на Постачальника, при умові якщо Покупець забезпечує повернення тари зворотнім рейсом (ретуром). У разі самовивозу тари Покупцем транспортні витрати несе Покупець.

Узгодження з Постачальником умов повернення тари та фактичне повернення є обов'язковим для Покупця. Повернення повинно бути здійснене у терміни, встановлені для літнього та зимового сезону (п. 5.4 ОСОБА_2) і проводитись у формі письмового повідомлення на повернення тари, що подається Покупцем одночасно із заявкою на наступну партію продукції або окремо без замовлення наступної партії продукції. Повідомлення повинно містити інформацію про вид тари, що повертається, її кількість по кожному виду, спосіб упаковки.

Згідно п. 5.2 ОСОБА_2 тара підлягає обов'язковому поверненню Покупцем зворотнім рейсом (ретуром), тобто Покупець повинен забезпечити завантаження тари у транспорт Постачальника зразу ж після розвантаження поставленої продукції. Перевізник або водій Постачальника приймає тару по кількості на складі Покупця, по якості тара приймається на складі Постачальника.

Обмінна КЕГ-тара, піддони дерев'яні підлягають 100% поверненню. У іншому випадку Покупець зобов'язаний у строк, встановлений на повернення тари оплатити її залогову вартість з урахуванням ПДВ (п. 5.3 ОСОБА_2).

Відповідно п. 5.4 ОСОБА_2 тара підлягає поверненню на підставі письмового повідомлення на повернення тари в такі строки: в період з 01 квітня по 30 вересня (літній сезон) на протязі 20 (двадцяти) календарних днів від дати поставки продукції, в період з 01 жовтня по 31 березня (зимовий сезон) на протязі 45 (сорока п'яти) календарних днів від дати поставки продукції.

У разі не повернення зворотної тари в повному об'ємі у встановлені в договорі терміни Постачальник має право відмовитися від повернення тари в натурі і вимагати сплати її вартості з урахуванням ПДВ (п. 6.6 ОСОБА_2).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2017 р., а по зобов'язанням Покупця щодо оплати отриманої продукції та штрафних санкцій - до повного виконання зобов'язань. Договір вважається продовженим на 1 (один) рік і на тих же умовах, якщо сторони за 5 днів до закінчення строку дії договору не заявили про його припинення (п. 7.1 ОСОБА_2).

Як встановлено судом позивачем відповідно до умов укладеного ОСОБА_2 № 617 від 05.04.2017 р. на підставі накладних відповідачу поставлено товар за період з 07.04.2017 р. по 23.08.2017 р. на загальну суму 2 147 948,43 грн , в т.ч. і за накладними, які залишились несплаченими, а саме: накладні № 00004098 від 25.07.2017 р. на суму 50 751,00 грн; № 00004101 від 25.07.2017 р. на суму 55 476,00 грн; № 00004103 від 25.07.2017 р. на суму 41 760,00 грн; № 00004302 від 02.08.2017 р. на суму 142 487,00 грн; № 00004548 від 11.08.2017 р. на суму 6 750,00 грн; № 00004549 від 11.08.2017 р. на суму 24 422,40 грн; № 00004550 від 11.08.2017 р. на суму 108 608,40 грн; № 00004833 від 23.08.2017 р. на суму 141 833,40 грн. (а.с. 14-31, т. 1).

Відповідачем за отриманий товар проведено частковий розрахунок в сумі 1 596 748,79 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 551 199,64 грн , в підтвердження чого додано відомість по рахунку К36101, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 32-34, т. 1).

Крім того проведення господарських операцій між сторонами за період з 01.07.2017 р. по 31.07.2017 р., визначення розміру боргу в сумі 322 098,04 грн станом на 31.07.2017 р. зафіксовано в обопільнопідписаному сторонами акті звірки розрахунків.

Також, як стверджує позивач відповідачем за накладними № 00003564 від 26.06.2017 р., № 00003978 від 20.07.2017 р., № 00004550 від 11.08.2017 р., № 00004833 від 23.08.2017 р. не повернено зворотну тару (піддони) на загальну суму 9 000, 00 грн (7 500,00 грн вартість неповерненої тари + 1 500,00 грн сума ПДВ).

08.11.2017 р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію вих. № 04/925 щодо погашення заборгованості за договором поставки № 617 від 05.04.2017 р. в сумі 551 199,64 грн та заборгованість за тару в сумі 9 000,00 грн (а.с.14-17, т. 1).

Доказів відповіді на вказану претензію та проведення розрахунків за отриманий товар матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 551 199,64 грн , що й стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами ОСОБА_2 поставки № 617 від 05.04.2017 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 551 199 грн 64 коп . заборгованості за отриманий товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також в засіданні суду розглянуто заяву позивача (б/н від 26.04.2018 р.) (вх.канц. № 02.1-34/3627/18 від 26.04.2018 р.) за змістом якої останній відмовився від позову в частині заявленої до стягнення вартості тари в сумі 9 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частина 6 названої статті вказує, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 9 000,00 грн вартості тари приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача (ОСОБА_1М.), зміст довіреності якої від 02.01.2018 р. свідчить про наявність в останньої права на відмову від позову повністю або частково.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 9 000 грн 00 коп. вартості тари підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення вартості неповернутої тари.

Доводи наведені у відзиві відповідача є юридично не спроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову з врахуванням такого.

Із матеріалів справи вбачається, що договір поставки № 617 від 05.04.2017 р. підписано зі сторони Покупця директором Азовської філії ТОВ "ТО-НАР".

При цьому згідно з п.3.1 Положення про філію ТОВ "ТО-НАР" філія є відокремленим структурним підрозділом ТОВ "ТО-НАР" без статусу юридичної особи, безпосередньо підпорядкована виконавчому органу Товариства "ТО-НАР", що складається із керівників Товариства, але самостійно вступає в господарські, договірні, розрахункові та інші відносини, а також здійснює діяльність в межах своєї компетенції, коштів і майна (а.с.56-58, т.1)

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 Положення про філію Відповідно до п.п.6.1, 6.2 Положення про філію очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади директором Товариства, який укладає контракт з директором філії та договір про повну матеріальну відповідальність.

очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади директором Товариства, який укладає контракт з директором філії та договір про повну матеріальну відповідальність.Директор філії з поміж іншого укладає від імені та за дорученням ТОВ "ТО-НАР" правочини на території діяльності філії (п.6.3 Положення про філію).

Згідно з приписами ч.ч.1, 3, 4 ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи , що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами . Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями . Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Із матеріалів справи вбачається, як факт укладення договору поставки № 617 від 05.04.2017 р., так і факт його виконання.

При цьому відповідачем не заперечується, той факт що вказаний договір поставки було укладено його уповноваженим представником - директором філії ОСОБА_3

Відтак, доводи відповідача про те, що філія має проводити розрахунки за отриманий товар, а також на те, що директор філії привласнила грошові кошти не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності юридичної особи в силу наведених вище правових приписів та правового статусу філії.

При цьому суд зазначає, що як вбачається із матеріалів справи керівництво юридичної особи ініціювало відкриття кримінального провадження щодо директора філії.

Аналогічна правова позиція щодо відповідальності юридичної особи за договорами, які були укладені їх філіями викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 р. у справі № 910/9574/17 .

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

26.04.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, п.4 ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР", вул.Максима Шимка, 56 В, м.Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 40572085) на користь Приватного акціонерного товариства "Фірма "Полтавпиво", вул.Європейська, 160, м.Полтава, 36008 (ідентифікаційний код - 05518768) - 551 199 грн 64 коп. - основного боргу, 8 268 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення 9 000 грн 00 коп. - вартості неповернутої тари.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 9 000 грн 00 коп. - вартості неповернутої тари закрити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 травня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу вул. Європейська, 160, м. Полтава, 36008.

3 - відповідачу вул. Максима Шимка , буд.56 В, м.Вінниця, 21034.