Рішення

від 03.05.2018 по справі 910/3969/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018Справа № 910/3969/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Фермерського господарства "МЕГА-КЛАС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА"

про стягнення 351 500, 00 грн.

Представники:

від позивача: Нікітюк А.М.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство МЕГА-КЛАС (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (далі -відповідач) про стягнення 331 500, 00 грн. - попередньої оплати за не поставлений аміак рідкий технічний у кількості 37 тон.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині поставки товару.

02.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фермерського господарства МЕГА-КЛАС надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА у розмірі 351 500, 00 грн., які знаходяться на всіх відкритих рахунках відповідача у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, в тому числі і на п/р 2600809859 в АБ Кліринговий дім , МФО 300647.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у задоволенні заяви Фермерського господарства МЕГА-КЛАС про вжиття заходів забезпечення позову -відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі №910/3969/18 для розгляду справи по суті призначено на 03.05.2018.

17.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фермерського господарства "МЕГА-КЛАС" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" було надано Фермерському господарству "МЕГА-КЛАС" проект договору поставки № ДГ-АМІ010650 від 29.06.2016 із специфікацією № СП-АМІ010650/1 від 29.06.2016 до даного договору щодо поставки аміаку рідкого технічного (налив) у кількості - 37.000 т, загальною вартістю 351 500, 00 грн., проте відповідний проект договору та специфікація до нього сторонами не підписані.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-000170 від 29.06.2016 на поставку аміаку рідкого технічного (налив) у кількості - 37.000 т було перераховано відповідачеві 351 500, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 278 від 30.06.2016 та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.10.2017, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, відповідачем товар не поставлено.

21.02.2018 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 21.02.2018, в якій позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" у разі неможливості виконати свої зобов'язання стосовно поставки товару (аміак рідкий технічний) на загальну суму 351 500, 00 грн. в 14-денний строк, повернути шляхом перерахування на р/р позивача № 26002060790995 в ПАТ КБ Приватбанк грошові кошти у розмірі 351 500, 00 грн. до 07.03.2018, яка отримана відповідачем 27.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

З листом-вимогою № 2 від 19.03.2018 позивач повторно звернувся до відповідача, в якому позивач в найкоротший строк до 26.03.2018 включно просив відповідача проінформувати про час та місце отримання проплаченого товару - аміаку рідкого технічного у кількості 37 т згідно рахунку-фактури № СФ-000170 від 29.06.2016 на суму 351 500, 00 грн., у разі неможливості передати товар у строк до 26.03.2018 включно повернути грошові кошти у сумі 351 500, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 19.03.2018.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом-вимогою № 3 від 30.03.2018 позивач втретє звернувся до відповідача, в якому повідомив відповідача, що потреба в поставці обумовленого в рахунку-фактурі № СФ-000170 від 29.06.2016 товару на сьогоднішній день відсутня, у зв'язку з чим просить відповідача в найкоротший термін до 10.04.2018 повернути безпідставно утримані в якості суми попередньої оплати грошові кошти у розмірі 351 500, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути сплачені кошти у розмірі 351 500, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб на поставку товару вартістю 351 500, 00 грн.

Отже позивач, укладаючи з відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті отримати товар - аміаку рідкого технічного (налив) у кількості - 37.000 т.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-000170 від 29.06.2016 на поставку аміаку рідкого технічного (налив) у кількості - 37.000 т було перераховано відповідачеві 351 500, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 278 від 30.06.2016 та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.10.2017, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Судом встановлено, що відповідач оплаченого позивачем товару не поставив, доказів зворотного суду не надав, грошові кошти не повернув, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" утворилась заборгованість у розмірі 351 500, 00 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання у рахунку-фактурі № СФ-000170 від 29.06.2016 на договір поставки № ДГ-АМІ010650 від 29.06.2016 із специфікацією № СП-АМІ010650/1 від 29.06.2016 до договору, оскільки останні не підписані сторонами.

Так, частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як зазначено судом вище, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 21.02.2018, в якій позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" у разі неможливості виконати свої зобов'язання стосовно поставки товару (аміак рідкий технічний) на загальну суму 351 500, 00 грн. в 14-денний строк, до 07.03.2018 повернути шляхом перерахування на р/р позивача № 26002060790995 в ПАТ КБ Приватбанк грошові кошти у розмірі 351 500, 00 грн., яка отримана відповідачем 27.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем на адресу відповідача повторно направлявся лист- вимога № 2 від 19.03.2018, в якому позивач в найкоротший строк до 26.03.2018 включно просив відповідача проінформувати про час та місце отримання проплаченого товару - аміаку рідкого технічного у кількості 37 т згідно рахунку-фактури № СФ-000170 від 29.06.2016 на суму 351 500, 00 грн., у разі неможливості передати товар у строк до 26.03.2018 включно повернути грошові кошти у сумі 351 500, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 19.03.2018.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом-вимогою № 3 від 30.03.2018 позивач втретє звернувся до відповідача, в якому повідомив відповідача, що потреба в поставці обумовленого в рахунку-фактурі № СФ-000170 від 29.06.2016 товару на сьогоднішній день відсутня, у зав'язку з чим просить відповідача в найкоротший термін до 10.04.2018 повернути безпідставно утримані в якості суми попередньої оплати грошові кошти у розмірі 351 500, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 351 500, 00 грн. в якості передоплати.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів у повному обсязі, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 351 500, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Щодо зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 881, 00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у задоволенні заяви Фермерського господарства МЕГА-КЛАС про вжиття заходів забезпечення позову -відмовлено, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фермерського господарства "МЕГА-КЛАС" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код - 37883328) на користь Фермерського господарства "МЕГА-КЛАС" (19814, Черкаська область, с. Погреби, вул. Шевченка, буд. 58, ідентифікаційний код - 38270371) 351 500 (триста п'ятдесят одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. - попередньої оплати та 5 272 (п'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 04.05.2018.

Суддя Щербаков С.О.