Рішення

від 25.04.2018 по справі 916/194/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/194/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Фірма „Полтавпиво» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія» про стягнення заборгованості в загальній сумі 611077,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Фірма „Полтавпиво» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія» про стягнення заборгованості в загальній сумі 611077,90 грн., у т.ч. 606277,90 грн. - основного боргу, 4800,00 грн. - вартості тари з урахуванням ПДВ, посилаючись на наступне.

ПрАТ Фірма Полтавпиво (постачальник) уклало з ТОВ Імперія (покупець) договір поставки № 395 від 01.06.2013 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити пиво та/або безалкогольну продукцію в пляшках, КЕГ-тарі, ПЕТ - пляшках. Згідно умов договору постачальник поставляє продукцію в асортименті та кількості згідно письмової заявки, яка реєструється в журналі заявок постачальника. Витяг із вказаного журналу є достатнім доказом про замовлення конкретної продукції. Підтвердженням факту отримання продукції є підпис представника покупця на товарно-транспортній накладній та інших документах, завірена печаткою (штампом), де повинен бути вказаний ідентифікаційний номер покупця. Крім того, не рідше одного разу на місяць покупець повинен провести звірку взаємних розрахунків та до 30-го числа поточного місяця покупець повинен надавати постачальнику звіти щодо продажу продукції та звіт з активної клієнтської бази (письмово).

Як вказує позивач, останній виконав свої обов'язки за договором та поставив замовлену продукцію у відповідності до вищенаведених умов, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач не належним чином виконав свої обов'язки за договором. Так, отримавши заздалегідь замовлену продукцію, відповідач здійснив лише часткову оплату, у зв'язку з чим у відповідача існує невиконане грошове зобов'язання за договором на загальну суму 606277,90 грн., що складається з наступних накладних: № 00003331 від 16.06.2017 р. на суму 181252, 80 грн. (оплачено 54316,80 грн., залишок заборгованості 126936,00 грн.); № 00003332 від 16.06.2017 р. на суму 29952,00 грн., № 00003333 від 16.06.2017 р. на суму 24364,80 грн., № 00003334 від 16.06.2017 р. на суму 12038,40 грн., № 00003486 від 22.06.2017 р. на суму 10746,00 грн., № 00003487 від 22.06.2017 р. на суму 82308,67 грн.; № 00007660 від 22.06.2017 р. на суму 8928,00 грн., № 00000918 від 03.07.2017 р. на суму 41889,60 грн.; № 00000943 від 03.07.2017 р. на суму 92847,60 грн., № 00003341 від 07.07.2017 р. на суму 114811,20 грн.; № 00003365 від 07.07.2017 р. на суму 32886,00 грн.; № 00003366 від 07.07.2017 р. на суму 28569,60 грн.

Також позивав вказує, що згідно п. 3.2 договору вартість тари при доставці є залоговою. Залогова ціна КЕГ- тари встановлюється у видаткових накладних на рівні 3000,00 грн. без врахування ПДВ, піддони дерев'яні-європалети 1,2мх0,8м - 100,00 грн. без врахування ПДВ.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що тара підлягає обов'язковому поверненню покупцем зворотнім рейсом (ретуром), тобто покупець повинен забезпечити завантаження тари на транспорт постачальника зразу ж після розвантаження поставленої продукції. Перевізник або водій постачальника приймає тару по кількості на складі покупця, по якості тара приймається на складі постачальника.

Відповідно до п. 5.4 договору тара підлягає поверненню на підставі письмового повідомлення на повернення тари в такі строки: в період з 01 квітня по 30 вересня (літній сезон) на протязі 20 календарних днів від дати поставки продукції, в період з 01 жовтня по 31 березня (зимовий сезон) на протязі 45 календарних днів від дати поставки продукції.

Як вказує позивач, відповідачем не було повернуто тару за наступними накладними:

- № 00003366 від 07.07.2017 р. піддони Євро у кількості 7 шт., термін повернення сплинув 27.07.2017 р.,

- № 00003365 від 07.07.2017 р. у піддони Євро кількості 3 шт., кег-тара 50 л у кількості 1, термін повернення сплинув 27.07.2017 р.

Загальна вартість зворотної тари, яка не була повернута, складає 4000,00 грн. без ПДВ, що розраховується по заставним цінам відповідно до видаткових накладних та вказується без врахування ПДВ.

Відповідно до п. 6.6 договору у разі неповернення зворотної тари в повному об'ємі у встановлені в цьому договорі терміни постачальник має право відмовитися від повернення тари в натурі і вимагати сплати її вартості з урахуванням ПДВ.

Таким чином, позивач вказує, що станом на 24.01.2018 р. загальна вартість неповернутої тари з урахуванням ПДВ складає 4800,00 грн., яка також до стягнення.

Наразі позивач зазначає, що з метою досудового урегулювання спору він неодноразово звертався до відповідача як усно, так і шляхом направлення на адресу відповідача претензії з проханням сплатити заборгованість по продукції та повернути тару (у разі наявності тари, позивач просив письмово повідомити про кількість тари), але відповідачем так і не була сплачена заборгованість за продукцію та не повернута зворотна тара, також позивач надавав акти звірки, але відповідач не підписав їх та не надав жодної мотивованої відповіді, чим порушує законні права та інтереси позивача, за захистом яких останній звернувся до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2018 р. позовну заяву ПрАТ „Фірма „Полтавпиво» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/194/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підтовче засідання призначено на 02 березня 2018 р.

В ході підготовчого провадження 23.02.2018 р. відповідачем був наданий до господарського суду відзив на позов (а.с. 70-71), в якому відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та повністю заперечує проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що позивачем зазначено неотриману оплату за ТТН № 00003332 від 16.06.2017 р. у розмірі 29952,00 грн., між тим за накладною отримано товар на 174752,00 грн., але не надано доказів того, що оплату отримано саме за цією накладною, саме з таким значенням платежу. Як зазначає відповідач, всі платежі за договором здійснювались виключно з зазначенням дати та номеру договору поставки № 395 від 01.06.2013 р. Так, на думку відповідача, позивачем безпідставно зазначено у позові заборгованість за конкретними накладними. Як стверджує відповідач, теж саме стосується ТТН за номерами № 00003486 від 22.06.2017 р. на 65046,00 грн. (вказано заборгованість за нею у розмірі 10746,00 грн.), № 00003365 від 07.07.2017 р. на 177686,00 грн. (вказано заборгованість за нею у розмірі 32886,00 грн.). Крім того, відповідач зазначає, що наведена позивачем відомість операцій за період з 01.06.2017 р. по 24.01.2018 р. (а.с. 51) надано без початкового сальдо. Згідно даних вказаної відомості враховується заборгованість у розмірі 596277,90 грн., а позові вказано 606277,90 грн. Таким чином, відповідач вказує, що є протиріччя між позовом та наданими доказами до нього.

Також 23.02.2018 р. від ТОВ „Імперія» до господарського суду надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.

02.03.2018 р. від відповідача до господарського суду електронною поштою надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю представника з'явитись у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2018 р. у справі № 916/194/18 підготовче засідання відкладено на 16.03.2018 р. При цьому вказаною ухвалою запропоновано позивачу надати відповідь на відзив відповідача на позов до 16.03.2018 р.

У підготовчому засіданні 16.03.2018 р. позивачем було надано до суду відповідь на вищезазначений відзив відповідача (а.с. 92-94). Так, позивач вказує, що у зв'язку з тим, що відповідач при оплаті за продукцію в призначенні платежу вказує не конкретну накладну, а лише договір, тому така оплата розподіляється в хронологічному порядку. Також позивач зазначає, що ним зазначено вхідне сальдо, а також помилково вказано заборгованість відповідача з огляду двох часткових оплат відповідачем за отриману продукцію 02.11.2017 р. в розмірі 5000,00 грн. та 28.11.2017 р. в розмірі 5000,00 грн. Таким чином, позивач вказує, що загальна заборгованість відповідача складає 596277,90 грн. Наразі позивач зазначив, що відзив відповідача є обґрунтованим і позивач погоджується лише в частині заборгованості відповідача за поставлену продукцію яка складає 596277,90 грн., в іншому відзив на позовну заяву та додане до нього клопотання про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження по справі є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

За результатами вказаного клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі господарським судом протокольно було ухвалено відмовити у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю та відсутність підстав для задоволення, про що зазначено в протоколі судового засідання від 16.03.2018 р.

Проте в процесі розгляду справи позовні вимоги в цій частині позивачем не уточнювались та не змінювались.

У підготовчому засіданні господарського суду 16 березня 2018 року по справі № 916/194/18 було протокольно оголошено перерву до 26 березня 2018 року о 12 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2018 р. у справі № 916/194/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10 квітня 2018 р. (з урахуванням змін, внесених ухвалою суду від 26.03.2018 р.)

06.04.2018 р. від позивача до господарського суду надійшло електронною поштою клопотання про розгляд справи за відсутності представника у зв'язку з неможливістю останнього з'явитись у судове засідання.

Також 06.04.2018 р. від представника відповідача на електронну адресу господарського суду надійшла заява про перенесення засідання суду у зв'язку з неможливістю його з'явлення у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2018 р. у справі № 916/194/18 розгляд справи було відкладено на 25 квітня 2018 р.

Однак, у судове засідання 25.04.2018 р. представник відповідача не з'явився з невідомих причин.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством „Фірма „Полтавпиво» (теперішня назва ПрАТ „Фірма „Полтавпиво» ) (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Імперія» (покупець) було укладено договір поставки № 395, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов'язується поставити, а відповідач як покупець - прийняти та оплатити пиво та/або безалкогольну продукцію в пляшках, КЕГ-тарі, ПЕТ - пляшках на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2 договору постачальник поставляє продукцію в асортименті та кількості згідно письмової заявки, яка реєструється в журналі заявок постачальника. Заява приймається за 3 банківських дні до дати відвантаження. Витяг із вказаного журналу є достатнім доказом про замовлення конкретної продукції.

За умовами п. 2.1 договору доставка продукції здійснюється самовивозом (FСА, склад постачальника), транспортом постачальника або перевізника (FСА, склад покупця). Під транспортом постачальника розуміється автотранспорт місткістю 20 тонн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що у разі самовивозу право власності на продукцію переходить до покупця в момент передачі зі складу постачальника. При доставці продукції транспортом постачальника або перевізника право власності на продукцію переходить до покупця в момент її передачі на складі покупця, про що свідчить запис в ТТН.

В п. 2.6 договору передбачено, що підтвердженням факту отримання продукції є підпис представника покупця на товарно-транспортній накладній та інших документах, завірена печаткою (штампом), де повинен бути вказаний ідентифікаційний номер покупця. Підпис на товарно-транспортній накладній та інших документах вважається поставленим належною особою, якщо вона завірена печаткою (штампом) покупця (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 2.9 договору приймання товару за кількістю проводиться покупцем відповідно до вимог Інструкції по порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 з наступними змінами та доповненнями.

Ціна та порядок розрахунків визначені в розділі ІІІ договору. Так, відповідно до п. 3.1 договору покупець оплачує поставлену продукцію згідно вільних відпускних цін, діючих на момент відвантаження. Підставою для оплати є товарно-транспортна накладна. В період дії договору ціни на продукцію, залогова ціна тари можуть змінюватись.

Згідно п. 3.2 договору вартість тари при доставці є залоговою. Залогова ціна КЕГ-тари встановлюєгься на рівні 1000,00 грн. без врахування ПДВ, піддони дерев'яні-європалети 1,2мх0,8м - 30,00 грн. без врахування ПДВ.

За умовами п. 3.3 договору покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або оплачує готівкою в касу останнього до 14:00 год.

Перші дві поставки продукції здійснюються на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставлених рахунків постачальника, надалі продукція тягає оплаті в такі строки: в період з 01 квітня по 30 вересня (літній сезон) на протязі 15 календарних днів від дати поставки продукції, в період з 01 жовтня то 31 березня (зимовий сезон) на протязі 20 календарних днів від дати поставки продукції.

Згідно п. 3.4 договору вартість транспортних послуг по доставці продукції та по поверненню тари відноситься на постачальника при умові, якщо покупець забезпечує повернення тари зворотнім рейсом (ретуром). У разі самовивозу тари покупцем транспортні витрати несе покупець.

Узгодження з постачальником умов повернення тари та фактичне повернення є обов'язковим для покупця. Повернення повинно бути здійснене у терміни, встановлені для літнього та зимового сезону (п. 5.4 цього договору), і проводиться у формі письмового повідомлення на повернення тари, що подається покупцем одночасно із заявкою на наступну партію продукції або окремо без замовлення наступної партії продукції. Повідомлення повинно містити інформацію про вид тари, що повертається, її кількість по кожному виду, спосіб упаковки.

В п. 3.5 договору зазначено, що нові ціни та розцінки діють з моменту введення в дію відповідного наказу постачальника без оформлення письмової додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору в залежності від асортименту поставка продукції здійснюється в стандартній тарі постачальника: в КЕГ-тарі; ПЕТ - пляшках; піддони дерев'яні - європалети 1,2мх0,8м (ДСТУ 9078-84), в скляних пляшках, місткістю 0,5 л.

За умовами п. 5.2 договору тара підлягає обов'язковому поверненню покупцем зворотнім рейсом (ретуром), тобто покупець повинен забезпечити завантаження тари на транспорт постачальника зразу ж після розвантаження поставленої продукції. Перевізник або водій постачальника приймає тару по кількості на складі покупця, по якості тара приймається на складі постачальника.

Згідно п. 5.3 договору обмінна КЕГ-тара, піддони дерев'яні підлягають 100% поверненню. У іншому випадку покупець зобов'язаний у строк, встановлений для повернення тари, оплатити її залогову вартість з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 5.4 договору тара підлягає поверненню на підставі письмового повідомлення на повернення тари в такі строки: в період з 01 квітня по 30 вересня (літній сезон) на протязі 20 календарних днів від дати поставки продукції, в період з 01 жовтня по 31 березня (зимовий сезон) на протязі 45 календарних днів від дати поставки продукції.

В п. 5.5 договору вказано, що КЕГ-тара, яка має зовнішні пошкодження, не приймається та підлягає самовивозу покупцем.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що не допускається використання покупцем КЕГ-тари не за призначенням. У разі виявлення таких фактів покупець сплачує постачальнику подвійну залогову вартість КЕГ-тари.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що приймання тари за якістю проводять представник постачальника у присутності водія транспортного засобу на складі постачальника, на якому була доставлена тара без виклику представника відправника.

В п. 6.6 договору зазначено, що у разі неповернення зворотної тари або повернення її не в повному об'ємі у встановлені в цьому договорі терміни постачальник має право відмовитися від повернення тари в натурі і вимагати сплати вартості тари (з урахуванням ПДВ) по залоговим цінам (при неповерненні КЕГ-тари, піддонів) з урахуванням ПДВ.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2013 р., а по зобов'язанням покупця щодо оплати отриманої продукції та штрафних санкцій - до повного виконання зобов'язань. Договір вважається продовженим на 1 рік і на тих же умовах, якщо сторони за 5 днів до закінчення строку дії договору не заявили про його припинення.

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 695 від 01.06.2013 р. після закінчення строку його дії, у зв'язку з чим вказаний договір діяв у спірний період на протязі 2017 року.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з'ясовано судом та не оспорюється відповідачем, на виконання умов вищевказаного договору поставки № 395 позивачем було здійснено поставку товару, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних: № 00003331 від 16.06.2017 р. на суму 181252, 80 грн., № 00003332 від 16.06.2017 р. на суму 29952,00 грн., № 00003333 від 16.06.2017 р. на суму 24364,80 грн., № 00003334 від 16.06.2017 р. на суму 12038,40 грн., № 00003486 від 22.06.2017 р. на суму 10746,00 грн., № 00003487 від 22.06.2017 р. на суму 82308,67 грн.; № 00007660 від 22.06.2017 р. на суму 8928,00 грн., № 00000918 від 03.07.2017 р. на суму 41889,60 грн.; № 00000943 від 03.07.2017 р. на суму 92847,60 грн., № 00003341 від 07.07.2017 р. на суму 114811,20 грн.; № 00003365 від 07.07.2017 р. на суму 32886,00 грн.; № 00003366 від 07.07.2017 р. на суму 28569,60 грн., а також копії товарно-транспортних накладних: б/н від 16.06.2017 р., № 00003333 від 16.06.2017 р., № 00003334 від 16.06.2017 р., б/н від 22.06.2017 р., № 00003487 від 22.06.2017 р., б/н від 22.06.2017 р., б/н від 03.07.2017 р., № 00000943 від 03.07.2017 р., б/н від 07.07.2017 р., б/н від 07.07.2017 р. та № 00003366 від 07.07.2017 р.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підпису уповноваженої особи відповідача на вказаних накладних, що скріплено печаткою відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення п. 1.1 договору, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем по договору згідно вищевказаних накладних, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

При цьому за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити цей товар у повному розмірі його вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, згідно п. 3.3 договору покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або оплачує готівкою в касу останнього до 14:00 год. Перші дві поставки продукції здійснюються на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставлених рахунків постачальника, надалі продукція тягає оплаті в такі строки: в період з 01 квітня по 30 вересня (літній сезон) на протязі 15 календарних днів від дати поставки продукції, в період з 01 жовтня то 31 березня (зимовий сезон) на протязі 20 календарних днів від дати поставки продукції.

Відтак, відповідач мав здійснити оплату за отриманий товар у наступні строки:

- № 00003331 від 16.06.2017 р. на суму 181252,80 грн. - до 03.07.2017 р. (літній сезон),

- № 00003332 від 16.06.2017 р. на суму 29952,00 грн. - до 03.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00003333 від 16.06.2017 р. на суму 24364,80 грн. - до 03.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00003334 від 16.06.2017 р. на суму 12038,40 грн. - до 03.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00003486 від 22.06.2017 р. на суму 10746,00 грн. - до 07.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00003487 від 22.06.2017 р. на суму 82308,67 грн. - до 07.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00007660 від 22.06.2017 р. на суму 8928, 00 грн. - до 07.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00000918 від 03.07.2017 р. на суму 41889,60 грн. - до 18.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00000943 від 03.07.2017 р. на суму 92847,60 грн. - до 18.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00003341 від 07.07.2017 р. на суму 114811,20 грн. - до 24.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00003365 від 07.07.2017 р. на суму 32886,00 грн. - до 24.07.2017 р. (літній сезон);

- № 00003366 від 07.07.2017 р. на суму 28569,60 грн. - до 24.07.2017 р. (літній сезон).

Як вказує позивач, поставлений товар за видатковою накладною № 00003331 від 16.06.2017 р. оплачено в сумі 54316,80 грн., тому залишок заборгованості по цій накладній складає 126936,00 грн. Відтак, у позовній заяві позивачем вказано, що з урахуванням вказаної оплати сума боргу відповідача складає 606277,90 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що за даними проведених операцій у відповідача наявна заборгованість за поставку товару по договору № 395 в розмірі 596277,90 грн., а не 606277,90 грн., як зазначено в позовній заяві. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем був складений акт звірки взаємних розрахунків за період 2017 року (а.с. 82), відповідно до якого сума боргу відповідача на 31.12.2017 р. складає 596277,87 грн., який не підписано позивачем.

Так, у відповіді на відзив позивач підтвердив часткову оплату відповідача за поставку товару по договору поставки № 395 та зазначив, що заборгованість відповідача за поставлену продукцію складає 596277,90 грн., оскільки позивач помилково вказав заборгованість відповідача з огляду на дві часткові оплати 02.11.2017 р. в сумі 5000,00 грн. та 28.11.2017 р. в сумі 5000,00 грн. Проте в процесі розгляду справи позовні вимоги в цій частині позивачем не уточнювались та не змінювались.

Разом з тим в матеріалах справи наявний підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період 2017 року (а.с. 95), згідно якого сторонами підтверджено наявність у відповідача заборгованості в розмірі 596277,90 грн.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаним накладними згідно умов договору № 395, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором № 395, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості саме в розмірі 596277,90 грн. , а не 606277,90 грн., як заявлено у позові.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 4800,00 грн. - вартості тари з урахуванням ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2 договору вартість тари при доставці є залоговою. Залогова ціна КЕГ- тари встановлюється у видаткових накладних на рівні 3000,00 грн. без врахування ПДВ, піддони дерев'яні-європалети 1,2мх0,8м - 100,00 грн. без врахування ПДВ.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що тара підлягає обов'язковому поверненню покупцем зворотнім рейсом (ретуром), тобто покупець повинен забезпечити завантаження тари на транспорт постачальника зразу ж після розвантаження поставленої продукції. Перевізник або водій постачальника приймає тару по кількості на складі покупця, по якості тара приймається на складі постачальника.

Відповідно до п. 5.4 договору тара підлягає поверненню на підставі письмового повідомлення на повернення тари в такі строки: в період з 01 квітня по 30 вересня (літній сезон) на протязі 20 календарних днів від дати поставки продукції, в період з 01 жовтня по 31 березня (зимовий сезон) на протязі 45 календарних днів від дати поставки продукції.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, останнім не було повернуто тару за наступними накладними:

- № 00003366 від 07.07.2017 р. піддони Євро у кількості 7 шт., термін повернення сплинув 27.07.2017 р.,

- № 00003365 від 07.07.2017 р. у піддони Євро кількості 3 шт., кег-тара 50 л у кількості 1, термін повернення сплинув 27.07.2017 р.

Загальна вартість зворотної тари, неповернутої відповідачем, складає 4000,00 грн. (10х100 + 1х3000) без ПДВ, що розрахована позивачем по заставним цінам відповідно до видаткових накладних та вказана без врахування ПДВ.

Відповідно до п. 6.6 договору у разі неповернення зворотної тари в повному об'ємі у встановлені в цьому договорі терміни постачальник має право відмовитися від повернення тари в натурі і вимагати сплати її вартості з урахуванням ПДВ.

Відтак, з огляду на вказані умови договору, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної вартості неповернутої тари з урахуванням ПДВ, яка становить 4800,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Фірма Полтавпиво частково обґрунтовані і відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 9016,17 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства „Фірма „Полтавпиво» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія» про стягнення заборгованості в загальній сумі 611077,90 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія» (65007, м. Одеса, вул. Ген. Цветаєва, буд. 3/5; код ЄДРПОУ 32509218) на користь Приватного акціонерного товариства „Фірма „Полтавпиво» (36008, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 160; код ЄДРПОУ 05518768) основний борг в сумі 596277/п'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті сімдесят сім/грн. 90 коп.; вартість тари з урахуванням ПДВ в сумі 4800/чотири тисячі вісімсот/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9016/ дев'ять тисяч шістнадцять/грн. 17 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Фірма „Полтавпиво» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.05.2018 р.

Суддя В.С. Петров