Постанова від 26.04.2018 по справі 910/18485/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р. місто Київ Справа №910/18485/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

За участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

За участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 26.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17 (суддя Чинчин О.В.)

За позовом Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області

до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

про стягнення 3 161,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (надалі також - "Відповідач") про стягнення заборгованості у розмірі 3 161,98 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.04.2016 Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області (Фонд) та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) уклали договір № 50-ЮВ/ПФУ (далі - Договір), за умовами якого Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (далі - Порядок № 1596). Як зазначає Позивач, 01.06.2017 він надав Відповідачу листа за вих. № 5444/12, відповідно до якого повідомив про смерть пенсіонерки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 54 від 01.06.2017), просив припинити зарахування коштів на поточний (картковий) рахунок пенсіонерки та повернути суми пенсійних виплат за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 у розмірі 1 581,73 грн. Проте, в порушення п. 18 Порядку № 1596 та ст.8 п. 1 розділу IV Договору, Відповідач зарахував кошти в розмірі 1 580,25 грн на поточний рахунок померлої пенсіонерки ОСОБА_4 та не повернув Позивачу зараховану суму пенсії в повному обсязі, що встановлено у Акті перевірки від 20.07.2017 № 10. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Відповідача суму перерахованої та неповернутої пенсії у розмірі 1 580, 25 грн та штраф у розмірі 1 581, 73 грн за несвоєчасне повернення суми пенсії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив про те, що обставини зарахування пенсії ОСОБА_4 після отримання повідомлення про її смерть обґрунтовані відсутністю можливості ідентифікації ОСОБА_4 як особи, яка значиться в базі Відповідача такою, яка відмовилась від отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків, проте Позивачем у листі від 01.06.2017 № 5444/12 було вказано ідентифікаційний номер особи та невірно вказано номер рахунку пенсіонера. Відтак, визначити особу, пенсію якої вимагав повернути Позивач, Банку вдалось вже після того як кошти були зараховані на рахунок пенсіонера. На підтвердження заперечень Відповідачем подано виписку по рахунку ОСОБА_5 та копію анкети-заяви ОСОБА_5 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 24.03.2014. За наслідками звернення Позивача до Відповідача з вимогою повернути суму пенсії Банком було повернуто суму коштів в межах наявного залишку на рахунку станом на момент ідентифікації померлої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1,48 грн., про що банк повідомив фонд відповідним листом від 27.06.2017 №20.1.0.0.0/7-20170602/4067. Посилаючись на п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідач зазначив про те, що банк, який не є власником або набувачем перерахованих Пенсійним фондом коштів, не має права ними розпоряджатись, а лише вчиняє дії з обслуговування рахунку одержувача таких коштів та його обов'язок полягає, зокрема, у зарахуванні відповідних сум на особові карткові рахунки одержувачів, за невиконання якого банк несе відповідальність, передбачену Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках та відповідним договором. Таким чином, відсутність необхідної суми грошових коштів на поточному рахунку померлого пенсіонера позбавляє Банк можливості повернути ці кошти позивачу, а тому вимога про стягнення 1 580, 25 грн. не містить належних правових підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва ввід 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі №910/18485/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини зарахування пенсії ОСОБА_4 після отримання повідомлення про її смерть обґрунтовані відсутністю можливості ідентифікації ОСОБА_4 як особи, яка значиться в базі Відповідача такою, яка відмовилась від отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків, проте Позивачем у листі від 01.06.2017 № 5444/12 було вказано ідентифікаційний номер особи та невірно вказано номер рахунку пенсіонера. Відтак, визначити особу, пенсію якої вимагав повернути Позивач, Банку вдалось вже після того як кошти були зараховані на рахунок пенсіонера. На підтвердження заперечень Відповідачем подано виписку по рахунку ОСОБА_5 та копію анкети-заяви ОСОБА_5 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 24.03.2014. Отже, за наслідками звернення Позивача до Відповідача з вимогою повернути суму пенсії Банком було повернуто суму коштів в межах наявного залишку на рахунку станом на момент ідентифікації померлої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1,48 грн., про що банк повідомив фонд відповідним листом від 27.06.2017 № 20.1.0.0.0/7-20170602/4067. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені обставини свідчать про те, що Публічне акціонерне товариство "Приватбанк" при поверненні коштів з рахунку померлого пенсіонера ОСОБА_4 на рахунок Позивача діяло в межах приписів чинного законодавства та умов Договору. Також, з урахуванням приписів п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, суд першої інстанції дійшов висновків, що банк, який не є власником або набувачем перерахованих Пенсійним фондом коштів, не має права ними розпоряджатись, а лише вчиняє дії з обслуговування рахунку одержувача таких коштів та його обов'язок полягає, зокрема, у зарахуванні відповідних сум на особові карткові рахунки одержувачів, за невиконання якого банк несе відповідальність, передбачену Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках та відповідним договором. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність спірних грошових коштів на поточному рахунку одержувача станом на момент ідентифікації Банком померлої особи унеможливило виконання вимоги Позивача про повернення останньому коштів у розмірі 1 580,25 грн відповідно до умов Договору, з огляду на що відсутні правові підстави для притягнення банку до відповідальності та стягнення з нього пенсійних коштів у розмірі 1 580,25 грн., відсутніх на картковому рахунку ОСОБА_4 Стосовно штрафу, нарахованого Звенигородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області на підставі ч. 11 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд першої інстанції зазначив, що вказаними нормами як і умовами Договору передбачений штраф для банків, які здійснюють виплату і доставку пенсій, зокрема, саме за несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат. Оскільки з моменту зарахування коштів на рахунок пенсіонерів саме вони є власниками коштів, перерахованих Фондом, і Банк не має права ними розпоряджатись без згоди і розпоряджень власників, а тому вважати зазначену суму пенсії, перерахованої банком на рахунок ОСОБА_4, "не використаною" законодавчих підстав немає, відповідно штраф за її несвоєчасне повернення на банк не накладається. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення штрафу в сумі 1 581,73 грн. за несвоєчасне повернення пенсійних коштів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для об'єктивного розгляду справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що 20.07.2017 в ході перевірки працівниками позивача щодо своєчасності та повноти зарахування коштів Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області за період з 01.04.2017 до 30.06.2017 та коштів управління ПФУ в Талінському районі Черкаської області за період з 01.02.2017 до 31.03.2017 на поточні рахунки пенсіонерів ЧГРУ ПАТ КБ ПриватБанк , виявлено порушення п. 18, п. 19 Порядку № 1596 та статей 8&1&4 розділу IV договору № 50-ЮВ/ПФУ, а саме: зарахування коштів на поточний рахунок померлого пенсіонера всупереч повідомлення Управління від 01.06.2017 № 5444/12 та несвоєчасне повернення суми пенсії ОСОБА_4 Так, 01.06.2017 позивач надав відповідачу листа за вих. № 5444/12 про повернення суми пенсії за червень 2017 року, у зв'язку із смертю одержувача пенсії, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і лише ІНФОРМАЦІЯ_1 банком на рахунок Управління повернено кошти в сумі 1 ,48 грн. . залишок неповернутих коштів становить 1 580, 25 грн. Таким чином, на думку скаржника, відповідачем порушено положення параграфу 1 статті 6 розділу з Договору № 50-ЮВ/ПФУ, ст. 110, ч. 11 ст. 106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Що стосується зазначення всіх реквізитів пенсіонера для належного виконання Банком припинення зарахування пенсії та повернення коштів, позивач зазначив ідентифікаційний номер пенсіонера, який знаходиться в пенсійній справі, це не є порушенням для зарахування чи повернення пенсійних виплат, оскільки в листі вірно зазначено прізвище, ім'я, по батькові пенсіонера та номер його поточного рахунку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.02.2018, апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 у справі № 910/18485/17 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано скаржнику 10 денний строк, з дня вручення ухвали, на усунення недоліків: надання доказів надсилання апеляційної скарги з доданими документами на адресу місцезнаходження відповідача.

У зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці та необхідністю розгляду заяви про усунення недоліків та про заміну сторони позивача, з метою недопущення порушення прав сторін на своєчасний розгляд справи, відповідно до пп. 2.3.25 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Чорної Л.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018, сформовано для розгляду апеляційної скарги Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18485/17 за апеляційною скаргою Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17, призначено справу до розгляду на 26.04.2018 (ухвала отримана Звенигородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області згідно поштового повідомлення 20202041387727 - 03.04.2018, Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" згідно поштового повідомлення 4950107629656 - 05.04.2018, згідно поштового повідомлення 1800196153896 - 02.04.2018, ГУ Пенсійного фонду України в Черкаській області згідно поштового повідомлення 1800196133151 - 05.04.2018).

Скаржник в судове засідання 26.04.2018 представників не направив, однак надіслав поштовим відправленням на адресу Київського апеляційного господарського суду заяву, в якій, у зв'язку із обмеженим фінансуванням на відрядження, просив суд розглянути спір без участі представника позивача, за наявними матеріалами в справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечив та зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17 винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.04.2016 Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області (Фонд) та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) уклали договір № 50-ЮВ/ПФУ (далі - Договір), за умовами якого Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі - Порядок № 1596).

Відповідно до п. 3 ст. 1 розділу 1 Договору взаємовідносини між органами Фонду, Управлінням та Банком з питання виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках регулюються Порядком, цим договором, а також при необхідності відповідними спільними наказами Сторін та додатковими угодами до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 1 ст. 8 розділу 4 Договору суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки, зокрема, у разі наявності даних про смерть одержувача.

З місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, установи Банку, при отриманні такого повідомлення, припиняють зарахування на поточний рахунок суми пенсій та грошової допомоги (п. 3 ст. 8 розділу 4 Договору).

Відповідно до п. 4 ст. 8 розділу 4 Договору, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають Фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточних рахунках пенсіонера.

У п. 1 статті 6 розділу 3 Договору передбачено, що за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки Фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на Банк накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

01.06.2017 Позивач надав Відповідачу листа за вих. № 5444/12, відповідно до якого повідомив про смерть пенсіонерки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 54 від 01.06.2017), просив припинити зарахування коштів на поточний (картковий) рахунок пенсіонерки та повернути суми пенсійних виплат за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 у розмірі 1 581,73 грн, дата виплати - 11 число.

ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідачем на рахунок Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області було повернуто частину пенсії у розмірі 1,48 грн.

20.07.2017 працівником управління з відома керуючого Звенигородського ЧГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" Захарченка О.В. та в присутності спеціаліста з обслуговування клієнтів Тригубенко С.В. була проведена перевірка своєчасності та повноти зарахування коштів Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області за період з 01.04.2017 до 30.06.2017 та коштів управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області за період з 01.02.2017 по 31.03.2017 на поточні рахунки пенсіонерів ЧГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 20.07.2017 № 10, у якому, зокрема, зазначено про те, що кошти Управлінням профінансовані 09.06.2017 та зараховані Відповідачем на рахунок ОСОБА_4 в день фінансування 09.06.2017, чим порушено п. 18 Порядку № 1596 в частині не припинення зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача та порушено п. 19 Порядку № 1596, ст.8 п. 1 розділу IV Договору в частині не зарахування на поточні рахунки у разі письмової вимоги органу Пенсійного фонду; зараховані кошти частково в сумі 1,48 грн повернено 26.06.2017, чим порушено п. 18 Порядку № 1596 в частині несвоєчасного повернення зарахованих сум пенсій на 11 днів, залишок неповернутих сум коштів становить 1 580,25 грн.

01.08.2017 Позивач направив Відповідачу претензію № 7796/15 від 01.08.2017 про повернення 1 580,25 грн та сплату суми штрафу в розмірі 1 581,72 грн. у задоволенні якої Відповідачем було відмовлено (лист від 13.09.2017 № Е.30.0.0.0/4-108983).

Враховуючи вищенаведені обставини, зокрема те, що в порушення п. 18 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 та ст. 8 п. 1 розділу IV Договору, Відповідач зарахував кошти в розмірі 1 580,25 грн на поточний рахунок померлої пенсіонерки ОСОБА_4 всупереч повідомленню управління про її смерть та не повернув Позивачу зараховану суму пенсії в повному обсязі, Звенигородське об'єднанане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 580, 25 грн. суму перерахованої та не повернутої пенсії, а також 1 5801, 73 грн. штрафу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Внаслідок укладення Договору № 50-ЮВ/ПФУ від 01.04.2016 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Отже, як вже зазначлося вище, 01.04.2016 Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області (Фонд) та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) уклали договір № 50-ЮВ/ПФУ (далі - Договір), за умовами якого Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (далі - Порядок № 1596).

Відповідно до п. 3 ст. 1 розділу 1 Договору взаємовідносини між органами Фонду, Управлінням та Банком з питання виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках регулюються Порядком, цим договором, а також при необхідності відповідними спільними наказами Сторін та додатковими угодами до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку, виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінсоцполітики за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.

Відповідно до п. 4 Порядку, установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.

У пункті 15 Порядку вказано, що зарахування сум пенсій та грошової допомоги уповноваженими банками на поточні рахунки здійснюється не пізніше наступного операційного дня після надходження відповідних сум від органів Пенсійного фонду та органів соціального захисту населення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 09.06.2017 від Позивача надійшли кошти (пенсія) в сумі 1 581,73 грн для зарахування на картковий рахунок ОСОБА_4, які цього ж дня на виконання умов Договору та вимог вказаного Порядку були зараховані Відповідачем на відповідний рахунок пенсіонера, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Приватбанк".

Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

За приписами статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Відповідно до пункту 1.7 вказаної Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з положеннями глав 5, 12 зазначеної Інструкції стягувачами, що мають право ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).

Відповідно до пунктів 1.38, 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пунктом 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів у Україні" визначено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Пунктом 18 Порядку встановлено, що у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача або про визнання одержувача безвісно відсутнім або оголошення померлим уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача або місяцем набрання законної сили рішенням суду про визнання одержувача безвісно відсутнім або оголошення померлим, і зробити відповідну відмітку в примірнику списку, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду та органу соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом із нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача або місяцем набрання законної сили рішенням суду про визнання одержувача безвісно відсутнім або оголошення померлим, підлягають поверненню уповноваженим банком органам Пенсійного фонду та органам соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня після надходження таких відомостей.

Відповідно до п. 4 ст. 8 розділу 4 Договору, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають Фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточних рахунках пенсіонера.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 Позивач надав Відповідачу лист за вих. № 5444/12, відповідно до якого повідомив про смерть пенсіонерки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 54 від 01.06.2017), просив припинити зарахування коштів на поточний (картковий) рахунок пенсіонерки та повернути суми пенсійних виплат за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 у розмірі 1 581,73 грн, дата виплати - 11 число. Цей лист Банк отримав 02.06.2017, про що свідчить відмітка про отримання на примірнику управління за підписом працівника Банку та не заперечується останнім.

Позивач зазначає, що всупереч повідомленню про смерть пенсіонерки ОСОБА_4, Відповідач здійснив зарахування пенсії у розмірі 1 581,73 грн на поточний рахунок померлого пенсіонера 09.06.2017.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_4 за період з 26.05.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1, 09.06.2017 банком зараховано пенсію на рахунок в розмірі 1 581,73 грн, 13.06.2017 знято з рахунку 1 690,00 грн (зняття готівки в банкоматі), за наслідками чого залишок коштів становив 1,48 грн., які було повернуто банком Позивачу в день ідентифікації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що є слушними та обґрунтованими заперечення Відповідача, згідно з якими, обставини зарахування пенсії ОСОБА_4 після отримання повідомлення про її смерть обґрунтовані відсутністю можливості ідентифікації ОСОБА_4 як особи, яка значиться в базі Відповідача такою, яка відмовилась від отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків, проте Позивачем у листі від 01.06.2017 № 5444/12 було вказано ідентифікаційний номер особи та невірно вказано номер рахунку пенсіонера. Відтак, визначити особу, пенсію якої вимагав повернути Позивач, Банку вдалось вже після того як кошти були зараховані на рахунок пенсіонера. На підтвердження заперечень Відповідачем подано виписку по рахунку ОСОБА_5 та копію анкети-заяви ОСОБА_5 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 24.03.2014.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, за наслідками звернення Позивача до Відповідача з вимогою повернути суму пенсії, Банком було повернуто суму коштів в межах наявного залишку на рахунку станом на момент ідентифікації померлої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1,48 грн., про що банк повідомив фонд відповідним листом від 27.06.2017 №20.1.0.0.0/7-20170602/4067.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що наведені обставини свідчать про те, що ПАТ КБ "Приватбанк" при поверненні коштів з рахунку померлого пенсіонера ОСОБА_4 на рахунок Позивача діяло в межах приписів чинного законодавства та умов Договору.

Відповідно до п. 1.6. Інструкції банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що банк, який не є власником або набувачем перерахованих Пенсійним фондом коштів, не має права ними розпоряджатись, а лише вчиняє дії з обслуговування рахунку одержувача таких коштів та його обов'язок полягає, зокрема, у зарахуванні відповідних сум на особові карткові рахунки одержувачів, за невиконання якого банк несе відповідальність, передбачену Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках та відповідним договором.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність спірних грошових коштів на поточному рахунку одержувача станом на момент ідентифікації Банком померлої особи унеможливило виконання вимоги Позивача про повернення останньому коштів у розмірі 1 580,25 грн відповідно до умов Договору, з огляду на що відсутні правові підстави для притягнення банку до відповідальності та стягнення з нього пенсійних коштів у розмірі 1 580,25 грн., відсутніх на картковому рахунку ОСОБА_4

Відповідно до ст. 110 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закону), організація, що здійснює виплату і доставку пенсій, несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на неї функцій відповідно до чинного законодавства та укладеного з нею договору.

Згідно із частиною 11 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, в тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

У п. 1 статті 6 розділу 3 Договору передбачено, що за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки Фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на Банк накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

Щодо штрафу, нарахованого Звенигородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області на підставі ч. 11 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд першої інстанції вірно зазначив, що вказаними нормами як і умовами Договору передбачений штраф для банків, які здійснюють виплату і доставку пенсій, зокрема, саме за несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат.

Оскільки з моменту зарахування коштів на рахунок пенсіонерів саме вони є власниками коштів, перерахованих Фондом, і Банк не має права ними розпоряджатись без згоди і розпоряджень власників, а тому вважати зазначену суму пенсії, перерахованої банком на рахунок ОСОБА_4, "не використаною" законодавчих підстав немає, відповідно штраф за її несвоєчасне повернення на банк не накладається.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та стягнення штрафу в сумі 1581,73 грн. за несвоєчасне повернення пенсійних коштів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про про те, що позовні вимоги Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості у розмірі 3 161,98 грн. задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 (повний текст підписано 29.01.2018) у справі № 910/18485/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

4. Матеріали справи № 910/18485/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 27.04.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв