Рішення

від 03.05.2018 по справі 815/576/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/576/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0091201203 від 06.11.2017 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Дизайн Італьяно було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10137328,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 5068664,00 грн., в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8397754,60 грн. та в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 4198877,30 грн.; зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» у сумі 8397754,6 грн. у відповідності до абзацу 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що 19.08.2018 року товариством з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно було подано до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 13906300,00 грн. за період з серпня 2015 року по липень 2017 року. Для перевірки правомірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування відповідачем з порушенням порядку та встановлених законом строків було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт та винесене податкове повідомлення рішення №0091201203 від 06.11.2017 року про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 10137328,00 грн.

Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення рішення №0091201203 від 06.11.2017 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8397754,60 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4198877,30 грн. протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки з боку ТОВ Дизайн Італьяно при формуванні сум податкового кредиту та віднесення їх до сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 28.02.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та у справі призначено підготовче судове засідання.

27.03.2018 року, 05.04.2018 року та 23.04.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких приймали участь представники позивача та відповідача, які надавали пояснення, відзив на адміністративний позов (т.2а.с.119-122), відповідь на відзив (т.2 а.с. 155-158) та додаткові письмові докази (т.2 а.с. 125-149; 159-252; т. 3 а.с. 1-38; 53-111; 112-121).

За письмовою згодою всіх учасників справи 23.04.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники ГУ ДФС в Одеській області заперечували проти задоволення позовних вимог ТОВ Дизайн Італьяно з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та зазначили, що у період з 04.10.2017 року по 10.10.2017 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзду перевірку ТОВ Дизайн Італьяно з питань правомірності нарахування останнім у декларації з ПДВ за липень 2017 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 13906300,00 грн. За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт від 18.10.2017 року №1500/15-32- 12-03/34319783, у висновках якого зазначено про порушення позивачем пп.197.1.14 п. 197.1 ст.197, п. 198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б п. 200.4 ст.200 ПК. На підставі висновків акту винесено податкове повідомлення-рішення №0091201203 від 06.11.2017 року, яке на думку представників відповідача є законними та обґрунтованими, винесеним у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Відповідач у відзиві зазначив, що перевірку було проведено відповідно до вимог пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п. 75.1 ст. 75, пп.пп. 78.1.4 та 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, частини 2 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, через подання позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року з показником від'ємного значення з ПДВ, що становить більше 100 тисяч гривень.

Крім того, відповідач також посилався на положення п.200.11 ст.200 ПК України, яка закріплює право податкового органу проводити документальну перевірку платника податку протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно зареєстроване в Одеському міському управління юстиції 27.03.2006 року за №1556102000 та з 28.03.2006 року знаходить на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області. З 29.03.2006 року підприємство зареєстровано платником ПДВ.

За даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ТОВ Дизайн Італьяно за КВЕД є купівля та продаж власного нерухомого майна.

19.08.2018 року позивач подав до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період - липень 2017 року (т.1 а.с.18; т. 3 а.с. 64-65). До декларації були додані: довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (Додаток 2 до декларації, т. 1 а.с. 19); розрахунок суми бюджетного відшкодування, сформованого за рахунок сум податкового кредиту періодів з серпня 2015 року по липень 2017 року (Додаток 3 до декларації, т.1 а.с.20-22); заява про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 13906300,00 грн. (Додаток 4 до декларації, т.1 а.с.23; т. 3 а.с. 67-70); розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів поточного звітного періоду за липень 2017 року (Додаток 5 до декларації, т.1 а.с.22).

При цьому у рядку 9 декларації з ПДВ за липень 2017 року було відображено суму податкових зобов'язань поточного звітного періоду у розмірі 78319,00 грн., суму податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 15530046,00 грн. (рядок 17), суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 15451727,00 грн. (рядок 19), та суму від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13906300,00 грн. (рядки 20.2 та 20.2.1).

Вищезазначені документи були прийняті податковим органом 19.08.2017 року, про що свідчить квитанція №2 (т.1 а.с.17).

В період з 04.10.2017 року по 10.10.2017 року на підставі наказу начальника ГУ ДФС в Одеській області від 03.10.2017 року №4730 та направлень на перевірку від 03.10.2017 року №7050/12-03, №7051/12-03 (т.1 а.с.25; т. 2 а.с. 123-125) заступником начальника відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області, радником податкової служби 2 рангу ОСОБА_6 та головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодування податку на додану вартість управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області радником податкової служби 3 рангу ОСОБА_5 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Дизайн Італьяно .

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №1500/15-32-12-03/34319783 від 18.10.2017 року, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог пп.197.1.14 п. 197.1 ст.197, п. 198.5 ст.198 , п.200.1, абзацу б п. 200.4 ст.200 ПК, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року) у розмірі 10137328,00 грн. (т. 1 а.с. 26-64).

На підставі акту перевірки головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області було винесено податкове повідомлення рішення №0091201203 від 06.11.2017 року, згідно якого ТОВ Дизайн Італьяно було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10137328,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 5068664,00 грн. у розмірі 50% від суми завищення бюджетного відшкодування (т. 1 а.с. 65; т. 3 а.с. 112).

Не погоджуючись з результатами перевірки, порядком і строками її проведення позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

При цьому п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Разом з тим порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України ПДВ встановлені у розділі VПКУ, положеннями якого регламентований порядок справляння податку на додану вартість.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, зазначено, що при позитивному значенні така сума підлягає сплаті до бюджету в строки, встановлені цим розділом.

Разом з тим відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника в сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг в попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку або в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Як вбачається з пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації.

Згідно пункту 200.10 статті 200 Податкового Кодексу України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної в такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання(абзац першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу).

Згідно пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Отже, Податковим кодексом України чітко врегульовані часові межі призначення та проведення перевірок щодо відповідності чинному законодавству заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

Як було встановлено судом 19.08.2018 року позивач подав до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 13906300,00 грн., що було заявлено до відшкодування за рахунок сформованого позивачем податкового кредиту з ПДВ за податкові періоди з серпня 2015 року по липень 2017 року.

Будь-яких доказів проведення відповідачем камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за липень 2017 року товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно головним управлінням ДФС в Одеській області до суду не надано.

При цьому наказ №4730 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дизайн Італьяно був виданий начальником Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області лише 03.10.2017 року, тобто з порушення встановленого законодавством місячного строку на призначення перевірки платника податку, який подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, оскільки граничним строком проведення документальної позапланової виїзної перевірки було 21.09.2017 року.

Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на наявність у контролюючого органу повноважень проводити перевірку позивача протягом 60 календарних днів, виходячи с положень пункту 200.11 статті 200 ПК України, оскільки у справі були відсутні обставини, визначені цією нормою ПКУ (розрахунок суми бюджетного відшкодування позивачем у поданій декларації не робився за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками або з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу).

Посилання представників головного управління ДФС в Одеській області на наявність у позивача від'ємного значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень у декларації з ПДВ за липень 2017 року (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ), в якості самостійної та достатньої підстави для проведення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача через відсутність законодавчого обмеження строку її призначення суд вважає хибними та такими, що суперечать вищенаведеним положенням Податкового кодексу України.

Крім того, суд погоджується з думкою представників товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно щодо відсутності у головного управління ДФС в Одеській області підстав, визначених пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що на запит відповідача № 8328/10/15-32-12-03-10 від 23.08.2017 року щодо надання пояснень та підтверджуючих документів з метою проведення перевірки заявленої до відшкодування суми ПДВ за липень 2017 року, позивачем у термін 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, було надано листом №28/17 від 14.09.2017 року відповідь з поясненнями та копіями витребуваних документів на 877 аркушах. Зазначених обставин представниками податкового органу спростовано не було.

Щодо висновків посадових осіб відповідача в акті перевірки по суті встановлених контролюючим органом порушень з боку товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно , судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, головним управлінням Державної фіскальної служби України в Одеській області зазначено (в п. 3.7.1 акту) про порушення позивачем пп. 197.1.14 п.197.1 ст.197, п. 198.5 ст.198,пункту б п. 200.4 ст. 200 ПК України, та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10137328,00 грн. під час отримання будівельних робіт від підрядних організацій (основний підрядник ПП БАУТЕХ ), через ненарахування податкових зобов'язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

В пункті 3.7.2 акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем абзацу б п. 200.4 ст.200 ПК України, а саме завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1906774,42 грн. по взаємовідносинам з контрагентами ПП Баутех , ТОВ Центр тепла та комфорту , ФОП ОСОБА_7, ТОВ Будівельна компанія Профі , ТОВ Контакт , ФОП ОСОБА_8, ТОВ Інтер строй , ТОВ Райдуга-південь , ТОВ Центр тепла та комфорту , ТОВ Борстрой , через включення позивачем до суми бюджетного відшкодування сум передплат товарів (робіт, послуг) по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 31.07.2017 року здійснена не була.

Як було зазначено в судовому засіданні представниками головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення №0091201203 від 06.11.2017 року суми податку на додану вартість у розмірі 1906774,42 грн. (визначені у п. 3.7.2. акту перевірки), сплачені позивачем вищезазначеним контрагентам в якості передплат товарів (робіт, послуг), увійшли до суми завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10137328,00 грн. (п. 3.7.1. акту перевірки) під час отримання товарів (робіт, послуг) від підрядних та постачальних організацій, заявлених ТОВ Дизайн Італьяно у Додатку 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування) декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року.

Судом встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ), є здійснення позивачем будівельних робіт з реконструкції власної нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Леха Качинського, 10.

ТОВ Дизайн Італьяно згідно Декларацій про початок виконання будівельних робіт, у 2014 році розпочало реконструкцію нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Леха Качинського, 10 (т.2 а.с. 61-66).

З метою проведення вищезазначених робіт з реконструкції позивач уклав ряд договорів-підрядів з контрагентом ПП БАУТЕХ , а саме: від 01.09.2014 року (т.1 а.с. 89-98); від 15.10.2015 року №15/10/15(т.1 а.с. 207-215); від 22.03.2016 року №22/03/16(т.1 а.с. 228-232); від 29.07.2016 року №29-07-16-01 (т.2 а.с. 30-38); від 13.10.2016 року №13/10/16-01(т.2 а.с. 43-51).

Відповідно до вищезазначених договорів ПП БАУТЕХ зобов'язувався виконати роботи з реконструкції нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Леха Качинського, 10, відповідно до проектної документації та вимог будівельних норм та правил, а ТОВ Дизайн Італьяно у свою чергу зобов'язувалось прийняти виконані роботи та своєчасно здійснювати їх фінансування.

До вищезазначених договорів-підряду, сторонами було додатково укладено Додатки відносно ціни договору та порядку оплати, а саме: Додаток № 3 (т.1 а.с.216-217), Додаток №2 (т.1 а.с.233-234), Додаток № 3 від 29.07.2018 року (т.2 а.с.39).

За результатами отриманих послуг між ТОВ Дизайн Італьяно та ПП БАУТЕХ були підписані акти прийому виконаних будівельних робіт (т.1 а.с 99-206, 220-227,240-252, т.2 а.с. 1-29), та позивачем здійсненна оплата послуг в повній мірі, що підтверджується виписками з його банківських рахунків.

Судом також було встановлено, що з метою здійснення реконструкції вищезазначеної будівлі, ТОВ Дизайн Італьяно було укладено ряд договорів підряду та постачання з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_7, ТОВ Будівельна компанія Профі , ТОВ Контакт , ФОП ОСОБА_8, ТОВ Інтер строй , ТОВ Райдуга-південь , ТОВ Центр тепла та комфорту , ТОВ Борстрой , ТОВ Фасад-проект (т. 2 а.с. 163-167, 173-175, 177-178, 181-183, 184-186, 188-190, 194-197, 199-202, 203-206, 208-211, 213-216, 217-219,226-229, 233-234, 237-238).

Відповідно до умов даних договорів, контрагенти зобов'язувались поставити позивачу товари (роботи, послуги), а позивач в свою чергу зобов'язувався перерахувати на рахунки підприємств 100 % передоплату або частково внести за них аванс.

Як зазначено в п.3.2 Акту перевірки, перевіркою контролюючим органом правомірності застосування ставок оподаткування податком на додану вартість у звітних періодах, які підлягали перевірці, порушень з боку позивача встановлено не було.

Як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачем у листопаді 2016 року було зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 нежитлову нерухомість - готель загальною площею 2407, 3 кв.м та житлову нерухомість (72 квартири) - загальною площею 3216,89 кв.м (т. 2 а.с. 127-149).

31.01.2017 року між ТОВ Дизайн Італьяно та компанією Дерібас ОСОБА_9 було укладено попередній договір куплі-продажу 15 квартир за адресою: м. Одеса, вул. Леха Качинського, 10. За умовами даного договору покупець - компанія Дерібас ОСОБА_9 сплатив позивачу забезпечувальний платіж (авансовий внесок) у розмірі 500000 доларів США (що в еквіваленті складає 13600000,00 грн.) (т. 2 а.с. 74-76).

З метою відображення вищезазначеної операції ТОВ Дизайн Італьяно було складено зведену податкову накладну №3 від 07.02.2018 року. Вищезазначена накладна була 27.02.2018 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 2 а.с. 81, 82)

11.03.2018 року ТОВ Дизайн Італьяно подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкову декларацію з податку за додану вартість, в якій визначило суму свого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2271894,00 грн. (т. 2 а.с. 77-80).

Заперечуючи проти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно ,представники відповідача під час розгляду справи висловлювали дві різні правові позиції щодо підстав визначення позивачу порушень вимог пп. 197.1.14 п.197.1 ст.197, п. 198.5 ст. 198, пункту б п. 200.4 ст. 200 ПК України та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 10137328,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5, який безпосередньо приймав участь у перевірці ТОВ Дизайн Італьяно , зазначив, що висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 10137328 грн., податковим органом було зроблено з тих підстав, що ним не було нараховано собі податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарської операції з першого постачання житла, яка на думку посадової особи перевіряючого органу полягала у реєстрації підприємством права власності на 72 новозбудовані квартири загальною площею 3216,80 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Леха Качинського, 10.

Разом з тим суд не погоджується з даною позицією представника відповідача та вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися зокрема:

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 ПКУ).

Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання житла визначений підпунктом 197.1.14 п.197.1. ст.197 ПК України.

Згідно вимог ст. 197.1.14 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію або капітальний ремонт за рахунок замовника.

Таким чином, на думку суду, якщо після завершення будівництва, що здійснювалося за рахунок замовника, правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство-замовника, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з постачання послуг зі спорудження такого житла, які надаються замовнику організаціями, що здійснюють підрядні роботи та постачання товарів у зв'язку з проведенням таких підрядних робіт. Операції з подальшої передачі такого житла замовником за договорами купівлі-продажу третім особам звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

Суд на підставі вищенаведених положень зазначає, що господарською операцією з першого постачання житла у даному випадку є операція з реконструкції власної нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Леха Качинського, 10, та будівництва житлової нерухомості у вигляді 72 квартир загальною площею 3216,80 кв.м за зазначеною адресою. Таку правову позицію також було висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі у справі №815/4700/13 від 18.11.2013 року, а також було висловлено і представниками позивача в судовому засіданні. Разом з тим ними ж зазначено, та відповідачем не заперечувалось того, що в межах цієї оподаткованої податком на додану вартість операції, товариство з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно сплатило суми ПДВ в ціні товарів, робіт та послуг, отриманих підприємством від контрагентів, що здійснювали підрядні роботи з реконструкції будівлі та постачання товарів у зв'язку з її реконструкцією.

Посилання же представника відповідача на те, що першим постачання житла є факт реєстрації даного житла на замовника, суд вважає помилковим та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного податкового законодавства та визначенні поняття господарська операція , оскільки факт реєстрації житла в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно є результатом завершення господарської операції, яка відбувалась між позивачем та його контрагентами при здійсненні реконструкції нежитлової будівлі в житлову.

На думку суду господарська операція - це дія двох або більше підприємств, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі цих підприємств, при цьому учасники спільної дії мають спільну мету - зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі цих підприємств. За результатами господарських операцій з реконструкції нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Леха Качинського, 10, та будівництва житлової нерухомості у вигляді 72 квартир загальною площею 3216,80 кв.м за зазначеною адресою позивачем сплачено суми ПДВ постачальникам разом з оплатою за поставлені ними товари, роботи і послуги, а постачальниками отримано дохід від власної господарської діяльності та перераховано суми ПДВ до бюджету (чого сторонами не заперечувалось). За рахунок такої оподаткованої операції з ПДВ позивач отримав право на віднесення цих сум до податкового кредиту.

Крім того, така позиція представника ГУ ДФС в Одеській області щодо причин визначення позивачу порушень в цій частині не ґрунтується на висновках акту перевірки, правової позиції, викладеної відповідачем у відзиві на адміністративний позов, та позиції представника податкового органу в підготовчому засіданні.

Так у підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_10. посилаючись на вимоги п.198.5 ст.198 ПК України, зазначив, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 10137328,00 грн. відбулось через те, що ТОВ Дизайн Італьяно повинно було здійснити нарахування податкових зобов'язань на всю вартість житлової площі, з моменту коли вищезазначене житло почало використовуватись у господарській діяльності позивача в операції з повторного продажу житла.

Суд не погоджується із вищезазначеною позицію, оскільки у цій операції ТОВ Дизайн Італьяно почало використовуватись лише частину збудованого житла, а саме п'ятнадцять квартир, з яких кожна є окремим об'єктом нерухомості зі своєю площею та вартістю. Оскільки при здійсненні реконструкції цієї житлової нерухомості суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту підприємства, на суму господарської операції з авансування продажу цих квартир позивачем за правилом першої події у відповідності до вимог п.198.5 ст.198 ПК України було подано до контролюючого органу зведену податкову накладну №3 від 07.02.2018 року, яку була зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкову декларацію з податку за додану вартість, в якій визначено суму свого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2271894,00 грн. Намір використовувати іншу частину квартир в операціях, що звільнені від оподаткування,відповідачем під час перевірки не встановлено, та в судовому засіданні не доведено, а тому, на думку суду, у позивача був відсутній обов'язок нараховувати податкові зобов'язання, на повну площу житлової нерухомості (3216,80 кв.м) за умов неучасті її у звільнених від оподаткування податком на додану вартість господарських операціях.

Суд вважає також слушною позицію представників позивача щодо незаконного визначення податковим органом в акті перевірки (п. 3.7.1) податкового періоду, за який сформовано суму завищення бюджетного відшкодування.

Позивачем було заявлено про бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 13906300,00 грн., сформованої за рахунок сум податкового кредиту позивача за період з серпня 2015 року по липень 2017 року.

Як вбачається зі спірного акту перевірки суму завищення позивачем бюджетного відшкодування у розмірі 10137328,00 грн. було визначено відповідачем у відсотковому відношенні будівництва житлової нерухомості (57,179% від загальної площі реконструйованої будівлі) від загальної суми податкового кредиту ТОВ Дизайн Італьяно (17723621,00 грн.), сформованого з господарських операції з реконструкції будівлі, що буди здійснені позивачем з контрагентами за період з 2014 по 2017 рік (17723621,00 Х 57,179%).

Такі дії контролюючого органу суперечать положенням пп. 78.1.8 пункту 78.1ст. 78 Податкового кодексу України, за якими документальна позапланова перевірка відшкодування з бюджету податку на додану вартість, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку.

Такий порядок визначення позивачу суми зменшення бюджетного відшкодування (виходячи з відсоткової частини податкового кредиту) також суперечить, на думку суду, і положенням п.198.5. ст.198 ПК України в тій частині, щодо визначення платнику податку податкових зобов'язань було зроблено виходячи із суми податкового кредиту позивачу (за період з 2014 по 2017 рік), а ні з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 статті 189 цього ж Кодексу.

Як вбачається з пункту 3.7.2. акту перевірки, контролюючим органом також було встановлено порушення позивачем абзацу б п.200.4 ст.200 ПК України, а саме включення до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Додаток №3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року) суми передплат товарів (робіт, послуг, тощо) по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 31.07.2017 року не була здійснена на загальну суму ПДВ 1906774,42 грн. з наступними контрагентами: з ТОВ Центр тепла та комфорту за листопад 2015 року на суму 3333,33 грн.; за травень 2017 на суму 416, 67 грн. та 8333, 33 грн.; з ФОП ОСОБА_7В. за березень 2016 року на суму 8937,50; за квітень 2016 року на суму 8218,75 грн.; за листопад 2016року на суму 24746,06 грн.; за березень 2017 року на суми 34011,41 грн. та 21511, 58 грн.;з ТОВ Будівельна компанія Профі за травень 2016 на суму 46707,97 грн.; за березень 2017 року на суму 319078,28 грн.;з ПП Баутех за листопад 2016 року 426666,67 грн.; з ТОВ Контакт за листопад 2016 на суму 258408 грн.;з ФОП ОСОБА_8В. за березень 2017 року 453333,33 грн.; за липень 2017 року на суму 18070, 00 грн.; з ТОВ Інтер строй за березень 2017 року на суму 179333,33 грн.; за червень 2017 року 21916, 67 грн.;з ТОВ Райдуга-південь за квітень 2017 року на суму 12535,20 грн.;з ТОВ Борстрой за травень 2017 на суму 46966,67 грн.;з ТОВ Фасад-проект , за липень 2017 року на суму 14250, 00 грн.

Як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні, податковий орган не ставить під сумнів та не заперечує реальності господарських операцій ТОВ Дизайн Італьяно з вищезазначеними контрагентами, однак висновок про зазначене порушення був зроблений на підставі того, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у позивача виникає не з дати перерахування коштів з банківського рахунка на оплату товарів/послуг, а з моменту фактичного отримання платником податку товарів/послуг. Оскільки станом на 31.07.2017 року ТОВ Дизайн Італьяно не отримало фактичних поставок товарів/послуг від контрагентів на вищезазначені суми, то, на думку податкового органу,позивач не мав права відносити перераховані кошти до податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ.

Представник позивача з позицією головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не погоджувався, та зазначив, що відповідно до абзацу 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг. Крім того, представник позивача зазначила, що станом на 31.07.2018 року деякі роботи/послуги по укладеним договорам вже не тільки були сплачені ТОВ Дизайн Італьяно , а навіть фактично виконані контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом здачі-прийняття робіт від 14.07.2017 року за договором позивача з ФОП ОСОБА_8 від 04.07.2017 року №0407/17 (т.2 а.с. 187), актом здачі-прийняття робіт від 06.07.2017 року за договором позивача з ФОП ОСОБА_8 від 28.03.2017 року №2803/17(т.2 а.с. 191-193), актом надання послуг №20 від 31.05.2017 року за договором позивача з ТОВ Центр тепла та комфорту №31 від 03.04.2017 року (т.2 а.с. 225),актом здачі-прийняття робіт від 03.07.2017 року №1 за договором позивача з ТОВ Центр тепла та комфорту від 23.10.2015 року №11 (т.2 а.с. 225), актом приймання будівельних робіт від 31.07.2017 року за договором позивача з ТОВ Центр тепла та комфорту від 19.05.2017 року №37 (т.2 а.с. 241-245),актом здачі-прийняття робіт від 28.07.2017 року №68/17 за договором позивача з ТОВ Райдуга-південь (т.2 а.с. 251).

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів/послуг.

У свою чергу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

На підставі вищезазначеного, суд не погоджується з позицією відповідача про те, що позивач не мав права відносити суми податку на додану вартість, що були сплачені ним постачальникам основних засобів, в складі здійснених ним авансових платежів, до складу податкового кредиту, з причини того, що такі товари, роботи та послуги позивачем на той час ще не були одержані, або були одержані частково.

Такий висновок відповідача суперечить приписам абзацу 3 та 4 п. 198.3 ст. 198 ПК України, відповідно до яких податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає у платника незалежно від того, чи такі основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд вважає, що за таких обставин позивач цілком правомірно на підставах положень п. 198.1 ст. 198 та п. 200.4 ст. 200 ПК України включив авансовані суми до складу податкового кредиту та врахував їх при визначенні суми такого податку, що підлягала до відшкодуванню на його користь з бюджету.

Така думка суду узгоджується з правовою позицією з цього питання Вищого адміністративного суду України, який в ухвалі від 31.08.2016 року у справі №0670/3064/12 зазначив, що аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Відповідачем в акту перевірки (п.3.7.3) також зазначено про порушення позивачем вимог п.198.5 ст.198 ПК України, а саме ненарахування податку на додану вартість на суму спонсорської допомоги у вигляді організації та проведення рекламної кампанії згідно договорів 2016 та 2017 років позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Український Кінофестиваль : у червні 2016 року на суму 29166, 67 грн., у липні 2016 року на суму 29166, 67 грн., у червні 2017 року на суму 74943,75 грн., у липні 2017 року на суму 74943,75 грн., а всього на суму ПДВ 208220,83 грн.

Як було зазначено в судовому засіданні представниками головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення №0091201203 від 06.11.2017 року суми податку на додану вартість у розмірі 208220,83 грн. (визначені у п. 3.7.3 акту перевірки), сплачені позивачем ТОВ Український Кінофестиваль у 2016-2017 роках в якості оплати послуг з проведення передплат товарів (робіт, послуг), не входили до визначеної податковим органом суми завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10137328,00 грн. (п. 3.7.1. акту перевірки).

Представники позивача з цього приводу заперечували та зазначили, що згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування, сформованого за рахунок сум податкового кредиту за період з серпня 2015 року по липень 2017 року (Додаток 3 до декларації позивача за липень) до загальної суми податкового кредиту, яка була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування у липні 2017 року, були включені суми податкового кредиту, сплаченого позивачем на адресу ТОВ Український Кінофестиваль : у червні 2016 року на суму 29166,67 грн., у липні 2016 року на суму 29166,67 грн. та у червні 2017 року на суму 74943,75 грн., а всього на суму ПДВ 133279,09 грн. Зазначені обставини підтверджуються змістом Додаток 3 до декларації позивача за липень 2017 року, та не були спростовані представниками відповідача в судовому засіданні, а тому визначення контролюючим органом з боку позивача порушень податкового законодавства і у цієї частині є предметом дослідження в судовому засіданні в межах розглядаємих позовних вимог ТОВ Дизайн Італьяно .

Судом з цього приводу було встановлено.

24.06.2016 року між ТОВ Дизайн Італьяно та ТОВ Український Кінофестиваль було укладено договір про спонсорство №2406/2016-03 (т.1 а.с 70-72).

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору позивач зобов'язувався фінансово підтримати організацію ТОВ Український Кінофестиваль Одеського міжнародного кінофестивалю, при цьому переслідуючи виключно мету популяризації знаку для власних товарів та послуг, що належать позивачу ( IL Decameron).

Згідно п.2 Додатку №1 до Договору про спонсорство від 24.06.2016 р. розмір спонсорської підтримки становить 350000,00 грн., в тому числі ПДВ, що складає 58333,33 грн. За умовами договору 50% розміру спонсорської підтримки перераховується позивачем на поточний рахунок ТОВ Український Кінофестиваль до 01.07.2016 року, а інші 50% розміру до 23.07.2016 року.

Відповідно до п. 7.2. договору про спонсорство сторонами було визнано, що у контексті цього договору спонсорство є специфічною формою рекламних відносин, у межах яких ТОВ Український Кінофестиваль надає рекламні послуги на користь ТОВ Дизайн Італьяно , а останній здійснюючи фінансову підтримку, таким чином оплачує отримані послуги.

Згідно з п. 7.2.3договору про спонсорство вищезазначені правовідносини - це постачання послуг в розумінні пп. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 ПК України, тому операції за цим Договором є об'єктом оподаткування ПДВ.

Судом було встановлено, що 14.04.2017 року між ТОВ Дизайн Італьяно та ТОВ Український Кінофестиваль було уклало ще один договір №ДРП/2017-3 про надання рекламних послуг.

Відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КІНОФЕСТИВАЛЬ за замовленням позивача зобов'язувався провести рекламну кампанію діяльності та послуг ТОВ Дизайн Італьяно шляхом включення рекламних звернень позивача в рекламну кампанію заходу, а ТОВ Дизайн Італьяно зобов'язується здійснити оплату наданих послуг у сумі і порядку, що визначені Договором та Додатках до нього.

Відповідно до п. 4.1. договору сума вартості рекламних послуг складає 899325,00 грн., включаючи ПДВ - 149887,50 грн. За умовами договору 50% розміру спонсорської підтримки перераховується позивачем на поточний рахунок ТОВ Український Кінофестиваль до 10.06.2017 року, а інші 50% розміру до 15.07.2017 року.

За результатами отриманих послуг за двома договорами між ТОВ Дизайн Італьяно та ТОВ Український Кінофестиваль були підписані акти надання послуг (т.3 а.с 58), та позивачем здійсненна оплата послуг в повній мірі, що підтверджується виписками з його банківських рахунків.

Крім того факт реальності здійснення господарської операцій, та отримання позивачем рекламних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №90 від 29.06.2016 року, №92 від 21.07.2016 року,№ 66 від 08.06.2017 року та №115 від 28.07.2017 року (т. 3 а.с. 59-62).

Як вбачається за акту перевірки за даними бухгалтерського та аналітичного обліку ТОВ Дизайн Італьяно у червні-липні 2016 року, та у червні-липні 2017 року віднесло до витрат та не нарахувало податкові зобов'язання на спонсорську допомогу у вигляді організації проведення Рекламної компанії, що не були використані в господарській діяльності підприємства у розмірі 1249325,00 грн., у тому числі ПДВ 208220,83 грн. В результаті чого, відповідач приходить до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у червні 2016 року на суму ПДВ 29166,67 грн., у липні 2016 року на суму ПДВ 29166, 67 грн., у червні 2017 року на суму ПДВ 74943, 75 грн., у липні 2017 року на суму ПДВ 74943, 75 грн.

Суд не погоджується з вищезазначеною позицією податкового органу та вважає її хибною з огляну на наступне.

Відповідно до частини г п. 198.5. статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Господарською діяльністю згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ є діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Таким чином, якщо вартість товарів/послуг, придбаних для проведення рекламних заходів, включається до вартості товарів/послуг, які використовуються в операціях, пов'язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари/послуги придбаваються для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Главою 63 Цивільного кодексу України встановлені загальні положенням про надання послуг, та закріплено істотні положення щодо всіх договорів такого типу.

Як зазначено у ч. 2 ст. 901 ЦКУ, положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, як передбачених (зберігання, перевезення, доручення, транспортного експедирування тощо), так і безпосередньо не передбачених у ЦКУ (туристичних, медичних, консультаційних, інформаційних та ін.), якщо це не суперечитиме суті зобов'язання.

Відносини з надання послуг регулюються також іншими загальними і спеціальними нормативними актами.

Сторонами за договором про надання послуг є виконавець та замовник. За цим договором виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦКУ).

Як вбачається із наведених вище вимог законодавства, головною характеристикою послуги є факт споживання її в процесі здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про рекламу від 03.07.96 року № 270/96-ВР:

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо особи чи товару;

спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.1993 року зазначається, що знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Як було зазначено в судовому засіданні представником позивача, ТОВ Дизайн Італьяно має власний товарний знак IL Decameron, що запатентований позивачем відповідно до ЗУ Про охорону прав та промислові зразки . З метою популяризації власного товарного знаку позивачем було уклало вищезазначені договори спонсорства та реклами. Разом з тим позивач зазначив, що витрати, сплаченні за рекламу, були спрямовані насамперед на пошук потенціальних покупців та партнерів і потрібні були для збільшення прибутків підприємства у майбутньому.

На підставі вищенаведеного та враховуючи те, що укладення вищезазначених договорів між ТОВ Дизайн Італьяно та ТОВ Український Кінофестиваль було направлено позивачем на досягнення прибутку у майбутньому, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу, відносно того, що дана операція є непов'язаною негосподарською діяльністю підприємства.

Посилання представників відповідача в судовому засіданні на той факт, що споруджений в результаті реконструкції нежитлової будівлі позивача готель із зазначеним вище товарним знаком IL Decameron здається позивачем третім особам в оренду, на думку суду, свідчить саме про використання товариством з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно придбаних у ТОВ Український Кінофестиваль послуг з реклами власного товарного знаку у господарській діяльності підприємства, та не свідчить про обґрунтованість висновків з цього приводу посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області в акті перевірки.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 1500/15-32-12-03/34319783 від 18.10.2017 року про порушення позивачем вимог пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, п. 198.5 ст. 198 , п. 200.1, абзацу б п. 200.4 ст. 200 ПК, та завищення заявленої у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, оскільки такі висновки контролюючого органу не ґрунтується на положеннях Податкового кодексу України та фактичних обставинах справи, встановлених у судовому засіданні.

При вирішенні позовних вимог ТОВ Дизайн Італьяно суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Права та обов'язки учасників справи визначені ст.ст. 44, 47 КАС України. Згідно частини 6 ст. 47 КАС України адміністративний суд наділений повноваженнями не приймати відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем, та визнавати умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать чиїм-небудь правам, свободам та інтересам.

За положеннями абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника в сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг в попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку.

Як було встановлено судом 19.08.2018 року позивач подав до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 13906300, 00 грн. (Додаток 4 до декларації з ПДВ за липень).

При цьому у рядку 19-1 декларації з ПДВ за липень 2017 року вбачається, що сума від'ємного значення ПДВ, що не перевищує суму податку, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу складає 15451727,00 грн. Зазначених обставин сторонами в судовому засіданні не заперечувалось.

В судовому засіданні також було встановлено, що за поданою позивачем заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 13906300,00 грн., товариству з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно 23.10.2017 року було відшкодовано 3768972,00 грн. (т. 3 а.с. 53). Невідшкодованою на час розгляду справи у судовому засіданні залишається сума у розмірі 10137300,00 грн., яка визначена позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням відповідача №0091201203 від 06.11.2017 року за порушення позивачем пп. 197.1.14 п.197.1 ст.197, п. 198.5 ст. 198, пункту б п. 200.4 ст. 200 ПК України та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на зазначену суму під час отримання будівельних робіт від підрядних організацій (основний підрядник ПП БАУТЕХ ), через ненарахування податкових зобов'язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Заявляючи в адміністративному позові позовні вимоги про визнання протиправним та скасування ППР відповідача №0091201203 від 06.11.2017 року лише частині суми визначеного податкового зобов'язання (8397754,60 грн.) позивач обґрунтував свою позицію, щодо не оскарження ППР в іншій частині (1739573,40 грн.) отриманням підприємством авансових платежів у розмірі 13600000,00 грн. за продаж 15 квартир компанії Дерібас ОСОБА_9 , а тому вважав що податковий кредит, сплачений за ці квартири, почав використовуватись (як це передбачено п. 198.5 ст. 198 ПКУ) в господарських операціях, звільненнях від оподаткування відповідно до ст. 197 ПК України.

Разом з тим позивачем зазначено та судом на підставі наданих до суду документів встановлено, що за здійснення продажу 15 квартир позивачем (відповідно до положень п. 198.5 ст. 198 ПКУ) було складено податкову накладну, відображено в податковій декларації за лютий 2017 року суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2271894,00 грн., нарахованого за правилом першої події на суму авансового внеску компанії Дерібас ОСОБА_9 за придбання житлової нерухомості.

Враховуючи, що нарахування податкових зобов'язань за результатами цієї господарської операції було здійснено позивачем у відповідності до положень п. 198.5 ст. 198 ПК України, а під час придбання/виготовлення цих квартир суми податку на додану вартість були включені позивачем до податкового кредиту, сплаченого у складі вартості цього товару своїм контрагентами постачальникам, то ці суми, на думку суду, позивач також має право отримати в якості бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що в межах розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, які виникли при формуванні податкового кредиту позивача при здійсненні господарських операцій з контрагентами постачальниками:ПП БАУТЕХ ,ФОП ОСОБА_7, ТОВ Будівельна компанія Профі , ТОВ Контакт , ФОП ОСОБА_8, ТОВ Інтер строй , ТОВ Райдуга-південь , ТОВ Центр тепла та комфорту , ТОВ Борстрой , ТОВ Фасад-проект ,ТОВ Український Кінофестиваль .

При цьому будь-яких інших порушеньз боку ТОВ Дизайн Італьяно , крім тих, що були викладені в акті перевірки та досліджені судом під час судового засідання, відповідачем не зазначено та судом не встановлено, а тому суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог в адміністративній справі №815/576/18 та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0091201203 від 06.11.2017 року у повному обсязі на суму податкових зобов'язань у розмірі 10137328,00 грн. та нарахованою на них суму штрафних санкцій у розмірі 5068664,00 грн.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» , суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 200.7.1 пункту 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини, зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків (п.200.15 ст. 200 ПКУ).

Постановою Кабінету міністрів України № 26 від 25.01.2017 року затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі Порядок №26).

Згідно п. 2 цього Порядку Мінфін адмініструє Реєстр як окремий інформаційний ресурс та забезпечує захист інформації відповідно до законодавства у сфері захисту державних інформаційних ресурсів.

Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства (п. 3 Порядку № 26).

Пунктом 4 порядку визначено, що орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер;дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість;дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку;дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку, в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку, не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження.

Внесення даних до Реєстру посадовими особами (уповноваженою особою) ДФС та Казначейства здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу (п. 10).

З урахуванням висновків суду про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0091201203 від 06.11.2017 року у повному обсязі, на підставі викладених положень Податкового кодексу України та Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд при вирішенні другої позовної вимоги позивача також вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані, щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» у розмірі 10137328,00 грн. у відповідності до абзацу 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України.

При цьому при вирішенні справи в цій частині суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов на ту обставину, що він не є адміністратором даного ресурсу та не уповноважений на внесення до реєстру даних відомостей. Зазначена позиція ГУ ДФС не ґрунтується на викладених вище положеннях Податкового кодексу України та постанови Кабінету міністрів України №26 від 25.01.2017 року, якими визначений обов'язок податкового органу за результатами судового оскарження, на наступний робочий день після набрання судовим рішенням законної сили внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення №2261 від 22.02.2018 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 188949,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн Італьяно у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» (65026, АДРЕСА_1) до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0091201203 від 06.11.2017 року.

Зобов'язати головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані, щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» у розмірі 10137328,00 грн. у відповідності до абзацу 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 188949,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 03 травня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.