Ухвала

від 04.05.2018 по справі 137/2191/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м. Київ

Провадження № 51-5842ск18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2018 року щодо нього,

в с т а н о в и в:

статтею 427 КПК визначено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для зміни чи скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав необхідно керуватися статтями 412414 КПК.

Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що засудженим

не дотримано положень пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК, відповідно до яких касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому конкретно полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, а також вимоги до суду касаційної інстанції (у межах повноважень цього суду, встановлених у

ст. 436 КПК).

Вказуючи на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості, засуджений у касаційній скарзі не наводить доводів на обґрунтування незаконності вироку суду апеляційної інстанції відповідно до положень статей 370, 412-414 КПК у їх взаємозв`язку.

Касаційна скарга містить лише формальне посилання на порушення апеляційним судом положень ст. 421 КПК щодо недопустимості погіршення правового становища обвинуваченого, у той же час засудженим не зазначено, у чому конкретно полягає порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону (зокрема ст. 420 КПК), яким чином вони перешкодили чи могли перешкодити цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, враховуючи, що апеляційну скаргу подано прокурором з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі ОСОБА_4 внаслідок м`якості.

Також засудженим не наведено доводів щодо явної несправедливості призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки (не зазначено конкретно про вид і розмір призначеного покарання, як передбачено вимогами

ст. 414 КПК).

Вимоги засудженого про скасування вироку апеляційного суду і закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК є необґрунтованими.

Крім того, засуджений не зазначив, чи бажає брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження, як це передбачено ч. 3 ст. 427 КПК.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування та наявність вказаних суперечностей перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків (засуджений має підтвердити, що не пропустив такого строку при повторному зверненні до суду).

Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та встановити п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3