Постанова

від 23.12.2009 по справі 53/124-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 р. № 53/124-09

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

головуючого Кривди Д.С.,

суддів: Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну ска ргу Харківської міської ради

на рішення від 12.05.09

у справі №53/124-09

господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Реноме"

до Харківської міської ради

про визнання права власності

за участю представників ст орін

від позивача: у засідання не прибули

від відповідача: Чернишук О.В., дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою в ідповідальністю "Реноме" зве рнулось до господарського су ду Харківської області з поз овом до Харківської міської ради про визнання права влас ності на нежитлову будівлю л іт. "А-1" загальною площею 6,9 м2, що знаходиться на земельній ді лянці площею 2000 м2 за адресою: м . Харків, вул. Достоєвського, 18-В .

Позов мотивовано посиланн ям на положення ст.ст. 328, 331, 392 ЦК У країни та обставини використ ання позивачем спірної нежит лової будівлі, здійснення її реконструкції без належного дозволу, виготовлення техні чного паспорту, але відмову в ідповідача у видачі йому пра вовстановлюючих документів на цю реконструкцію.

Рішенням від 12.05.09 господарсь кий суд Харківської області (суддя Прохоров С.А.) позовні в имоги задовольнив, визнавши їх доведеними.

Ухвалою від 26.11.09 Вищий господ арський суд України порушив касаційне провадження за кас аційною скаргою відповідача , в якій заявлено вимоги про ск асування рішення в справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інста нції.

Касаційна скарга мотивова на посиланням на обставини н еповідомлення його про час і місце судового засідання, в я кому прийнято рішення суду п ершої інстанції, а також пору шення судом вимог ст.ст. 331, 375, 376 Ц К України.

Заслухавши суддю-доповід ача, пояснення представника відповідача, перевіривши мат еріали справи, судова колегі я вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наст упних підстав.

Звертаючись до господарс ького суду, позивач заявив ви моги про визнання за ним прав а власності на нежитлову буд івлю літ. "А-1" загальною площею 6,9 м2, що знаходиться на земельн ій ділянці площею 2000 м2 за адрес ою: м. Харків, вул. Достоєвсько го, 18-В.

Визнання права є одним із сп особів захисту цивільних пра в та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цив ільного права у разі його пор ушення, невизнання або оспор ювання. Стаття 1 ГПК України пе редбачає право відповідних о сіб звертатися до господарсь кого суду за захистом своїх п орушених або оспорюваних пра в і охоронюваних законом інт ересів.

Відповідно до ст. 392 ЦК Україн и власник майна може пред' я вити позов про визнання його права власності, якщо це прав о оспорюється або не визнаєт ься іншою особою, а також у раз і втрати ним документа, який з асвідчує право власності.

Вказана норма передбачає з ахист прав власника в разі йо го порушення або невизнання певною особою тощо, а відтак п ри вирішенні спору на її підс таві суттєвим є встановлення обставин виникнення у позив ача права власності на відпо відний об'єкт, а також особи, щ о порушує таке право шляхом й ого оспорення або невизнання , або ж втрати позивачем відпо відного документа.

Суд першої інстанції при ви рішенні даного спору виходив з встановлення обставин від критого використання позива чем протягом тривалого часу спірного об'єкту, здійснення його реконструкції (посилан ня на докази, що підтверджуют ь такі обставини, в судовому р ішенні відсутні), але неприйн яття відповідачем рішення що до видачі позивачеві докумен тів, які посвідчували б право власності.

Встановивши такі обставин и, пославшись на положення ст . 328 ЦК України, яка презюмує пра вомірність набуття права вла сності, суд дійшов висновку п ро обґрунтованість позовних вимог. При цьому судом взагал і не досліджувались обставин и щодо набуття позивачем на п евних, не заборонених законо м, підставах (зокрема на підст аві певного правочину тощо) п рава власності на спірний об 'єкт, на момент його реконстру кції та звернення з позовом.

Одночасно суд першої інста нції послався на положення с т. 331 ЦК України щодо набуття пр ава власності на нову річ осо бою, що її створила, та виникне ння права власності на новос творене нерухоме майно з мом енту завершення будівництва . Проте, пославшись на положен ня вказаної норми, суд першої інстанції не зазначив про вс тановлення на підставі певни х доказів обставин будівницт ва спірного об'єкту певною ос обою, зокрема позивачем. Не вк азано в судовому рішенні так ож, з яких підстав та наданих с торонами доказів суд дійшов висновку про відповідність с пірного об'єкту поняттю неру хомого майна, визначеному в с т. 181 ЦК України.

До того ж навівши абз. 1 ч. 2 ст. 331 ЦК України, суд першої інста нції залишив поза увагою абз . 2 цієї норми, відповідно до як ого якщо договором або закон ом передбачено прийняття нер ухомого майна до експлуатаці ї, право власності виникає з м оменту його прийняття до екс плуатації. Обставини ж прийн яття спірного об'єкту до експ луатації в установленому пор ядку судом при розгляді спра ви не досліджувались.

Більш того, в судовому рішен ні зазначено, що відповідно д о технічного висновку про ст ан будівельних конструкцій і можливості експлуатації сам овільно побудованої нежитло вої будівлі літ "А-1", розташова ної по вул. Достоєвського, 18-В у м. Харкові, виконаного ТОВ "НТ К Енерго-Тайм", технічний стан цих конструкцій є задовільн им, забезпечує несучу здатні сть, необхідну для подальшої експлуатації тощо.

Поняття самочинного будів ництва визначено в ч. 1 ст. 376 ЦК У країни, згідно з якою житлови й будинок, будівля, споруда, ін ше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, як що вони збудовані або будуют ься на земельній ділянці, що н е була відведена для цієї мет и, або без належного дозволу ч и належно затвердженого прое кту, або з істотними порушенн ями будівельних норм і прави л. За загальним правилом у сил у ч. 2 цієї норми особа, яка здій снила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майн а, не набуває права власності на нього.

Проте наявність або відсут ність вказаних обставин щодо самочинного будівництва спі рного об'єкту судом першої ін станції не з'ясована, зокрема не досліджувались обставини щодо наявності в позивача на лежного дозволу чи належно з атвердженого проекту, а тако ж відведення йому для будівн ицтва відповідної земельної ділянки в порядку, встановле ному земельним законодавств ом. Натомість, в резолютивній частині рішення суду вказан о про знаходження спірної бу дівлі площею 6,9 м2 на земельній ділянці площею 2000 м2 (з урахува нням ухвали про виправлення описки). Але в мотивувальній ч астині судового рішення не з азначено жодні підстави для висновку про саме такий розм ір земельної ділянки, зайнят ої спірною будівлею, їх співв ідношення, наявність у позив ача певних прав на цю ділянку .

Відповідно до роз'яснень Пл енуму Верховного суду Україн и, викладених у пункті 1 Постан ови від 29.12.1976 № 11 "Про судове ріше ння", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимог и процесуального законодавс тва і всебічно перевіривши в сі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нор мами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на вищевикладене , судова колегія дійшла висно вку про порушення судом перш ої інстанції норм матеріальн ого та процесуального права, зокрема, 43, 47, 43, 80, 84 ГПК України, а в ідтак рішення суду першої ін станції підлягає скасуванню як таке, що прийняте без встан овлення усіх суттєвих обстав ин у справі.

Оскільки касаційна інстан ція обмежена у праві оцінки д оказів та встановленні факти чних обставин справи, а право оцінки доказів належить до п овноважень судів першої та а пеляційної інстанцій з додер жанням принципу рівності сто рін у процесі, справа підляга є направленню на новий розгл яд до суду першої інстанції д ля встановлення на підставі відповідних доказів усіх сут тєвих обставин щодо правовід носин, які існують між сторон ами, із застосуванням норм за конодавства, що регулюють та кі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу за довольнити.

2. Рішення господарськ ого суду Харківської області від 12.05.09 у справі №53/124-09 скасувати , а справу передати на новий ро згляд до суду першої інстанц ії.

Головуючий Д.Кривда

Судді Г.Жаботина

А.Уліцький