Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/23687/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа № 910/23687/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Дідус О.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Заступника керівника київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фонтан Плюс

третя особа Спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Київводфонд

про витребування майна

за участі представників :

від прокуратури - Вакулюк Д.С. (представник за посвідченням);

від позивача - Брунь Ю.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - Тулба К.Г. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Заступник керівника київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фонтан Плюс , третя особа - Спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Київводфонд про витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним відчуженням на користь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фонтан Плюс нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 208 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Хрещатик 25-А у м. Києві, у зв'язку з чим позивач просить суд витребувати у відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради вказане приміщення.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник Київської міської ради в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у письмових поясненнях по суті спору та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов протягом усього часу розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях по суті спору та просив суд задовольнити позов.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що з наявної у матеріалах справи довідки щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №109481977 від 28.12.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю Фонтан Плюс на праві приватної власності 24.07.2015 зареєстровано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 25-А, загальною площею 208 кв. м.

Підставою виникнення у відповідача права власності на спірний будинок у вказаній інформаційній довідці значиться Договір купівлі-продажу від 24.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.Г. за №774.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24.07.2015 між ТОВ Мегаполіс-Еліт (продавець) та ТОВ Фонтан Плюс (покупець) укладено Договір купівлі продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення по вул. Хрещатик, 25-А в м. Києві загальною площею 208 кв. м, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 774.

Згідно з п.1.2 вказаного договору об'єкт нерухомості належав ТОВ Мегаполіс-Еліт на підставі Договору купівлі-продажу від 08.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. за №861.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.07.2015 між ТОВ Інвестбудсітігруп (продавець) та ТОВ Мегаполіс-Еліт (покупець) укладено Договір купівлі продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення по вул. Хрещатик, 25-А в м. Києві загальною площею 208 кв. м., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 861.

Згідно з п.2 вказаного договору об'єкт нерухомості належав ТОВ Інвестбудсітігруп на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2009 по справі №2-4351/09.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2009 у справі №2-4351/09 за позовом ТОВ Інвестбудсітігруп до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, вбачається, що позов ТОВ Інвестбудсітігруп задоволено, визнано укладеним та дійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.2009 відповідно до якого ТОВ Інвестбудсітігруп придбало, зокрема, нежитлове приміщення по вул. Хрещатик, 25-А в м. Києві загальною площею 208 кв. м, а також визнано за товариством право власності на вказане нежитлове приміщення.

У вказаних рішенні суду та договору зазначено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, має паспорт серії НОМЕР_1 виданий Новозаводським ОМ УМВС України в Чернігівській області від 21.07.1995.

Позивач зазначає, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016101070000253 від 25.12.2016 було встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспортом громадянина України та паспортом колишнього СРСР зразка 1974 року в Новоазовському РВ у м. Чернігові УДМС України не документувався, що підтверджується Листом Новоазовського районного відділу в м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області №74.11-4638 від 18.05.2017.

Також, згідно Листа Державної міграційної служби України №6.1-9372/6/17 та Листа Новоазовського районного відділу в м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області №74.11-4638 від 18.05.2017, бланк паспорта серії НОМЕР_1 Державною міграційною службою не замовлявся та Новоазовським РВ у м. Чернігові УДМС України не видавався.

Таким чином позивач вказує, що судом прийнято рішення у справі №2-4351/09 за позовом до фізичної особи, якій паспорт не видавався.

Відтак позивач зазначив, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 25-А, загальною площею 208 кв. м. відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до проектно-технічної документації фонтану на вул. Хрещатик, 25, яка розроблена при будівництві вказаного фонтану у 1978 році вбачається, що технічні приміщення за адресою вул. Хрещатик, 25 у м. Києві є невід'ємною частиною фонтану, про що також свідчать наявні в матеріалах справи копії технічних паспортів на вказаний об'єкт.

Відповідно до рішення Київської міської ради народних депутатів №1425 від 29.10.1979 вказаний фонтан та його технічне приміщення включено до майнового комплексу Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

До вказаного Переліку включено Водопровідно-каналізаційне господарство (майновий комплекс Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, ремонтно-будівельне, автотранспортне та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов'язані з організацією виробничої діяльності підприємств водопровідно-каналізаційного господарства).

01.01.1992 було складено Акт прийому-передачі у комунальну власність Київського міськвиконкому підприємств, установ та організацій, що були у підпорядкуванні Державного комітету міністрів України по житлово-комунальному господарству.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №26 від 13.01.1992 Про формування комунального майна міста та районів затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста. Згідно з додатком 1 до вказаного рішення виконкому міськради до Переліку комунального майна, яке перебуває у власності міста включено Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства.

Відповідно до наказу Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства №106 від 21.05.1992 на базі підприємств реорганізованого виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Києва створено Державне комунальне об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал , яке у подальшому перейменовано на ПАТ АК Київводоканал .

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №748 від 21.05.2013 Про закріплення основних засобів за спеціалізованим водогосподарством комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Київводфонд та акту приймання-передачі основних засобів №1 від 31.12.2013 з балансу ПАТ АК Київводоканал передано на баланс та закріплено на праві господарського відання за КП Київводфонд мережу фонтанів, в тому числі фонтан Хрещатик по вул. Хрещатик, 25 в м. Києві.

За інформацією СВКП Київводфонд фонтан Хрещатик , розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 25 у приватну власність за встановленою процедурою не передавався, знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі СВКП Київводфонд .

Крім того, згідно Листа Департаменту комунальної власності м. Києва №062/06/90-10466 від 01.11.2017 рішень чи розпоряджень щодо відчуження або приватизації технічного приміщення фонтану на вул. Хрещатик, 25 ні Київською міською радою, ні її виконавчим органом не приймалось.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Акту обстеження технічного приміщення фонтану Хрещатик та прилеглих територій від 27.10.2017, складеного комісією СВКП Київводфонд , об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 25 та вул. Хрещатик 25-А відповідно до технічних паспортів, виготовлених БТІ на замовлення комунального підприємства та технічних паспортів, виготовлених на замовлення товариства, є одним і тим самим об'єктом.

Також за результатами зовнішнього візуального огляду території, що безпосередньо прилягає до технічних приміщень фонтану Хрещатик у м. Києві по вул. Хрещатик, 25, комісією не виявлено поряд інших приміщень,ю які б за планом розміщення та технічними характеристиками могли бути схожі на об'єкт комунальної власності - технічні приміщення фонтану Хрещатик .

Згідно Листа Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації №062/14-11383 (И-2017) від 19.09.2017 реєстрація права власності на спірне нерухоме майно по вул. Хрещатик, 25 та вул. Хрещатик 25-А не проводилась, інвентаризаційна справа на приміщення по вул. Хрещатик, 25-А у м. Києві у БТІ міста Києва не існує, фонтан Хрещатик проінвентаризований станом на 12.05.2014 за адресою: вул. Хрещатик, 25 у м. Києві.

Прокурор, посилаючись на вказані обставини, стверджує, що оскільки Київською міською радою не приймалось рішення про відчуження (приватизацію) спірного нерухомого майна і волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна не було, відтак спірне нерухоме майно було відчужене на користь відповідача особою, яка не мала права його відчужувати, а тому вказане нежитлове приміщення підлягає витребуванню у відповідача на підставі положень статті 388 Цивільного кодексу України.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З положень частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами ч.5 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 8 вказаної статті Закону визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином порушення у цій сфері спричиняють шкоду інтересам держави та територіальної громади і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Частиною 1 статті 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з частиною 1 статті 10 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.

Таким чином, Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтоване тим, що Київською міською радою належним чином не вживаються заходи щодо захисту прав та інтересів майнових інтересів територіальної громади міста Києва. На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокуратура листом від 28.12.2017 повідомила Київську міську раду про пред'явлення позову в її інтересах.

З огляду на вищенаведене, звернення заступника керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду з даним позовом, направлено на захист охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Києва, уповноваженим органом якої є Київська міська рада.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.16 ЦК України та положень статті 4 ГПК України особа звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

За пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Оскільки, добросовісне набуття у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння.

На наявність права власника на майно не виливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст.346 Цивільного кодексу України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Згідно зі ст.143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України Про приватизацію державного майна відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з листами Департаменту комунальної власності м. Києва від 04.10.2017 №062/06/01-9636 та від 01.11.2017 №062/06/90-10466, Департамент не здійснював відчуження або приватизацію технічного приміщення фонтану на вул. Хрещатик, 25 в м. Києві.

Ураховуючи, що вказане майно Київською міською радою не відчужувалося, право власності територіальної громади на згадане майно не припинялося, а відповідно ОСОБА_7, ТОВ Інвестбудсітігруп , ТОВ Мегаполіс-Еліт та ТОВ Фонтан Плюс не набули його.

У зв'язку з цим спірне майно підлягає витребуванню від ТОВ Фонтан Плюс на підставі ст.388 Цивільного кодексу України на користь Київської міської ради як розпорядника майна територіальної громади м. Києва, яка є дійсним власником майна.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад пунктами 30, 31 частини першої статті 26 Закону Про місцеве самоврядування в Україні віднесено прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п. 30); прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (п.31).

Згідно зі статтею 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до вимог статей 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, згідно з положеннями зазначених норм, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами.

З огляду на зазначені положення законодавства та враховуючи те, що нежитлове приміщення площею 208 кв. м по вул. Хрещатик, 25 у м. Києві, вибуло з власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею, і набуте у власність Товариством з обмеженою відповідальністю Фонтан Плюс від особи, яка не мала права його відчужувати, існують всі правові підстави для його витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Фонтан Плюс на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Фонтан Плюс (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 32/33; ідентифікаційний код 39900156) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) нежитлові приміщення (технічні приміщення фонтану Хрещатик ) площею 246,3 кв. м по вул. Хрещатик, 25 у м. Києві вартістю 3484900 грн., які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як нежитлове приміщення загальною площею 208 кв. м по вул. Хрещатик, 25-А в м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 675877280000).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фонтан Плюс (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 32/33; ідентифікаційний код 39900156) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 52273 (п'ятдесят двi тисячi двісті сімдесят три) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 05.05.2018

Суддя Я.В. Маринченко