Рішення

від 05.05.2018 по справі 910/2731/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2018Справа №910/2731/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВМ Компані"

про стягнення 94 386,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Сантехкомплект" (надалі - ПАТ "Сантехкомплект") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВМ Компані" (надалі - ТОВ "ТВМ Компані") про стягнення 94 386,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем згідно договору поставки №1214/16-сб від 13.12.2016 товару, у зв'язку з чим у ТОВ "ТВМ Компані" виникла заборгованість перед ПАТ "Сантехкомплект" у розмірі 66 149,76 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів у сумі 13 229,95 грн., пені у розмірі 9 657,87 грн., 3% річних у розмірі 1 049,33 грн., інфляційних витрат у розмірі 4 299,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2018 відкрито провадження у справі №910/2731/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 12.03.2018 була надіслана відповідачу 12.03.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 14, офіс 3.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 23.04.2018 з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті "не розшукано, фірми нема".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 12.03.2018 є 14.04.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

13.12.2016 ПАТ "Сантехкомплект" (постачальник) та ТОВ "ТВМ Компані" (покупець) укладено договір поставки №1214/16-сб (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах та у порядку, визначених цим Договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

У пункті 1.2 Договору сторони погодили, що прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця. Поставка товару здійснюється згідно міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010 (з урахуванням внутрішньодержавних особливостей застосування даних правил) на умовах EXW (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16-А). Сторони можуть погодити інші умови поставки та зазначити їх у додаткових угодах (Специфікаціях), рахунках-фактури, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору ціни на товар вказуються у рахунках-фактури та видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України у формі безготівкових розрахунків.

Сторонами у п. 3.3 Договору було визначено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 3 календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок постачальника. Допускається попередня оплата товару (аванс) з ініціативи покупця.

Пунктом 4.8 Договору встановлено, що підписання покупцем видаткової накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною у накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання.

У випадку порушення покупцем строків оплати, покупець на вимогу оплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар. Крім цього, за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів, з покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочення (п. 5.4 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12.12.2017 включно, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання сторонами. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах (п. 7.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем 12.04.2017 було поставлено покупцю товар вартістю 11 983,55 грн., 17.03.2017 - товар вартістю 55 385,18 грн., 21.03.2017 - товар вартістю 607,40 грн., 15.05.2017 - товар вартістю 24 323,30 грн., 31 678,92 грн., 15 655,96 грн., 3 036,17 грн., 662,45 грн., 336,29 грн., 22 349,42 грн., 02.06.2017 - товар вартістю 181,87 грн., 11 147,76 грн., 1 583,09 грн., 1 856,88 грн., 07.06.2017 - товар вартістю 700,20 грн., 12.06.2017 - товар вартістю 7 301,30 грн., 19.06.2017 - товар вартістю 322,97 грн. та 16.08.2017 - товар вартістю 1 650,37 грн., а за твердженнями позивача відповідачем було оплачено поставлений товар частково, а саме - у розмірі 124 613,32 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, постачальник 04.12.2017 (згідно опису вкладення у лист від 04.12.2017 та фіскального чеку від 04.12.2017) звернувся до нього з претензією №68/17-п від 16.11.2017, в якій просив сплатити наявну заборгованість. Однак, за твердженнями позивача вказана претензія залишена ТОВ "ТВМ Компані" без відповіді.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у нього заборгованості у розмірі 66 149,76 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів у сумі 13 229,95 грн., пеню у розмірі 9 657,87 грн., 3% річних у розмірі 1 049,33 грн., інфляційні витрати у розмірі 4 299,74 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками сторін, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором з поставки товарів відповідачу загальною вартістю 190 763,08 грн., а саме:

- згідно видаткової накладної №К1-00008102 від 17.03.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 55 385,18 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00008513 від 21.03.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 607,40 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00011410 від 12.04.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 11 983,55 грн.

- згідно видаткової накладної №К1-00014991 від 15.05.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 24 323,30 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00014997 від 15.05.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 31 678,92 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00014996 від 15.05.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 15 655,96 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00014995 від 15.05.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 3 036,17 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00014994 від 15.05.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 662,45 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00014993 від 15.05.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 336,29 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00014990 від 15.05.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 22 349,42 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00018060 від 02.06.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 181,87 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00018061 від 02.06.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 11 147,76 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00018062 від 02.06.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 1 583,09 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00018064 від 02.06.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 1 856,88 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00018449 від 07.06.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 700,20 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00019154 від 12.06.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 7 301,30 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00020384 від 19.06.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 322,97 грн.;

- згідно видаткової накладної №К1-00029952 від 16.08.2017 позивачем передано, а відповідачем в особі директора Маліновського Т.В. прийнято товар вартістю 1 650,37 грн.

У пункті 4.8 Договору сторонами було погоджено, що підписання покупцем видаткової накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною у накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з поставки відповідачу товарів за Договором загальною вартістю 190 763,08 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 3.3 Договору було визначено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 3 календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок постачальника. Допускається попередня оплата товару (аванс) з ініціативи покупця.

З урахуванням п. 3.3 Договору відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений йому 17.03.2017 товар до 20.03.2017, поставлений 21.03.2017 - до 24.03.2017, поставлений 12.04.2017 - до 18.04.2017 (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 15 та 16 квітня перепадають на суботу та неділю відповідно, а 17.07.2017 є вихідним днем згідно постанови Кабінету Міністрів України №850-р від 16.11.2016); поставлений 02.06.2017 - до 06.06.2017 (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 05.06.2017 є вихідним днем згідно постанови Кабінету Міністрів України №850-р від 16.11.2016); поставлений 07.06.2017 - до 12.06.2017 (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 10 та 11 червня перепадають на суботу та неділю відповідно); поставлений 12.06.2017 - до 15.06.2017; поставлений 19.06.2017 - до 22.06.2017, поставлений 16.08.2017 - до 19.08.2017 (оскільки субота, що перепадає на 19.08.2017 згідно постанови Кабінету Міністрів України №850-р від 16.11.2016 є робочим днем).

Позивач стверджує, що ТОВ "ТВМ Компані" було здійснено часткову оплату товару, а саме у розмірі 124 613,32 грн., в той час як відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості з оплати поставленого за Договором товару, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданої йому продукції у визначений Договором строк не сплатив, у зв'язку з чим у ТОВ "ТВМ Компані" виникла заборгованість перед позивачем, яка складає суму 66 149,76 грн. (190 763,08 грн. вартості поставленого товару - 124 613,32 грн. часткової сплати заборгованості).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 66 149,76 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність вимоги ПАТ "Сантехкомплект" про стягнення з ТОВ "ТВМ Компані" заборгованості з оплати поставленої за Договором продукції у розмірі 66 149,76 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів у сумі 13 229,95 грн., пені у розмірі 9 657,87 грн., 3% річних у розмірі 1 049,33 грн., інфляційних витрат у розмірі 4 299,74 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 5.4 Договору сторонами було погоджено, що за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів, з покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочення

Здійснивши перерахунок 20% від суми не сплаченої вартості поставленого товару понад 30 календарних днів (66 149,76 грн.), суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 13 229,95 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірною.

Також даним пунктом Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, покупець на вимогу оплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір, порядок нарахування пені та строк такого нарахування, а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими встановлено обмеження періоду нарахування штрафних санкцій піврічним терміном, у даному випадку не підлягають застосуванню.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначеного позивачем періоду - з 20.08.2017 по 01.03.2018, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 9 657,87 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірною.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням визначеного позивачем періоду - з 20.08.2017 по 01.03.2018, та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність стягнення з ТОВ "ТВМ Компані" 3% річних у розмірі 1 049,33 грн. та інфляційних витрат у розмірі 4 299,74 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги ПАТ "Сантехкомплект" до ТОВ "ТВМ Компані" про стягнення 94 386,65 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВМ Компані" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 14, офіс 3; ідентифікаційний код 39110484) на користь Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16-А; ідентифікаційний код 20038832) заборгованість у розмірі 66 149 (шістдесят шість тисяч сто сорок дев'ять) грн. 76 коп., штраф у розмірі 13 229 (тринадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 95 коп., пеню у розмірі 9 657 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 1 049 (одна тисяча сорок дев'ять) грн. 33 коп., інфляційні витрати у розмірі 4 299 (чотири тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 05.05.2018.

Суддя Р.В.Бойко