Рішення

від 05.05.2018 по справі 910/2907/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 05.05.2018Справа №  910/2907/18 Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Козаки" про стягнення 125 000,00 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вето" (надалі – "ТОВ "Вето") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Козаки" (надалі – "Три Козаки") про стягнення 125 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем за Договором підряду №223/17 від 12.06.2017 робіт з монтажу системи пожежної сигналізації, системи сповіщення про пожежу та управління евакуацією людей 3-го типу в приміщеннях РКЗО "Межівська СЗШ №1" за адресою: Дніпропетровська обл., Межівський р-н, смт. Межова, вул. Учительська, буд. 7, у зв'язку з чим у нього наявна заборгованість у розмірі 125 000,00 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2907/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Ухвала господарського суду міста Києва від 15.03.2018 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу 19.03.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2, офіс 101. Проте, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 27.03.2018 у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку на відповідному конверті.   У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 15.03.2018 в силу положень наведеної норми вважається такою, що була вручена відповідачу. Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами. Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив  наступне. 12.06.2017 між ТОВ "Вето" (виконавець) та ТОВ "Три Козаки" (замовник) було укладено договір підряду №223/17 (надалі – "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання за рахунок замовника провести наступні роботи: монтаж системи пожежної сигналізації (в подальшому – СПС), системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей 3-го типу (в подальшому – СО 3-го типу) в приміщеннях РКЗО "Межівська СЗШ №1" за адресою: Дніпропетровська обл., Межівський район, смт. Межова, вул. Учительська, 7 (в подальшому – об'єкт); підключення СПС на пульт пожежного спостерігання (в подальшому – ППС) виконавця. Згідно із п. 2.1 Договору строки виконання робіт за цим договором – 30 робочих днів з моменту сплати замовником коштів згідно з встановленим порядком взаєморозрахунків (п. 4.2) за умови будівельної готовності приміщень РКЗ "Межівська СЗШ №1" для здійснення виконавцем договірних робіт. Положеннями п.п. 3.1, 3.2 Договору встановлено, що виконавець зобов'язаний: в повному обсязі і з високою якістю провести роботи з монтажу СПС, СО 3-го типу на об'єкті; провести вхідний контроль приймально-передавальної апаратури і виконати пусконалагоджувальні роботи змонтованої СПС, СО 3-го типу; забезпечити гарантійний ремонт установлених засобів пожежної сигналізації, СО 3-го типу протягом 12 місяців після підписання акту виконаних робіт (п. 3.1), а замовник зобов'язаний: в установленому порядку сплатити виконавцю вартість монтажних, пусконалагоджувальних робіт та вартість матеріалів і обладнання, необхідного для монтажу СПС, СО 3-го типу на об'єкті, згідно з погодженим сторонами локальним кошторисом (додаток 1), який є невід'ємною частиною договору; надати можливість виконавцю користуватися необхідною проектною та технічною документацією об'єкту; виділити, на час проведення зазначених робіт, приміщення для зберігання матеріалів і особистих речей співробітників виконавця. У відповідності до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору загальна вартість робіт по договору становить 285 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20% - 47 500,00 грн. Оплата по договору здійснюється замовником наступним чином: 160 000,00 грн. шляхом передоплати на розрахунковий рахунок виконавця, згідно виставленого виконавцем рахунку; 125 000,00 грн. – протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт згідно виставленого виконавцем рахунку. Оплата здійснюється в порядку, визначеному п. 4.2 договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. За змістом п. 5.1 Договору після виконання всіх передбачених цим договором робіт сторони підписують двосторонній акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 7.5 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. На виконання умов Договору позивачем було виконано та передано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 285 000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №ОУ-0004172 від 21.08.2017. Листом №307-10 від 25.09.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості за виконану роботу за Договором підряду №223/17 від 16.02.2017, відповідно до якої вимогам від відповідача виконати грошове зобов'язання за Договором та оплати залишок вартості виконаних робіт у розмірі 125 000,00 грн. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 125 000,00 грн. Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 61 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Матеріалами справи (акт виконаних робіт №ОУ-0004172 від 21.08.2017) підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за Договором на загальну суму 285  000,00 грн. При цьому, у вказаному акті, який містить підписи повноважних представників та відтиски печаток сторін, було визначено, що сторони претензій одна до одної не мають та підтверджують, що якість виконаних позивачем робіт відповідає умовам Договору і приймається замовником у повному обсязі. У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем згідно Договору робіт мало бути виконано в повному обсязі на протязі трьох банківських днів після їх підписання акту виконаних робіт №ОУ-0004172 від 21.08.2017. В поданому до суду позові та доданих до нього документах позивачем зазначається про те, що 12.06.2017 відповідачем на виконання умов Договору було перераховано на рахунок позивача згідно платіжного доручення №128 від 12.06.2017 грошові кошти у розмірі 160  000,00  грн. в якості попередньої оплати за Договором. Таким чином, розмір грошового зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем згідно Договору робіт, строк виконання якого на момент розгляду справ настав, становить 125  000,00 грн. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 125 000,00 грн. за виконані згідно Договору роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). ТОВ "Три Козаки" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Вето" про стягнення з ТОВ "Три Козаки" основного боргу у розмірі 125 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1.  Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" задовольнити. 2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Козаки" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2, офіс 101; ідентифікаційний код 40848613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" (49124, м. Дніпро, вул. Липова, буд. 6; ідентифікаційний код 32653295) суму основний борг у розмірі 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                                       Р.В. Бойко