Рішення

від 04.05.2018 по справі 916/396/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/396/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Горнович Л. О. розглянувши матеріали справи № 916/396/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг Руно» (код - 32736177, 04116, вул. Шулявська, буд. 7, м. Київ)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Сервіс - Сістем 2012» (код 38352485, 65005, площа Михайлівська, буд. 1, м. Одеса)

про стягнення заборгованості на суму 37966,60 грн.

з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 24.07.2017 року № 07-1

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

СУТЬ СПОРУ : 06.03.2018 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг Руно» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Сервіс - Сістем 2012» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості на суму 37966,60 грн., з яких: 22246,28 грн. - борг; 11510,97 грн. - пеня; 1381,32 грн. - 3% річних, з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 24.07.2017 року № 07-1.

07.03.2018 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, запропонував відповідачу подати відзив на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06.04.2018 року суд отримав відзив Відповідача на позов, в якому Відповідач зазначив, що сума заборгованості складає 22481,88 грн. та просив суд в задоволені позову відмовити.

25.04.2018 року суд отримав пояснення Позивача щодо відзиву на позов, яким позивач підтвердив суму заборгованості Відповідача - 22481,88 грн., вказавши, що вказана в позові сума - 22246,28 грн. є математичною помилкою. Позовні вимоги просить задовольнити.

В С Т А Н О В И В :

24.07.2017 року між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 24/07-1, за п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а купець прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар) на умовах, викладених в цьому Договорі.

За умовами п. 3.6 Договору Товар поставляється постачальником протягом 2 (двох ) банківських дні з моменту отримання 100% попередньої оплати, проведеної у відповідності до п. 4.2 цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за умовами здійснення Покупцем попередньої оплати Товару, передбачених п. 3.6 договору останній оплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за весь період прострочення.

Відповідно до п. 4.2 Договору - за загальним правилом поставка товару, здійснюється за умовами попередньої оплати. Покупець оплачує кожну партію замовленого Товару, згідно заявки на поставку Товару, в розмірі 100% вартості такої партії Товару на підставі рахунку виписаного Постачальником у відповідності із замовленими Покупцем кількістю та асортиментом Товару. Поставка Товару здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати на поточний рахунок Постачальника.

Свої зобов'язання за Договором Позивач виконав належним чином та у повному обсязі, а саме було перераховано 100% попередньої оплати.

Виставлений Відповідачем рахунок за № 55 від 10 серпня 2017 року, було оплачено Позивачем вчасно. Про що свідчать платіж, який був здійсненний Позивачем 11.08.2017 року на загальну суму 1292771,28 грн., та було перераховано грошові кошти на поточний рахунок Відповідача за майбутню поставку Товару - дизельного палива.

17.08.2017 року Відповідач, в рахунок вказаної передоплати поставив Відповідачу партію Товару у кількості 29450 літрів дизельного палива на суму 544589,40 грн., що підтверджує видаткова накладна № 55 від 17.08.2017 року.

01.09.2017 року за листом Позивача № 94 від 28.08.2017 року Відповідач повернув Позивачу 725700,00 грн. передоплати, про що свідчить платіжне доручення № 43 від 01.09.2017 року.

Вказані обставини визнаються сторонами справи, про що зазначено у позові, відзиві та письмових поясненнях стосовно відзиву, а тому за приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Отже, із загальної суми передоплати: 1292771,28 грн. Відповідач здійснив поставку Товару на суму - 544589,40 грн. та 725700,00 грн. - повернув Позивачу на його вимогу. Тому, сума, на яку Відповідачем не поставлено Товару на виконання умов Договору, та яка не повернута Позивачу на його вимогу складає: 1292771,28 грн. - 544589,40 грн. - 725700,00 грн. = 22481,88 грн.

Проте, Позивач, користуючись своїм правом, просить стягнути з відповідача суму боргу за непоставлений Товар в розмірі 22246,28 грн., що є меншим, ніж заборгованість. Різницю в сумах позивач пояснює математичною помилкою, але розміру позовних вимог не збільшив і це є правом позивача. Тому спор вирішується в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 11510,97 грн. пені за порушення договірних зобов'язань та 1381,32 грн. сплати 3% річних за прострочення по грошовому зобов'язанню.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22246,28 грн. боргу щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача за непоставлений товар.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як було вказано, нарахування пені за несвоєчасну поставку Товару прямо передбачено п. 6.2. Договору, за умовами здійснення Покупцем попередньої оплати Товару, передбачених п. 3.6 договору останній оплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за весь період прострочення.

Позивачем розраховано пеню, яка підлягає до стягнення з відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Її розмір становить 11510,97 грн.

Отже, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення пені обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних у сумі - 1381,32 грн., суд звертає увагу Позивача на наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, в даному випадку, повернення суми передоплати по Договору поставки не є грошовим зобов'язанням, оскільки за договором відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар, а не сплатити грошові кошти. У відповідача могло б виникнути грошове зобов`язання в разі, якщо позивач звернувся до нього з вимогою про повернення коштів у зв'язку з втратою інтересу щодо отримання товару. Однак, доказів такого звернення позивачем не надано. Тому нарахування 3% річних є безпідставним.

Не повернута Відповідачем Позивачу сума передоплати за поставку Товару є користуванням чужими грошовими коштами, зобов'язання сплачувати відсотки за користування якими регулюється ст. 536 ЦК України.

Так, згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено умовами укладеного між сторонами Договору, а нарахування 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України в даному випадку є безпідставним, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних на суму 1381,32 грн. - слід відмовити.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню в частині стягнення 22246,28 грн. - боргу та 11510,97 грн. - пені, в решті позову слід відмовити, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Сервіс - Сістем 2012» (код 38352485, 65005, площа Михайлівська, буд. 1, м. Одеса) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг Руно» (код - 32736177, 04116, вул. Шулявська, буд. 7, м. Київ): 22246 гривень 28коп. боргу; 11510 гривень 97 коп. пені та 1566 гривень 59 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.А. Демешин