Ухвала

від 02.05.2018 по справі 329/5/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 329/5/17

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/591/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний № 329/5/17 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія ст.191 ч.2 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015080360000207, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2017 року відносно

ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, громадянки України, освіта вища, заміжня, працюючої начальником відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и л а:

вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_7 виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_7 до набрання судовим рішенням законної сили ухвалено не застосовувати.

Вирішена доля речових доказів.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до обвинувального акту від 03.01.2017 року ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме, зловживання службовим становищем, а саме, умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке заподіяло істотну шкоду державним інтересам.

Обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, є наявність встановленої істотної шкоди, розмір якої відповідно до примітки 3 ст. 364 КК України, в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, будучи службовою особою, та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальності «ТОРГІВЕЛЬНО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 39635487), достовірно знаючи умови договору поставки вугілля №1 від 11.04.2016 року, за відсутності відповідного документального підтвердження якості поставленого товару та здійснення вагового контролю, передбачених умовами договору, 29.04.2016 року, перебуваючи за місцем роботи, у приміщенні відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації, за адресою: Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Соборна, 412а, підписала, завірила печаткою та завізувала видаткову накладну №7 від 29.04.2016 року, а також, продовжуючи свій злочинний умисел, 18.05.2016 року телефоном дала вказівку головному спеціалісту відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_9 підписати, завірити печаткою відділу та завізувати видаткову накладну №8 від 18.05.2016 року щодо здійснення оплати за поставку вугілля, якість якого не відповідає умовам вищевказаного договору, унаслідок чого своїми діями завдала державним інтересам істотної шкоди.

Разом з тим, в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що головним спеціалістом відділу освіти Чернігівської РДА ОСОБА_9 видаткову накладну №8 від 18.05.2016 року щодо здійснення оплати за поставку вугілля за договором поставки вугілля №1 від 11.04.2016 року, підписано особисто без жодних вказівок ОСОБА_7 .

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_7 у прийнятті рішення щодо здійснення оплати за поставку вугілля відповідно до видаткової накладної №8 від 18.05.2016 року за договором поставки вугілля №1 від 11.04.2016 року, участі не приймала, відповідно розмір шкоди відповідно до висновків проведеної судової економічної експертизи складає 63721,76 грн., тобто завдана ОСОБА_7 шкода не є істотною, відповідно склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, відсутній.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_7 підписала, завірила печаткою та завізувала видаткову накладну №7 від 29.04.2016 року щодо здійснення оплати за поставку вугілля, якість якого не відповідає умовам вищевказаного договору, тобто вчинила розтрату бюджетних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, в її діях наявний склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

У зв`язку з викладеним, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_7 підлягають перекваліфікації з ч. 1 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України, а обвинувальний акт відносно неї, керуючись ст.ст. 338, 341 КПК України, необхідно викласти в наступній редакції.

Відповідно до розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації №56-К від 17.10.2011 року ОСОБА_7 призначено на посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Згідно посадової інструкції начальника відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, затвердженої 02.01.2013 року головою Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_10 , начальник відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області здійснює керівництво діяльністю відділу освіти, молоді та спорту, забезпечує виконання покладених на відділ завдань, визначає посадові обов`язки і ступінь відповідальності спеціалістів і працівників, забезпечує управлінську діяльність навчальними закладами, що знаходяться у комунальній власності району, представляє інтереси району в галузі освіти, молоді та спорту у відносинах з юридичними та фізичними особами, здійснює підготовку проектів розпоряджень голови райдержадміністрації та інших службових документів з питань, віднесених до компетенції, відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, затверджує положення про підрозділи і служби районного відділу, функціональні обов`язки його працівників, розпоряджається коштами, які виділяються на утримання відділу, планує роботу відділу і організовує її виконання, проводить іншу роботу, пов`язану із застосуванням законодавства про освіту.

Крім того, начальник відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області згідно п. 1, 2, 3 розділу 4 посадової інструкції несе відповідальність у межах, визначених чинним законодавством України, за неналежне виконання чи невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених цією інструкцією, перевищення своїх повноважень, за вчинок, який дискредитує державного службовця, порушення, вчинені в процесі здійснення своєї діяльності, бездіяльність або невикористання наданих йому прав.

Відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_7 , будучи начальником відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, є службовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі повноваження.

Встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, будучи службовою особою, та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, умисно, з метою розтрати бюджетних коштів, достовірно знаючи умови договору поставки вугілля №1 від 11.04.2016 року за відсутності відповідного документального підтвердження якості поставленого товару та здійснення вагового контролю, передбачених умовами договору, 29.04.2016 року, перебуваючи за місцем роботи, у приміщенні відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації, за адресою: Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Соборна, 412а, підписала, завірила печаткою та завізувала видаткову накладну №7 від 29.04.2016 року, щодо здійснення оплати за поставку вугілля, якість якого не відповідає умовам вищевказаного договору, унаслідок чого своїми діями завдала державним інтересам істотної шкоди.

Так, відділом освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації проведено конкурсні торги щодо закупівлі за державні кошти 250 тон кам`яного вугілля марки ДГОМ.

У ході проведення вказаних торгів переможцем було обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ», яке відповідно до пропозиції конкурсних торгів пропонувало здійснити поставу 250 тон кам`яного вугілля марки ДГОМ, вартістю 1997,00 грн. за 1 тону, на загальну суму 499250,00 грн.

Згідно технічних вимог (специфікації) наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» у складі пропозиції конкурсних торгів до комітету з конкурсних торгів відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації, вищевказаним товариством для поставки замовнику пропонувалось вугілля марки ДГОМ, розміром від 13 до 50 мм, зольністю на робочий стан не більше 18%, вологістю не більше 12%, теплотою згорання не менше 5900 ккал/кг.

Ураховуючи вищезазначене, 11.04.2016 року між відділом освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області (ЄДРПОУ 02136117), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 39635487) укладено договір поставки №1, про закупівлю за державні кошти 250 тон кам`яного вугілля марки ДГОМ (13-50).

Відповідно до видаткової накладної №7 від 29.04.2016 року за договором поставки №1 від 11.04.2016 року відділом освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області одержано та здійснено оплату за поставку 63608 кг кам`яного вугілля марки ДГОМ (13-50), вартістю 1997,00 грн., на загальну суму 127025,00 грн.

Таким чином, за вищевказаним договором замовнику фактично було поставлено вугілля загальною масою - 134320 кг на суму 268236,86 кг.

Поряд з цим, відповідно до протоколу випробувань № UA 1578/2016/3.1 від 02.09.2016 року вугілля, яке поставлено за договором поставки №1 від 11.04.2016 року відповідає вугіллю марки Д або ДГ, а не ДГОМ, як зазначено у договорі та протоколах випробування, наданих постачальником.

Також, відповідно до випробувань № UA 1578/2016/3.1 від 02.09.2016 року, фактична зольність зазначеного вугілля становить -37,9%, а нижча теплота згорання - 4202 ккал/кг, що підтверджує його низьку якість та невідповідність поставленого товару умовам договору та пропозиції конкурсних торгів, а саме технічним вимогам (специфікації).

Окрім зазначеного, пунктом 1.1 договору поставки №1 від 11.04.2016 року (далі - Договору) встановлено, що продавець зобов`язаний поставити протягом 2016 року згідно заявок Покупця вугілля кам`яне марки ДГОМ (13-50) в кількості 250 тон, а Покупець - прийняти і оплатити його. Ціна 1 тони Товару складає 1997,00 гривні без ПДВ та з доставкою.

Відповідно до пп.6.3.2 п.6.3 Договору, продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору.

Згідно п.2.1 розділу II Договору, продавець повинен передати (поставити) Покупцеві товар, якість якого відповідає Держстандарту, технічним умовам та сертифікатам якості виробника.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що якість поставленого вугілля (на кожну партію поставленого вугілля) повинна бути підтверджена копією сертифікату якості завіреною печаткою та підприємством уповноваженої особи.

Також, відповідно п.2.4 договору передбачено здійснення вагового контролю за постачанням вугілля та визначено місце його проведення.

Поряд з цим, начальником відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 , будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, умисно, з метою розтрати бюджетних коштів, достовірно знаючи умови договору поставки вугілля №1 від 11.04.2016 року, без одержання відповідних документів, щодо якості поставленого товару та здійснення вагового контролю, передбачених п.2.2, 2.4 договору, 29.04.2016 року, перебуваючи за місцем роботи, у приміщенні відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації, за адресою: Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Соборна, 412а, підписано, завірено печаткою та завізовано видаткову накладну №7 від 29.04.206 року щодо здійснення оплати за поставку вугілля за договором №1 від 11.04.2016 року, якість якого відповідно до випробувань № UA 1578/2016/3.1 від 02.09.2016 року не відповідає умовам вищевказаного договору, унаслідок чого, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна та розміру матеріальної шкоди №БО-54 від 12.09.2016 року, проведену Бердянським невідокремленим відділенням ЗТПП, а також висновку №145/11.2 судово-економічної експертизи, проведеною Приватною аудиторською фірмою «Лінара-аудит», державним інтересам завдано шкоди у розмірі 63721,76 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинила розтрату чужого майна (бюджетних коштів) шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 191 КК України.

Суд першої інстанції, оцінивши усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, як тих, які були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв`язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, вважав, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при підписанні та завдання шкоди державним інтересам на суму 63721,76 грн. не доведено. В обвинувальному акті не зазначено відповідно з якими документами, ким і коли була здійснена оплата вугілля. Наявні докази не доводять винність обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у зв`язку з тим, що є лише припущеннями, інших доказів матеріали кримінальної справи не містять. Таким чином, оскільки надані стороною обвинувачення докази не доводять пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а саме підписання, завірення печаткою та візування видаткової накладної №7 від 29.04.2016 року щодо здійснення оплати за поставку вугілля за договором №1 від 11.04.2016 року без наявності підтверджуючих документів якість та кількість поставленого вугілля, тому суд вважав за необхідне постановити стосовно ОСОБА_7 виправдувальний вирок на підставі ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок районного суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що в порушення норм кримінального процесуального законодавства суддею не виносилась ухвала про обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження, про що свідчить зміст журналу судового засідання. Під час винесення вироку суд керувався лише показаннями обвинуваченої ОСОБА_7 , яка вину у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, не визнала та показала, що жодних протиправних дій не вчиняла. Крім того, судом ряд доказів, які були досліджені в судовому засіданні, взагалі не взято до уваги та не надано їм належної правової оцінки. Так, судом визнано всі докази та документи, надані стороною обвинувачення (протокол огляду місця події від 12.07.2016 року, протокол випробувань якості вугілля від 26.08.2016 року, звіт про незалежну оцінку майна і розміру матеріальної шкоди від 12.09.2016 року, висновок судово-економічної експертизи №145/11.2 від 19.12.2016 року) щодо підтвердження вини ОСОБА_7 недопустимими. Також судом першої інстанції безпідставно та без належного обґрунтування відхилено клопотання прокурора щодо додаткового допиту свідка ОСОБА_9 . Вважає, що вибіркове дослідження судом доказів вказує на те, що судом з початку судового розгляду зайнято односторонню позицію, а саме позицію сторони захисту.

На підставі викладеного, просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу; обвинувачену, зокрема і в останньому слові, та її захисника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали вирок суду законним і обґрунтованим; перевіривши матеріали провадження, та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою суд у вироку зазначає формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги судом першої інстанції були дотримані.

Підстави для виправдання ОСОБА_7 , а також мотиви, з яких суд відкинув докази обвинувачення, викладені у вироку в повному обсязі.

Першочергово ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. На підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, сторона обвинувачення посилалась на покази свідків, а також на наступні письмові докази:

- ксерокопюя розпорядження голови Чернігівської РДА №56-к від 17.10.2011 року про призначення ОСОБА_7 на посаду начальника відділу освіти Чернігівської РДА Запорізької області з 17.10.2011 року зі збереженням 13 рангу державного службовця;

- ксерокопію посадової інструкції ОСОБА_7 як начальника відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської РДА Запорізької області;

- наказ Відділу молоді та спорту Чернігівської РДА №312 від 24.11.2015 року про внесення змін до складу комітету з конкурсних торгів;

- положення про комітет з конкурсних торгів відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської РДА та складу комітету з конкурсних торгів від 16.06.2015 року №179;

- доповідну записку директора Чернігівської ЗОШ ОСОБА_11 на ім`я ОСОБА_7 від 28.12.2015 року про забезпечення школи більш якісним вугіллям;

- доповідну записку директора Н-Казанкуватського НВК ОСОБА_12 на ім`я ОСОБА_7 від 26.01.2016 року про забезпечення школи більш якісним вугіллям;

- річний план закупівель на 2016 рік (зміни);

- договір поставки №1 про закупівлю товарів за державні кошти від 15.02.2016 року, укладений між відділом освіти, молоді та спорту Чернігівської РДА та ТОВ «ТОРПВЕЛЬНО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на поставку вугілля та додаток №1 до Договору від 15.02.2017 року;

- рахунок-фактуру №1 від 15.02.2016 року на суму 29065,60 грн. за буре вугілля кількістю 24,800 т;

- накладну на вугілля буре в Н-Казанкуватський НВК кількістю 24,8 т. на суму 29065 грн. від 15.02.2016 року;

- договір поставки №1 про закупівлю товарів за державні кошти від 11.04.2016 року, укладений між відділом освіти, молоді та спорту Чернігівської РДА та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на поставку вугілля та додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору від 11.04.2016 рокуу;

- рахунок-фактуру №4 від 20.04.2016 року на суму 52975,00 грн. за буре вугілля;

- 2 накладні на вугілля буре в Чернігівську ЗОШ на суму по 12657,80 грн. від 20.04.2016 року;

- накладну на вугілля буре в Н-Казанкуватський НВК на суму 10782,60 грн. від 20.04.2016 року;

- видаткову накладну №7 від 29.04.2016 року на суму 127025,00 грн. за вугілля кам`яне марки ДГОМ (13-50);

- протокол огляду місця події від 14.07.2016 року з фото таблицею, в якому зафіксований огляд кам`яного вугілля та факт відбору зразків вугілля на території Владівської ЗОШ;

- протокол огляду місця події з фототаблицею від 14.07.2016 року, в якому зафіксований огляд ділянки місцевості на території Чернігівської ЗОШ, на якій знаходиться кам`яне вугілля;

- протокол огляду місця події з фототаблицею від 14.07.2016 року, в якому зафіксовано ділянку місцевості на території Новоказанкуватського НВК, на якій знаходиться кам`яне вугілля;

- протокол огляду від 21.07.2016 року, відповідно до якого оглянуто документи, вилучені у відділі освіти Чернігівської РДА згідно ухвали слідчого судді;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів з описом речей і документів від 20.07.2016 року, які були вилучені та визнані речовими доказами відповідно до постанови від 21.07.2016 року;

- постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.07.2016 року, відповідно до якої визнано речовими доказами: договір поставки про закупівлю №1 від 15.02.2016 року, додаткова угода до договору №1 від 11.04.2016 року, видаткові накладні №1, 4, 7,8, 7/1,8/1, рахунок фактури №7/2, накладні на поставлене вугілля за договором поставки №1 від 11.04.2016 року, тех. умови та сертифікати якості виробника, матеріали лабораторних досліджень товару та висновки його якості документи про зважування вугілля, посадова інструкція начальника відділу освіти, посадова інструкція юриста відділу освіти, договір про надання послуг від 11.05.2016 року, укладений між відділом освіти та АО «Артіус», річний план закупівлі на 2016 рік зі змінами, наказ №179 від 16.06.2015 рокк та додатки до нього, положення про комітет конкурсних торгів, наказ №312 від 24.11.2015 року та додатки до нього, сертифікат про надходження навчання №009812 від 12.02.2016 року, платіжні документи про надання послуг від 11.05.2016 року між відділом освіти та АО «Артіус»;

- звіт про незалежну оцінку майна і розміру матеріальної шкоди від 12.09.2016 року, зроблений Запорізькою торгово-промисловою палатою;

- розписку директора Владівської ЗОШ ОСОБА_13 від 17.10.2016 року про отримання нею від працівників поліції на відповідальне зберігання кам`яне вугілля;

- протокол огляду від 08.12.2016 року, в якому зафіксований огляд кам`яного вугілля та факт відбору зразків вугілля на території Владівської ЗОШ;

- постанову про скасування постанови слідчого про визнання речовим доказом від 08.12.2016 року;

- розписку директора Владівської ЗОШ ОСОБА_13 від 08.12.2016 року про отримання нею від працівників поліції на відповідальне зберігання кам`яне вугілля;

- висновок №145/11.2 судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню №12015080360000392 від 19.12.2016 року.

В подальшому, під час розгляду провадження, обвинувачення було змінено з ч. 1 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України, однак сторона обвинувачення посилалась на ті ж самі докази.

Суд під час розгляду провадження допитав свідків і дослідив усі докази, однак ряд доказів сторони обвинувачення визнав неналежними і недопустимими.

Кримінальний процесуальний закон (ст. 92 КПК України) покладає на сторону обвинувачення обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Посилання апелянта на предмет односторонності суду є необґрунтованими, адже суд першої інстанції визнав недопустимими лише ряд доказів сторони обвинувачення, про що навів відповідні мотиви і підстави, тоді як ті докази, що відповідали вимогам ст.ст. 85, 86 КПК України, дослідив у повному обсязі.

Апелянт, у свою чергу, лише вважає висновки суду з цього приводу неправильними, однак не спростовує їх, не наводить будь-яких обставин, які б вказували на їх (висновки щодо неналежності і недопустимості ряду доказів) хибність.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання прокурора про додатковий допит свідка ОСОБА_9 , адже фактично це клопотання було обґрунтоване не з підстав зазначених у ч. 13 ст. 352 КПК України, а через те, що покази ОСОБА_9 , надані в суді, відрізнялися від показів, наданих під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, проаналізувавши представлені стороною обвинувачення докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які були досліджені у процесі судового розгляду й оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано, стороною обвинувачення залишилися нез`ясованими обставини, які мали суттєве значення для законного та обґрунтованого вирішення цього кримінального провадження та ухвалення обвинувального вироку, прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не надано жодних переконливих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, і тому дійшов висновку про виправдання ОСОБА_7 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, з чим також погоджується і колегія суддів.

Виходячи з норм кримінального процесуального закону, апеляційна скарга може бути задоволена апеляційним судом у разі, якщо вона містить посилання на те, в чому саме полягає неправильність оскаржуваного вироку та містить визначені чинним процесуальним законом підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення. Лише за об`єктивного підтвердження таких підстав можливе скасування оскаржуваного вироку.

Натомість, в апеляційній скарзі прокурор цитує доводи із обвинувального акта, яким надана правова оцінка судом, формально вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, однак не спростовує об`єктивними даними висновки місцевого суду, а фактично лише виражає незгоду із прийнятим судом рішенням.

Суд, ретельно дослідивши обставини, зазначені в обвинувальному акті, і давши аналіз усім допустимим доказам, у вироку в повній мірі, на відміну від прокурора в апеляційній скарзі, обґрунтував і мотивував свою позицію належним чином, у тому числі, із посиланням на Конституцію України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та на рішення Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора є необґрунтованими, базуються на припущеннях і особистому погляді прокурора щодо обставин провадження, тому апеляційна скарга не може бути задоволена. Вирок же суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, і підстави для його скасування через доводи, зазначені в апеляційній скарзі, відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального законодавства, що тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, також не встановлено.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що вирок суду фактично було ухвалено не 20.11.2017 року, а 22.11.2017 року, адже із журналу судового засідання і звукозапису судового засідання випливало, що 20.11.2017 року після завершення судових дебатів і останнього слова обвинуваченої суд видалився в нарадчу кімнату, з якої повернувся 22.11.2017 року, і саме тоді було проголошено вирок. Вказана обставина не дає підстав для зміни судового рішення, адже фактично є опискою, яка не змінює зміст вироку. Однак, суд апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги не в змозі усунути вказаний недолік, тому вважає за необхідне звернути на це увагу суду першої інстанції для постановлення ухвали в порядку ст. 379 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2017 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4