Рішення

від 19.04.2018 по справі 804/765/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Справа № 804/765/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКононенко О. В. за участі секретаря судового засіданняТонояна А.К. за участі: представника позивача представника відповідача Піскарьова А.О. Семенко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Техмарк" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0023681419 від 22.12.2017 року, у зв'язку з порушенням вимог Податкового кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 року Приватне підприємство Техмарк звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.12.2017 року № 0023681419.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що жодної перевірки щодо реальності господарських операцій з ТОВ П.А.З.Л. не проводилось.

Також позивач зазначає, що ним не вчинялись порушення зазначені у акті перевірки від 21.11.2017 року № 26082/04-36-14-19/31143135.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на адресу Приватного підприємства Техмарк було направлено запит від 04.08.2017 року № 17918/10/04-36-14-09 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ТОВ П.А.З.Л. за жовтень 2014 року.

На підставі підпунктів 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 02.11.2017 року № 6169-п, у зв'язку із ненаданням відповіді на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.08.2017 року № 17918/10/04-36-14-09 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Техмарк з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ П.А.З.Л. за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року.

За результатами перевірки 21.11.2017 року складений акт №26082/04-36-14-19/31143135, у висновку якого зазначено, що встановлено порушення підпунктів 14.1.127, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1. пункту 138..1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 136105 грн..

Такий висновок податковим органом здійснено, у зв'язку із тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області отримано вирок Харківського районного суду Харківської області від 17.04.2015 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за № 32014220000000164 від 11.08.2014 року, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України, а саме - придбання (шляхом внесення до статутного капітал товариства майнового внеску) підприємство ТОВ ПА.З.Л. . Таким чином, ОСОБА_5 став формальним учасником (власником) директором ТОВ ПА.З.Л. , не маючи при цьому наміру здійснювати заявлену у статуті фінансово-господарську діяльність зазначеного підприємства та усвідомлюючи той факт, що діяльність підприємства ТОВ ПА.З.Л. буде носити незаконний характер, зокрема направлена на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам контрагентам, а також на вчинення безтоварних операцій направлених на переведення грошових коштів з безготівкової форми в готівкову. Після реєстрації підприємства ОСОБА_5 передав реєстраційні документи ТОВ ПА.З.Л. невстановленій слідством особі для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Підозрюваний ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сприяти розкриттю інших злочинів.

Наведена в вироках інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вищезазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою.

На підставі акта перевірки від 22.12.2017 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0023681419.

Вирішуючи спір суд зазначає, що підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому у відповідності до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік в Україні первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ П.А.З.Л. за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року позивачем не надані суду первинні документи, натомість надано наказ від 02.01.2018 року № 1/18 про виділення до знищення справ (документів) що не підлягають зберіганню та акт від 02.01.2018 року № 1, що підтверджують знищення первинних документів за 2014 рік.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.4 статті 44 Податкового кодексу України, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Судом встановлено, що позивачу направлялись запит про надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ П.А.З.Л. за жовтень 2014 року, наказ про проведення перевірки, акт від 21.11.2017 року №26082/04-36-14-19/31143135 та податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 року № 0023681419.

На підтвердження отримання акта перевірки відповідачем надано поштове повідомлення, в якому зазначено про отримання акта перевірки 08.12.2017 року.

Таким чином позивач був обізнаний про проведення перевірки по взаємовідносинам з ТОВ П.А.З.Л. за жовтень 2014 року та повинен був забезпечити збереження первинних документів до закінчення процедури оскарження висновків акта перевірки.

Натомість позивачем у січні 2018 року були знищенні первинні документи за 2014 рік.

Згідно частини статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином позивачем не було дотримано порядок зберігання первинних документів передбачений Податковим кодексом України, що призвело до не надання до суду доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ П.А.З.Л. за жовтень 2014 року.

Разом з цим суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності відображення у податковій звітності валових витрат покладається на платника податків та повинен бути підтверджений відповідними документами.

Крім цього, відповідачем до матеріалів справи долучено копію вироку Харківського районного суду Харківської області від 17.04.2015 року у справі № 635/2888/15-к яким, крім іншого, встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ П.А.З.Л. .

Оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі N 21-4781а15 та постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № К/9901/3681/18 (826/6986/14).

Враховуючи сукупність встановлених судом обставин суд дійшов висновку, що висновки зазначені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в акті перевірки від 21.11.2017 року №26082/04-36-14-19/31143135 є правомірними.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Техмарк" (б-р Рубіновий, б. 5, кв. 86, м. Дніпро, 49099, код ЄДРПОУ 31143135) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005 код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0023681419 від 22.12.2017 року, у зв'язку з порушенням вимог Податкового кодексу України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 квітня 2018 року.

Суддя О.В. Кононенко