Рішення

від 24.04.2018 по справі 810/954/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року № 810/954/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Мусійки до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2017,

в с т а н о в и в:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Мусійки" звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2017 року№0041501406 та №0041491406.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.11.2017 року №0041501406, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 47250,0 грн., прийнято з порушенням норм податкового законодавства у зв'язку з тим, що за період з 23.10.2017 року по 27.10.2017 року оприбуткуванням готівки в касі позивача проводилось з оформленням касових ордерів (касові ордери №96, 97,98,99,100,101 на суму 9450,00 грн.) та веденням касової книги за 2017 рік відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за №40/10320 (зі змінами та доповненнями).

Щодо податкового повідомлення - рішення від 15.11.2017 року №0041491406, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1,0 грн., позивачем зазначено, що воно прийнято з порушенням норм податкового законодавства, оскільки відповідно до статті 9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

На підтвердження факту, що СГВК "Мусійки" здійснює торгівлю продукцією власного виробництва, позивач посилається на Постанову Іванківського районного суду Київської області від 24.11.2017 року у справі №366/3613/17, а також на бухгалтерські документи, зокрема, накладні, звіти про виробництво продукції тваринництва, стан тваринництва.

Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.11.2017 року №0041501406 та №0041491406 протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при проведенні перевірки виявлено порушення п.1, п.2 ст 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/ВР-95 та порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004 року зі змінами та доповненнями.

Проведеною перевіркою встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми за період з 23.10.2017 року по 27.10.2017 року на загальну суму 9450 грн.

Представники позивача та відповідача звернулись до суду з письмовими клопотаннями, якими просили розглядати справу за їх відсутності в порядку письмового провадження.

На підставі ст.194, ст.205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 02.11.2017 року на підставі наказу від 30.10.2017 №1960 Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відповідачем здійснено фактичну перевірку СГВК Мусійки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки та інше.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 02.11.2017 року №007546.

Як слідує з акту, перевіркою встановлено факт надання послуг за готівку без застосування реєстратора розрахункових операцій, чим порушено вимоги п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також факти не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства за період з 23.10.2017р. по 27.10.2017р. на загальну суму 9450,0 грн. - чим порушено вимоги п 2.6 Глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Київський області прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.11.2017 року №0041491406, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1,0 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 року №0041501406 , яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 47250,0 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, 29.11.2017 року позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.01.2018 року №3019/6/99-99-11-03-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Актом перевірки встановлено, що позивачем надаються послуги за готівку без застосування реєстратора розрахункових операцій на повну суму наданих послуг та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми (фіскальний чек РРО).

Так, згідно прибуткових касових ордерів від 04.10.2017 року та від 03.10.2017 року в касу підприємства прийнято готівкові кошти в розмірі 300,00 грн. та 1000,00 грн., за харчування.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача у зв'язку з наступним.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995року №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судом досліджено постанову Іванківського районного суду Київської області від 24.11.2017 року у справі №366/3613/17 за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як слідує з матеріалів даної справи, постановою Іванківського районного суду Київської області від 24.11.2017 року провадження у ній щодо притягнення до адміністративної відповідальності в.о. головного бухгалтера СГВК Мусійки Павленко Н.М. за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд встановив, що СГВК Мусійки відпускає товар власного виробництва (м'ясо яловичини), а тому суд не вбачає в діях в.о. головного бухгалтера Павленко Н.М. порушення вимог ч.1 ст.155-1 КУпАП.

У свою чергу, відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також як слідує з наявних в матеріалах справи доказів (накладні, звіти про виробництво продукції тваринництва, стан тваринництва) СГВК Мусійки не є закладом громадського харчування, а здійснює діяльність з вирощування зернових та інших культур, розведення великої рогатої худоби тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням вимог статті 9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва у позивача не виникає обов'язку застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б вказували на необхідність застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій.

Також, як слідує з акту перевірки, відповідач вважає, що позивачем не здійснено оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства за період з 23.10.2017р. по 27.10.2017р. на суму 9450,0 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0041501406, суд виходив з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).

Пунктом 2.2 Положення №637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності), через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Під касою згідно з пунктом 1.2 вказаного Положення розуміється приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до пункту 4.1 Положення №637 з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Пунктом 3.3 Положення №637 передбачено, що приймання готівки в касі проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Згідно з пунктом 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637 оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.6 Положення №637 оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Статтею 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 3 цієї ж статті за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення суб'єктом господарювання готівкових розрахунків на підставі прибуткових касових ордерів оприбуткуванням готівки є сукупність дій з оформлення касового ордеру та відображення на його підставі готівки у касовій книзі.

Судом встановлено, що в період з 23.10.2017 року по 27.10.2017 року позивачем здійснювались готівкові розрахунки (приймання готівки) з фізичними особами, а саме: прибутковий касовий ордер від 23.10.2017 року №96 на суму 450,00 грн. - за харчування, прибутковий касовий ордер від 24.10.2017 року №97 на суму 300,00 грн. - гній, прибутковий касовий ордер від 24.10.2017 року №98 на суму 450,00 грн. за харчування, прибутковий касовий ордер від 24.10.2017 року №99 на суму 2650,00 грн. - готівка пшениця, прибутковий касовий ордер від 27.10.2017 року №100 на суму 1000,00 грн. - за майно кооперативу, прибутковий касовий ордер від 27.10.2017 року №101 на суму 4600,00 грн. - позичково на оплату авансового платежу за електроенергію на листопад.

Як слідує з матеріалів справи, касові операції з одержання готівки за період з 23.10.2017 року по 27.10.2017 року були оформлені шляхом складання прибуткових касових ордерів на загальну суму 9450,00 грн.

Судом встановлено, що готівка у сумі 9450,00 грн., яка надійшла до каси, була оприбуткована позивачем шляхом здійснення у касовій книзі підприємства записів про суму фактичного надходження готівкових коштів на підставі вказаних прибуткових касових ордерів, що підтверджується витягом з касової книги за 23.10.2017 року, 24.10.2017 року та 27.10.2017 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 1762.00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 205, 241, 245, 246, 257, 259-262, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15.11.2017 року № 0041501406 та № 0041491406.

Стягнути на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мусійки" (код ЄДРПОУ - 03755549, місцезнаходження: 07211, Київська область, Іванківський район, с. Мусійки, вул. Центральна, 145) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.