Справа № 758/10033/17
Категорія 58
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
26 березня 2018 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Горбані О.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому, діючи як законний представник неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, просила стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 89 091,80 грн., що виникла по квартирі АДРЕСА_1 в Подільському районі м.Києва. Мотивує позов тим, що 25.04.2006 року відповідач був реєстрований у вказаній квартирі, яка йому належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2005 року. 27.04.2007 року відповідач подарував квартиру своїй на той час малолітній доньці ОСОБА_4. В подальшому, після конфліктних ситуацій, що склалася між позивачем та відповідачем, в березні 2007 року позивач разом з донькою виїхали з квартири та були змушені винаймати інше житло, за яке сплачували оренду плату та оплачувати житлово-комунальні послуги. Відповідач продовжував проживати в даній квартирі та періодично вселяв сторонніх осіб, в результаті чого, починаючи з 2010 року, утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги.
В судове засідання з'явилась позивач, яка діє як законний представник своєї неповнолітньої доньки, та її представник, які підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити в повному обсязі. Позивач під час судового розгляду подала письмову заяву, в якій виклала свої пояснення по справі, просила їх врахувати під час ухвалення рішення. Проти винесення заочного рішення позивач та її представник не заперечували.
Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
15.12.17 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 03.02.2005 року набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Біляєвим В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 904.
В подальшому, 27.04.2007 року відповідач подарував квартиру свій малолітній доньці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Судом встановлено та підтверджується довідкою від 01.06.2016р. № 24601/702, виданою Комунальним підприємством Куренівське Подільського району міста Києва, що у вказаній квартирі були зареєстровані 4 (чотири) особи: позивачка - з 17.05.2005року, відповідач - з 25.04.2006 року, донька позивачки та відповідача - з 15.08.2006 року, а також мати відповідача - ОСОБА_6 з 07.08.2007 року.
Також за інформацією Комунального підприємства Куренівське Подільського району міста Києва стало відомо, що за вказаною адресою нараховуються, але не сплачуються житлово-комунальні послуги з 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва №758/1736/16-ц від 27.06.2016р. визнано осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_6, такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
За вказаним рішенням суду, 28.10.2016 року зазначених осіб було знято з реєстрації.
З пояснень позивачки стало відомо, що вона разом з малолітньою донькою фактично з березня 2007 року, була змушена в інтересах психологічного здоров'я дитини і запобігання морального та фізичного тиску з боку відповідача, покинути місце реєстрації, винаймати іншу квартиру та нести додаткові витрати за оренду. Дана інформація підтверджується матеріалами справи, а саме, договорами оренди, які укладались позивачкою з власниками орендованих квартир в період з 2008 по 2017 роки.
Також позивачка пояснила, що починаючи з березня 2007 року квартира була в повному розпорядженні відповідача, а відтак він зобов'язаний був сплачувати житлово-комунальні послуги.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки. Наймач квартири, що належить на праві приватної власності, зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Положення ст. ст. 66-68 ЖК України покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Окрім того, відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини щодо майна неповнолітніх осіб визначаються нормами сімейного законодавства. Неповнолітнім особам може належати будь-яке майно, яке відповідно до закону є об'єктом права приватної власності фізичних осіб.
Проте, будучи власниками, неповнолітні не здатні здійснювати свої права самостійно, оскільки мають неповну цивільну дієздатність (ст. 32 ЦК України).
Тому, майном, що належить неповнолітній дитині, управляють інші особи і, у першу чергу, - її батьки (ч. 1 ст. 77 СК України). Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону.
При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах неповнолітньої особи, яка є власником майна.
Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Проте, всупереч покладеного законом обов'язку, відповідач допустив порушення інтересів дитини, не сплачуючи житлово-комунальні послуги за свою неповнолітню доньку, як власника квартири, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 89 091,80 грн.
В процесі розгляду справи позивачкою було отримано та долучено до матеріалів справи листи-відповіді з розрахунками заборгованості за житлово-комунальні послуги по вищезазначеній квартирі, що утворилися в період з 2010 по 2016 роки.
15.12.2017 р. позивачка сплатила в повному обсязі заборгованість за житлово-комунальні послуги по вищезазначеній квартирі у розмірі 89 091,80 грн., що підтверджуються банківськими квитанціями, які містяться в матеріалах справи.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позов є обґрунтованим, його вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду, в зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 891 грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за користування житлово-комунальними послугами в розмірі 89 091,80 грн., що виникла по квартирі АДРЕСА_1 в період з 2010 по 2016 роки, та сплачена позивачкою в повному обсязі 15.12.2017р.
На підставі ст.ст. 66-68, 156, 162 ЖК України, 32, 322, 530, 625 ЦК України, ч.1 ст.77 СК України, керуючись п.9, 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017р.), ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (04073, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (04073, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) заборгованість за користування житлово-комунальними послугами в розмірі 89 091,80 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч дев'яносто одна грн. 80 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 (04073, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (04073, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 891,0 грн. (вісімсот дев'яносто одна грн. 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н. М. Ларіонова
Суд | Подільський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 26.03.2018 |
Оприлюднено | 08.05.2018 |
Номер документу | 73822280 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Подільський районний суд міста Києва
Ларіонова Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні