Рішення

від 20.04.2018 по справі 125/490/18

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/490/18

2/125/479/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2018 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

при секретарі Мазур К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Барської міської ради Вінницької області, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду позивач ОСОБА_1 вказав, що на земельній ділянці, яка йому була виділена для будівництва індивідуального гаража, він побудував гараж. Згодом, між позивачем та Барською міською радою Вінницької області, укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розташований самочинно побудований гараж. На підставі ст. 376 ЦК України позивач змушений звернутися до суду з позовом про узаконення самочинно збудованої будівлі та просив визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача по справі - Барської міської ради Вінницької області позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, просив справу розглядати без його участі, про що зазначив в письмовій заяві до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, прийнявши визнання позову відповідачем, оскільки це не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Згідно рішення Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області № 161 від 20.09.1996 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку на території ветлікарні під будівництво гаража розміром 4.0х6.0 м. Постановою Верховної Ради України від 18.11.2003 року № 1245-УІ землі Гаївської сільської ради включені у межі міста Бар Вінницької області. Рішенням 12 сесії 7 скликання Барської міської ради Вінницької області від 14.07.2016 гаражу надана юридична адреса: м. Бар, вул. М.Кривоноса, 62А, гараж 2. Рішенням 14 сесії 8 скликання Барської міської ради Вінницької області від 10.10.2017 затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права оренди на земельну ділянку площею 0,0028 га, кадастровий номер 0520210100:03:009:0036 по вул.. М.Кривоноса, 62А, гараж 2, в м. Бар, для будівництва індивідуальних гаражів. Рішенням 20 (позачергової) сесії 8 скликання Барської міської ради Вінницької області від 16.02.2018 внесено зімни до рішення 12 сесії 7 скликання Барської міської ради Вінницької області від 14.07.2016, а саме гараж 2 змінено на гараж 17 . 11.10.2017 року між ОСОБА_1 та Барською міською радою Вінницької області укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул.. М.Кривоноса, 62А, гараж 17, у м. Бар Вінницької області, для будівництва індивідуальних гаражів.

На вказаній земельній ділянці позивач ОСОБА_1 побудував Гараж (літера А ), Підвал (літера А1 ), Оглядова яма (літера а ) загальною площею 34,04 кв.м.

Наявність гаража та його вартість підтверджується технічним паспортом №141, виготовленим КП Барське районне бюро технічної інвентаризації , довідкою про технічну характеристику № 122 від 05.03.2018 року.

Отже, самочинне будівництво позивач здійснив на орендований земельній ділянці, яка виділена саме для будівництва гаража за вказаною адресою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі. Частина 2 цієї норми передбачає особливості набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Виняток з загального правила набуття права власності на новостворене майно особою, яка його створила, передбачений, зокрема ч.2 ст.376 ЦК України.

Згідно ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВССУ №6 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) при вирішенні позову про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України суд не повинен враховувати час передачі земельної ділянки у власність або надання її у користування, або укладення договору суперфіцию, у тому числі в період розгляду справи, оскільки такі дії свідчать про визнання за позивачем права на забудову з боку власника (користувача) земельної ділянки.

У п.п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) (далі Постанова) роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України Про основи містобудування спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно з пунктом 12 вказаної Постанови у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність (абзац 3 п.22 Постанови)

Відповідно до п.14 Постанови на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

В силу ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України та ст. 376 Цивільного Кодексу України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на Гараж (літера А ), загальною площею 34,04 кв.м, з належними до нього Підвал (літера А1 ) та Оглядову яму (літера а ), які розташовані за адресою: Вінницька область, м. Бар, по вул.. М.Кривоноса, 62А, гараж 17.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Барський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя: