Рішення

від 05.05.2018 по справі 314/3913/16-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3913/16-ц

Провадження № 2/314/24/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Кіяшко В.О., секретар судового засідання Павлівська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/3913/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Михайло-Лукашівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі відділу у Вільнянському районі про усунення перешкод у користуванні майном, за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_7, представника 3-ї особи (Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області) ОСОБА_8, 3-ї особи: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 04.05.2016 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, зазначивши підставою позову ст. ст. 391, 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 83, 103-109, 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України), у спосіб захисту, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Позиція позивача викладена в позовній заяві та у вступному слові і полягає в такому.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 6,2301га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, держаний акт серії ЗП № 059191 від 09.10.2006року. Позивач зазначає, що його земельна ділянка межує з земельною ділянкою, яка належить відповідачу ОСОБА_2 Земельні ділянки позивача і відповідача розмежовані між собою дорогою, яка визначена планом землі Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Разом з тим, в даний час дорога між зазначеними земельними ділянками, а також частина земельної ділянки, яка належить позивачу використовується відповідачем ОСОБА_2 Комісією, яка призначена Михайло-Лукашівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області № 42 від 04.04.2016 складено акт про те, що частина земельної ділянки у розмірі 0,06га, яка була засіяна озимою пшеницею, переорана.

У зв'язку з чим позивач вважає, що його права порушені.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити на тих підставах, що в ньому зазначені.

Представник відповідача та відповідач заперечував проти позову, та просили в задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ї особи Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області при вирішенні справи покладалась на думку суду.

3-тя особа ОСОБА_3 просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Інші 3-ті особи про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, своїх пояснень суду не надавали. Зі згоди всіх учасників процесу суд ухвалив слухати справу у їх відсутності.

Ухвалою суду від 02.06.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання (а.с. 12).

12.12.2016 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про залучення 3-іх осіб (а.с. 41-42).

12.12.2016 ухвалою суду клопотання відповідача про залучення 3-іх осіб задоволено, залучено до справи в якості 3-іх осіб: Михайло-Лукашівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, управління Держгеокадастру Вільнянського району Запорізькій області (а.с. 82).

27.12.2016 позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про призначення експертизи (а.с 101).

27.12.2016 ухвалою суду клопотання про призначення експертизи задоволено, справу зупинено (а.с. 104-106).

До суду надійшло клопотання експерта від 07.06.2017 про залучення спеціалістів для проведення експертизи (а.с. 139-140).

24.07.2017 ухвалою суду провадження по справі відновлено (а.с. 143-142).

01.02.2018 до суду надійшов висновок експерта (а.с. 171-191).

05.02.2018 ухвалою суду, у зв'язку зі зміною законодавства від 15.12.2017 вирішено розгляд справи продовжувати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 193-195).

07.03.2018 ухвалою суду замінено 3-тю особу управління Держгеокадастру Вільнянського району Запорізькій області на правонаступника Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі відділу у Вільнянському районі, закрите підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду (а.с. 228).

26.04.2018 відповідачем по справі надані письмові пояснення.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 059191 від 09.10.2006року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 6,2301га, що розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарно сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 що розташований на земельній ділянці площею 0,25га, відповідно до договору купівлі-продажу від 05.04.1993р.

Згідно до витягу з розділу п'ятого присадибних земель особистого користування від 03.03.1991, ОСОБА_2 виділена земельна ділянка площею 0,39га (а.с. 180)

Відповідно до витягу з розділу п'ятого присадибних земель особистого користування від 18.03.2010 (рішення № 28 від 26.03.2010р. ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25га (присадибна) та о,24га для ведення особистого селянського господарства по вул. Миру, буд. 48-а (а.с. 180).

Згідно до витягу з розділу п'ятого присадибних земель особистого користування від 16.09.2014 (рішення № 16 від 18.09.2014) ОСОБА_2 надано дозвіл на встановлення меж земельної ділянки площею 0,25га для обслуговування житлового будинку та 0,24га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 180).

Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред'явлення до суду позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення та стягнення моральної шкоди, випливає з положень статей 15, 16, а також статей ст.ст. 391, 1167 ЦК України, та ст.ст. 83, 103-109, 152 ЗК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється шляхом усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення дії.

Так, відповідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно п. а ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: в тому числі проїзди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи та з висновків експерта, земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1, межує зі східної сторони (літ А) із земельною ділянкою, яка належить третій особі ОСОБА_3 (висновок експерта № 69/70-17 а.с. 178), а з усіх інших з землями державної власності, тобто спільної межі земельна ділянка позивача з земельною ділянкою відповідача не має.

Крім того, в акті комісії № 42 від 04.04.2016 (а.с. 5), на який посилається позивач як на порушення своїх прав, комісією встановлено, що частина земельної ділянки у розмірі 0,06га, яка була засіяна озимою пшеницею (у 2016), дійсно переорана. Комісією не було встановлено ким переорана земельна ділянки, а також комісією було зазначено, що земельна ділянка є державною власністю. Тобто ділянка, яка була переорана невстановленою особою, не має відношення до позивача та його приватної власності, а є державною власністю.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення не, найшли свого підтвердження.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , у позовній заяві про відшкодування моральної (не майнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат не майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд, відмовляючи в позові про відшкодування моральної шкоди, приймає до уваги, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від предмету спору, тому відмовляючи в задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні майном, суд відмовляє і в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведених обставин та відповідно до вище наведених норм процесуального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в повному обсязі не підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Михайло-Лукашівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі відділу у Вільнянському районі про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2018 року.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

05.05.2018