Рішення

від 05.05.2018 по справі 588/321/18

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/321/18

№ провадження 2/588/260/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом першого заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області до Тростянецької міської ради Сумської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку,

У С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Охтирської місцевої прокуратури Плескач О. Ю. (далі -прокурор) у березні 2018 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивує тим, що у ході здійснення представницької діяльності Охтирською місцевою прокуратурою виявлено порушення вимог земельного законодавства під час розпорядження Тростянецькою міською радою земельними ділянками комунальної власності. Так, за рішенням 18 сесії 7 скликання Тростянецької міської ради №36 від 24.01.2017 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яку поширюється право сервітуту, площею 82 кв.м. для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Однак, технічна документація на вказану земельну ділянку по теперішній час не виготовлена, що підтверджується листом Відділу у Тростянецькому районі Головного управління Держеокадастру у Сумській області за №1103/111-17 від 21.12.2017 року. При цьому міською радою будь-яких рішень стосовно надання дозволу на встановлення чи поширення земельного сервітуту для ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 попередньо не приймалось. Пунктом 2 зазначеного рішення сесії зобов'язано ОСОБА_1 у десятиденний термін з моменту його прийняття укласти договір особистого строкового сервітуту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 82 кв.м. для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності строком на 10 років.

На виконання вказаного рішення сесії Тростянецької міської ради 17.02.2017 між Тростянецькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми на строк 10 років. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору його предметом є особистий строковий сервітут, встановлений ОСОБА_1 на територію АДРЕСА_1, на якій буде розміщуватися та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда НОМЕР_1 площею 82 кв.м. Об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в АДРЕСА_1, площею 82 кв.м.

Спірне рішення 18 сесії 7 скликання Тростянецької міської ради №36 від 24.01.2017 на думку прокурора прийнято із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та підлягає скасуванню, оскільки спірна земельна ділянка була фактично передана в оренду, для чого згідно з вимогами законодавства необхідно було провести земельні торги, які всупереч вимогам статті 124 Земельного кодексу України Тростянецькою міською радою проведено не було.

Зі змісту спірних рішень та договору не вбачається, що потреби ОСОБА_1 стосовно користування земельною ділянкою не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановленням сервітуту, що прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1. Пунктами 1-3 рішення Тростянецької міської ради №36 від 24.01.2017 передбачено, що земельна ділянка ОСОБА_1 надається для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.

Оскільки підстав для визнання між відповідачами прав на встановлення сервітуту не існувало, тому на думку прокурора у Тростянецької міської ради не було правових підстав для встановлення сервітутних відносин з ОСОБА_1 та відповідно, для прийняття такого рішення. Земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Спірний договір має ознаки договору оренди землі, при цьому ОСОБА_1 було фактично передано у платне користування не сформовану земельну ділянку.

З огляду на викладене, на думку прокурора при укладенні спірного договору не було дотримано вимог статей 4, 10, 203 ЦК України про те, що зміст правочину не може суперечити вимогам Цивільного кодексу України, іншим законам та нормативно-правовим актам, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому спірний договір є недійсним, і як наслідок, ОСОБА_1 повинна повернути територіальній громаді м.Тростянець в особі Тростянецької міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 82 кв.м. у стані, що існував до надання вказаної земельної ділянки у користування.

Підстави представництва інтересів держави в особі Головного управління Держеокадастру у Сумській області прокурор обґрунтовує тим, що надання Тростянецькою міською радою в користування земельної ділянки комунальної форми власності ОСОБА_1 всупереч вимог закону порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, а також негативно впливає на стан наповнення бюджету, оскільки призводить до ненадходження плати за користування землею на рівні, встановленому законодавством України.

Головне управління Держеокадастру у Сумській області здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Водночас з часу ухвалення міською радою спірного рішення та укладення сторонами спірного договору січні-лютому 2017 року Головне управлінням Держгеокадастру у Сумській області жодних заходів на усунення вищенаведених порушень чинного законодавства не вжило.

Посилаючись на указані обставини прокурор просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати рішення 18 сесії 7 скликання Тростянецької міської ради № 36 від 24.01.2017 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яку поширюється право сервітуту"; 2) визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 17.02.2017 укладений між Тростянецькою міською радою та ОСОБА_1; 3) зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Тростянець в особі Тростянецької міської ради земельну ділянку площею 82 кв.м. АДРЕСА_1, яка була передана на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 27.02.2017 в стані, що існував до надання її у користування.

Тростянецькою міською радою було надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у прокурора відсутні підстави для здійснення представницьких функції в інтересах держави щодо земельних ділянок, які державі не належать. Чинним законодавством передбачено механізм розміщення тимчасових споруд торгівельного, соціально-культурного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності. Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджено наказом Мінрегіонбуду України від 21.10.2011 № 244 визначає механізм розміщення тимчасових споруд, але не регулює відносини, пов'язані із використанням відповідної земельної ділянки. Указаний Порядок визначає вичерпний перелік документів для розміщення тимчасових споруд. Наявність у особи, яка має намір встановити тимчасову споруду, документів, що посвідчують землекористування Порядком не вимагається. Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено право встановлення сервітуту для розміщення тимчасових споруд. Відповідач вважає, що оспорюванні прокурором рішення та договір відповідають вимогам чинного законодавства України, що діяло на час прийняття Тростянецькою міською радою рішення від 24.01.2017 року №36 та на час укладення сторонами (відповідачами) договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 17.12.2017 року.

Відповідач ОСОБА_1 також подала відзив на позовну заяву, в якому вважала вимоги прокурора необґрунтованими, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві ОСОБА_1, посилалась на те, що прокурор даючи оцінку спірному рішенню міської ради №36 не врахував статтю 99 Земельного кодексу України зі змінами у зв'язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12.02.2015 року. З метою спрощення ведення суб'єктами господарювання підприємницької діяльності на території громади, Тростянецькій міській раді, як органу місцевого самоврядування, державою було надано право встановлювати земельні сервітути на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Охтирська місцева прокуратура діючи в інтересах держави, залишає поза увагою ініціативи Уряду стосовно покращення умов ведення підприємницької діяльності та пов'язані з цим зміни в законодавстві, які регулюють земельні відносини, а також нехтує інтересами територіальної громади від імені якої діє Тростянецька міська рада. З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що спірне рішення №36 є законним, прийнято з дотримання норм чинного законодавства та в інтересах територіальної громади. Твердження прокурора про те, що укладений спірний договір особистого сервітуту не містить ознак права земельного сервітуту, а відповідно земельна ділянка фактично була передана в оренду, ОСОБА_1 вважає хибними. 11.08.2016 року ОСОБА_1 отримала паспорт прив'язки ТС та відповідною заявою повідомила про виконання вимоги паспорта прив'язки, фактично підтвердила встановлення ТС на оспорюваній земельній ділянці. Укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 17.02.2017 року на думку відповідача було не її правом, а обов'язком.

Крім того, ОСОБА_1 вважала, що підстави представництва органом прокуратури в суді законних інтересів держави необґрунтовано, оскільки плата за користування нею земельною ділянкою здійснюється на рівні, встановленому законодавством України в розмірі 3 % від грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки на рік, що на думку відповідача не може негативно впливати на стан наповнення бюджету, що свідчить про ефективне використання Тростянецькою міською радою земельних ресурсів територіальної громади.

Представником Головного управління Держгеокадастру в Сумській області Рудіком А.А. до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 За змістом відповіді представник позивача вважав, що укладений відповідача спірний договір особистого строкового сервітуту не відповідає вимогам, які регулюють порядок передачі земельної ділянки в оренду та встановлення сервітуту. Земельний сервітут полягає полягає в тому, що особа отримує право користування чужою (наприклад сусідньою) земельною ділянкою для задоволення своїх потреб, наприклад, для проходу, проїзду тощо, оскільки ці потреби не можуть бути задоволені в інший спосіб. Сторони спірним договором оформили відносини оренди земельної ділянки, створили механізм обходу проведення аукціонів без розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки в натурі, що не забезпечило рівність прав всіх бажаючих взяти землю в користування. Представник головного управління Держгеокадастру в Сумській області вважав, що у цій справі є підстави для представництва прокурором інтересів держави. Зокрема, контроль за використанням і охороною земель є однією з найважливіших функцій державного управління земельним фондом. Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності та в частині родючості ґрунтів. Держгеокадастр здійснює свої повноваження у тому числі через утворені в установленому порядку територіальні органи. Аналогічні повноваження у сфері державного нагляду покладені на Головне управління Держгеокадастру в Сумській області відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308.

Ухвалою суду від 19.03.2018 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу.

Відповідно до частини 2, п.1 ч.6 ст. 19, п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України суд розглядає в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Ця справа не належить до категорій справ, зазначених у частині 4 статті 274 ЦПК України.

За приписами частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Учасниками процесу клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подано.

З огляду на викладене, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Судом установлено, що 24.01.2017 на 18 сесії 7 скликання Тростянецькою міською радою було прийнято рішення № 36 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яку поширюється право сервітуту".

Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яку поширюється право сервітуту, площею 82 кв.м. для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Пунктом 2 спірного рішення Тростянецької міської ради від 24.01.2018 № 36 зобов'язано ОСОБА_1 у десятиденний термін з моменту його прийняття укласти договір особистого строкового сервітуту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 82 кв.м. для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності строком на 10 років (а.с.13)

На виконання вказаного рішення сесії Тростянецької міської ради від 24.01.2018 №36 між відповідачами 17.02.2017 року було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми на строк 10 років.

Предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений ОСОБА_1 на територію АДРЕСА_1, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності (розмішення тимчасової споруди НОМЕР_1) форм площею 82 кв.м.

Згідно з пунктами 2.2, 3.1, 3.2 Договору строк його дії становить 10 років з моменту його підписання сторонами. За користування особистим строковим сервітутом для розміщення та використання малої архітектурної форми для проведення підприємницької діяльності Сервітуарій сплачує Власнику річну плату в розмірі 3 відсотків від грошової (нормативної оцінки) земельної ділянки (території), яка визначається управлінням Держкомзему у м.Тростянець Сумської області для кожного календарного року. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на 2017 рік становить 46111,80 грн. відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №767/03-06 від 16.03.2016, виданого Відділом Держгеокадастру в Тростянецькому районі Сумської області. Річний розмір плати за цим договором на 2017 рік становить 1392,35 коп. (3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (території сервітуту) (а.с.29,30).

Земельна ділянка за даними відділу у Тростянецькому районі Головне управління Держеокадастру у Сумській області, розташована за адресою у АДРЕСА_1, площа 82 кв.м. не сформована (межі не встановлено, інформація до Державного земельного кадастру не внесена), неможливо визначити точне місце її розташування (а.с.15).

Технічна документація із землеустрою надана ОСОБА_1 щодо встановлення меж частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яку поширюється право сервітуту площею 82 кв.м. для розміщення та обслуговування тимчасової споруди НОМЕР_1 для провадження підприємницької діяльності до відділу у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області станом на 22.12.2017 не надходила (а.с.14).

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для скасування спірного рішення Тростянецької міської ради та спірного договору особистого строкового сервітуту, суд виходить з таких мотивів.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (статті 401 - 406), главою 16 Земельного кодексу України (статті 98 - 102).

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно із статтею 8 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Перелік цілей, для яких можливо встановити земельний сервітут, визначений статтею 99 Земельного кодексу України, яка передбачає, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Отже, з огляду на викладене правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.

Виходячи з системного аналізу положень статей 401-406 ЦК України та статей 98-102 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж через встановлення сервітуту. При цьому сервітут на земельну ділянку встановлюється виключно за домовленістю між власниками (користувачами) земельних ділянок з метою усунення недоліків своєї ділянки задля задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

З матеріалів справи вбачається, що за договором про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 17.02.2017 об'єктом особистого строкового сервітуту є земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 82 кв.м. (п. 1.2 договору).

Пунктами 1-2 спірного рішення Тростянецької міської ради №36 від 24.01.2017 передбачено, що земельна ділянка ОСОБА_1 надається для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання. ОСОБА_1 на момент укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту не була ані власником, ані землекористувачем сусідньої земельної ділянки, чи об'єктів нерухомості (а.с.18) прохід, до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб'єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту.

Указана обставина відповідачами не спростована.

Отже , потреби у розміщенні ОСОБА_1 тимчасової споруди саме на спірній земельній ділянці не було. При цьому відомості про те, що ОСОБА_1 не має змоги задовольнити свої інтереси іншим способом, ніж розмістити тимчасову споруду саме на спірній земельній ділянці відсутні, і відповідачами не доведено на виконання приписів статей 13, 81 ЦПК України таку неможливість задоволення інтересів ОСОБА_1 в інший спосіб.

Отже, суть правовідносин між сторонами по спірному договору, їх зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут.

ОСОБА_1 не надала доказів та не навела доводів про те, що вона скористалась загальновідомою та законодавчо визначеною процедурою для отримання земельної ділянки в користування, шляхом звернення до органу місцевого самоврядування за отриманням земельної ділянки саме в оренду , та що саме помилка чи неправильні дії такого органу спричинили спір.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності встановлений статтями 124, 134 Земельного кодексу України та нормами Законом України "Про оренду землі".

Частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року вказано, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, але вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 ч. 2 ст.16 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Фактично наслідком прийняття спірного рішення Тростянецької міської ради №36 від 24.01.2017 стало надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у строкове користування без правових підстав, визначених статтями 401-406 ЦК України, 98-102 Земельного кодексу України.

Отже, за встановлених судом обставин рішення 18 сесії 7 скликання Тростянецької міської ради №36 від 24.01.2017 Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яку поширюється право сервітуту" суперечить положенням статей 401-406 ЦК України та статей 98-102 ЗК України, ухвалене без відповідних правових та фактичних підстав для встановлення ОСОБА_1 особистого сервітуту, а тому таке рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

Зазначене свідчить про те, що зміст спірного договору сервітуту від 17.02.2017 укладений відповідачами суперечить вимогам статей 401-406 ЦК України статей 98-102 ЗК України. Передача земельної ділянки могла бути проведена на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі" через проведення аукціону з метою забезпечення рівності прав всіх бажаючих отримати у користування частину території по АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За приписами пунктів 1, 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ураховуючи установлені обставини, суд вважає, що правовий зміст спірного договору про встановлення особистого строкового сервітуту суперечить вищезазначеним положенням Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України та Закону України Про оренду землі , договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

Відповідно до статті 406 Цивільного кодексу України визнання договору, що є підставою для встановлення сервітуту, недійсним є підставою для припинення і самого сервітуту.

Оспорюваний договір сервітуту, відноситься до такого виду договорів, за якими повернення сторони в первинне положення практично неможливо, тому у такій ситуації припинення дії договорів, визнаних судом недійсними, відбувається на майбутнє (стаття 236 Цивільного кодексу України)

Прокурором заявлено позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою та, враховуючи, що договір сервітуту підлягає припиненню на майбутнє і двостороння реституція за таким договором не проводиться, передана земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні другого відповідача на підставі спірного договору про встановлення сервітуту, підлягають поверненню територіальній громаді м. Тростянець Сумської області в особі Тростянецької міської ради.

Суд відхиляє доводи відповідачів про відсутність підстав для представництва інтересів держави, виходячи з таких мотивів.

Прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави прийняттям оспорюваного рішення та укладанням спірного договору, оскільки саме державою здійснюється особлива охорона землі як національного багатства в силу статті 14 Конституції України, а недотримання першим та другим відповідачами встановленої статтями 124, 134 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі" процедури передачі спірної земельної ділянки другому відповідачу у платне володіння та користування порушує ці інтереси.

Державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності здійснюється Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15. При цьому указана Державна служба України з питань геодезії, картографії здійснює свої повноваження у тому числі через свої територіальні органи. Реалізація повноважень Держгеокадастру на території Сумської області покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Таким чином, суд вважає, що незаконна передача у користування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням і охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, а тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з таких мотивів.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову судовий збір стягується з відповідача.

Відповідно до пунктів 35, 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 № 10 при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

При зверненні до суду прокурором було сплачено судовий збір в сумі 3524 грн. (а.с.3)., який, ураховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з відповідачів у рівних долях на користь прокуратури Сумської області.

Доводи ОСОБА_1 стосовно відсутності підстав для стягнення судового збору у рівних долях не ґрунтуються на положеннях статті 141 ЦПК України і відхиляються судом з цих підстав.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 380 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов першого заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення 18 сесії 7 скликання Тростянецької міської ради №36 від 24.01.2017 Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яку поширюється право сервітуту .

Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 17.02.2017, укладений між Тростянецькою міською радою та ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) повернути територіальній громаді м. Тростянець в особі Тростянецької міської ради земельну ділянку площею 82 кв.м. АДРЕСА_1 в м.Тростянець, яка була передана на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 27.02.2017 року в стані, що існував до надання її у користування.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь прокуратури Сумської області (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172) в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Тростянецької міської ради Сумської області (ЄДРПОУ 23635190, місцезнаходження юридичної особи: вул.Миру, 6 у м.Тростянець Сумської області) на користь прокуратури Сумської області (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172) в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 05.05.2018 року.

Суддя М.В. Щербаченко