Рішення

від 04.05.2018 по справі 905/418/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.05.2018 р. Справа № 905/418/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Часовському Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 промислового підприємства Стройкомплект , м. Бахмут Донецької області

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства Машинобудівний завод Вістек , м. Бахмут Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 147 632,24 грн., з яких 138 581,76 грн. - сума основного боргу, 9 050,48 - штраф, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 17.04.2018р. оголошено перерву до 04.05.2018р.

Приватне промислове підприємство «Стройкомплект» , м. Бахмут Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» , м. Бахмут Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 147 632,24 грн., з яких 138 581,76 грн. - сума основного боргу, 9 050,48 штраф.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання №14/11/17 від 14.11.2017р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 138 581,76 грн. та виникли підстави для нарахування штрафу.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 12, ч. 3 ст. 196, ч. 1, 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/418/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 06.03.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/418/18.

05 квітня 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 05.04.2018р., в якій, посилаючись на несплату основної суми боргу в розмірі 138 581,76грн. у визначені договором постачання №14/11-17 від 14.11.2017р. строки, просив стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 152 898,34 грн., з яких 138 581,76 грн. - сума основного боргу; 14 316,58 грн. - штраф за період з 01.01.2018р. по 05.04.2018р.

Тобто, позивачем збільшений період нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.5 ст. 163 ГПК України, у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14 316,58 грн., суд не приймає заяву Позивача до розгляду.

У підготовчому судовому засіданні 05.04.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/418/18 до розгляду по суті на 17.04.2018 р.

10.04.2018 року Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 138 581,76 грн.

Зі змісту заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що Позивач відмовляється від позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 138 581,76 грн. у зв'язку зі сплатою його відповідачем.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч.1 ст. 191 ГПК України).

Судом встановлено, що зазначена заява підписана Директором ППП Стройкомплект - ОСОБА_2, отже, дії представника позивача не суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За приписами п. 4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на викладене, провадження у справі №905/374/18 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 138 581,76 грн. підлягає закриттю.

Разом з цим, позивач заявив про уточнення позовних вимог щодо періоду нарахування штрафу та просив суд стягнути з відповідача штраф за період з26.02.2018р. по 03.04.2018р. у розмірі 14 039,42 грн., що фактично є збільшенням позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Однак, позивачем в порушення ч. 5 ст. 163 ГПК України, не додано доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог, крім того, зазначена заява подана до суду з порушенням строків, передбачених п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, у зв'язку з чим, заява позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафу за період з 26.02.2018р. по 03.04.2018р. в розмірі 14039,42 грн. судом не приймається.

17.04.2018р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання №589/36 від 04.04.2018р., в якому останній просив суд закрити провадження по справі, у зв'язку зі сплатою суми основного боргу.

Представник позивача у судове засідання 04.05.2018р. не з'явився, про дату та час розгляду повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2017 року між приватним акціонерним товариством Машинобудівний завод Вістек (надалі - Покупець) та ОСОБА_1 промисловим підприємством Стройкомплект (надалі - Постачальник) укладено договір постачання №14/11-17, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник поставляє і передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність продукцію: металопрокату, графіту, залізничних шпал та інших товарів матеріально-технічного призначення у кількості, якості та за ціною згідно видаткових накладних, які сторони признають специфікаціями на постачання партій продукції, що є невід'ємними частинами цього Договору орієнтовно на загальну суму 1 000 000,00 грн. з ПДВ. Ціни, вказані у Специфікаціях на постачання партії продукції (видаткових накладних), розуміються на умовах постачання DDP м. Бахмут, Донецька область, склад Покупця (Інкотермс 2010). Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану в п.1.1. цього договору продукцію на умовах, що передбачені цим договором (п.1.2.).

За приписами п. 2.2. Договору, строк постачання - впродовж 10 (десяти) календарних днів з дня отримання заявки на постачання партії продукції, якщо інший строк не погоджений Сторонами у видаткових накладних чи додаткових угодах.

Згідно з п. 3.1. Договору форма оплати - передплата 100% (сто), після отримання рахунку Покупцем.

Датою передачі Товару вважається дата вручення Товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженим представником постачальника про передачу Товару уповноваженому представнику Покупця (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції.

Умовами п. 6.1. встановлено, що цей Договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2018 року.

Договір підписаний Сторонами у встановленому порядку.

15 грудня 2017 року Сторонами підписана Специфікація №2 до договору постачання 14/11-17 від 14.11.2017р., відповідно до якої Постачальник поставляє, а Покупець приймає і оплачує Товар загальною вартістю 169 458,00 з ПДВ. Умови оплати: відстрочка платежу протягом 10 банківських днів з дати постачання товару (п.5 Специфікації №2) (а.с. 13).

На виконання умов договору позивачем 21.12.2017р. та 22.12.2017р. здійснено поставку товару на загальну суму 168 581,76 грн., що підтверджується видатковими накладними №39, №40 від 21.12.2017р., №41 від 22.12.2017р. та товарно-транспортними накладними №39, №40 від 21.12.2017р., №41 від 22.12.2017р., підписаними відповідачем без заперечень, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

21.12.2017р. та 22.12.2017р. позивачем виставлено відповідачу рахунки - фактури №76 на суму 36 293,40 грн., №77 на суму 42 777,96 грн. та №79 на суму 89 510,40 грн., що разом складає 168 581,76 грн.

26 січня 2018 року Позивачем вручено, а Відповідачем отримано претензію з вимогою сплатити суму основного боргу у розмірі 168 581,76 грн. протягом десяти днів з дня одержання претензії.

Відповідачем здійснено часткову оплату за поставку товару розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ППП Стройкомплект за 15.02.2018 р. (а.с.25).

Посилаючись на порушення відповідачами грошових зобов'язань за договором постачання №14/11-17 від 14.11.2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 138 581,76 грн. та нарахований штраф у розмірі 14 039,42 грн., останній звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором купівлі - продажу.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §1,3 Глави 54 ЦК України та статті 264 ГК України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 264 ГК).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір №14/11-17 від 14.11.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами, з оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи видаткових накладних за договором №14/11-17 від 14.11.2017р., які підтверджують факт поставки товару, Позивач свої зобов'язання за договором №14/11-17 від 14.11.2017р. виконав належним чином.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі сплати товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати постачання товару відповідно до умов договору №14/11-17 від 14.11.2017р.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем сплачено на користь Позивача суму основного боргу лише 04.04.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №5453 (а.с. 64).

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції, сформульована безпосередньо у п. 4.3. договору №14/11-17 від 14.11.2017р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Проте, перевіривши розрахунок штрафу суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на наступне:

При розрахунку штрафу, Позивачем не вірно зазначено періоди з яких починається нарахування зазначеної неустойки. Так, Позивачем зазначено, що по видатковій накладній №39 від 21.12.2017 р. днем поставки є 21.12.2017р., по видатковій накладній №40 від 21.12.2017р. - 21.12.2017р. та по видатковій накладній №41 від 22.12.2017р. - 22.12.2017р.

Позивачем зазначено період нарахування штрафу по видатковій накладній №39 від 21.12.2017 р. та по видатковій накладній №40 від 21.12.2017р. з 01.01.2018р., по видатковій накладній №41 від 22.12.2017р. з 02.01.2018р. Однак, це суперечить умовам п.5 Специфікації №2 до Договору, в яких чітко визначено умови оплати, а саме: відстрочка платежу протягом 10 банківських днів з дати постачання товару.

Відповідно до абз.3 п. 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті , затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 р. №320, банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у Національному банку на ту саму дату.

Отже, Позивач, у урахуванням строку оплати товару, а саме відстрочки платежу протягом 10 банківських днів з дати постачання товару, повинен був нарахувати штраф по видатковій накладній №39 від 21.12.2017 р. та по видатковій накладній №40 від 21.12.2017р. - з 10.01.2018 року, по видатковій накладній №41 від 22.12.2017р. - з 11.01.2018р.

Суд, здійснивши перерахунок штрафу, зазначає, що позовні вимоги в цій частини підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 672,41 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 та ч.3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 промислового підприємства Стройкомплект , м. Бахмут Донецької області до ОСОБА_1 акціонерного товариства Машинобудівний завод Вістек , м. Бахмут Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 152 621,18грн., з яких 138 581,76 грн. - сума основного боргу, 9 050,48 грн. штраф - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Машинобудівний завод Вістек (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 6; код ЄДРПОУ 31226457) на користь ОСОБА_1 промислового підприємства Стройкомплект , (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул. О.Сибірцева, буд.6, код ЄДРПОУ 32536901) штраф у розмірі 7 672,41 грн., судовий збір у розмірі 2 193,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 промислового підприємства Стройкомплект , м. Бахмут Донецької області до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Машинобудівний завод Вістек , м. Бахмут Донецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 138 581,76 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання поновного судового рішення через Господарський суд донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/