Ухвала

від 07.05.2018 по справі 826/6934/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 травня 2018 року м. Київ № 826/6934/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Громадської організації Спілка учасників АТО 7.62 додоФонду державного майна України, Міністерства інфраструктури України, Приватного акціонерного товариства ІСРЗ про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійним договір, застосування наслідків недійсності договору,-

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Спілка учасників АТО 7.62 (04074, м. Київ, вул. Мукачівська, 9, кв. 53, код ЄДРПОУ: 41479226) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9), Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14), Приватного акціонерного товариства ІСРЗ (68093, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 59-Б, код ЄДРПОУ: 32333962), в якому просило:

- визнати дії Міністерства транспорту України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, щодо видачі наказу від 19.09.2002 № 668 Про створення Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод , неправомірними;

- визнати недійсним та скасувати наказ Міністерства транспорту України від 19.09.2002 № 668 Про створення Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод ;

- визнати дії Міністерства транспорту України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, щодо видачі наказу Міністерства транспорту України від 14.04.2004 № 307 Про припинення діяльності Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод , неправомірними;

- визнати недійсним та скасувати наказ Міністерства транспорту України від 14.04.2004 № 307 Про припинення діяльності Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод ;

- визнати дії Фонду державного майна України щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод від 05.09.2003 № 687, неправомірними;

- визнати недійсним договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод від 05.09.2003 № 687, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРФ , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство ІСРЗ ;

- застосувати наслідки недійсності договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод від 05.09.2003 № 687, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРФ , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство ІСРЗ шляхом витребування у Приватного акціонерного товариства ІСРЗ цілісного майнового комплексу Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод , що включає в себе основні фонди за первісною балансованою вартість 213077500,00 грн., а також вартість майна, що передавалось в оренду 71607500,00 грн. на користь Держави;

- застосувати наслідки недійсності договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод від 05.09.2003 № 687, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРФ , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство ІСРЗ шляхом витребування у Приватного акціонерного товариства ІСРЗ грошової суми у розмірі 7599000,00 грн., що незаконно була передана за договором оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод від 05.09.2003 № 687 для погашення кредиторської заборгованості Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод на користь Держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Міністерства транспорту України від 19.09.2002 № 668 Про створення Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод на базі державного майна створене Державне підприємство Іллічівський судноремонтний завод на балансі якого перебувало майно - цілісний майновий комплекс.

В подальшому, 05.09.2003 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРФ (орендар), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство ІСРЗ , укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод № 687.

Разом з тим, позивач вважає вказаний договір таким, що підлягає визнанню недійсним , з огляду на те, що при укладені зазначеного договору, сторонами не дотримано Закон України Про оренду державного та комунального майна , оскільки відсутні документи щодо ініціації чи дій Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод на балансі якого перебувало майно, також відсутнє рішення Антимонопольного комітету України з підстав вивчення можливості передачі в оренду вказаного цілісного комплексу Товариству з обмеженою відповідальністю ВЕРФ , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство ІСРЗ .

Більш того, позивач наголошує, що при укладені спірного договору сторонами не визначено всіх істотних умов, зокрема, в умовах договору оренди не зафіксовано факт страхування майна, у зв'язку з чим не було здійснено страхування цілісного майнового комплексу.

Крім того, позивач зазначає, що в момент укладення договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод від 05.09.2003 № 687 сторонами не було дотримано Антимонопольного законодавства, встановленого ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, на думку позивача, вказаний договір має бути визнано недійсним.

В подальшому, наказом Міністерства транспорту України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України від 14.04.2004 № 307 Про припинення діяльності Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод припинено діяльність Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод , шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря .

Таким чином, позивач вказує на те, що дії Міністерства транспорту України щодо видачі наказів від 19.09.2002 № 668 Про створення Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод та від 14.04.2004 № 307 Про припинення діяльності Державного підприємства Іллічівський судноремонтний завод , а також дії Фонду державного майна України щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 05.09.2003 № 687 є неправомірними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Разом з тим, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Більш того, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Отже, аналізуючи предмет та підстави спору, в контексті викладених норм, суд зазначає, що, крім іншого, ПАТ ІСРЗ не є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України та даний спір не є публічно-правовим, з огляду на те, що в межах спірних правовідносин ними не виконувались жодні владно-управлінські функції.

У даному випадку, по суті йдеться про оскарження дій власника майна щодо утворення, діяльності та припинення діяльності господарського товариства, тобто про оскарження його дій та рішень у сфері корпоративних відносин та про розпорядження власністю (передача майна в оренду), а відтак справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Аналізуючи у взаємозв'язку з наведеним положення ст. 20 ГПК України, а також суб'єктний склад заявлених учасників справи, склад правовідносин, пов'язаних із прийняттям та реалізацією оскаржуваних рішень та вчинених дій у зв'язку із створенням підприємства, припиненням його діяльності, орендних відносин щодо майна, правове обґрунтування заявлених вимог, суд констатує, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Громадської організації Спілка учасників АТО 7.62 до Фонду державного майна України, Міністерства інфраструктури України, Приватного акціонерного товариства ІСРЗ про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійним договір, застосування наслідків недійсності договору - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до положень ст. 170 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено в порядку, визначеному ст.ст. 292-297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя О.А. Кармазін