Рішення

від 07.05.2018 по справі 910/3166/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07.05.2018Справа №  910/3166/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" про стягнення 65 933,92 грн. Представники сторін: не викликались. ВСТАНОВИВ: 19.03.2018 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" про  стягнення 65 933,92 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки продукції з додатковими зобов'язаннями дистрибуції №12/01-15 від 30.12.2014 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі. Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). 20.04.2018 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі. Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову. Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 30.12.2014 р. між товариством з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" (покупець) укладено договір № 12/01-15 поставки продукції з додатковими зобов'язаннями дистрибуції. Відповідно до п.1.1 договору, на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, в обумовлені цим договором терміни, продукцію, а саме: молочні продукти – згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Специфікація, згідно якої постачається продукція, є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1). Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Відповідно до п. 2.1 договору, продукція поставляється на умовах: DAP, «ІНКОТЕРМС-2010» - склад покупця (власним (найнятим) транспортом постачальника і за власний рахунок, якщо інше прямо не передбачено додатковими угодами до цього договору. Згідно з п. 2.2. договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця на відвантаження конкретної партії продукції. Заявка повинна бути подана не пізніше ніж за 3 робочих днів до бажаної дати і часу відвантаження із складу постачальника. При погодженні сторонами заявки вона приймається постачальником до виконання. Зобов'язання постачальника по поставці продукції вважаються виконаними з моменту передачі продукції покупцю або його уповноваженому представнику, що підтверджується датою, зазначеною у підписаній покупцем або його уповноваженим представником товарно-транспортній (видатковій) накладній про отримання продукції покупцем. З цього моменту від постачальника до покупцуя переходиь право власності на продукцію, а також ризик випадкової загибелі та/або пошкодження продукції, тари, упаковки (п.2.6.). Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціни на продукцію постачальника обумовлюються сторонами на момент укладення цього договору у специфікації (додаток № 1 до договору). Відповідно до п. 3.3. договору, відпускна ціна за одиницю продукції, а також загальна сума продукції, вказуються в товарно-транспортних (видаткових) накладних. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки продукції постачальником у вказане місце поставки. Згідно з п. 3.4 договору, ціна на партію продукції, яку вже замовлено покупцем за узгодженою ціною, зміні не підлягає. Загальна сума цього договору визначається, як сума всіх партій продукції, поставлених постачальником протягом терміну дії данного договору відповідно до товарно-транспортних (видаткових) накладних (п.3.5.). Відповідно до п. 3.6. договору, покупець оплачує вартість кожної партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення готівкою грошових коштів в касу постачальника в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Пунктом 11.2 договору передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 11.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2015 року. Згідно з п. 11.3 договору, у випадку, якщо не пізніше ніж за 15 днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то термін дії цього договору вважається продовженим терміном на один рік на тих же умовах. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даними договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 59   709,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін, а саме: - № БСЗ00003871 від 28.03.2016 р. на суму 27   764,93 грн., - № БСЗ00004293 від 04.04.2016 р. на суму 7   306,56 грн., - № БСЗ00004294 від 04.04.2016 р. на суму 1   032,00 грн., - № БСЗ00005196 від 18.04.2016 р. на суму 16   074,43 грн., - № БСЗ00005188 від 18.04.2016 р. на суму 5   420,12 грн., - № БСЗ00005197 від 18.04.2016 р. на суму 2   111,34 грн. Пунтком 3.8. договру встановлено, що в подальшому оплата продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу у сумі, вказаній у відповідній товарно-транспортній (видатковій) накладній не пізніше 34 календарних днів з дати отримання партії продукції покупцем, зазначеної в товарно-транспортній (видатковій) накладній. При здійсненні розрахунку за продукцію покупець зобов'язаний вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору відповідно до якого проводиться оплата за отриману продукцію. У разі, не зазначення таких даних у платіжному дорученні покупець зобов'язаний надати лист-уточнення щодо номера та дати договору по якому відбулась оплата. Згідно з п. 3.11. договору, оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Продукція по цьому договору та право власності на неї важається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент прийому-передачі: По кількості – на складі покупця в пункті доставки продукції на відповідність фактичної наявності продукції по кількості, зазначеної в видатковій накладній. Прийомка відбувається у відповідності з інструкцією № П-6. По якості – поставлена продукція повинна відповідати якісним показникамвідповідно до чинного законодавства України. Прийомка здійснюється у відповідності з інструкцією № П-7 (п. 4.1.). Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. договору, покупець зобов'язується здійснювати оплату за поставлену продукцію в терміни, передбачені пунктами 3.7. та 3.8. цього договору. Як зазначено позивачем, відповідач здійснив частковий розрахунок за товар по видатковій накладній № БСЗ 00003871 від 28.03.2016 р. на суму 27   764,93 грн. На підтвердження вищезазначеного в матеріалах справи наявні банківські виписки по рахунку. Будь-яких інших доказів оплати по договору за оспорюваний період матеріали справи не містять. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).   Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 44   877,39 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем. Також, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п. 8.4 договору штраф в розмірі 8   975,00 грн. Відповідно до п.8.4. договору, у випадку, якщо заборгованість покупця становить більше 20 календарних днів з дати встановленої для оплати продукції, покупець, додатково до пені, передбаченої п. 8.5. договору, виплачує постачальнику за вимогою останнього штраф у розмірі 20% суми заборгованості перед постачальником. Постачальник також має право у такому разі розірвати договір в односторонньому порядку, що не звільняє покупця від сплати штрафних санкцій, передбачених цим пунктом договору. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Суд погоджується з розрахунками штрафу в розмірі 8   975,00 грн., а вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2   242,33 грн. та індексу інфляції в розмірі 9   839,20 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань. Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України. З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 9   839,20 грн. та 3 % річних в розмірі 2   242,33 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252  Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, буд. 8, код ЄДРПОУ 33308143) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (56101, Миколаївська обл., м. Баштанка, вул. Заводська, буд. 4, код ЄДРПОУ 00446500) основний борг в розмірі 44   877 (сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 39 коп., 20 % штрафу у розмірі 8 975 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 2 242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн. 33 грн., індекс інфляції в розмірі 9 839 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 20 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя                                                                                                                                      С.М. Мудрий