Рішення

від 07.05.2018 по справі 910/1277/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07.05.2018Справа №  910/1277/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСТ-1” (Одеська обл., смт. Ширяєве) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістик Гранум” (м. Київ) про стягнення 155436,42 грн.                                                                                                                          Суддя Ващенко Т.М.                                                                             Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники учасників судового процесу: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “АІСТ-1” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістик Гранум” про стягнення 155436,42 грн., з яких: 103853,79 грн. основного боргу, 5150,53 грн. 3% річних, 24155,63 грн. пені, 22276,47 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 10-04/16 від 19.04.16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.18. відкрито провадження у справі № 910/1277/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвалу суду в даній справі повернуто з адреси, визначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України). 19.04.16. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 10-04/16 (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується продати (поставити), а Покупець прийняти та оплатити горох українського походження врожаю 2015 року на умовах Договору. Умови поставки СРТ місто Одеса згідно з правилами Інкотермс-2010, у випадку розбіжності з якими пріоритет мають умови Договору (п. 2.1 Договору). Строк дії Договору сторонами погоджено п. 5.1 з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.16. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару. За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм  статті 712 Цивільного кодексу України    та    статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми    Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Термін поставки до 22.04.16. Датою поставки вважається дата приймання товару уповноваженим співробітником вагової з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній (п. 2.2 Договору). Відповідно до п. 2.6 Договору кількість товару у фізичній та заліковій вазі, поставленого Постачальником Покупцю протягом строку дії Договору, зазначається останнім у акті приймання-передачі товару. Акт приймання-передачі товару оформляється на підставі данних, що містяться у видаткових накладних Постачальника та/або квитанціях на приймання до переробки олійного насіння. Покупець після складання акту приймання-передачі товару підписує його і скріплює його своєю печаткою, після чого передає Постачальнику. У відповідності до наявних в матеріалах справи підписаних сторонами та скріплених їх печатками: акту-перерахунку ціни, видаткової накладної № 8 від 22.04.16., товарно-транспортної накладної від 21.04.16., податкової накладної, акту звіряння за 26.04.16., позивач поставив відповідачу за Договором горох врожаю 2015 року у кількості 27,82754 т загальною вартістю 267 671,58 грн. Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу докази, суд виходить з наступного. У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було. Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з передання товару на суму 267 671,58 грн. Зважаючи на викладені вище обставини та   виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи докази є належними та підтверджують передачу товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару на суму 267 671,58 грн. в межах Договору здійснено належним чином. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Частиною 1    ст. 692 Цивільного кодексу України    передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями пункту 3.1 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 3 банківських днів після надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у п. 2.4 Договору. Оскільки доказів на підтвердження дати надання таких документів матеріали справи не містять, судом враховано правову позицію, викладену в постанові судової палати у господарських справах верховного Суду України від 19.08.14., про те, що згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. 28.04.16. відповідач оплатив позивачу 133 835,79 грн., 16.05.16. відповідач оплатив позивачу 20 000,00 грн., 25.05.16. відповідач оплатив позивачу 10 000.00 грн., а всього 163 835,79 грн. Отже, неоплаченою залишилась грошова сума в розмірі 103 835,79 грн. (267671,58-163835,79). За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Оскільки відповідач позивачу  грошові кошти в сумі 103 835,79 грн. не сплатив, в тому числі після направлення Покупцем Постачальнику гарантійного листа № 88 від 09.06.16., вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, товар, отриманий на підставі Договору, вказаних документів, оплачено не було в частині, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 103 835,79 грн. Таким чином, враховуючи вищезазначене, за висновками суду позовні вимоги про стягнення 103 835,79 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 18,00 грн. основного боргу позивачем пред'явлено безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині. Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5150,53 грн. 3% річних та 22 276,47 грн. інфляційних втрат. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.). Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості 103  853,79 грн. однак, судом встановлено, що сума заборгованості становить 103 835,79 грн. та виникла з 26.05.16. після здійснення відповідачем останньої часткової проплати 25.05.16. Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 5150,53 грн., розмір інфляційних втрат становить 22276,47 грн.,  внаслідок чого вказані суми підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24155,63 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору, за умовами якого за прострочення оплати товару з Покупця стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При здійсненні перерахунку пені судом враховано, що за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З огляду на вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 15717,22 грн. Пеню в сумі 8438,41 грн. нараховано безпідставно, в зв'язку з чим суд відмовляє в позові в цій частині. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістик Гранум” (03110, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 39-А; ідентифікаційний код 39602891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСТ-1” (66800, Одеська область, смт. Ширяєве, вул. Малиновського,30; ідентифікаційний код 31574259) 103  835 (сто три тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 79 коп. основного боргу, 5  150 (п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 53 коп. 3% річних, 15  717 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 22 коп. пені, 22  276 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 2  204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 70 коп. судового збору. 3. В іншій частині в позові відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.17. № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                                                Т.М. Ващенко