Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/20149/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/20149/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест (Київська обл., м. Бориспіль)

До Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , (м. Київ)

Третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю Бієнга (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

Про розірвання договору поруки

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Піхотний М.Д.

Від відповідача: Житник О.В.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про розірвання договору поруки № 4Б15036И/П від 10.11.16., укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. ст. 611, 612, ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.17. порушено провадження у справі № 910/20149/17 та призначено її до розгляду на 28.11.17.

За результатами судового засідання 28.11.17. розгляд справи було відкладено на 12.12.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 12.12.17. було оголошено перерву до 16.01.18.

15.12.17. набрав чинності Закон України від 03.10.17. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні 16.01.18. представниками сторін висловлено позицію про те, що дану справу доцільно розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.18. суд дійшов висновку розгляд справи № 910/20149/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.02.18.

31.01.18. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" проти позову заперечує з підстав того, що позивачем не подано доказів звернення з вимогами до боржника, не подано доказів виконання умов оспорюваного договору поруки в повному обсязі, не подано доказів ненадання відповідачем документів позивачу, та ненадання доказів понесення позивачем збитків. Відповідач вказує на те, що позивачем не доведено наявності чотирьох умов, визначених приписами ч. 2 ст. 652 ЦК України щодо істотної зміни обставин, та не дотримано вимог ст. 188 ГК України щодо звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з пропозицією розірвання оспорюваного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.18. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бієнга" (ідентифікаційний код 39457423), оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.03.18.

27.02.18. позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.18. продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 22.03.18.

В судовому засіданні 22.03.18. без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.04.18.

В судовому засіданні 24.04.18. судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 24.04.18. судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа явку свого повноважного представника в судове засідання 24.04.18. не забезпечила.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.04.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.16. між позивачем (поручитель) та відповідачем (кредитор) було укладено Договір поруки № 4Б15036И/П (далі - договір поруки).

Предметом цього договору є надання поруки позивачем перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Бієнга (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами: від 12.02.15. № 4Б15036И (кредитний договір 1), від 12.03.15. № 4Б15069И (кредитний договір 2), від 27.04.16. № 4Б16012Д (кредитний договір 3), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до умов відповідних кредитних договорів (п. 1 договору поруки).

Пунктом 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку пункту 1 цього договору, відповідач направляє на адресу позивача письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 договору поруки позивач зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі відповідача, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 договору поруки).

Кредитор зобов'язаний у випадку виконання позивачем обов'язку боржника за кредитним договором передати позивачу впродовж п'яти робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором (п. 10 договору поруки).

Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.14 договору поруки).

Згідно платіжних доручень від 11.11.16. № №: 25, 26, 27 позивачем було перераховано відповідачу:

- 236 232 569,61 грн. з призначенням платежу виконання зобов'язань за кредитним договором від 12.02.15. № 4Б15036И згідно договору поруки № 4Б15036И/П від 10.11.16. ;

- 175 588 994,00 грн. з призначенням платежу виконання зобов'язань за кредитним договором від 12.03.15. № 4Б15069И згідно договору поруки № 4Б15036И/П від 10.11.16. ;

- 632 025 505,10 грн. з призначенням платежу виконання зобов'язань за кредитним договором від 27.04.16. № 4Б16012Д згідно договору поруки № 4Б15036И/П від 10.11.16. .

Згідно приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки між сторонами по справі внаслідок укладення договору поруки склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

В той же час, як вказує позивач, відповідачем не було виконано зобов'язання з передання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Вказані дії, на думку позивача, свідчать про існування підстав для розірвання договору поруки в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14 договору поруки передбачено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, а також доказів відмови відповідача передати такі документи.

Крім того, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши оспорюваний договір поруки, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження невиконання відповідачем зобов'язань, встановлених договором поруки, внаслідок ненадання позивачу відповідних документів.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.05.18.

Суддя Т.М. Ващенко