Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/323/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/323/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 4, приміщення 84)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" (01601, м. Київ, Печерський узвіз,5, каб.109)

про стягнення 128 192,37 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Лобач І.А. за дов.;

від відповідача - Хаврошин М.С. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" про стягнення 128 192,37 грн., з яких: 42 844,46 грн. пені, 69 150,00 грн. штраф, 5 138,84 грн. 3% річних, 11 059,07 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 01.03.2017 №22/03.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/323/18. Призначено розгляд справи на 13.02.2018. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 13.02.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.03.2018.

В судовому засіданні 15.03.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.04.2018.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, проти позову заперечив з тих підстав, що правові підстави для твердження про те, що вищевказана сума пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 128 192,27 грн. є заборгованістю відсутні, а позовна заява про стягнення такої заборгованості є безпредметною оскільки не існує самої заборгованості як такої. Також, відповідач зазначив, що наявні в справі Акти приймання-передачі складалися в м. Київ (про що міститься відомості в Акті), тобто не в передбаченому Договором місці передачі Товару (на складі Продавця за адресою Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, 33) та взагалі не містять відомостей ні про місце передачі Товару, ні про його ціну та вартість, ні про перехід до Покупця права власності на Товар та ризиків випадкової втрати чи пошкодження Товару. Тобто, зазначені Акти не є підтвердженням передачі Позивачем Товару в розпорядження Відповідача. Враховуючи вищевикладене, позивач не виконав свого зобов'язання згідно п. 3.1 договору, допустивши прострочення передачі окремих одиниць товару в розпорядження відповідача на декілька місяців. У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку згідно умов договору щодо передачі товару відповідачу, відповідач скористався своїм правом, встановленим ст. 538 ЦК України та частково зупинив виконання свого обов'язку по оплаті товару згідно визначеного договором графіку, здійснюючи платежі по мірі виконання позивачем його зобов'язань по передачі товару.

Позивачем подані заперечення на відзив, які долучені судом до матеріалів справи.

20.02.2018 відповідачем подані заперечення на пояснення позивача щодо відзиву, які долучені судом до матеріалів справи.

15.03.2018 позивачем подані письмові пояснення на заперечення на пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.

13.03.2018 відповідачем подано клопотання про витребування доказів судом, в якому відповідач просив суд визнати поважними причини пропуску Відповідачем строку подачі клопотання про витребування Актів передачі майна зі зберігання (чи аналогічних їм документам) в рамках договору зберігання між Позивачем та ПрАТ Озернянський агропромтехсервіс в період з квітня 2017р. по серпень 2017року в якості доказів, та встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У клопотанні просив суд витребувати у ПрАТ Озернянський агропромтехсервіс (код ЄДРПОУ 03563318, місцезнаходження - 09183, Київська область, Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Леніна, 33) Акти передачі майна зі зберігання (чи аналогічні їм документи), які складалися в рамках договору зберігання між Позивачем та ПрАТ Озернянський агропромтехсервіс в період з квітня 2017р. по серпень 2017року, за якими передавалась зі зберігання наступна техніка: КДП-310 Косарка дискова напівпричепна, заводський номер 057В; Подрібнювач рулонів грубих кормів ИГК-5М, заводський номер 73; Подрібнювач рулонів грубих кормів ИГК-5М, заводський номер 75; ГВР-630 граблі-ворушилка роторні, заводський номер 398; ГВР-630 граблі-ворушилка роторні,заводський номер 396; Р-Ф-145 Прес-підбирач рулонний, заводський номер 248-0; Р-Ф-145 Прес-підбирач рулонний, заводський номер 2470; ПР-Ф-145 Прес-підбирач рулонний, заводський номер 2486; ПР-Ф-145 Прес-підбирач рулонний, заводський номер 2482; ГВР-630 граблі-ворушилка роторні, заводський номер 402; ГВР-630 граблі-ворушилка роторні, заводський номер 408.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, Відповідач мав подати клопотання про витребування доказів до суду разом з поданням відзиву, але цього не зробив, що свідчить про пропущення Відповідачем процесуальних строків з подання вказаного клопотання.

Підстави, які перешкоджали відповідачу звернутись до суду у відповідний процесуальний строк суду належним чином не обґрунтовані. Суду не доведено неможливість подання вказаного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача.

02.04.2018 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме завіреної копії акту приймання-передачі майна на зберігання та приймання-передачі майна зі зберігання від 31.05.2017 між ТОВ Промагролізинг-Україна (Поклажодавець) та ПрАТ Озернянський агропромтехсервіс (Зберігач) за травень 2017 року.

Позивач заперечив проти долучення клопотання відповідача до матеріалів справи, оскільки пропущено процесуальні строки.

Відповідач наполягає на поновленні процесуального строку та просив суд залучити вказаний доказ до матеріалів справи.

Суд на місці ухвалив ухвалу (про що зазначено в протоколі судового засідання від 15.03.2018) про поновлення процесуального строку відповідачу на подання клопотання та залучив до матеріалів справи подані відповідачем додаткові докази по справі.

У судовому засіданні, призначеному на 03.04.2018 позивач підтримав заявлені позовні вимоги, а відповідач проти позову заперечив.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промагролізинг-Україна (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №22/03 (надалі - договір).

Відповідно до ст. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - Товар ), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (Додаток №1 до цього договору).

Згідно зі специфікацією до договору, яка є додатком №1 до договору, нова редакція якої викладено в додатковій угоді №2 від 05.07.2017, предметом договору є:

№ п/пНайменування майнаЦіна за одиницю, без ПДВ (грн.)ПДВ (грн.)КількістьВартість з ПДВ (грн.) 1ПР-Ф-145 Прес-підбирач рулонний 158 333,33 31 666,67 4 760 000,00 2ГВР-630 граблі - ворушила роторні 98 333,33 19 666,67 3 354 000,00 3КДП-310 Косарка дискова напівпричепна 287 500,00 57 500,00 1 345 000,00 4Подрібнювач рулонів грубих кормів ИГК-55М 291 666,67 58 333,33 2 700 000,00 Всього 10 2 159 000,00 Відповідно до п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 05.07.2017 загальна вартість за даним договором становить 2 159 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 359 833,33грн.

Згідно з п. 2.2 договору в редакції додатково угоди №2 від 05.07.2017 Покупець зобов'язується оплатити покупцю суму, зазначену в п. 2.1. цього договору у наступному порядку:

2.2.1. у сумі 350 000,00 грн. - у строк до 31.03.2017;

2.2.2. у сумі 460 000,00 грн. - у строк до 30.04.2017;

2.2.3. у сумі 500 000,00 грн. - у строк до 31.05.2017;

2.2.4. у сумі 849 000,00 грн. - у строк до 30.06.2017.

Оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця в безготівковій формі (п. 2.3 договору).

Поставка товару, відбувається на протязі 10 (десяти) днів з моменту перерахування на рахунок продавця суми, зазначеної у п. 2.2.1. цього договору (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.2. договору, поставка товару здійснюється на складі продавця за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Леніна 33, про що складається акт приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Факт передання Продавцем Товару Покупцеві згідно п. 3.2 Сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього Акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність та кількість Товару, що передається Покупцю. Підписанням відповідного двостороннього Акту приймання-передачі Покупець підтверджує відсутність у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому Товару.

Як встановлено судом на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товар, що підтверджується актами приймання-передачі: Акт приймання-передачі від 15.03.2017 (додаток №2 до договору); Акт приймання-передачі від 31.03.2017 (додаток №3 до договору); Акт приймання-передачі від 19.04.2017 (додаток №4 до договору); Акт приймання-передачі від 19.04.2017 (додаток №5 до договору); Акт приймання-передачі від 19.04.2017 (додаток №6 до договору); Акт приймання-передачі від 19.04.2017 (додаток №7 до договору); Акт приймання-передачі від 19.04.2017 (додаток №8 до договору); Акт приймання-передачі від 19.04.2017 (додаток №4 до договору); Акт приймання-передачі від 05.07.2017 (додаток №10 до договору); Видатковою накладною №455 від 05.04.2017.

Вищевказані акти приймання-передачі визнані як належні та допустимі докази у справі на підтвердження факту поставки товару за договором. Вказані акти підписані належними представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб'єктів.

Заперечення відповідача щодо того, що акти приймання-передачі до Договору не є підтвердженням передачі товару за Договором, оскільки не містять відомостей ні про місце зберігання товару, ні про його ціну та вартість, ні про перехід права власності до покупця на товар та ризиків випадкової втрати чи пошкодження товару, судом не беруться до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.3 Договору факт передання Продавцем Товару Покупцеві згідно п. 3.2 Сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього Акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність та кількість Товару, що передається Покупцю. Підписанням відповідного двостороннього Акту приймання-передачі Покупець підтверджує відсутність у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому Товару.

Таким чином, сторони встановили в договорі документ, на підставі якого здійснюється передача товару, та вимоги до його оформлення, а саме: зазначення асортименту, комплектності та кількості товару.

В свою чергу, умови щодо місця передачі товару, ціни, моменту переходу права власності, ризику випадкової втрати чи пошкодження визначені сторонами саме в Договорі (п.п. 1.3, 2.1, 3.2, 3.4).

Крім цього, між сторонами також підписувалися видаткові накладні на відвантажений товар, а саме: видаткові накладні № 322 від 15.03.2017 p., № 385 від 31.03.2017, № 455 від 05.04.2017p., №533 від 19.04.2017 p., № 838 від 05.07.2017 p., які є первинними документами, тобто документами, що містять інформацію про господарську операцію (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідач у своїх запереченнях вказує на те, що видаткові накладні № 322 від 15.03.2017 p., № 385 від 31.03.2017 p., № 455 від 05.04.2017 p., № 533 від 19.04.2017 р., № 838 від 05.07.2017 р. не можуть бути належними доказами у справі без надання документів, що підтверджують повноваження підписанта від Позивача.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі техніки та накладні за договором купівлі-продажу №22/03 від 01.03.2017 р. підписані від Позивача заступником начальника напрямку сільськогосподарської техніки Тимко Андрієм Михайловичєм, який був уповноважений Позивачем на підписання бухгалтерських документів, а саме: актів приймання-передачі, видаткових та прибуткових накладних, відповідно до довіреності Позивача від 10.01.2017 р.

Вказане свідчить, що акти приймання-передачі та накладні до договору купівлі-продажу №22/03 від 01.03.2017 підписувалися уповноваженим представником Позивача, а заперечення відповідача в цій частині визнаються судом необґрунтованими.

В свою чергу, Відповідач у відзиві визнає сам факт отримання товару за Договором.

Також, відповідач вказує на те, що Позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором в частині поставки товару. Перевіряючи вказані доводи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка Товару відбувається на протязі 10 (десяти) днів з моменту перерахування на рахунок Продавця суми, зазначеної у п. 2.2.1 цього Договору.

Пунктом 2.2.1 Договору (в редакції від 01.03.2017 р.) передбачено, що Відповідач зобов'язаний оплатити частину вартості товару в розмірі 524 400,00 грн. в строк до 17.03.2017 р.

Додатковою угодою № 1 від 19.04.2017 р. до Договору та додатковою угодою №2 від 05.07.2017 викладено п. 2.2.1 у новій редакції: Відповідач зобов'язаний оплатити частину вартості товару в розмірі 350 000,00 грн. в строк до 31.03.2017 р.

Сума в розмірі 350 000,00 грн. була сплачена Відповідачем 3-ма платежами (224 400,00 грн., 100 000,00 грн., 25 600,00 грн.), дата сплати останнього - 31.03.2017р.

Таким чином, за умовами договору передача товару Позивачем мала бути здійснена до 10.04.2017.

Згідно з п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється на складі продавця за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, 33, про що складається акт приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З огляду на те, що умовами Договору передбачено поставку товару саме на складі продавця, то у вказаний у Договорі строк Відповідач не вчинив дій щодо прийняття товару, а саме: не направив своїх уповноважених осіб для прийняття товару. Зворотного матеріали справи не містять.

Викладене свідчить, що у даному випадку мало місце саме прострочення Відповідача, оскільки він не вчинив дій щодо отримання товару у строки та в місці, встановленому в Договорі, в результаті чого Позивач був позбавлений можливості виконати свій обов'язок щодо передачі товару.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про намагання відповідача отримати товар та докази, які б свідчили про відмову позивача передавати товар у визначеному в договорі місці передачі товару.

Таким чином, посилання Відповідача на ст. 538 ЦК України щодо призупинення виконання своїх зобов'язань за Договором є безпідставними та необґрунтованими.

В свою чергу, на переконання суду дати вказані в актах приймання-передачі товару та у видаткових накладних є дійсними датами поставки товару, про що свідчить підпис директора Відповідача.

Щодо довідки ПАТ Озернянський агропромтехсервіс № 06/02 від 06.02.2018 та акту приймання-передачі майна на зберігання та приймання-передачі майна зі зберігання слід зазначити, що вказані докази є неналежними, виходячи з підстав та предмету позову у даній справі, зважаючи на те, що ПАТ Озернянський агропромтехсервіс не є стороною спірного договору купівлі-продажу, а відносини між ПАТ Озернянський агропромтехсервіс та позивачем виходять за межі предмету та підстав позову.

Натомість, матеріали справи містять первинні докази отримання товару за договором відповідачем, відповідно до актів приймання-передачі та видаткових накладних, наявних в матеріалах справи. При цьому, відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відомості про господарську операцію містяться лише в первинних документах.

Судом встановлено, що всупереч п. 2.2. договору відповідач вчасно не здійснив оплату за товар в строк, встановлених договором, про що свідчать банківські виписки, наявні в матеріалах справи.

У зв'язку із неналежною сплатою відповідачем грошових коштів, відповідно до порядку визначеному в п. 2.2 договору Позивачем було нараховано до стягнення 42 844,46 грн. пені, 69 150,00 грн. штрафу, 5 138, 84 грн. - три проценти річних, 11 059,07 грн. інфляційні втрати.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від сум невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим договором. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору у разі несплати товару у строк, передбачений п. 2.2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми, зазначеної в п. 2.1. цього договору, за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 42 844,46 грн.

У разі, якщо прострочення по оплаті товару складе більш ніж 20 (двадцять) календарних днів покупець, додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 4.2 цього договору, сплачує продавцю штраф у розмірі 5% (п'яти) від суми заборгованості (п. 4.3. договору).

Згідно з п. 2.2 Договору оплата товару здійснюється частинами у встановлені строки.

Виходячи з вказаних положень, вбачається, що штраф має нараховуватися за кожний факт прострочення сплати чергової частини вартості товару у строки, встановлені п. 2.2 Договору.

Суд також погоджується з розрахунком штрафу та визнає вказану вимогу обґрунтованою суду, у зв'язку з чим задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 69 150,00 грн. штрафу на підставі п. 4.3 договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 138,84 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 059,07 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності самої заборгованості як такої, суд вказує, що вимоги про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат нараховані позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем згідно умов договору, тобто на простроченні суми сплати у відповідні періоди.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування заявлених позовних вимог, у зв'язку із чим суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд.5, каб.109, код ЄДРПОУ 40708647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 4, приміщення 84, код ЄДРПОУ 37768114) 69 150 (шістдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 42 844 (сорок дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 46 коп. пені, 5 138 (п'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 84 коп. 3% річних, 11 059 (одинадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат та 1 922 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві) грн. 89 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.04.2018

Суддя І.І. Борисенко