Рішення

від 25.04.2018 по справі 910/20352/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2018Справа № 910/20352/17

Господарський суд міста Києва у складі судді головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус", місто Київ

до Фізичної особи - підприємця Рубаник Наталії Анатоліївни, місто Київ

про стягнення 20 614,87 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цитрус" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Рубаник Наталії Анатоліївни (далі - відповідач) про стягнення 20 614,87 грн., в тому числі 11 374,00 грн. заборгованості з орендної плати, 6 059,31 грн. пені, 595,50 грн. 3 % річних, 2 586,06 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 23 від 01.08.2015, в порушення умов якого відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20352/17, її розгляд призначено на 11.12.2017 року.

11.12.2017 року представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.01.2018 року.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим, враховуючи необхідність дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у статтях 2 та 4 Господарського процесуального кодексу України та з метою недопущення порушення передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальних прав учасників справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2018 суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/20352/17 у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.02.2018 року.

Представник відповідача в підготовче засідання 12.02.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року підготовче засідання відкладено на 12.03.2018.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Під час підготовчого засідання 12.03.2018 року судом проведено відповідні дії, які передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20352/17 до судового розгляду по суті на 29.03.2018 року.

29.03.2018 року представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

29.03.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року розгляд справи призначено на 25.04.2018 року.

У судове засідання 25.04.2018 року представники сторін не з'явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цитрус" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Рубаник Наталією Анатоліївною (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 23 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння приміщення за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9-А загальною площею 56 кв.м.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в оренду.

Відповідно до п. 4.1. Договору, термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом приймання.

01.08.2015 між сторонами підписано Акт №1 прийому-передачі приміщення згідно Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору розмір орендної плати становить 108,33 грн. за 1 кв.м. без нарахування ПДВ або 130,00 грн. за 1 кв.м. з ПДВ.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що орендна плата 6 066,67 грн. та ПДВ 1 213,33 грн. становлять загальну суму у розмірі 7 280,00 грн. на місяць. Орендна плата сплачується орендарем наперед шляхом перерахування в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного звітного місяця.

Згідно із п. 5.8. Договору, вартість комунальних послуг а саме: електроенергія (згідно показників лічильників, а електроенергія загального використання та реактивна електроенергія в пропорційному відношенні до показників лічильників), вода (згідно лічильника для туалетних кімнат в пропорційному відношенню до кількості працюючих на орендованій площі та лічильника на дане приміщення), опалення та вентиляція (виходячи із кв.м. орендованого приміщення в пропорційному відношенню до загальних витрат орендодавця на придбання природного газу, електроенергії для опалення та електроенергії для вентиляції) сплачуються орендарем згідно з рахунками орендодавця в безготівковому порядку не пізніше 3-х банківських днів після отримання рахунку.

Положеннями пункту 7.1. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні та комунальні платежі.

29.02.2016 між сторонами підписано Акт №2 прийому-передачі приміщення згідно Договору, відповідно до якого орендодавець повернув орендарю приміщення площею 56 кв.м.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача з орендної плати за січень - лютий 2016 року становить 11 374,00 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірним приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачає, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

29.02.2016 між сторонами підписано Акт №2 прийому-передачі приміщення згідно Договору, відповідно до якого орендодавець повернув орендарю приміщення площею 56 кв.м.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі та комунальним платежам у сумі 11 374,00 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 11 374,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 059,31 грн. пені, 595,50 грн. 3 % річних, 2 586,06 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Як вбачається з п. 9.1 Договору, у випадку прострочення сплати орендної плати та комунальних платежів, з орендаря стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Суд, з урахуванням висновків зроблених раніше, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 314,49 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 595,50 грн. 3 % річних та 2 586,06 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рубаник Наталії Анатоліївни (03049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус" (04071, м. Київ, вулиця Щекавицька, будинок 9-А, ідентифікаційний код 38392659) 11 374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати, 314 (триста чотирнадцять) грн. 49 коп. пені, 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. 3 % річних, 2 586 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 06 коп. інфляційних втрат, 1 154 (одну тисячу сто п'ятдесят чотири) грн. 12 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова