Ухвала

від 07.05.2018 по справі 910/5155/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у видачі судового наказу м. Київ 07.05.2018Справа №  910/5155/18 Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В. розглянувши заяву № 76-202 від 25.04.2018р. “Про видачу судового наказу” Приватного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» (м. Київ) /надалі - Заявник/ до Приватного підприємства «Хорт» (м. Київ) /далі - Боржник/ про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 120 А-2017 від 25.01.2017 року, - ВСТАНОВИВ: 25 квітня 2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» на розгляд суду надійшла заява № 76-202 від 25.04.2018р. “Про видачу судового наказу” до Приватного підприємства «Хорт» про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 120 А-2017 від 25.01.2017 року з них: основного боргу – 69  568,00 грн., пені – 8904,70 грн., 3% річних – 1961,25 грн. та інфляційних нарахувань – 8495,40 грн. 07.05.2018 року Господарським судом міста Києва було видано судовий наказ щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення               № 120 А-2017 від 25.01.2017 року в сумі 69  568,00 грн., а щодо вимог про стягнення пені – 8904,70 грн., 3% річних – 1961,25 грн. та інфляційних нарахувань – 8495,40 грн. суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу в цій частині, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статі 148 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як встановлено судом, вимоги Приватного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж»  про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства «Хорт» пені – 8904,70 грн., 3% річних – 1961,25 грн. та інфляційних нарахувань – 8495,40 грн., нарахованих у зв'язку з порушенням Приватним підприємством «Хорт» строків сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 120 А-2017 від 25.01.2017 року, не відповідає приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пеня, 3% річних та інфляційні нарахування не є заборгованістю за своєю правовою природою виходячи з наведеного нижче. За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 4 від 17.12.2013 року. Тобто, передбачене законом право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Разом з цим, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності – договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011р. Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, яка фактично не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що вимоги Приватного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» про стягнення з Приватного підприємства «Хорт» пені – 8904,70 грн., 3% річних – 1961,25 грн. та інфляційних нарахувань – 8495,40 грн., нараховані за прострочення строків сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 120 А-2017 від 25.01.2017 року, хоча і мають грошовий характер, проте не є за своєю правовою природою грошовою заборгованістю, стосовно якої Господарським судом міста Києва може бути видано судовий наказ на підставі ст.ст.147,148 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що заява Приватного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» про видачу судового наказу в частині стягнення з Приватного підприємства «Хорт» пені – 8904,70 грн., 3% річних – 1961,25 грн. та інфляційних нарахувань – 8495,40 грн. не відповідає вимогам, встановленим ст.148 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутись з тими самими вимогами у позовному порядку. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.147, 148, 150, 152, 153, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ: В задоволенні заяви № 76-202 від 25.04.2018р. “Про видачу судового наказу” Приватного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» за вимогами про стягнення з Приватного підприємства «Хорт» пені – 8904,70 грн., 3% річних – 1961,25 грн. та інфляційних нарахувань – 8495,40 грн. – відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.   Дата підписання – 7 травня 2018 року. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                                   О.В. Котков