Рішення

від 02.05.2018 по справі 922/288/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2018 р.Справа № 922/288/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЗ 2009", м. Харків про стягнення 53223,02 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

в порядку статті 197 ГПК України участь представника позивача в судовому засіданні проводилась в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЗ 2009" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 40816,64 грн. заборгованості за договором № 181 - ЗТЕ транспортного експедирування від 11.08.2015 р.; 1341,41 грн. 3% річних; 5472,73 грн. інфляційних втрат; 5592,24 грн. пені. Також, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2018 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЗ 2009" про проведення судового засідання по справі, призначено розгляд справи № 922/288/18 в судовому засіданні на 10.04.2018 о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2018 було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання по справі у режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 23.04.2018 о 12:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2018 розгляд справи було відкладено на 02.05.2018 о 10:30, доручено господарському суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника не повідомив.

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП Україна» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРЗ 2009» (замовник) було укладено договір транспортного експедирування № 181-ЗТЕ (надалі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.2.2. договору, замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені і за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав (далі-послуги). Замовник зобов'язаний здійснювати своєчасну оплату згідно з умовами договору, а також відшкодувати витрати, яких зазнав експедитор, виконуючи надане йому замовником доручення.

Згідно п. 7.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік.

Отже, у відповідності до п. 7.1 договору, строк дії договору автоматично було продовжено на 2017 рік.

Згідно п. 3.1. договору, замовник здійснює 100% передоплату в розмірі заявленого об'єму перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку від експедитора. Банківські витрати по перерахуванню грошових коштів несе замовник.

Як вказує позивач, рахунки відповідачу виставлялись датою формування рахунку засобами електронного зв'язку. Протягом січня-лютого 2017 року позивачем були надані відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів загальною вартістю 68642,68 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт (надання послуг) за договором:

- № К0000071 від 26.01.2017 на суму 9309,55 грн.;

- № К0000072 від 26.01.2017 на суму 4983,00 грн.;

- № К0000073 від 26.01.2017 на суму 35028,24 грн.;

- № К0000197 від 31.01.2017 на суму 4983,00 грн.;

- № К0000510 від 28.02.2017 на суму 12801,31 грн.;

- № К0000511 від 28.02.2017 на суму 1537,58 грн.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 27826,04 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 40816,64 грн. по оплаті вартості послуг, наданих за актами № К0000073 від 26.01.2017, № К0000197 від 31.01.2017, № К0000510 від 28.02.2017, № К0000511 від 28.02.2017. 14.12.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 727 від 12.12.2017 щодо погашення заборгованості у розмірі 40816,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, проведення відповідачем часткових розрахунків за договором підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача за 16.05.2017 та 12.06.2017.

Акти виконаних робіт (надання послуг) за договором: № К0000071 від 26.01.2017 на суму 9309,55 грн.; № К0000072 від 26.01.2017 на суму 4983,00 грн.; № К0000073 від 26.01.2017 на суму 35028,24 грн. та № К0000197 від 31.01.2017 на суму 4983,00 грн. були підписані сторонами. В підтвердження надання послуг за ними позивачем були надані до суду рахунки № 183 від 26.01.2017 та № 326 від 31.01.2017, та транспортні накладні від 12.01.2017 та від 13.01.2017.

Акти № К0000510 від 28.02.2017 на суму 12801,31 грн. та № К0000511 від 28.02.2017 на суму 1537,58 грн. не були підписані відповідачем. Однак, про надання послуг відповідачу за вказаними актами свідчать транспортні накладні від 28.01.2017 та виставлені позивачем рахунки № 614 та № 615 від 28.02.2017.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача по оплаті вартості послуг, наданих за актами № К0000073 від 26.01.2017, № К0000197 від 31.01.2017, № К0000510 від 28.02.2017 та № К0000511 від 28.02.2017, складає 40816,64 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи був наданий до суду проект мирової угоди, в якій відповідачем визнавалися позовні вимоги позивача у справі, у т.ч. сума заборгованості у розмірі 40816,64 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Аналогічні положення передбаченні ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40816,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що за прострочення платежу замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1341,41 грн. 3% річних, 5472,73 грн. інфляційних втрат та 5592,24 грн. пені.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 91, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЗ 2009" (61010, м. Харків, вул. Греківська, 19, ідентифікаційний код 36847273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67; 02002, м. Київ, вул. О.Туманяна, 15 А, оф. 630; ідентифікаційний код 35122124) 40816,64 грн. заборгованості; 1341,41 грн. 3% річних; 5472,73 грн. інфляційних втрат; 5592,24 грн. пені; 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 07.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_2